Коріпрен таблетки в/о 20 мг + 10 мг блістер № 56

По 14 таблеток у блістері. По 1, 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки.

Корипрен 20 мг/10 мг - це фіксована комбінація інгібітору АПФ (еналаприлу 20 мг) та блокатора кальцієвих каналів (лерканідипін 10 мг), двох антигіпертензивних сполук з комплементарним механізмом дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. >

У ході клінічних досліджень було доведено, що зниження тиску систоли було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, ніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 6,7 мм. рт. ст.

Під час клінічних досліджень було доведено, що зниження діастолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, ніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 7,5 мм. рт. ст.

Еналаприлу малеат - сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідна двох амінокислот - L-аланінової та L-піролідин-α-карбонової. АПФ (АПФ) є пептидилдипептидазою, яка каталізує перетворення ангіотензину I на вазопресорний агент ангіотензину II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину II у плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку виділення реніну) та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ ідентичний кінази II, еналаприл може пригнічувати деградацію брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Однак роль цього механізму в терапевтичних ефектах еналаприлу все ще не вивчена.

Незважаючи на те, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, головним чином, вважають супресії ренін-ангіотензин-, еналаприл є гіпотензивним навіть для пацієнтів із низькими рівнями реніну. Еналаприл знижує артеріальний тиск без підвищення частоти серцевих скорочень у гіпертензивних пацієнтів, які перебувають і в положенні лежачи на спині, і стоячи. Симптоматична постуральна гіпотензія – рідкісне явище. У деяких пацієнтів вона може зажадати кілька тижнів лікування для досягнення оптимального контролю артеріального тиску. Раптове скасування еналаприлу не тягне до швидкого підвищення артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ відбувається зазвичай через 2-4 години після прийому однієї дози еналаприлу. початок гіпотензивна дія, як правило, спостерігалася через годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому. Тривалість дії дозозалежна, але при рекомендованих дозах гіпотонічний та гемодинамічний ефекти тривали не менше 24 годин.

У гемодинамічних дослідженнях пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду та незначним прискоренням серцевого ритму або без такого. Після прийому еналаприлу нирковий кровообіг підвищується, тоді як швидкість клубочкової фільтрації залишається без змін. Ознак затримки натрію чи води немає. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю клубочкової фільтрації до лікування швидкість клубочкової фільтрації, як правило, підвищується.

Після прийому еналаприлу в ході короткострокових досліджень у хворих на цукровий діабет та пацієнтів без діабету із захворюванням нирок спостерігалося зниження альбумінурії та екскреції із сечею IgG та загального білка.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Лерканідипін є антагоністом кальцію дигідропіридинової групи і інгібує трансмембранні надходження кальцію в серцевий м'яз і гладкі м'язи. Механізм гіпотензивної дії заснований на безпосередньої релаксаційної дії судинними гладкими м'язами, що, таким чином, знижує загальну резистентність. Завдяки високому коефіцієнту мембранного поділу лерканідипін має пролонговану гіпотонічну дію і не чинить негативних міотропних ефектів унаслідок його високої судинної селективності.

Оскільки вазодилатація проводиться лерканідипіном, починається поступово, гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією рідко спостерігається у гіпертензивних пацієнтів.

Як і в інших асиметричних 1,4-дигідропіридину, гіпотонічна активність лерканідипіну, головним чином, є наслідком його (S)-енантіомеру.

Фармакокінетичні взаємодії при одночасному призначенні еналаприлу та лерканідипіну не спостерігалися.

Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.

Код АТX С09В В02.

Гіпотензивний ефект Корипрену може бути потенційований іншими лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, такими як діуретики, β-блокатори, α-блокатори та ін. Крім того, нижченаведені взаємодії спостерігалися при застосуванні одного з компонентів комбінованого препарату.

>

Калійсзберігаючі діуретики або добавки калію

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), добавки калію або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Якщо показано їх одночасне застосування у зв'язку з гіпокаліємією, необхідна обережність та частий моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики)

Застосування високих доз діуретиків на початку прийому еналаприлу може призвести до зменшення об'єму циркулюючої крові та ризику виникнення гіпотензії. Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення споживання води або солі або застосування низьких доз еналаприлу.

Інші антигіпертензивні засоби

Одночасне застосування цих препаратів може посилювати гіпотензивну дію еналаприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинно-розширювальними засобами може призвести до ще більшого зниження артеріального тиску.

Літій

Під час спільного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та його токсичність. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення рівня літію та підвищення ризику токсичності літію. Одночасне застосування еналаприлу з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація є необхідною, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Трициклічні антидепресанти / антипсихотичні препарати / анестетики / наркотики

Одночасне застосування анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ

Спільне застосування нестероїдних протизапальних засобів (в тому числі інгібіторів ЦОГ-2) та антагоністів рецептора ангіотензину II або інгібіторів АПФ викликає адитивний ефект на підвищення рівня калію в сироватці крові та може призвести до погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні. Рідко може виникати гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок (у людей похилого віку або пацієнтів з явищами дегідратації, у тому числі внаслідок терапії діуретиками). Таким чином, поєднання зазначених препаратів хворим із порушеною функцією нирок слід призначати з особливою обережністю. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини також слід приділяти особливу увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії і періодично під час лікування.

Препарати золота

Рідко у хворих, які отримували ін'єкційні препарати, що містять золото (натрію ауротіомалат), та супутню терапію інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникали нітритоїдні реакції (симптоми включають почервоніння обличчя, нудота, блювання та гіпотензії).

Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину у ссавців)

Супутній прийом інгібіторів mTOR (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) може підвищувати ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. «Особливості застосування»).

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних лікарських засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може призвести до посилення глюкозознижувального ефекту із ризиком розвитку гіпоглікемії. Це явище більш ймовірне протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Алкоголь

Алкоголь посилює гіпотензивну дію інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та b-адреноблокатори

Еналаприл можна безпечно приймати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками та b-адренорецепторами.

Лерканідіпін

інгібітори CYP3A4

Оскільки лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, одночасне застосування інгібіторів та індукторів CYP3A4 може впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну.

Комбінований прийом лерканідипіну з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин) протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Дослідження взаємодії з кетоконазолом, сильним інгібітором CYP3A4, продемонструвало помітне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі (15-кратне збільшення площі під кривою концентрація-час (AUC) препарату та 8-кратне збільшення Cmax еутомеру S-лерканідипіну).

Циклоспорин

Циклоспорин та лерканідипін не слід приймати одночасно. При сумісному використанні спостерігалося підвищення плазмової концентрації обох препаратів. Дослідження за участю здорових молодих добровольців не показало жодних змін рівня лерканідипіну у плазмі після прийому циклоспорину через 3 години після застосування лерканідипіну, але показник AUC циклоспорину збільшився на 27%. Спільне введення лерканідипіну з циклоспорином викликало 3-кратне зростання рівня лерканідипіну в плазмі та збільшення AUC циклоспорину на 21%.

Грейпфрутовий сік

Лерканідипін не слід приймати разом з грейпфрутовим соком (див. розділ «Протипоказання»).

Щодо інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну може бути пригнічений під впливом грейпфрутового соку, що призводить до підвищення його системної доступності та, як наслідок, посилення гіпотензивного ефекту.

Алкоголь

Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних судиннорозширювальних препаратів.

субстрати CYP3A4

Необхідно обережно призначати спільний прийом лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, аміодарон, хінідин.

індуктори CYP3A4

Застосування лерканідипіну з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, потребує обережності, оскільки антигіпертензивний ефект лерканідипіну може при цьому знижуватися. Тому артеріальний тиск слід контролювати частіше, ніж зазвичай.

Дігоксин

Спільний прийом 20 мг лерканідипіну у пацієнтів, які тривалий час перебувають на лікуванні бета-метилдигоксин, не показав жодних ознак фармакокінетичної взаємодії. У здорових добровольців, які перебували на лікуванні дигоксином, після введення 20 мг лерканідипіну відзначалося середнє підвищення Cmax дигоксину на 33%, тоді як AUC та нирковий кліренс були значно змінені. У разі супутнього прийому дигоксину слід здійснювати ретельний моніторинг клінічних ознак токсичності дигоксину.

Мідазолам

У літніх добровольців одночасний пероральний прийом 20 мг мідазоламу приводив до посилення абсорбції лерканідипіну (приблизно на 40%) та зниження швидкості абсорбції (Tmax збільшився з 1,75 до 3 годин). Жодних змін концентрації мідазоламу не спостерігалося.

Метопролол

Коли лерканідипін застосовувався спільно з метопрололом - бета-блокатор, який виводиться переважно печінкою, біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну знижувалася на 50%. Цей ефект може бути обумовлений зниженням печінкового кровотоку, спричиненого адренорецепторами, і, отже, може виникати при використанні інших препаратів цього класу. Однак лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з ß-адреноблокаторами.

Циметидин

Одночасне застосування циметидину в дозі 800 мг на добу не викликає значних змін рівня лерканідипіну в плазмі, але при прийомі більш високих доз слід бути обережним, оскільки біодоступність лерканідипіну і, отже, його гіпотензивна дія може підвищуватися.

Флуоксетін

У дослідженні взаємодії з флуоксетином (інгібітором CYP2D6 та CYP3A4), проведеному за участю здорових добровольців у віці 65 років ± 7 років (середнє значення ± СО), не було виявлено клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну.

Сімвастатин

Коли лерканідипін у дозі 20 мг один раз застосовувався одночасно з симвастатином у дозі 40 мг, AUC лерканідипіну суттєво не змінювалась, тоді як AUC симвастатину збільшилася на 56%, а його основного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Жодної взаємодії не очікується, якщо лерканідипін приймають уранці, а симвастатин - увечері, як зазначено для такого препарату.

Варфарин

Спільне застосування 20 мг лерканідипіну натще у здорових добровольців не змінювало фармакокінетики варфарину.

Діти

Дослідження лікарської взаємодії проводилися тільки у дорослих.

діючі речовини:еnalapril; lercanidipine;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 20 мг (відповідає еналаприлу 15,29 мг) та лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг)

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), повідон (К 30), натрію гідрокарбонат, магнію стеарат

оболонка: опудрювач жовтий 02F22330;

Вплив Корипрену та його компонентів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами незначний. Однак необхідно взяти до уваги можливий розвиток запаморочення, астенії, втоми та в окремих випадках - сонливості.

Препарат не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Застосування Корипрену не рекомендується жінкам, які годують груддю.

Фертильність.

Відзначено назад біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушити запліднення у деяких пацієнтів, які проходять лікування блокаторами кальцієвих каналів. Якщо повторні запліднення in vitro були безуспішними і коли цього немає інших пояснень, можливою причиною є застосування блокаторів кальцієвих каналів.

Ефективність та безпека застосування Корипрену у дітей не встановлено. Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Ессенційна артеріальна гіпертензія.

• Підвищена чутливість до будь-якої діючої речовини (еналаприлу або лерканідипіну), до будь-якого інгібітору АПФ (АПФ) або дигідропіридинового блокатора кальцієвих каналів, або будь-якого іншого компонента цього лікарського засобу.

• наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.

• спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

• Вагітність або планування вагітності (див. «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

• Одночасне застосування Корипрену 20 мг/10 мг з препаратами, що містять аліскірен, за наявності діабету або ниркової недостатності (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2).

• обструкція відтоку з лівого шлуночка, у тому числі при стенозі аорти.

• Невиліковна застійна серцева недостатність.

• нестабільна стенокардія.

• Застосування протягом одного місяця після інфаркту міокарда.

• Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв), в т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

• Важка печінкова недостатність.

Супутній прийом:

• сильних інгібіторів СYР3А4;

• циклоспорину;

• соку грейпфруту.

Пацієнти, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється застосуванням 10 мг лерканідипіну як монотерапія, можуть підвищити дозу лерканідипіну до 20 мг або перейти на прийом препарату з фіксованою комбінацією діючих речовин Корипрен 20 мг/10 мг.

Може бути рекомендований індивідуальний вибір дози. Також може бути розглянутий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації, якщо це є клінічно прийнятним.

Лікарський засіб слід приймати переважно вранці як мінімум за 15 хвилин до сніданку. Цей препарат не слід запивати грейпфрутовим соком.

Таблетки застосовують перорально, рекомендована доза становить 1 таблетку 1 раз на добу.

Пацієнти похилого віку. Лікування пацієнтів залежить від стану функції нирок.

Дозуванняочкової недостатність: </em >Корипрен 20 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну – 30 мл/хв) та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю слід дотримуватися особливої ​​обережності.

Дозування при печінковій недостатності. Корипрен 20 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід дотримуватися особливої ​​обережності.

У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях застосування препарату у таких дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг, для яких існує причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату. Небажані реакції представлені за системно-органними класами MedDRA за такою частотою виникнення: дуже часто (> 1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасті (≥1/1000 - <1 /100), рідкісні (≥1 / 10000 - <1/1000), рідкісні (<1/10000) і невідомо (не можна визначити за наявними даними).

Про небажані явища, які виникали лише в одного пацієнта, повідомлялося з частотою «поодинокі».

Побічні реакції, що стосуються діючих речовин препарату окремо.

Побічні реакції, про які повідомлялося при використанні одного з компонентів (еналаприлу або лерканідипіну) окремо, можуть бути потенційними побічними ефектами комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом періоду післяреєстраційного застосування.

 Еналаприл

З боку кровоносної та лімфатичної системи:

нечасто анемія (включаючи апластичні та гемолітичні форми)

рідкісні: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функцій кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

 З боку ендокринної системи:

Невідомо: синдром порушення секреції АДГ.

 З боку метаболізму та травної системи:

нечасто гіпоглікемія.

 З боку нервової системи та психіки:

частини: депресія, головний біль

нечасто сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, вертиго;

рідкісні: аномальні сновидіння, порушення сну.

 З боку органів зору:

дуже часто: затуманювання зору.

 З боку серцево-судинної системи:

дуже часті: запаморочення;

часто: гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль у грудях, аритмія, стенокардія, тахікардія

нечасто ортостатична гіпотензія, тахікардія, інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу *, можливо, вторинне через надмірну артеріальну гіпотензію у пацієнтів із групи ризику;

рідко: синдром Рейно.

* Частота виникнення була порівнянна з такою у групі плацебо та контрольних групах активного лікування у клінічних випробуваннях.

 З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення:

дуже часто: кашель,

часто: задишка;

нечасто ринорея, біль у горлі та захриплість, бронхоспазм/астма;

рідкісні: легеневий інфільтрат, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

 З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто: нудота

часто: діарея, біль у животі, зміна смаку (дисгевзія)

нечасто непрохідність кишечника, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, виразкова хвороба,

рідко: стоматит, стоматит, глосит;

рідкісні ангіоневротичний набряк кишечника.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) або некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю).

 З боку шкіри та підшкірних тканин:

часті: висипання, гіперчутливість, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

нечасто гіпергідроз, свербіж, кропив'янка, алопеція

рідко: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз пухирчатка, еритродермія.

Симптоматичний комплекс, який може включати деякі або всі з нижчеперелічених симптомів: може спостерігатися лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, наявність антинуклеарних антитіл (АNA), підвищена швидкість осідання еритроцитів (ESR), еозино , висипання, світлочутливість або інші дерматологічні прояви.

 З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто ниркова недостатність, ниркові ушкодження, протеїнурія

рідкісні: олігурія.

 З боку статевої системи та молочних залоз:

нечасто імпотенція

рідкісні: гінекомастія.

 Загальні порушення

дуже часто: астенія

часто: втома;

нечасто м'язові спазми, припливи, дзвін у вухах, загальне нездужання, лихоманка.

 Зміни лабораторних показників:

часто: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну

рідкісні: підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія

рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

 Лерканідіпін

Побічні реакції, про які найчастіше повідомлялося в ході контрольованих клінічних досліджень, - це головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардія, прискорене серцебиття та припливи. Кожна з вищезгаданих реакцій спостерігалася менш як у 1% пацієнтів

 З боку імунної системи:

рідкісні: гіперчутливість.

З боку психіки:

рідкісні: сонливість.

З боку нервової системи:

рідкісні: головний біль, запаморочення.

З боку серця:

нечасто тахікардія, прискорене серцебиття;

рідкісні: стенокардія.

З боку судинної системи:

нечасто припливи;

Рідкісні: непритомність.

З боку шлунково-кишкового тракту:

рідко: нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

рідкісні: висипання.

З боку сполучної тканини та кістково-м'язової системи:

рідко: міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідкісні: поліурія.

Загальні порушення

нечасто периферичний набряк;

рідкісні: астенія, підвищена стомлюваність.

 Протягом періоду післяреєстраційного застосування препарату дуже рідко повідомлялося про такі побічні реакції (<1/10000): гіпертрофія ясен, оборотне підвищення сироваткового рівня печінкових трансаміназ, гіпотензія, часте сечовипускання та грудний біль.

 Деякі дигідропіридини в окремих випадках можуть призводити до виникнення прекордіального болю або стенокардії. Дуже рідко у пацієнтів із стенокардією в анамнезі можуть виникати підвищення частоти, тривалості та тяжкості цих нападів. Є повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Лерканідипін не впливає на рівень цукру в крові або рівень ліпідів у сироватці крові.

У період післяреєстраційного застосування були зареєстровані випадки навмисного передозування еналаприлу/лерканідипіну дозами від 100 до 1000 мг кожного з цих препаратів. У таких випадках була потрібна госпіталізація. Повідомлені симптоми (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, неспокій, сонливість та біль у боці) також могли бути пов'язані з супутнім прийомом високих доз інших препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів).

Симптоми передозування еналаприлу та лерканідипіну. Найбільш характерним симптомом передозування еналаприлу є гіпотензія (що виникає приблизно через 6 годин після прийому препарату) одночасно з блокадою РААС і ступор. До симптомів, пов'язаних з передозуванням інгібіторів АПФ, можна віднести судинний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Сироваткові рівні еналаприлату у 100 та 200 разів вищі, ніж зазвичай, спостерігаються після застосування терапевтичних доз еналаприлу 300 мг та 440 мг відповідно.

Як і у разі застосування інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіном може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотонією та рефлекторною тахікардією.

Лікування при передозуванні еналаприлу та лерканідипіну. Замовним лікуванням передозування еналаприлом є внутрішньовенне інфузійне введення фізіологічного розчину. Якщо виникає гіпотензія, пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з низьким узголів'ям. Можна використовувати введення ангіотензину II та/або катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату з організму (наприклад, викликати блювання, промити шлунок, ввести адсорбенти та сульфат натрію). Еналаприлат із крові шляхом гемодіалізу. Використання кардіостимулятора показано при брадикардії, яка резистентна до терапії. Слід постійно контролювати показники життєво важливих функцій організму, рівень електролітів та креатиніну сироватки крові.

При передозуванні лерканідипіном у разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії та втрати свідомості може бути корисною підтримка серцево-судинної діяльності шляхом введення атропіну, щоб уникнути брадикардії.

З огляду на тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, стан пацієнта, який прийняв надмірну дозу, слід контролювати не менше 24 годин. Інформації щодо ефективності діалізу немає. Оскільки препарат має високу ліпофільність, рівень лерканідипіну в плазмі крові не є інформативним за ступенем передозування. Діаліз неефективний.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 ° С.

Зберігати в недоступному для дітей місці поза їхнім полем зору.

Препарат для лікування есенціальної гіпертензії.