Клопіксол-акуфаз р-н д/ін. ол. 50 мг амп. 1 мл

10 ампул по 1 мл у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:
прозорий, жовтуватий колір масляний розчин майже вільний від механічних включень.

Механізм дії

Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також із можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів (5-гідрокситриптамін). In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1- та D2-рецепторами, α1-адренорецепторами та 5НТ2-рецепторами, але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабку спорідненість з гістаміновими (Н1) рецепторами і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори.

In vivo афінність до D2 сайтів зв'язування домінує над афінністю до D1-рецепторів. Зуклопентиксол є сильнодіючим нейролептиком, що доведено всіма поведінковими дослідженнями нейролептичної активності (здатності блокувати дофамінові рецептори). При середньому добовому дозуванні та пероральному використанні з метою антипсихотичного лікування спостерігається спорідненість до блокуючих ділянок, що пов'язують дофаміновий D2-рецептор у моделях in vitroі in vivo.

Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Виражений ефект настає на 4 години після парентерального застосування масляного розчину зуклопентиксолу ацетату. Дещо більший ефект спостерігається в період від однієї до трьох діб після ін'єкції. Протягом наступних днів ефект швидко зменшується.

Клінічна ефективність та безпека

Зуклопентиксол ацетат застосовують для початкового лікування гострих психозів, манії та загострень хронічних психозів. Одноразова ін'єкція зуклопентиксолу ацетату забезпечує виражене та швидке ослаблення психотичних симптомів. Дія препарату триває від 2 до 3 днів і зазвичай достатньо однієї або двох ін'єкцій для досягнення бажаного ефекту, після чого можливий перехід до лікування пероральними або депонованими формами. Крім вираженої редукції або повної елімінації ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, манія та порушення мислення, зуклопентиксол ефективно зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривожність та агресивність.

Зуклопентиксол виявляє транзиторний дозозалежний седативний ефект. Така початкова седація зазвичай сприятлива у початковій фазі психозу, оскільки заспокоює пацієнта доти, як встановлюється антипсихотичний ефект. Неспецифічна седація розвивається швидко після ін'єкції, стає вираженою через 2 години, досягає максимуму через 8 годин, після чого значно зменшується та залишається слабкою, незважаючи на повторні ін'єкції.

Всмоктування

Шляхом етерифікації зуклопентиксолу з оцтовою кислотою зуклопентиксол перетворюється на більш ліпофільну речовину – зуклопентиксол ацетат.

Після ін'єкції зуклопентиксолу ацетат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент зуклопентиксолу та оцтовій кислоті.

Період напіввиведення становить близько 32 годин (відображає вивільнення з депо). Максимальна концентрація зуклопентиксолу в сироватці досягається через 24-48 годин (в середньому через 36 годин) після ін'єкції.

Розподіл

Очевидний обсяг розподілу (Vd) становить приблизно 20 л/кг.

Зв'язування з протеїнами плазми становить приблизно 98-99%.

Біотрансформація

Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома основними шляхами: сульфоксидацією, N-деалкілюванням бічного ланцюга та кон'югацією з глюкуроновою кислотою.

Метаболіти не мають нейролептичної активності і виводяться головним чином з калом і частково з сечею (10%). Період напіввиведення (t1/2β) зуклопентиксолу становить приблизно 20 годин і системний кліренс (Cls) - приблизно 0,86 л/хв.

Зуклопентиксол виводиться переважно з калом, а також певною мірою і сечею (приблизно 10%). Тільки приблизно 0,1% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, це означає, що навантаження препарату на нирки незначне.

Зуклопентиксол у незначних кількостях проникає через плацентарний бар'єр та у невеликих кількостях – у грудне молоко.Середнє співвідношення концентрації діючої речовини в грудному молоці жінок до концентрації діючої речовини в сироватці крові у жінок становило близько 0,29 напередодні чергової дози в режимі постійної терапії зуклопентиксолом. перорально або внутрішньом'язово у формі деканоату.

Лінійність

Кінетика лінійна. Середній максимальний рівень зуклопентиксолу в сироватці при застосуванні 100 мг зуклопентиксолу ацетату становить 102 нмоль/л (41 нг/мл). Через три дні після ін'єкції рівень у сироватці становить приблизно третину від максимального, тобто 35 нмоль/л (14 нг/мл).

Пацієнти похилого віку

Фармакокінетичні характеристики суттєво залежать від віку пацієнта.

Зниження функції нирок

З огляду на вищенаведені характеристики виведення можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не матиме великого впливу на сироватковий рівень препарату.

Зниження функції печінки

Немає даних.

Поліморфізм

Дослідження in vivo показало, що деяка частина метаболічних шляхів піддається генетичному поліморфізму окислення спартеїн/дебризохін (CYP2D6).

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Похідні тіоксантену. Зуклопентіксол.

Код АТС N05A F05.

Комбінації, що вимагають застережень при застосуванні

Зуклопентиксол ацетат може посилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інших інгібіторів центральної нервової системи.

Зуклопентиксол може потенціювати ефекти засобів загального наркозу та антикоагулянтів та продовжувати тривалість дії блокаторів нервово-м'язової передачі.

Можуть посилюватися антихолінергічні ефекти атропіну або інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями.

Нейролептики можуть посилювати або знижувати ефект антигіпертензивних засобів; Антигіпертензивний ефект гуанетидину та подібних препаратів зменшується.

Спільне застосування нейролептиків та літію або сибутраміну збільшує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного і може погіршуватись контроль цукрового діабету.

Зуклопентиксол ацетат може знижувати ефект леводопи, адренергічних та протисудомних засобів.

Комбінація з метоклопрамідом, піперазином або протипаркінсонічними препаратами підвищує ризик розвитку екстрапірамідних розладів, таких як пізня дискінезія.

Антипсихотики можуть посилювати кардіодепресантні ефекти хінідину та всмоктування кортикостероїдів та дигоксину.

Може посилюватися гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів групи вазодилататорів, таких як гідралазин, та α-блокаторів (наприклад, доксазозину) або метилдопи.

Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується CYP2D6, спільне застосування препаратів, здатних інгібувати цей фермент, може гальмувати виведення зуклопентиксолу.

Збільшення інтервалу QT, пов'язане із застосуванням антипсихотичних засобів, може посилюватися при сумісному застосуванні з іншими засобами, здатними значно подовжувати інтервал QT. Слід уникати комбінації із такими засобами, як:

• клас Iа та III антиаритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід);
• деякі антипсихотичні засоби (наприклад, тіоридазин);
• деякі антибіотики-макроліди (наприклад еритроміцину);
• деякі антигістамінні засоби (наприклад, терфенадин, астемізол);
• деякі антибіотики-хінолони (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Список, наведений вище, неповний; слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які можуть значно подовжувати QT-інтервал (таких як цисаприд, літій).

Антипсихотики можуть виявляти антагонізм до ефектів адреналіну та інших симпатоміметиків та нейтралізувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину та подібних адреноблокуючих засобів.

Засоби, що змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія), та засоби, що підвищують концентрацію зуклопентиксолу ацетату, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT та злоякісних аритмій.

Діюча речовина: zuclopenthixol;

1 мл розчину містить 50 мг зуклопентиксолу ацетату;

інші складові: тригліцериди середнього ланцюга.

Клопіксол-акуфаз є седативним засобом. Пацієнти, яким призначено психотропні лікарські засоби або після вживання алкоголю, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації. Їх слід попередити про можливість впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Пацієнтам не слід керувати автотранспортом, якщо у них спостерігається нечіткість зору.

Вагітність

Зуклопентиксол ацетат не слід призначати під час вагітності. За призначенням лікаря застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.

Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні засоби (у т. ч. зуклопентиксол ацетат) в останньому триместрі вагітності, можуть мати ризик розвитку побічних явищ, у т. ч. екстрапірамідних розладів або симптомів відміни, які можуть відрізнятися за тяжкістю та тривалістю після пологів. Повідомлялося про випадки збудливості, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або труднощів із вигодовуванням. Отже, новонароджені потребують ретельного догляду.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Лактація

Зуклопентиксол проявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, що отримується грудним молоком, становить менше 1% материнської щоденної дози і залежить від маси тіла матері (мг/кг). Годувати грудьми можна в період лікування зуклопентиксолом, якщо це клінічно важливо, але рекомендується спостереження лікаря за немовлям, особливо у перші 4 тижні після народження.

Фертильність

Повідомлялося про випадки гіперпролактинемії, галактореї, аменореї, еректильної дисфункції та відсутності еякуляції. Такі випадки можуть негативно впливати на статеву функцію жінок та чоловіків або на фертильність.

Якщо можливо, слід зменшити дозу або відмінити засіб при розвитку клінічно значущої гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або статевої дисфункції. Ці розлади відбуваються після припинення застосування препарату.

Введення зуклопентиксолу самцям та самкам щурів було пов'язане з деякою затримкою спарювання. В експерименті, де вводили зуклопентіксол з їжею, відзначалося погіршення показників спарювання та зниження запліднюючої здатності.

Не рекомендується застосовувати дітям та підліткам через відсутність клінічних даних.

Початкове лікування гострих психозів, маніакальних станів та хронічних психозів у фазі загострення.

• Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу.
• Циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, внаслідок дії алкоголю, барбітуратної або опіоїдної інтоксикації), кома.

Дорослі

Дози препарату визначають індивідуально, відповідно до стану пацієнта.

Зазвичай дорослим рекомендуються дози у межах 50-150 мг (1-3 мл) у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції, ін’єкцію повторюють, якщо необхідно, переважно з інтервалом 2-3 дні. Деяким пацієнтам додаткова ін’єкція може бути призначена через 24-48 годин після першої ін’єкції.

Зуклопентиксолу ацетат не призначений для тривалого застосування і тривалість терапії не повинна перевищувати 2 тижні. Максимальна сумарна доза за весь курс терапії - не більше 400 мг, а кількість ін’єкцій - не більше 4.

Підтримуючу терапію слід продовжувати пероральним зуклопентиксолом або зуклопентиксолу деканоатом, керуючись нижченаведеною схемою.

1) Перехід на лікування пероральним зуклопентиксолом

Через 2-3 дні після останньої ін’єкції зуклопентиксолу ацетату (100 мг) пацієнту слід призначити перорально щоденну дозу 40 мг; по можливості за декілька прийомів. При необхідності дозу можна збільшити на 10-20 мг через кожні 2-3 дні до 75 мг на добу або більше.

2) Перехід на лікування зуклопентиксолу деканоатом

Одночасно із останньою ін’єкцією зуклопентиксолу ацетату (100 мг) слід ввести 200-400 мг (1-2 мл) зуклопентиксолу деканоату 200 мг/мл і повторювати внутрішньом’язові ін’єкції останнього кожен 2-й тиждень. Можна застосовувати вищі дози або коротші інтервали між ін’єкціями.

Зуклопентиксолу ацетат і зуклопентиксолу деканоат можна змішувати в одному шприці та призначати як одну ін’єкцію (коін’єкція). Наступні дози зуклопентиксолу деканоату та інтервали між ін’єкціями слід встановлювати залежно від стану пацієнта.

Пацієнти літнього віку.Може виникнути необхідність зниження звичайних доз. Максимальна доза на одну ін’єкцію не повинна перевищувати 100 мг.

Порушення функцій нирок.Пацієнтам із порушеннями функцій нирок Клопіксол-Акуфаз можна призначати у звичайних дозах.

Порушення функцій печінки.Пацієнтам із порушеннями функцій печінки необхідно призначати половину від звичайної дози, а також, якщо можливо, визначати рівень препарату у сироватці крові.

Спосіб застосування

Клопіксол-Акуфаз призначають у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці. Ін’єкцію об’ємом понад 2 мл слід робити за два введення в різні місця. Місцева переносимість добра.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів з наступними станами: захворювання печінки; захворювання серця або аритмії; важке респіраторне захворювання; ниркова недостатність; епілепсія (і стани, що сприяють виникненню епілепсії, такі як алкогольна абстиненція або ушкодження головного мозку); хвороба Паркінсона; вузькокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози; гіпотиреоз; гіпертиреоз; міастенія гравіс; феохромоцитома і пацієнти, у яких спостерігається гіперчутливість до тіоксантенів або інших антипсихотиків.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Летальні випадки виникали переважно у пацієнтів з наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть спостерігатися протягом тижня або більше після припинення застосування пероральних форм та дещо довше після застосування депонованих форм препаратів.

Як і інші нейролептики, зуклопентиксолу ацетат слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічними ураженнями мозку, судомами або прогресуючим захворюванням печінки, нирок або серцево-судинної системи.

Повідомлялося про рідкісні випадки патологічних змін показників крові. У разі виникнення у пацієнта ознак персистуючої інфекції необхідно виконувати загальні аналізи крові.

Як і інші антипсихотичні препарати, зуклопентиксолу ацетат може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет.

Як і інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних препаратів, зуклопентиксолу ацетат може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксолу ацетат необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або з генетичною схильністю до таких станів, а також пацієнтам з серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв), нещодавнім інфарктом міокарда, декомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування іншими антипсихотичними препаратами.

При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозного тромбоемболізму (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, всі імовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолу ацетатом та вжити профілактичних заходів.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду, оскільки вони особливо схильні до виникнення таких небажаних ефектів, як седація, артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості та зміни температури тіла.

Цереброваскулярні захворювання

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних порушень приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений при застосуванні іниших антипсихотичних препаратів та при застосуванні іншим групам пацієнтів. Зуклопентиксолу ацетат необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами ризику інсульту.

Підвищена смертність пацієнтів літнього віку з деменцією

Дані клінічних досліджень свідчать, що пацієнти літнього віку з деменцією, які застосовують антипсихотичні засоби, мають дещо вищий ризик летального наслідку, ніж пацієнти, які не застосовують ці засоби. Даних для точного визначення цього ризику недостатньо, і причина підвищеного ризику невідома.

Зуклопентиксолу ацетат не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних з деменцією.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їхня частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо в перші кілька днів після ін’єкції та у початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні препарати не полегшують пізню дискінезію, а можуть посилити. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення лікування зуклопентиксолом. У разі стійкої акатизії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.

Частота побічних реакцій, наведених нижче у таблиці, визначається як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій: фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, піруетної тахікардії, зупинки серця і раптового летального наслідку при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, у тому числі зуклопентиксолу ацетату.

Раптове припинення застосування зуклопентиксолу ацетату може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривожність та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після припинення застосування та зменшуються протягом 7-14 днів.

Завдяки лікарській формі випадки передозування малоймовірні.

Симптоми: сонливість, кома, гіпо- або гіпертермія, екстрапірамідні розлади, судоми, артеріальна гіпотензія, шок, гіпертермія/гіпотермія. Повідомляється про зміни на ЕКГ, QT-пролонгації, випадки піруетної тахікардії, шлуночкових аритмій, зупинки серця у разі призначення надвисоких доз препарату одночасно з препаратами, що впливають на роботу серця.

Лікування cимптоматичне та підтримуюче. Слід вживати заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна лікувати діазепамом, а симптоми порушень руху— біпериденом.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла в недоступному для дітей місці при температурі від 5°C до 25°C.

Несумісність

Зуклопентиксолу ацетат слід змішувати тільки із зуклопентиксолом. деканоатом, який також розчиняється в тригліцеридах середнього ланцюга (Європейська Фармакопея).

Зуклопентиксол ацетат не можна змішувати з депонованими формами, що містять кунжутну олію, оскільки їхня суміш змінює фармакокінетичні властивості цих засобів.

Препарат призначений для лікування психотичних хворих з ажитацією, занепокоєнням, ворожістю чи агресією.