Корвалдин краплі ор. по 50 мл у флак.

По 50 мл у флаконі, по 1 флаконі у пачці.

Краплі оральні.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина зі специфічним запахом.

Корвалдін - заспокійливий та спазмолітичний лікарський засіб, дія якого визначається речовинами, що входять до його складу.

Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти має седативну та спазмолітичну дію, обумовлену подразненням рецепторів ротової порожнини та носоглотки, зниженням рефлекторної збудливості в центральних відділах нервової системи та посиленням гальмування в нейронах кори та підкіркових структур головного і прямою місцевою спазмолітичною дією на гладкі м'язи судин.

Фенобарбітал пригнічує збуджуючий вплив центрів ретикулярної формації на кору великих півкуль головного мозку. Заспокійливий, транквілізуючий або снодійний ефект залежить від дози препарату.

Олія м'яти та олія хмелю здійснюють рефлекторну судинорозширювальну та спазмолітичну дію, дратуючи «холодові» рецептори ротової порожнини, мають жовчогінну дію і усувають явища метеоризму.

Фенобарбітал всмоктується швидко (безпосередньо у шлунку). Приблизно 35% зв'язується з білками плазми, частина, яка не пов'язана з білками, фільтрується у нирках. Реабсорбція проходить за низького рівня pH. Зворотна дифузія не відбувається завдяки лужності сечі. Близько 30% фенобарбіталу виділяється у незміненому вигляді із сечею, і лише невелика його частина окислюється у печінці. При тривалому застосуванні виникає накопичення активної речовини у плазмі, а також індукція ферментів печінки. Як результат цієї індукції прискорюється процес окиснення фенобарбіталу та інших лікарських засобів.

Бром в Етилбромізовалеріанат повільно виводиться з організму. Якщо препарат застосовується протягом тривалого часу, виникає його накопичення у ЦНС, що призводить до хронічної інтоксикації бромом.

Снодійні та седативні препарати. Барбітурати у комбінації з іншими компонентами. Код АТХ N05C B02.

Під час застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, можливе взаємне посилення дії (седативно-снодійного ефекту), що може супроводжуватись пригніченням дихання. Алкоголь посилює дію препарату і може збільшувати його токсичність.

Лікарські засоби, що містять вальпроєву кислоту, підвищують дію барбітуратів.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, таким чином, може прискорювати метаболізм деяких ліків, які метаболізуються ферментами печінки (наприклад, похідних кумарину, антибіотиків, сульфаніламідів, противірусних, пероральних цукрознижуючих, гормональних, імуносупресивних, цитостатичних, антиаритмічних, антигіпертензивних лікарських засобів). Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, анестетиків, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів; знижує дію парацетамолу, непрямих антикоагулянтів, метронідазолу, трициклічних антидепресантів, саліцилатів, серцевих глікозидів.

Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Інгібітори моноамінооксидази (МАО) пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок. При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі. Одночасне застосування препаратів, що містять фенобарбітал, із зидовудином посилює токсичність обох препаратів. Небажана взаємодія Корвалдину® (містить фенобарбітал) з протиепілептичними препаратами, тиреоїдними гормонами, доксицикліном, хлорамфеніколом, протигрибковими (група азолів), гризеофульвіном, глюкокортикоїдами, пероральними контрацептивами через можливість послаблення дії цих препаратів.

Лікарський засіб підвищує токсичність метотрексату.

діючі речовини: етиловий ефір a-бромізовалеріанової кислоти, фенобарбітал, м'яти масло, олія хмелю;
1 мл розчину (26 крапель) містить етилового ефіру a-бромізовалеріанової кислоти в перерахунку на 100% речовина - 20 мг, фенобарбіталу - 18 мг, м'яти олії - 1,4мг, олії хмелю - 0,2 мг;
допоміжні речовини: стабілізатор, етанол 96%, вода очищена.

Корвалдін містить у своєму складі фенобарбітал та етанол, тому може викликати порушення координації, швидкості психомоторних реакцій, сонливість та запаморочення у період лікування. У зв'язку з цим не рекомендується займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги, у тому числі керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Не застосовувати у період вагітності та годування грудьми.

Досвід застосування у дітей відсутній, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

• неврози з підвищеною дратівливістю;
• безсоння;
• у комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії;
• нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія;
• спазми кишечника, зумовлені нейровегетативними розладами (як спазмолітичний препарат).

Підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якого іншого компонента препарату, брому; гостра печінкова порфірія; тяжкі порушення функції печінки та нирок; цукровий діабет, міастенія. Лікарські засоби, що містять фенобарбітал, протипоказані при алкоголізмі, медикаментозній та наркотичній залежності (у тому числі в анамнезі); при респіраторних захворюваннях з задишкою, обструктивним синдромом, вираженою артеріальною гіпотензією, при гострому інфаркті міокарда при депресії та депресивних розладах зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки.

Приймати внутрішньо перед їжею по 15-30 крапель з невеликою кількістю (30-50 мл) рідини 2-3 рази на добу. Разова доза за необхідності може бути збільшена до 40-50 крапель.

Тривалість застосування препарату визначає лікар залежно від клінічного ефекту та переносимості препарату.

З боку нервової системи: астенія, слабкість, порушення координації рухів, ністагм, атаксія, галюцинації, парадоксальне збудження, безсоння (у пацієнтів похилого віку), зниження концентрації уваги, стомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення. В окремих випадках може спостерігатися сонливість та легке запаморочення, сплутаність свідомості.
З боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні препаратів, що містять фенобарбітал, існує ризик порушення остеогенезу. Були повідомлення про скорочення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які отримували тривалу терапію фенобарбіталом. Механізм, за допомогою якого фенобарбітал впливає на метаболізм кісткової тканини, не виявлено.
З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, тяжкість в епігастральній ділянці, при тривалому застосуванні - порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія, анемія.
З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, брадикардія.
З боку шкіри та слизових оболонок: синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, а у тому числі висип, свербіж, кропив'янка.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, набряк обличчя.
Тривалий прийом препаратів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом, яке характеризується наступними симптомами: пригнічення центральної нервової системи, депресія, сплутаність свідомості, атаксія, апатія, кон'юнктивіт, риніт, сльозотеча, акне або пурпура.

Симптоми.

гострі (легкі та середні) отруєння барбітуратами:

• запаморочення, втома, навіть глибокий сон, від якого пацієнта неможливо розбудити.

Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, свербіж, висип.

гостре важке отруєння:

• глибока кома, супроводжується тканинною гіпоксією, поверхневе дихання, спочатку прискорене, потім уповільнене дихання, прискорене серцебиття, аритмія, низький артеріальний тиск, брадикардія, судинний колапс, ослаблення або втрата рефлексів, ністагм, головний біль, тош діяльності, зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу.

Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний наслідок внаслідок судинної недостатності, дихальної паралічу або набряку легень.

Передозування можливе при тривалому застосуванні лікарського засобу, що пов'язане з кумулювання його складових. Тривале та постійне застосування може викликати залежність, абстинентний синдром, психомоторне збудження.

Довготривалий прийом препаратів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом, яке характеризується такими симптомами: стан сплутаності свідомості, атаксія, апатія, депресивний настрій, кон'юнктивіт, застуда, акне або пурпура.

Лікування.

Випадки гострого отруєння корвалдин слід лікувати так само, як отруєння іншими снодійними засобами та барбітуратами, залежно від тяжкості симптомів отруєння. Пацієнта слід перевести у відділення інтенсивної терапії. Дихання та кровообіг потребують стабільності та нормалізації. Дихальна недостатність долається шляхом проведення штучного дихання, шок усувають введенням плазми та плазмозамінників. Якщо минуло багато часу від прийому, необхідно промити шлунок (в шлунок вводять 10 г порошку активованого вугілля та сульфату натрію). З метою швидкого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез луками, а також гемодіаліз та/або гемоперфузію.

Лікування отруєнь бромом: виведення іонів брому з організму можна прискорити запровадженням значної кількості розчину столової солі з одночасним введенням салуретичних засобів.

При виникненні реакцій гіперчутливості призначити десенсибілізуючі лікарські засоби.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Корвалдін – заспокійливий та спазмолітичний лікарський засіб, дія якого визначається речовинами, що входять до його складу.