Комбісарт Н таблетки, в/плів. обол. по 5 мг/160 мг/12.5 мг №30 (10х3)

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг/160 мг/12,5 мг: таблетки овальної форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

До складу препарату Комбісарт Н входять три антигіпертензивні засоби з механізмами, що доповнюють один одного, для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін відноситься до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлортіазид – до класу тіазидних діуретиків.

Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнюючою антигіпертензивною дією.

Амлодипін

Амлодипін, який входить до складу препарату Комбісарт Н, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію до м'язів серця та гладких м'язів судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну здійснюється шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м'язи судин, що спричиняє зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску. 

Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.

Концентрація в плазмі співвідноситься з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.

Валсартан

Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ1-рецепторів, які відповідають за відомі ефекти ангіотензину ІІ.

Прийом валсартану пацієнтами з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на швидкість пульсу.

У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту настає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається зазвичай протягом 2-4 тижнів.

Гідрохлортіазид

Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що в кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори, які є основним центром зв'язування тіазидних діуретиків та інгібування транспортування NaCl в дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає в інгібуванні переносників Na+Cl–, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl–, що, в свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо посилює екскрецію натрію та хлору до приблизно еквівалентного ступеня та опосередкованого ефекту, знижує обсяг плазми з подальшим підвищенням активності реніну в плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію із сечею, а також зниженням рівня калію у сироватці крові.

Лінійність

Амлодипін, валсартан та гідрохлортіазид демонструють лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид

Після перорального застосування препарату Комбісарт Н максимальні концентрації амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду у плазмі крові досягаються протягом 6-8 годин, 3 годин та 2 годин відповідно. Швидкість та обсяг абсорбції амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду при застосуванні препарату Комбісарт Н аналогічні показникам, які спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.

Амлодипін

Абсорбція. Після перорального застосування в терапевтичних дозах окремо амлодипіну максимальна концентрація в плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Близько 97,5% препарату, що знаходиться в циркулюючій крові, зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін активно (приблизно 90%) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Амлодипін виводиться з плазми крові в два етапи, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30-50 годин. Рівні рівноважного стану у плазмі досягаються після постійного застосування протягом 7-8 днів. 10% вихідного амлодипіну та 60% метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Абсорбція. Після перорального застосування окремо валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. Прийом їжі знижує експозицію (як визначено AUC) валсартану приблизно на 40%, а максимальну концентрацію в плазмі крові (Сmах) – приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є аналогічною у групах прийому препарату натще і після їди. Однак таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати незалежно від їди.

Розподіл. Об'єм розподілу валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно в тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94 – 97 %), головним чином з альбумінами сироватки крові.

Біотрансформація. Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт був ідентифікований у плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. 

Виведення. Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83% дози) та сечею (приблизно 13% дози), головним чином у вигляді незміненого препарату. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину, а нирковий кліренс – ndash; 0,62 л/годину (приблизно 30% від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлортіазид

Абсорбція. Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Тmах – приблизно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійною та пропорційною дозі при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігаються зміни кінетики гідрохлортіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відзначалося як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлортіазиду порівняно з прийомом натще. Виразність цих ефектів є незначною і має невелику клінічну значущість. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 60 – 80% після перорального застосування. 

Розподіл. Вигляд обсягу розподілу становить 4-8 л/кг. Гідрохлортіазид у циркулюючій крові зв'язується з білками плазми крові (40 – 70 %), головним чином з альбумінами сироватки крові. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у кількості, що в 1,8 рази перевищує таке в плазмі крові. 

Біотрансформаціяя. Гідрохлортіазид виводиться у незміненому вигляді. 

Виведення. Більше 95% абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активної секреції у ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6-15 годин.

Особливі групи пацієнтів

Діти (до 18 років)

Немає даних щодо фармакокінетики у дітей.

Пацієнти похилого віку (65 років і старше)

Час досягнення Смах амлодипіну аналогічний у молодих і літніх пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, спричиняючи підвищення показника площі під кривою (AUC) та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC валсартану на 70% вищий у пацієнтів похилого віку, ніж у молодих пацієнтів, тому підвищувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю.

Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів похилого віку порівняно з пацієнтами молодшого віку, але це не має клінічної значущості.

Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижений як у здорових добровольців похилого віку, так і у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією порівняно з молодшими здоровими добровольцями.
Оскільки три компоненти препарату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами похилого віку рекомендується звичайний режим дозування.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30% загального плазмового кліренсу, не спостерігається взаємозв'язку між функцією нирок та системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40 – 60%. У середньому у пацієнтів з хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня експозиція (визначено за показником AUC) валсартану вдвічі вища, ніж у дорослих добровольців (згруповані за віком, статтю та масою тіла). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.

Комбінація амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид не тестувалася щодо генотоксичності та канцерогенності, оскільки не спостерігалися ознаки взаємодії між цими препаратами, представленими на ринку протягом тривалого часу. Однак амлодипін, валсартан та гідрохлортіазид протестовані індивідуально щодо генотоксичності та канцерогенності; було отримано негативні результати.

Антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації.
Код АТХ C09D X01.

Діючі речовини: амлодипін, валсартан, гідрохлортіазид;
1 таблетка 5 мг/160 мг/12,5 мг містить: амлодипіну бесилату 6,94 мг, що відповідає 5 мг амлодипіну; валсартану 160 мг; гідрохлортіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White 32F280008 (гіпромелозал титану діоксид (171); поліетиленгліколь (макрогол)).

У пацієнтів, які застосовують Комбісарт Н, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це при керуванні транспортними засобами та роботі з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом чи іншими механізмами. Якщо пацієнти при застосуванні амлодипіну відчувають запаморочення, біль голови, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

Вагітність

Амлодипін

Дослідження безпеки амлодипіну під час вагітності не проводилося. 

Застосування під час вагітності рекомендується, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний препарат і якщо саме захворювання несе більший ризик для вагітної та ембріона.

Валсартан

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Гідрохлортіазид 

Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.

Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дозволяє стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та викликати виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія, а також може асоціюватись. спостерігаються у дорослих. 

Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид

Немає досвіду застосування препарату Комбісарт Н вагітним жінкам. Наявні дані щодо компонентів препарату дозволяють стверджувати, що застосування препарату Комбісарт Н є протипоказаним. 

Період годування груддю

Амлодипін виводиться в грудне молоко.  Частина материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з міжквартильним діапазоном 3 – 7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Немає інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю. Гідрохлортіазид екскретується у грудне молоко, тому застосування препарату Комбісарт Н у період годування груддю протипоказане.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду, які застосовують як три окремі препарати або як два препарати, один з яких є комбінованим.

• Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини;
• Вагітність або планування вагітності;
• Порушення функції печінки, біліарний цироз або холестаз;
• Тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 30 мл/хв/ 1,73 м2), анурія, а також перебування на діалізі;
• одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) з аліскіреном у разі цукрового діабету або порушень функції нирок (СКФ < 60 мг/хв/1,73 м2);
• рефракторна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія;
• важка гіпотензія;
• шок (включаючи кардіогенний шок);
• обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня);
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Спосіб застосування

Комбісарт Н можна застосовувати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, одночасно доби, бажано вранці.

Дозування

Рекомендована доза препарату Комбісарт Н – 1 таблетка за добу, бажано вранці.

Перед переходом на застосування препарату Комбісарт Н стан пацієнта має бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза препарату Комбісарт Н повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, які застосовуються на момент зміни препарату.

Максимальна рекомендована доза препарату Комбісарт Н – 10мг/320мг/25мг.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок

Оскільки до складу препарату входить гідрохлортіазид, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). 

Одночасне застосування препарату Комбісарт H з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ 60 мг/хв/1,73 м2). Немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам із порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня. 

Цукровий діабет 

Одночасне застосування препарату Комбісарт H з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом.

Порушення функції печінки

Оскільки до складу препарату входять гідрохлортіазид та валсартан, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому Комбісарт Н не показаний для цієї групи пацієнтів. 

Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлено.

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій

Досвід застосування препарату Комбісарт Н, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату Комбісарт Н – ndash; 10мг/320мг/25мг.

Пацієнти похилого віку (65 років і старше)

Рекомендується з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам похилого віку, особливо максимальні дози Комбісарт Н – 10мг/320мг/25мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.

Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид

• зз боку метаболізму та харчування:анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія;
• з боку психікі: безсоння/порушення сну;
• з боку нервової системи: порушення координації, запаморочення, запаморочення постуральне, запаморочення при напрузі, дисгевзія, біль голови, летаргія, парестезія, периферична нейропатія, нейропатія, сонливість, синкопе;
• з боку органів зору: порушення зору;
• з боку органів слуху: вертиго;
• з боку серця: тахікардія;
• з боку судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт;
• з боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клітки: кашель, диспное, подразнення горла;
• з боку травного тракту: абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота, неприємний запах при диханні, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання; 
• з боку шкіри та її похідних: гіпергідроз, свербіж;
• з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині, набрякання суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, міалгія, біль у кінцівках;
• з боку нирок та сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, полакіурія, гостра ниркова недостатність;
• з боку репродуктивної системи: імпотенція;
• загальні порушення:абазія, порушення ходи, астенія, дискомфорт, нездужання, слабкість, некардіальний біль у грудній клітці, набряки;
• обстеження:підвищення рівня азоту сечовини, підвищення рівня сечової кислоти в крові, зниження рівня калію в сироватці крові, збільшення маси тіла.

Амлодипін

• з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою;
• з боку імунної системии: гіперчутливість;
• з боку метаболізму та харчування: гіперглікемія;
• з боку психікі: безсоння/порушення сну, зміни настрою, збентеження;
• з боку нервової системими: запаморочення, дисгевзія, екстрапірамідальний синдром, головний біль, гіпертонія, парестезія, периферична нейропатія, нейропатія, сонливість, синкопе, тремор, гіпоестезія;
• з боку органів зору: порушення зору;
• з боку органів слуху: дзвін у вухах;
• з боку серця: пальпітація, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда;
• з боку судинної системи: припливи крові, артеріальна гіпотензія, васкуліт;
• з боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клетки: кашель, диспное, риніт;
• з боку травного тракту: абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота, зміна частоти дефекації, діарея, сухість у роті, диспепсія, гастрит, гіперплазія ясен, нудота, панкреатит, блювання;
• з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в сироватці крові (більше пов'язане з холестазом), гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця;
• з боку шкіри та її похідних: алопеція, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, екзантема, гіпергідроз, реакції фоточутливості, свербіж, пурпура, висипання, зміна кольору шкіри, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дермат , синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке;
• з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині, спазми м'язів, міалгія, набряк кісточки;
• з боку нирок та сечовидільної системи: порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія;
• з боку репродуктивної системи та молочних желез: імпотенція, гінекомастія;
• загальні порушення: астенія, дискомфорт, нездужання, слабкість, некардинальний біль у грудній клітці, набряки, біль;
• обстеження: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Валсартан

• з боку органів слуху: вертиго;
• з боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клітиниі: кашель;
• з боку травного трактуа: абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота;
• загальні порушення: слабкість. 

Гідрохлортіазид

• з боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою;
• зз боку імунної системи: гіперчутливість;
• з боку метаболізму та харчування: гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіперхлоремічний алкалоз, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, порушення метаболічних ознак діабету;
• з боку психіки: депресія, безсоння/порушення сну;
• з боку нервової системи: запаморочення, біль голови, парестезія;
• з боку органів зору:порушення зору;
• з боку серця: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь);
• з боку судинної системи: ортостатична гіпотензія;
• з боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клітки: респіраторний дистрес, набряк легенів, пневмоніт;
• з боку травного тракту: абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота, запор, зниження апетиту, діарея, нудота, панкреатит, блювання;
• з боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця;
• з боку шкіри та її похідних: шкірні реакції, подібні до червоного вовчаку, реактивація шкірного форми червоного вовчаку, реакції фоточутливості, пурпуру, висип, кропив'янка, некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз;
• з боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність та порушення функції нирок;
• з боку репродуктивної системи: імпотенція;
• обстеження: підвищення рівня ліпідів, глюкозурія. 

Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи). Частота невідома: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома).

Опис виділених побічних реакцій

Немеланомний рак шкіри: згідно з даними епідеміологічних досліджень, спостерігається залежність виникнення немеланомного раку шкіри від сукупної дози гідрохлортіазиду (сукупний доза-ефект).

Симптоми

Немає даних про передозування препарату Комбісарт Н. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин та, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену та потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок із летальним результатом.

Лікування

Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Комбісарт Н вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця та дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у піднесеному положенні, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин та артеріального тиску за умови, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін

Якщо після прийому препарату пройшло трохи часу, слід розглянути питання про індукцію блювоти або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля відразу ж або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалась. 

Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі. 

Валсартан

Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі. 

Гідрохлортіазид

Передозування гідрохлортіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) та гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричинити спазми м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських засобів. 

Рівень, до якого виводиться гідрохлортіазид при проведенні гемодіалізу, не встановлений.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 5°C до 25°C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують при лікуванні есенціальної гіпертензії.