Коріпрен 10 мг/10 мг N28 таблетки

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки.

Корипрен 10 мг/10 мг – це фіксована комбінація інгібітору АПФ (еналаприлу 10 мг) та блокатора кальцієвих каналів (лерканідипін 10 мг), двох антигіпертензивних сполук з комплементарним механізмом дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою.

У ході клінічних досліджень було доведено, що зниження тиску систоли було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, ніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 5,4 мм. рт. ст.

Під час клінічних досліджень було доведено, що зниження діастолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, ніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 2,8 мм. рт. ст.

Еналаприлу малеат – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідна двох амінокислот - L-аланінової та L-піролідин-α-карбонової. Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) є пептидилдипептидазой, яка каталізує перетворення ангіотензину I на вазопресорний агент ангіотензину II. Після абсорбції еналаприл гідролізується в еналаприлат, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину II у плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку виділення реніну) та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ ідентичний кіназі II, еналаприл може також пригнічувати деградацію брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Однак роль цього механізму в терапевтичних ефектах еналаприлу все ще не вивчена.

Незважаючи на те, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує АТ, головним чином вважають супресію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл є гіпотензивним навіть для пацієнтів з низькими рівнями реніну. Еналаприл знижує артеріальний тиск без значного підвищення частоти серцевих скорочень у гіпертензивних пацієнтів, які знаходяться і в положенні лежачи на спині, і в положенні стоячи. Симптоматична постуральна гіпотензія – рідкісне явище. У деяких пацієнтів вона може зажадати кілька тижнів лікування для досягнення оптимального контролю артеріального тиску. Раптове скасування еналаприлу не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску.

Ефективне інгібування активності АПФ відбувається зазвичай через 2-4 години після перорального прийому однієї дози еналаприлу. Початок гіпотензивної дії, як правило, спостерігався через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому. Тривалість дії дозозалежна, але при рекомендованих дозах гіпотонічний та гемодинамічний ефекти тривали не менше 24 годин.

У гемодинамічних дослідженнях пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження АТ супроводжувалося зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду та незначним прискоренням серцевого ритму або без такого. Після прийому еналаприлу нирковий кровообіг підвищується, у той час як швидкість гломерулярної фільтрації залишається без змін. Ознак затримки натрію чи води немає. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до лікування швидкість гломерулярної фільтрації, як правило, підвищується.

Після прийому еналаприлу в ході короткострокових досліджень у хворих на цукровий діабет та пацієнтів без діабету із захворюванням нирок спостерігалося зниження альбумінурії та екскреції із сечею IgG та загального білка.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слідують одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Лерканідипін є антагоністом кальцію дигідропіридинової групи та інгібує трансмембранне надходження кальцію в серцевий м'яз та гладкі м'язи. Механізм гіпотензивної дії ґрунтується на безпосередньому релаксаційному впливі на судинні гладкі м'язи, що знижує загальну периферичну резистентність. Незважаючи на короткий період напіввиведення, лерканідипін має пролонговану гіпотонічну дію завдяки високому коефіцієнту мембранного поділу і не виявляє негативних міотропних ефектів у результаті. його високої судинної селективності.

Оскільки вазодилатація, що продукується лерканідипіном, починається поступово, гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією рідко спостерігається у гіпертензивних пацієнтів.

Як і щодо інших асиметричних 1,4-дигідропіридинів, гіпотонічна активність лерканідипіну головним чином є наслідком його (S)-енантіомеру.

Фармакокінетичні взаємодії при супутньому призначенні еналаприлу та лерканідипіну не спостерігалися.

Фармакокінетика еналаприлу

Абсорбція. Еналаприл швидко абсорбується; пік сироваткової концентрації спостерігається в межах однієї години. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Наявність їжі у шлунково-кишковому тракті на абсорбцію еналаприлу не впливає.

Розподіл. Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується в еналаприлаті. сильний інгібітор АПФ. Пік сироваткової концентрації еналаприлату спостерігається через 3-4 години після перорального прийому дози еналаприлу малеату. Ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату після багаторазового дозування еналаприлу становить 11 годин. У осіб із нормальною функцією нирок концентрації еналаприлату у сироватці крові у стабільному стані досягаються через 4 дні лікування.

У межах діапазону терапевтичних концентрацій 60% еналаприлату зв'язується з білками сироватки крові.

Метаболізм. Крім конверсії в еналаприлат, даних про значний метаболізм еналаприлу немає.

Висновок. Екскреція еналаприлату переважно здійснюється нирками. Основними компонентами сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та еналаприл, що не зазнав трансформації або метаболізму (приблизно 20%).

Ніркова недостатність. Експозиція еналаприлу та еналаприлату підвищена у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) рівноважна концентрація AUC еналаприлату приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з нормальною нирковою функцією після прийому дози 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв), показник AUC більший приблизно в 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового прийому еналаприлу подовжується за такого рівня ниркової недостатності, час досягнення рівноважної концентрації збільшується.

Еналаприлат може бути виведений із кровообігу шляхом гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі – 62 мл/хв.

Фармакокінетика лерканідипіну

Абсорбція. Лерканідипін повністю абсорбується після перорального прийому, а піковий рівень у плазмі досягається приблизно через 1.5-3 години. Два енантіомери лерканідипіну показали ідентичні профілі рівнів у плазмі крові: час досягнення пікової концентрації у плазмі однаковий; як пікова концентрація в плазмі, так і AUC, в середньому в 1,2 рази вище (S)-енантіомер. Елімінація напіврозпаду двох енантіомерів переважно однакова. In vivo не спостерігається взаємозамінності двох енантіомерів.

Внаслідок вираженого метаболізму першого проходження абсолютна біодоступність перорального лерканідипіну, прийнятого після їди, становить приблизно 10%. Однак біодоступність при прийомі здоровими добровольцями натще знижується до 1/3 вищезазначеного значення. Біодоступність лерканідипіну після перорального прийому підвищується в 4 рази при прийомі його не пізніше ніж через 2 години після прийому їжі з високим вмістом жиру. Отже, препарат слід призначати до їди.

Розподіл. Розподіл із плазми в тканини та органи швидко та екстенсивно.

Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Оскільки рівень білка знижений у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою дисфункцією, вміст вільних фракцій лерканідипіну може бути вищим.

Метаболізм. Лерканідипін екстенсивно метаболізується СYРЗА4; ніяких продуктів метаболізму не виявляється ні в сечі, ні у фекаліях. Переважно лерканідипін перетворюється на неактивні метаболіти та приблизно 50% дози екскретується із сечею.

Експерименти in vitro із людськими мікросомами печінки показали, що лерканідипін демонструє незначне інгібування двох ферментів СYРЗА4 і СYР2D6 при концентраціях у 160 та 40 разів перевищують піковий рівень у плазмі, що досягається після прийому дози 20 мг. Крім того, вивчення взаємодії людини показало, що лерканідипін не модифікує плазмові рівні мідазоламу (типового субстрату СYРЗА4) або метопрололу (типового субстрату СYР2D6). Тому очікується, що застосування лерканідипіну в терапевтичних дозах не призводитиме до інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються СYРЗА4 або СYР2D6.

Висновок. Елімінація головним чином здійснюється шляхом біотрансформації.

Середній час термінальної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин. Внаслідок високої спорідненості з ліпідними мембранами терапевтична активність триває протягом 24 годин. Після повторного прийому кумуляції не спостерігається.

Лінійність/нелінійність. При пероральному прийомі лерканідипіну його плазмовий рівень не прямо пропорційний дозі (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 або 40 мг співвідношення пікових концентрацій у плазмі було 1:3:8, а площ під фармакокінетична крива концентрація-час у плазмі - у співвідношенні 1:4:18, що вказує на прогресивну насиченість ефекту первинного проходження через печінку. Відповідно, біодоступність підвищується зі збільшенням дози.

Особливі групи пацієнтів. Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів зі слабкою до помірної ниркової дисфункцією або печінковим порушенням від слабкого до помірного є подібною до спостережуваної у загальної популяції пацієнтів. Пацієнти з тяжкою нирковою дисфункцією або залежать від діалізу пацієнти продемонстрували вищі концентрації препарату (приблизно 70%). У пацієнтів з помірним та тяжким ураженням печінки системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, підвищена, оскільки він метаболізується головним чином у печінці.

Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.

Код АТХ С09В В02.

Гіпотензивний ефект Корипрену може бути потенційований іншими лікарськими засобами, що знижують АТ, такими як діуретичні засоби, блокатори, блокатори, блокатори тощо. Крім того, нижчезазначені взаємодії спостерігалися при застосуванні одного з компонентів комбінованого препарату.

Еналаприлу малеат

Препарати, що підвищують ризик ангіоневротичного набряку

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це збільшує ризик ангіоневротичного набряку.

Інгібітори mTOR 

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад з сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та віллдагліптин може призвести до збільшення ризику ангіоневротичного набряку.

Подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Дані клінічних випробувань показали, що подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостероновій системі (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з вищою частотою побічних ефектів, зокрема гіпотензії, гіперкаліємії та порушеннях. у тому числі гострої ниркової недостатності), порівняно з такою при застосуванні одного препарату, що діє на РААС.

Калійсзберігаючі діуретики, добавки калію або замінники солі, що містять калій

Зазвичай калій у сироватці залишається в нормі, однак у деяких пацієнтів, які застосовують еналаприл, може виникати гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), що містять калій добавки калію або замінники солі можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Необхідна обережність при одночасному застосуванні еналаприлу з іншими засобами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, такими як триметоприм та котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик амілорид. Тому комбінація еналаприлу з переліченими вище препаратами не рекомендується. Якщо показано їх одночасне застосування, необхідна обережність та частий моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Циклоспорин Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із циклоспорином. Рекомендується проводити моніторинг вмісту калію у сироватці крові.

Гепарин Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином. Рекомендується проводити моніторинг вмісту калію у сироватці крові.

Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики)

Застосування високих доз діуретиків на початку прийому еналаприлу може призвести до зменшення об'єму циркулюючої крові та ризику гіпотензії. Гіпотензивні ефекти можна знизити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення споживання води або солі або застосування низьких доз еналаприлу.

Інші антигіпертензивні засоби

ЛітійПри супутньому застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та його токсичність. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення рівня літію та підвищення ризику токсичності літію. Одночасне застосування еналаприлу з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація є необхідною, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні препарати/анестетики/ наркотики

Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до зниження рівня АТ.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть зменшити ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Спільне застосування НПЗЗ (у тому числі інгібіторів ЦОГ-2) та антагоністів рецептора ангіотензину II або інгібіторів АПФ має адитивний ефект на підвищення рівня калію в сироватці крові та може призвести до погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні. Рідко може виникати гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад у літніх людей або пацієнтів з явищами дегідратації, у тому числі внаслідок терапії діуретиками). Таким чином, комбінацію зазначених препаратів хворим із порушеною функцією нирок слід призначати з особливою обережністю. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, також слід приділяти особливу увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично протягом лікування.

Препарати золота

Рідко у хворих, які отримували ін'є препарати, що містять золото (ауротіомалат натрію), та супутню терапію інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникали нітритоїдні реакції (симптоми включають почервоніння обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію).

СимпатоміметикиСимпатоміметики можуть знизити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ. Протидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних лікарських засобів засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може призвести до посилення глюкозонізуючого ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Це явище більш ймовірне протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

АлкогольПосилює гіпотензивну дію інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та b-адреноблокатори

Еналаприл можна приймати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками та b- адреноблокаторами.

Лерканідіпін

Протипоказане одночасне застосування

Інгібітори CYP3A4

Відомо, що лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому одночасне застосування інгібіторів та індукторів CYP3A4 може впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну.

Дослідження взаємодії з кетоконазолом, сильним інгібітором CYP3A4, продемонструвало помітне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі (15-кратне збільшення площі під кривою концентрації-час (AUC) препарату та 8-кратне збільшення C _max еутомера S-лерканідипіну).

Слід уникати комбінованого прийому лерканідипіну з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином).

ЦиклоспоринПід час спільного використання лерканідипіну та циклоспорину спостерігалося підвищення плазмової концентрації обох препаратів. Дослідження за участю здорових молодих добровольців не показало жодних змін рівня лерканідипіну в плазмі крові після прийому циклоспорину через 3 години після застосування лерканідипіну, але показник AUC циклоспорину збільшився на 27%. Однак спільне застосування лерканідипіну з циклоспорином викликало 3-кратне зростання рівня лерканідипіну в плазмі та збільшення AUC циклоспорину на 21%.

Циклоспорин та лерканідипін не слід приймати одночасно (див. розділ «Протипоказання»).

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Щодо інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну може бути пригнічений під впливом грейпфрутового соку, що призводить до підвищення його системної доступності та, отже, посилення гіпотензивного ефекту.

Лерканідипін не слід приймати разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком (див. «Протипоказання»).

Не рекомендується одночасне застосування

Індуктори CYP3A4

Застосування лерканідипіну одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, потребує обережності, оскільки антигіпертензивний ефект лерканідипіну може при цьому знижуватися. Тому артеріальний тиск слід контролювати частіше, ніж звичайно.

АлкогольСлід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних судиннорозширювальних препаратів.

Запобігання застосуванню, у тому числі підбір дози

Субстрати CYP3A4

Необхідно обережно призначати загальний прийом лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад аміодарон, хінідин, соталол.

Мідазолам У літніх добровольців одночасний пероральний прийом 20 мг лерканідипіну та мідазоламу приводив до посилення абсорбції лерканідипіну (приблизно на 40%) та зниження швидкості його абсорбції (T _max збільшився з 1,75 до 3 годин). Жодних змін концентрації мідазоламу не спостерігалося.

Метопролол Коли лерканідипін застосовувався разом із метопрололом – бета-блокатором, що виводиться переважно печінкою, біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну знижувалася на 50%. Цей ефект може бути обумовлений зниженням печінкового кровотоку, спричиненого &beta ;-адреноблокаторами, а отже, може виникати при використанні інших препаратів цього класу. Однак лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з β-адреноблокаторами, але необхідний підбір дози.

Дігоксин Спільний прийом 20 мг лерканідипіну у пацієнтів, які тривалий час перебувають на лікуванні бета-метилдигоксином, не показав жодних ознак фармакокінетичної взаємодії. Однак у здорових добровольців відзначалося середнє підвищення _Cmaxдигоксину на 33%, тоді як AUC та нирковий кліренс були значно змінені. У разі супутнього прийому дигоксину слід проводити ретельний моніторинг клінічних ознак токсичності дигоксину.

Одночасне застосування з іншими препаратами

Флуоксетин У дослідженні взаємодії з флуоксетином (інгібітором CYP2D6 та CYP3A4), проведеному за участю здорових добровольців у віці 65 років ± 7 років (середнє значення ± СВ), не було виявлено клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну.

Циметидін Одночасне застосування циметидину в дозі 800 мг на добу не викликає значних змін рівня лерканідипіну в плазмі, але при прийомі більш високих доз слід бути обережним, оскільки біодоступність лерканідипіну та гіпотензивний ефект лерканідипіну може підвищуватися.

СимвастатинКоли лерканідипін у дозі 20 мг неодноразово застосовувався одночасно з симвастатином у дозі 40 мг, AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC симвастатину збільшилася на 56%, а його основного активного метаболіту (& -гідроксикислоти). Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Жодної взаємодії не очікується, якщо лерканідипін приймають вранці, а симвастатин – ndash; увечері, як зазначено для такого препарату.

Варфарин Спільне застосування 20 мг лерканідипіну натще у здорових добровольців не змінювало фармакокінетики варфарину.

Діуретики та інгібітори АПФ

Лерканідипін безпечно застосовувався з діуретиками та інгібіторами АПФ.

Інші лікарські засоби, що впливають на АТ

Як і для всіх гіпотензивних препаратів можливе підвищення гіпотензивного ефекту при застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами, що впливають на АТ, такими як альфа-блокатори для лікування сечових симптомів, трициклічні антидепресанти, нейролептики. Зменшення гіпотензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з кортикостероїдами.

Діти

Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих.

діючі речовини: еналаприл; lercanidipine;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг (відповідає еналаприлу 7,64 мг) та лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг);

інші складові: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К 30), гідрокарбонат натрію, магнію стеарат; оболонка: опудало біле 02F29056;

вміст чучела білого 02F29056: гіпромелоза 5сР (Е 646), титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол 6000.

Вплив Коріпрену та його компонентів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами є незначним. Однак необхідно взяти до уваги можливий розвиток запаморочення, астенії, втоми та в окремих випадках – сонливості.

Дані про застосування лерканідипіну вагітним відсутні.

У дослідженнях на тварин тератогенних ефектів лерканідипіну виявлено не було, проте ці ефекти виявлялися під впливом інших дигідропіридинових сполук.

Лерканідипін не рекомендується застосовувати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективну контрацепцію.

Комбінація еналаприлу та лерканідипіну

Даних щодо застосування еналаприлу малеату/лерканідипіну гідрохлориду вагітними недостатньо чи ні. Дослідження на тварин щодо репродуктивної токсичності недостатні.

Корипрен не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Годування грудьми.

Еналапріл

Обмежені фармакокінетичні дані показують, що еналаприл є в грудному молоці в дуже низькій концентрації (див. розділ «Фармакокінетика»). Хоча незначні концентрації інгібіторів АПФ не мають клінічного значення, через гіпотетичний ризик виникнення побічних реакцій у немовлят (вплив на серцево-судинну систему та функцію нирок), а також у зв'язку з недостатністю досвіду клінічного застосування препарату Корипрен проводити лікування еналаприлом пацієнтів, що годують. грудьми недоношених або немовлят перших тижнів життя не рекомендується. При грудному вигодовуванні немовляти старшого віку прийом препарату Коріпрен матір'ю допускається лише за крайньої необхідності та за умови медичного спостереження за станом немовляти з приводу побічних реакцій.

Лерканідіпін

Дані про виділення лерканідипіну з грудним молоком відсутні, але не можна виключати ризик немовлят. Тому лерканідипін не слід застосовувати під час годування груддю.

Комбінація еналаприлу та лерканідипіну .

Корипрен не слід застосовувати під час годування груддю.

фертильність.

Повідомлялося про випадки, коли деякі пацієнти приймають блокатори кальцієвих каналів, виникали оборотні біохімічні зміни у головці сперматозоїда, здатні негативно впливати на процес запліднення. При повторних невдалих спробах екстракорпорального запліднення, а також за відсутності інших пояснень слід допускати можливість того, що причиною цих невдач могло бути застосування блокаторів кальцієвих каналів.

Ефективність та безпека застосування Корипрену для лікування дітей не встановлені. Препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Ессенційна артеріальна гіпертензія.

• Підвищена чутливість до будь-якого інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або дигідропіридинового блокатора кальцієвих каналів або до будь-якого компонента цього лікарського засобу.
• Наявність анамнезу ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Вагітність або планування вагітності (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).
• Обструкція відтоку з лівого шлуночка.
• Нелікована застійна серцева недостатність.
• Нестабільна стенокардія або нещодавній (протягом 1 місяця) інфаркт міокарда
• Тяжка ниркова недостатність (СКФ < 30 мл/хв), у т. ч. у пацієнтів, які перебувають на діалізі.
• Важка печінкова недостатність.

Супутній прийом:

• сильних інгібіторів СYРЗА4;
• циклоспорина;
• грейпфрут или сока грейпфрута.

Одновременное применение с терапией сакубитрилом/валсартаном. Еналаприл не следует применять раньше чем через 36 ч после последней дозы сакубитрила/валсартана.

Одновременное применение Корипрена 10 мг/10 мг с препаратами, содержащими алискирен, при наличии сахарного диабета или почечной недостаточности (СКФ < 60 мл/мин/1,73 м2).

Пацієнти, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється застосуванням 10 мг лерканідипіну як монотерапія, можуть підвищити дозу лерканідипіну до 20 мг або перейти на прийом препарату з фіксованою комбінацією діючих речовин Коріпреном 10 мг/10 мг.

Рекомендується індивідуальний підбір дози. Також може бути розглянутий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації, якщо це є клінічно прийнятним.

Таблетки застосовують перорально, рекомендована доза становить 1 таблетку 1 раз на добу.

Лікарський засіб слід приймати переважно вранці як мінімум за 15 хвилин до сніданку. Цей препарат не слід запивати грейпфрутовим соком.

Пацієнти похилого віку. Лікування пацієнтів залежить від стану функції нирок.

Дозування при нирковій недостатності: Корипрен 10 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та пацієнтам, що знаходяться на гемодіалізі. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю слід дотримуватися особливої ​​обережності.

Дозування при печінковій недостатності. Корипрен 10 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід дотримуватися особливої ​​обережності.

Особливості застосування

Симптоматична гіпотензія.

У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія – ndash; явище рідкісне. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, симптоматична гіпотензія розвивається частіше, якщо у них зменшено об'єм циркулюючої крові, наприклад внаслідок прийому діуретиків, дієти без солі, діалізу, діареї або блювоти. У пацієнтів із серцевою недостатністю (яка супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю) спостерігалась симптоматична гіпотензія. Симптоматична гіпотензія, ймовірно, можлива у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, що спостерігається при прийомі високих дози петлі. діуретиків, гіпонатріємії або при функціональній нирковій недостатності. У цих пацієнтів терапію слід починати під контролем лікаря, і пацієнти повинні чітко дотримуватися режиму лікування кожного разу, коли змінюється доза еналаприлу та/або діуретичних засобів. Подібні запобіжні заходи необхідні для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та за необхідності ввести внутрішньовенно ізотонічний розчин у вигляді інфузії. Тимчасова гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого призначення препарату у відповідному дозуванні. Лікування може бути продовжено без ускладнень після того, як тиск крові підвищиться внаслідок відновлення обсягу рідини в організмі. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або низьким рівнем АТ при прийомі еналаприлу може спостерігатися додаткове зниження загального АТ. Цей ефект може бути передбачений і, як правило, не є причиною скасування лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може виникнути необхідність зниження дози та/або скасування діуретичних засобів та/або еналаприлу.

Синдром слабкості синусового вузла.

Лерканідипін слід призначати з обережністю пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований) кардіостимулятор).

Дисфункція лівого шлуночка.

Незважаючи на те, що під час контрольованих досліджень гемодинаміки погіршення функції шлуночків не було виявлено, слід обережно застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка.

Ішемічна хвороба серця.

Достовірно, що застосування деяких дигідропіридинів короткої дії може асоціюватися з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін відноситься до препаратів пролонгованої дії, його слід обережно застосовувати таким пацієнтам. Зрідка застосування деяких дигідропіридинів може викликати прекордіальний біль або стенокардію. Дуже рідко пацієнти із попередньо існуючою стенокардією можуть відчувати підвищення частоти, тривалості чи тяжкості таких нападів. Можливі поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Застосування при порушенні функції нирок.

Особлива обережність потрібна при призначенні еналаприлу пацієнтам з незначними або помірними порушеннями ниркової функції. Постійний моніторинг рівня калію та креатиніну у сироватці крові при лікуванні еналаприлом є частиною медичної допомоги цим пацієнтам. Повідомлення про ниркову недостатність, пов'язану з застосуванням еналаприлу стосувалися, головним чином, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. У разі своєчасної діагностики та відповідного лікування ниркова недостатність, спричинена застосуванням еналаприлу, зазвичай є оборотною. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього захворювання нирок поєднання еналаприлу з діуретичним засобом може спричинити підвищення сечовини та креатиніну у сироватці крові. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або відміна діуретичного препарату. У цих випадках слід враховувати можливість стенозу ниркової артерії.

Реноваскулярна гіпертензія.

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час терапії інгібіторами АПФ особливо схильні до розвитку артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності. Порушення функції нирок можливе за мінімальних змін рівня креатиніну в сироватці крові. У цих хворих слід розпочинати терапію під ретельним лікарським наглядом з низьких доз та обережного їх титрування та моніторингу функції нирок.

Нірочна трансплантація.

Немає досвіду застосування лерканідипіну або еналаприлу пацієнтам, які недавно перенесли трансплантацію нирок. Отже, лікування цих пацієнтів не рекомендується Коріпреном.

Печовинна недостатність.

Гіпотензивний ефект лерканідипіну може посилюватися у пацієнтів із порушенням функції печінки. Зрідка при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, який починається холестатичною жовтяницею або гепатитом та прогресує до стрімкого некротичного гепатиту, іноді летального. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або помітно підвищилися печінкові ферменти при прийомі інгібіторів АПФ, слід припинити прийом інгібіторів АПФ, їм необхідно призначити відповідне лікування.

Перитонеальний діаліз

Застосування лерканідипіну пов'язується з розвитком помутніння перитонеального ексудату у пацієнтів на перитонеальному діалізі. Помутніння обумовлено підвищеною концентрацією тригліцеридів в ексудаті очеревини. Хоча механізм невідомий, цей ефект має тенденцію зникати невдовзі після відміни лерканідипіну. Ця взаємозв'язок слід врахувати, щоб уникнути випадків, коли помутніння перитонеального ексудату може бути помилково прийнято за інфекційний перитоніт з подальшою непотрібною госпіталізацією та емпіричним прийомом антибіотиків.

Нейтропенія/ агранулоцитоз.

Під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у пацієнтів спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією та без особливих факторів ризику нейтропенія виникає у поодиноких випадках. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із судинним колагенозом, під час імуносупресивної терапії, при лікуванні алопуринолом, прокаїнамідом або за наявності кількох з цих факторів ризику, особливо якщо є порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів спостерігалися серйозні інфекції, які в окремих випадках не реагували на інтенсивну антибіотикотерапію. При застосуванні еналаприлу у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати лейкоцитарну формулу, а хворих слід проінструктувати про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) з поширенням на обличчя, кінцівки, губи, язик, голосові щілини т або гортань у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл. Це може статися будь-коли лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу. Пацієнти повинні бути під ретельним контролем до виписки зі стаціонару, щоб переконатися, що симптоми повністю зникли. Навіть якщо виникає набряк лише мови без респіраторного дистресу, пацієнти можуть потребувати тривалого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про смерті ангіоневротичного набряку, в т.ч. набряку горла або мови. Пацієнти з набряком мови, голосової щілини або гортані, ймовірно, можуть зазнати обструкції дихальних шляхів, особливо при наявності в анамнезі оперативного втручання на дихальних шляхах.

Якщо набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно призначати відповідне лікування, включаючи підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (від 0,3 мл до 0,5 мл), та/або вжити заходів , що забезпечують надходження повітря до дихальних шляхів. Згідно При прийомі інгібіторів АПФ частота виникнення набряку Квінке у пацієнтів негроїдної раси набагато вища порівняно з пацієнтами інших рас. У пацієнтів, в яких ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібітора АПФ, може бути набагато більший ризик розвитку ангіоневротичного набряку, якщо вони отримують інгібітор АПФ.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик набряку. Лікування сакубітрилом/валсартаном не слід розпочинати раніше, ніж через 36 годин після останньої дози еналаприлу. Лікування еналаприлом не слід розпочинати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану.

Сумісний прийом інгібіторів АПФ, рацекадотрилу, інгібіторів mTOR, (сиролімусу, еверолімусу, темсіролімусу) та вілдагліптину може підвищувати ризик виникнення ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика). Пацієнти, які вже застосовують інгібітори АПФ, повинні з обережністю розпочинати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) та віллдагліптином.

Анафілактоїдні реакції при десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, відбуваються рідко під час десенсибілізаційної терапії, спрямованої проти отрути. комах та супутнього застосування інгібітора АПФ. Ці реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції під час ЛНП-аферезу.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, рідко трапляються при аферезі ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстранового сульфату та супутнім застосуванням інгібітору АПФ. Цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібітору АПФ перед кожним аферезом.

Гіпоглікемія.

Необхідний ретельний контроль рівня цукру крові в перший місяць лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні цукрознижувальні препарати або інсулін.

Кашель.

У зв'язку із застосуванням інгібіторів АПФ виникає кашель. Як правило, це непродуктивний та стійкий кашель, що зникає після відміни терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, також слід враховувати при диференційованому діагнозі кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія.

При серйозному хірургічному втручанні або анестезії із застосуванням засобів, що знижують кров'яний тиск, еналаприл інгібує утворення ангіотензину II, що може призвести до компенсаторної секреції реніну. Якщо артеріальна гіпотензія розвивається внаслідок цього механізму, її можна усунути фізичним збільшенням об'єму циркулюючої крові.

Калій сироватковий.

Інгібітори АПФ можуть спричинити гіперкаліємію, оскільки їхня дія пригнічує вивільнення альдостерону. Ефект, як правило, незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або у пацієнтів, які приймають препарати калію (включаючи замінники солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або котримоксазол, також відомі як триметоприм/сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдостерону або блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, а рівень калію та функцію нирок у сироватці крові слід контролювати.

Літій.

Поєднання прийому літію та еналаприлу зазвичай не рекомендується.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Існують дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі ГНН). У зв'язку з цим подвійне блокування за допомогою інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Якщо застосування цих комбінацій вважається абсолютно необхідним, таку терапію слід проводити лише під наглядом спеціаліста та в умовах ретельного моніторингу. функцій нирок, АТ та рівня електролітів. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати з аліскіреном пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Стимулятори СYРЗА4.

Стимулятори СYРЗА4, такі як антиконвульсанти (наприклад фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати рівень лерканідипіну в сироватці крові, тому ефективність препарату може бути нижчою, ніж очікувалося.

Етнічні відмінності.

Як і щодо інших інгібіторів АПФ, еналаприл, безсумнівно, менш ефективний для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, ймовірно, через рівень реніну в плазмі, які часто у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Алкоголь.

Слід уникати прийому алкоголю, оскільки таке поєднання може потенціювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних засобів.

Лактоза.

Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід призначати Корипрен.

Безпеку препарату Коріпрен оцінювали під час п'яти подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень та у двох довгострокових відкритих розширених фазах. Загалом 1141 пацієнт отримував препарат у дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні Корипрену, відповідають таким при застосуванні діючих речовин цього препарату окремо. Побічні реакції, що найчастіше виникають у ході лікування препаратом Корипрен: кашель (4,03%), запаморочення (1,67%) та головний біль (1,67%).

У наступній таблиці представлені небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях застосування препарату в таких дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг, для яких існує причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату. Небажані реакції представлені за системно-органними класами MedDRA за такою частотою виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (≥1/100 - <1/10), рідкісні (≥1/1000 - <1 /100), одиничні (≥1/10000 - <1/1000), рідкісні (<1/10000) і невідомо (не можна визначити за наявними даними).

Про небажані явища, що виникали тільки в одного пацієнта, повідомлялося з частотою «поодинокі».

Побічні реакції, що стосуються діючих речовин препарату окремо.

Побічні реакції, про які повідомлялося при використанні одного з компонентів (еналаприлу або лерканідипіну) окремо, можуть бути потенційними побічними ефектами комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або в період післяреєстраційного застосування.

Еналаприл

Наведені нижче побічні реакції, пов'язані з прийомом еналаприлу.

З боку кровоносної та лімфатичної системи:

нечасті: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми);

поодинокі: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функцій кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

З боку ендокринної системи:

Невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону

З боку метаболізму та травної системи:

нечасті: гіпоглікемія.

З боку психіки:

часті: депресія;

нечасті: сплутаність свідомості, нервозність;

поодинокі: аномальні сновидіння, порушення сну.

З боку нервової системи:

дуже часто: запаморочення;

часто: головний біль, непритомність, зміна смаку.

нечасто: сонливість, парестезія, вертиго.

З боку органів зору:

дуже часті: затуманювання зору.

З боку серця:

часті: біль у грудях, порушення ритму, тахікардія;

нечасто: серцебиття, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу*, ймовірно, на тлі тяжкої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку судинної системи:

часті: гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію);

нечасті: припливи, ортостатична гіпотензія.

*Частота виникнення була порівнянна з такою у групі плацебо та контрольних групах активного лікування у клінічних випробуваннях.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення:

дуже часті: кашель;

часті: диспне;

нечасті: ринорея, біль у горлі та захриплість, бронхоспазм/астма;

поодинокі: легеневий інфільтрат, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часті: нудота;

часті: діарея, біль у животі;

нечасті: непрохідність кишечника, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, виразкова хвороба;

поодинокі: стоматит/афтозний стоматит, глосит;

рідкісні: ангіоневротичний набряк кишечника.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

поодинокі: печінкова недостатність, гепатит гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часті: висипання, гіперчутливість / ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

нечасті: гіпергідроз, свербіж, кропив'янка, алопеція;

поодинокі: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.

Симптоматичний комплекс, який може включати деякі або всі з перелічених нижче симптомів: може спостерігатися лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, наявність антинуклеарних антитіл (АNA), підвищена швидкість осідання еритроцитів (ESR), еозинофілія та світлочутливість або інші дерматологічні прояви.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасті: ниркова недостатність, ниркові ушкодження, протеїнурія;

поодинокі: олігурія.

З боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини:

нечасті: м'язові спазми.

З боку статевої системи та молочних залоз:

рідкісні: імпотенція;

поодинокі: гінекомастія.

Загальні порушення

дуже часті: астенія;

часті: втома;

нечасті: загальне нездужання, лихоманка.

Зміни лабораторних показників:

часті: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну;

нечасті: підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія;

поодинокі: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Лерканідіпін

Побічні реакції, про які найчастіше повідомлялося під час клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду, це головний біль, запаморочення, периферичний набряк, тахікардія, прискорене серцебиття та припливи.

З боку імунної системи:

рідкісні: гіперчутливість.

З боку нервової системи:

часті: головний біль.

нечасті: запаморочення.

поодинокі: сонливість, непритомність.

З боку серця:

часті: тахікардія, прискорене серцебиття;

поодинокі: стенокардія.

З боку судинної системи:

часті: припливи;

нечасті: гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

нечасті: нудота, диспепсія, біль у животі.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

нечасті: висипання, свербіння;

поодинокі: кропив'янка;

Невідомо: ангіоневротичний набряк ¹.

З боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини:

нечасті: міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасті: поліурія;

поодинокі: півлакурія.

Загальні порушення

часті: периферичний набряк;

нечасті: астенія, підвищена стомлюваність;

поодинокі: біль у грудях.

¹ Спонтанні повідомлення про побічні реакції у постмаркетинговий період.

Деякі дигідропіридини в окремих випадках можуть призводити до виникнення прекордіального болю або стенокардії. Дуже рідко у пацієнтів зі стенокардією в анамнезі можуть виникати підвищення частоти, тривалості та тяжкості цих нападів. Є повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Лерканідипін не впливає на рівень цукру в крові або рівень ліпідів у сироватці.

У період післяреєстраційного застосування були зареєстровані випадки навмисного передозування еналаприлу/лерканідипіну дозами від 100 до 1000 мг кожного з цих препаратів. У таких випадках була потрібна госпіталізація. Повідомлені симптоми (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, неспокій, сонливість і біль у боці) також могли бути пов'язані з супутнім прийомом високих доз інших препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів).

Симптоми передозування еналаприлу та лерканідипіну. Найбільш характерним симптомом передозування еналаприлу є гіпотензія (виникає приблизно через 6 годин після прийому препарату) одночасно з блокадою РААС та ступор. До симптомів, пов'язаних із передозуванням інгібіторів АПФ, можна віднести судинний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Сироваткові рівні еналаприлату у 100 та 200 разів вище звичайного спостерігаються після застосування терапевтичних доз еналаприлу 300 мг та 440 мг відповідно.

Як і у разі застосування інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіном може спричинити надмірне периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Однак при надзвичайно високих дозах периферична селективність може втрачатись, викликаючи брадикардію. Найбільш поширеними побічними реакціями, пов'язаними з передозуванням, були гіпотензія, запаморочення, головний біль і серцебиття.

Лікування при передозуванні еналаприлу та лерканідипіну. Рекомендованим лікуванням передозування еналаприлом є внутрішньовенне інфузійне введення фізрозчину. Якщо виникає гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтальне положення з низьким узголів'ям. Можна використовувати внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату з організму (наприклад, викликати блювання, промити шлунок, ввести адсорбенти та сульфат натрію). Еналаприлат можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Використання кардіостимулятора показано при брадикардії, яка резистентна до терапії. Слід постійно контролювати показники життєво важливих функцій організму, рівень електролітів та креатиніну сироватки крові.

При передозуванні лерканідипіном у разі розвитку тяжкої гіпотензії, брадикардії та втрати свідомості може бути корисна підтримка серцево-судинної діяльності шляхом внутрішньовенного введення атропіну, щоб уникнути брадикардії.

З огляду на тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, стан пацієнта, який прийняв надмірну дозу, слід контролювати не менше 24 годин. Інформації щодо ефективності діалізу немає. Оскільки препарат має високу ліпофільність, рівень лерканідипіну в плазмі не інформативний щодо ступеня передозування. Діаліз неефективний.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла та вологи при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат призначений для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії.