Ламідерм таблетки по 250 мг, 14 шт.

По 7 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

На упаковці знаходиться голографічна смужка під назвою заводу виробника.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі, від білого до майже білого кольору, гладкі з обох боків.

Тербінафін є аліламінами і має широкий спектр дії проти грибкових інфекцій шкіри, волосся та нігтів, викликаних такими дерматофітами як Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад, Microsporum canis), Epidermophyton floccosum та дріжджові грибки роду Candida (наприклад, Candida albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін має фунгіцидну дію щодо дерматофітів, пліснявих та деяких диморфних грибків. Активність щодо дріжджових грибків, залежно від їх виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною.

Тербінафін специфічно пригнічує ранній етап біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це призводить до дефіциту ергостерину і внутрішньоклітинного накопичення сквалена, що викликає загибель клітини грибка. Тербінафін діє шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані гриба. Це призводить до дефіциту ергостеролу і до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що спричиняє загибель клітини грибка. Цей фермент не стосується системи цитохрому Р450.

При прийомі внутрішньо препарат накопичується у шкірі, волоссі та нігтях у концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію.

Після прийому тербінафіну добре всмоктується (˃ 70%); біодоступність тербінафіну, що входить до складу Ламідерму у таблетках, внаслідок пресистемного метаболізму становить приблизно 50%. Разова пероральна доза 250 мг тербінафіну показала середнє значення максимальних концентрацій у плазмі крові – 1,30 мкг/мл через 1,5 години після прийому препарату. У рівноважному стані порівняно з одноразовою дозою максимальна концентрація тербінафіну була в середньому на 25% вищою, а плазмова AUC збільшувалася у 2,3 рази. На основі збільшення плазмової AUC може бути розрахований ефективний період напіввиведення (~30 годин). Їжа лише незначною мірою впливає на біодоступність тербінафіну (збільшення AUC не менше 20%), тому корекція дози препарату не потрібна. Одночасне вживання їжі з високим вмістом жирів уповільнює всмоктування тербінафіну та збільшує біодоступність приблизно на 20%.

Тербінафін значною мірою пов'язується з білками плазми (99%). Об'єм розподілу перевищує 2000 л. Він швидко проникає через поверхневий шар шкіри та накопичується у ліпофільному роговому шарі.

Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, викликає утворення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та шкірі, багатої сальні залози. Показано також, що тербінафін проникає у нігтьові пластинки у перші кілька тижнів після початку терапії. Немає достатніх даних про те, чи проникає тербінафін через плацентарний бар'єр. Менше 0,2% прийнятої дози виводиться у грудне молоко.

Тербінафін метаболізується швидко та екстенсивно за участю принаймні семи ізоферментів цитохрому Р450, при цьому основну роль відіграють ізоферменти CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8, CYP2C19. В результаті біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності та виводяться переважно із сечею. Кінцевий період напіввиведення становить 17 годин. Повідомлень щодо розвитку кумуляції немає. Не виявлено впливу віку на рівноважну концентрацію тербінафіну в плазмі крові, але у пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки може бути сповільнена швидкість виведення препарату, що призводить до більш високих концентрацій тербінафіну в крові.

Біодоступність тербінафіну не залежить від їди.

Дослідження фармакокінетики разових доз препарату за участю пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв) або з уже існуючими захворюваннями печінки показали, що кліренс може бути зменшений приблизно на 50%.

Протигрибкові препарати для застосування у дерматології. Протигрибкові препарати для системного застосування. Тербінафін. Код ATX D01B A02.

Вплив інших лікарських засобів на тербінафін

Кліренс тербінафіну в плазмі може бути підвищений препаратами, які індукують метаболізм, і може бути знижений препаратами, які інгібують цитохром Р450. У разі потреби супутнього лікування такими препаратами дозування тербінафіну слід коригувати відповідним чином.

Лікарські засоби, які можуть зменшити вплив або плазмові концентрації тербінафіну.

Рифампіцин збільшує кліренс тербінафіну на 100%. Показники AUC та максимальної концентрації знижувалися на 50% та 45% відповідно.

Лікарські засоби, які можуть збільшити вплив або плазмові концентрації тербінафіну.

Циметидин знижує кліренс тербінафіну на 30%.

Флуконазол збільшував показники максимальної концентрації та AUC тербінафіну на 52% та 69% відповідно у зв'язку з гальмуванням ферментів CYP2C9 та CYP3A4. Таке ж збільшення показників може спостерігатися при одночасному застосуванні з тербінафіном препаратів, що пригнічують CYP2С9 та CYP3А4, таких як азольні фунгіциди (кетоконазол), макролідні антибіотики та аміодарон.

Вплив тербінафіну на інші лікарські засоби

Тербінафін має незначний потенціал для придушення або посилення кліренсу препаратів, що метаболізуються за участю системи цитохрому Р450 (наприклад, терфенадину, триазоламу, толбутаміну або пероральних контрацептивів), за винятком препаратів, що метаболізуються за участю CYP2D6.

Субстрати CYP2D6

Дослідження in vitro та in vivo виявили, що тербінафін пригнічує CYP2D6-опосередкований метаболізм. Такі результати більше стосуються субстанцій, які переважно метаболізуються за участю ферменту, особливо якщо вони мають вузький терапевтичний діапазон. Ці дані можуть бути клінічно важливими для пацієнтів, які одержують препарати наступних класів: трициклічні антидепресанти, бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антиаритмічні препарати (включаючи клас 1А, 1В та 1С) або інгібітори МАО типу В.

Тербінафін зменшує кліренс дезіпраміну на 82%, а AUC збільшує у 5 разів.

У швидких метаболізаторів CYP2D6 тербінафін збільшував коефіцієнт метаболічної взаємодії декстрометорфану/декстрорфану в сечі в середньому у 16-97 разів. Це свідчить про те, що тербінафін уповільнює метаболізм субстратів CYP2D6 у швидких метаболізаторів CYP2D6 (екстенсивних метаболізаторів), тобто. метаболізм у цих пацієнтів максимально відповідає метаболізму у повільних метаболізаторів (а саме «слабких метаболізаторів»).

Інші метаболічні шляхи

Тербінафін збільшує кліренс циклоспорину на 15% (зменшення AUC на 13%).

Тербінафін не впливає на кліренс антипірину або дигоксину.

Жодного впливу тербінафіну на фармакокінетику флуконазолу не спостерігалося. До того ж, не спостерігалося жодної клінічно значущої взаємодії між тербінафіном та супутнє застосовуваними лікарськими засобами з можливим потенціалом взаємодії, такими як ко-тримоксазол (триметоприм та сульфаметоксазол), зидовудін або теофілін.

Повідомлялося про деякі випадки порушення менструального циклу (міжменструальна кровотеча та нерегулярний менструальний цикл) у пацієнток, які одночасно приймали тербінафін з оральними контрацептивами, хоча частота цих порушень залишається в межах частоти побічних реакцій у пацієнтів, які приймають лише пероральні контрацептиви.

Тербінафін може підвищити вплив або плазмові концентрації таких лікарських засобів: кофеїн – тербінафін зменшує кліренс кофеїну, вводиться внутрішньовенно, на 21%.

In vitro та in vivo було виявлено, що тербінафін пригнічує CYP2D6 – опосередкований метаболізм. Тому необхідний постійний нагляд за хворими, одночасно з тербінафіном застосовують препарати, які метаболізуються за участю CYP2D6, такими як трициклічні антидепресанти (TCAs), бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs), антиаритмічні препарати 1А1 ) та інгібітори моноаміноксидази (MAO-Is) типу - у разі, коли одночасно застосований препарат має малий діапазон терапевтичної концентрації.

Тербінафін зменшує кліренс дезіпраміну на 82%.

У ході досліджень за участю здорових добровольців, у яких процеси метаболізму декстрометорфану (протикашльових препаратів та маркерного субстрату CYP2D6) проходили швидко, тербінафін збільшував коефіцієнт метаболічної взаємодії декстрометорфану/декстрорфану в сечі в середньому у 16-97 разів. Таким чином, застосування тербінафіну може призводити до зміни статусу швидких метаболізаторів CYP2D6 на статус повільних метаболізаторів.

Тербінафін може зменшити вплив або плазмові концентрації таких лікарських засобів.

Тербінафін збільшував кліренс циклоспорину на 15%.

У пацієнтів, які отримують тербінафін одночасно з варфарином, можливі зміни показників міжнародного нормалізованого відношення (INR) та/або ПВ.

діюча речовина: тербінафін;

1 таблетка містить тербінафіну гідрохлориду еквівалентно тербінафіну 250 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалів

Під час лікування у деяких пацієнтів можливе виникнення порушень з боку центральної нервової системи (головний біль, запаморочення, депресія, тривожність), тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Проведені на тваринах дослідження щодо токсичного впливу препарату на плід та фертильність не виявили побічних ефектів.

Клінічний досвід застосування тербінафіну у вагітних дуже обмежений, тому його не слід застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування пероральним тербінафіном та очікувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода.

Препарат проникає в грудне молоко. Тому у разі необхідності лікування у вигляді таблеток у період терапії слід припинити годування груддю.

Оскільки відомості про застосування препарату у дітей обмежені, його не рекомендується призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Грибкові інфекції шкіри та нігтів, викликані Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum.

1. Стригучий лишай (трихофітія гладкої шкіри, трихофітія промежини та дерматофітія стоп) у випадках, коли локалізація ураження, вираженість або поширеність інфекції обумовлюють доцільність пероральної терапії.

2. Оніхомікоз.

Гострі або хронічні захворювання печінки.

Гіперчутливість до тербінафіну або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Тривалість лікування залежить від характеру та тяжкості захворювання.

Дорослим препарат призначати в дозі 250 мг 1 раз на добу.

Інфекції шкіри

Рекомендована тривалість лікування:

• дерматофітія стоп (міжпальцева, підошовна / типу «мокасини»): 2-6 тижнів
• трихофітія гладкої шкіри: 4 тижні
• трихофітія промежини від 2 до 4 тижнів
• кандидоз шкіри: 2-4 тижні.

Повне зникнення проявів інфекції та скарг, пов'язаних з нею, може настати лише через кілька тижнів після мікологічного лікування.

Інфекції волосистої частини голови

Рекомендована тривалість лікування: грибкове ураження волосистої частини голови: 4 тижні.

Грибкова поразка волосистої частини голови спостерігається переважно у дітей.

Оніхомікоз

Тривалість лікування для більшості пацієнтів – від 6 тижнів до 3 місяців. Лікування тривалістю менше 3 місяців можна передбачати для пацієнтів з ураженням нігтів на пальцях рук, нігтів на пальцях стоп, крім великого пальця, або для пацієнтів молодшого віку. Для лікування уражень нігтів на пальцях стоп зазвичай достатньо 3 місяців, хоча для деяких пацієнтів може знадобитися лікування тривалістю 6 місяців або довше. Більш тривале лікування необхідне пацієнтам, у яких знижено швидкість росту нігтів протягом перших тижнів лікування.

Повне зникнення ознак та симптомів інфекції може не настати через кілька тижнів після мікологічного лікування. Це пов'язано з відростанням здорового нігтя.

Особливі популяції

Пацієнти з порушенням функції печінки

Тербінафін у таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам з хронічними або активними захворюваннями печінки.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Застосування тербінафіну в таблетках не було належним чином вивчене у пацієнтів з порушеннями функції нирок і тому не рекомендується цій групі хворих.

Пацієнти похилого віку

Доказів того, що у пацієнтів похилого віку слід змінювати дозу препарату або що у них відзначаються побічні дії, що відрізняються від таких у пацієнтів молодшого віку, немає. Цій віковій групі при застосуванні препарату слід враховувати можливість виникнення порушень функції печінки або нирок.

Процедура у разі пропуску прийому дози

Якщо пацієнт забув прийняти чергову дозу, наступну дозу слід прийняти якнайшвидше, як тільки він про це згадає. Однак, враховуючи фармакокінетичні властивості тербінафіну, пропущену дозу слід приймати, якщо інтервал між прийомом пропущеної дози та прийомом наступної дози становить менше 4 годин.

Побічні реакції зазвичай слабко і помірно виражені і мають тимчасовий характер. Нижченаведені побічні реакції спостерігалися у ході клінічних досліджень препарату або у процесі постмаркетингового дослідження.

Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використано таку класифікацію:

дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія.

Частота невідома - анемія, панцитопенія.

З боку імунної системи

Дуже рідко - анафілактоїдні реакції (у тому числі набряк Квінке), шкірний та системний червоний вовчак.

Частота невідома - анафілактичні реакції, реакції, подібні до симптомів сироваткової хвороби (в т.ч. висип, свербіж, кропив'янка, набряк, артралгія, лихоманка та набряк лімфовузлів).

З боку метаболізму та харчування

Дуже часто - зниження апетиту.

Нечасто – втрата маси тіла (внаслідок дисгевзію). Повідомлялося про тяжкі окремі випадки зменшення вживання їжі, що призводило до значної втрати маси тіла.

Психічні розлади

Часто - депресія.

Нечасто - занепокоєння.

З боку нервової системи

Дуже часто - головний біль.

Часто – запаморочення, дисгевзія до втрати смаку. Порушення відчуття смаку, зокрема втрата смаку, зазвичай відновлюється через кілька тижнів після припинення прийому препарату. Дуже рідко повідомляли про тривале порушення смаку, що іноді призводить до зменшення їжі та значної втрати маси тіла.

Нечасто – парестезії, гіпестезія.

Дуже рідко - постійна дисгевзія.

Частота невідома - гіпосмія, включаючи постійну аносмію, гіпосмію.

З боку органів зору

Часто – порушення зору.

Частота невідома - нечіткість зору, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху та рівноваги

Нечасто - шум у вухах.

Частота невідома - приглухуватість, порушення слуху, вертиго.

З боку судин

Частота невідома - васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто – шлунково-кишкові симптоми (відчуття переповнення шлунка, диспепсія, нудота, біль у животі, діарея).

Частота невідома - панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Рідко - випадки серйозних порушень функції печінки, у тому числі печінкова недостатність, підвищення рівня ферментів печінки, жовтяниця, холестаз та гепатит. Якщо розвивається порушення функції печінки, лікування Ламідермом слід припинити. Дуже рідко надходили повідомлення про серйозну печінкову недостатність (деякі випадки з летальним кінцем або випадки, що потребують пересадки печінки). У більшості випадків печінкової недостатності пацієнти мали серйозні основні системні захворювання, а причинно-наслідковий зв'язок із прийомом тербінафіну був сумнівним.

З боку шкіри та підшкірної клітковиники

Дуже часто - нетяжкі форми реакції шкіри (висипання, кропив'янка).

Нечасто – світлочутливість (наприклад, фотодерматоз, реакція фотосенсибілізації та поліморфний фотодерматоз).

Дуже рідко - серйозні шкірні реакції (наприклад, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). Алопеція. Лікування Ламідермом необхідно припинити, якщо на шкірі спостерігаються висип прогресуючого характеру.

Псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу. Серйозні шкірні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

Частота невідома - висипання з еозинофілією та системними симптомами.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Дуже часто - реакції з боку кістково-м'язової системи (артралгія, міалгія).

Частота невідома - рабдоміоліз.

Загальні розлади

Часто - підвищена стомлюваність.

Рідко - нездужання.

Нечасто – лихоманка.

Частота невідома - грипоподібні захворювання, пірексія.

Результати лабораторних досліджень

Частота невідома - підвищення КФК крові.

Інші небажані реакції на препарат, зареєстрованих під час постмаркетингового дослідження на підставі спонтанних повідомлень.

Наведені нижче побічні реакції на препарат були визначені на підставі постмаркетингових спонтанних реакцій і систематизуються за класами систем органів.

Оскільки повідомлення про ці реакції надходили на добровільній основі від пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можна достовірно оцінити їхню частоту.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, реакції, подібні до сироваткової хвороби, реакції гіперчутливості, включаючи алергічні реакції (в т.ч. анафілаксії).

З боку нервової системи: аносмія, у тому числі постійна аносмія, гіпосмія, гіпоестезія, парестезії.

З боку органу зору: нечіткість зору, зниження гостроти зору.

З боку судин: васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип з еозинофілією та системними симптомами, ексфоліативний та бульозний дерматит.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз.

Загальні розлади: грипоподібні захворювання.

Дослідження: підвищений рівень КФК крові, зміни протромбінового часу (подовження, скорочення) у пацієнтів, які одночасно приймали варфарин.

У 5 г тербінафіну повідомляли про головний біль, нудоту, біль в епігастрії, запаморочення, при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка та застосування активованого вугілля. При необхідності – симптоматична терапія.

Зберігати при температурі не вище 30 ° С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ламідерм таблетки по 250 мг - препарат для лікування мікозів.