Ламітор таблетки по 100 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки світло-жовтого кольору з лінією розлому з одного боку.

Ламотріджин – це протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний з блокуванням потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надмірного вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2,5 години. Ламотріджин активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід. становить 29 годин (при монотерапії). Ламітор має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів і частково в незміненому вигляді, переважно з сечею. 

Протиепілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТХ N03A X09.

Було встановлено, що урідіндифосфоглюкуронілтрансфераза – Це фермент, що відповідає за метаболізм ламотриджину. Немає доказів того, що ламотриджин може викликати клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, і малоймовірно, що може виникнути взаємодія між ламотриджином і препаратами. Ламотріджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект є помірним і не має значних клінічних наслідків.

Препарати, які значно пригнічують печінкові ферменти: вальпроат.

Препарати, які значно індукують печінкові ферменти: карбамазепін, фенітоїн, примідин, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атанановір/ритонавір, комбінація етинілестрадіол/левоноргестрель (інші пероральні контрацепи)

Препарати, які не інгібують та не індукують печінкові ферменти: літій, бупропіон, оланзапін, оксакарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол.

Взаємодія з протиепілептичними препаратами

Вальпроат, що гальмує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину та збільшує середній період напіввиведення приблизно в 2 рази.

Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), що індукують печінкові ферменти, індукують метаболізм глюкуронізації ламотриджину та прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору та нудоту у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища зазвичай зникають при зменшенні дози карбамазепіну. виявлений при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну у здорових дорослих добровольців, але зменшення дози не було вивчено. 

У ході досліджень за участю здорових дорослих добровольців, які приймали дозу ламотриджину 200 мг та дозу окскарбазепіну 1200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин, у свою чергу, не змінював метаболізм.

У ході досліджень за участю здорових добровольців було виявлено, що спільне застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього.

>

Згідно з даними ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотриджин з габапентином або без нього, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину.

Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином та ламотриджином вивчалася шляхом оцінки рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час досліджень. За цими даними, речовини не змінюють фармакокінетику один одного.

Стала концентрація ламотриджину в плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). 

Топірамат не впливає на концентрацію плазми крові ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15% збільшує концентрацію топірамату.

За даними досліджень, застосування зонісаміду (200–400 мг/добу) разом з ламотриджином (150–500 мг/добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало істотного впливу на фармакокінетику ламотриджину. 

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі крові, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію у плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати щодо їх зв'язків з білками плазми. 

Взаємодія з іншими психотропними речовинами

Є дані, що при одночасному прийомі 100 мг/добу ламотриджину та 2 г глюконату літію, що застосовувався 2 рази на добу протягом 6 днів, фармакокінетика літію не змінилася.

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину під час дослідження, лише призвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

У ході досліджень за участю здорових дорослих добровольців прийом 15 мг оланзапіну зменшував площу під кривою «концентрація – час» (AUC) та максимальну концентрацію (Cmax) ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно. Такий високий ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. Прийом 200 мг ламотриджину не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не мали клінічно значущого впливу.При спільному застосуванні 2 мг рисперидону разом з ламотриджином повідомлялося про виникнення сонливості при застосуванні тільки рисперидону.

У ході досліджень пацієнтам з біполярним розладом, який отримував ламотриджин (≥100 мг/сут), дозу арипіпразолу збільшили з 10 мг/сут до 30 мг/сут протягом 7 днів. Загалом спостерігалося приблизно 10% зменшення Cmax та AUC ламотриджину. Не очікується, що ефект таких змін матиме клінічні наслідки.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, 2-N-глюкуроніду лише мінімально можуть впливати амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флюоксетин, галоперидол; вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, серталін або тразодон.

Взаємодія з гормональними контрацептивами

Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину

У пацієнток, які приймали таблетку з комбінацією етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг, було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно в 2 рази, що, в свою чергу, призвело до зменшення AUC та Cmax ламотриджину в середньому на 52% та 39%. Концентрація ламотриджину в сироватці крові поступово зростала протягом тижневої перерви в прийомі контрацептиву, досягаючи показників ближче до кінця тижневої перерви, в середньому приблизно в 2 рази вище, ніж при спільному застосуванні препаратів.

Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів 

У ході досліджень у жінок добровольців незмінена доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, який є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. середньому на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормону і лютеїнізуючого гормону та естрадіолу в ході дослідження показали пригнічення яєчникової гормональної активності у деяких жінок, хоча вимірювання рівня прогестерону в сироватці крові виявили, що немає . Вплив змін рівня сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного збільшення виведення левоноргестрелю на активність яєчникової овуляції невідомий. Вплив ламотриджину в добовій дозі більше 300 мг не досліджувався.&n вузьких гормональних контрацептивів теж не проводили. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

У чоловіків-добровольців, які приймали рифампіцин, збільшувався рівень виведення і зменшувався період напіврозпаду ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. Пацієнти, супутні рифампіцину, повинні дотримуватися режиму лікування, рекомендованого для терапії ламотриджин<. /p>

За даними досліджень за участю здорових добровольців, лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Для лікування пацієнтів, які вже застосовують лопінавір/ритонавір, слід дотримуватися режиму терапії, рекомендованого при застосуванні

За даними досліджень за участю здорових добровольців, застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) знижувало AUC та Cmax ламотриджину в плазмі крові (у дозі 100 мг) у середньому на 32% та 6% відповідно.

Дані з вивчення in vitro впливи ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ГКТ 2) показали, що ламотриджин, але не метаболіт N(2)-глюкуронід є інгібітором ГКТ 2 у потенційно клінічно Ці дані показують, що ламотриджин є більш потужним інгібітором ГКТ 2, ніж циметидин, з показниками IC50 53,8 µМ і 186 µМ відповідно. 

Взаємодія під час проведення лабораторних тестів

Повідомлялося про взаємодію ламотриджину з тестами, що застосовуються для швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі, результатом чого можуть стати хибнопозитивні показники, особливо при визначенні фенциклідину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно використовувати альтернативний більш специфічний хімічкий метод.

Діюча речовина: lamotrigine;
1 таблетка містить ламотриджину 100 мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, заліза оксид жовтий (Е 172), повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.

За даними досліджень, ефект ламотриджину, пов’язаний з координацією зору, руху очей, управління тілом, і суб’єктивний седативний ефект не відрізняються від такого в групі плацебо. При прийомі ламотриджину повідомлялося про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнти повинні оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перш ніж сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки реакція на протиепілептичні лікарські засоби індивідуальна, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автотранспортом у цих випадках.

Вагітність.

Загальний ризик, пов'язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів

Жінкам репродуктивного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Під час планування вагітності необхідно переглянути необхідність лікування протиепілептичними засобами. і мати тяжкі наслідки як для жінки, так і для дитини.

Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей, матері яких лікувалися протиепілептичними препаратами, вище порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3%. Найпоширенішими дефектами, про які повідомлялося, були ущелина губи вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вище при комбінованій протиепілептичній терапії в порівнянні з монотерапією, тому слід, якщо можливо, застосовувати монотерапію.

Ризик, пов'язаний із застосуванням ламотриджину.

Проведено дослідження за участю жінок, які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності. В цілому не були наведені свідчення значущого збільшення ризику виникнення основних вроджених вад розвитку, проте за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про підвищення ризику виникнення такої вродженої вади як ущелина. у роті. За даними контрольного дослідження випадків захворювання не було продемонстровано збільшення ризику розвитку ізольованої ущелини в роті порівняно з іншими недоліками після застосування ламотриджину. У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати мінімальні ефективні дози. </

Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи впливає ламотриджин на ризик пороків розвитку, асоційований з іншими препаратами.

Як інші препарати, Ламітор слід призначати в період вагітності тільки тоді, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.

Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. «Особливості застосування»). Тому слід врахувати необхідність прийому фолієвої кислоти під час вагітності .

Фізіологічні зміни в період вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину в період вагітності, що потенційно збільшувало ризик втрати контролю над нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитися з можливим ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину в сироватці крові слід перевіряти до, в період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід коригувати для підтримки концентрації ламотриджину в сироватці крові на рівні, який був , або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.

Період годування груддю.

Повідомлялося, що ламотриджин проникає в грудне молоко в варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50% відповідного рівня у матері. крові міг досягати рівнів, за яких був можливий фармакологічний ефект. 

При необхідності лікування ламотриджином слід вирішити питання про припинення годування груддю, враховуючи користь від лікування матері та можливий ризик для дитини.

Дію ламотриджину як монотерапії у дітей віком до 2 років або як додаткової терапії у дітей віком до 1 місяця не вивчали.

Ефективність та безпека ламотриджину як додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлені, тому препарат не рекомендується застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.

Ламотриджин не показаний для застосування дітям з біполярним розладом. Ефективність і безпеку застосування ламотриджину для лікування біполярного розладу у цієї вікової групи пацієнтів не вивчали, тому рекомендацій щодо режиму дозування не можна надати.

Епілепсія
Дорослі та діти віком від 12 років: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса — Гасто.
Діти віком від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса — Гасто.
Після досягнення контролю за нападами прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити монотерапію ламотриджином.
Монотерапія типових малих епілептичних нападів.
Біполярні розлади (дорослі)
Для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани) у хворих на біполярні розлади.

Підвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого компонента лікарського засобу.

Таблетки слід розчинити в невеликій кількості води (достатньо для того, щоб покрити всю таблетку) або проковтнути повністю, запиваючи водою. Якщо розрахована доза ламотриджину, наприклад для дітей (тільки епілепсія) або пацієнтів з порушенням функції печінки не відповідає дозі цілої таблетки слід приймати найменшу дозу, яка відповідає цілій таблетці.

Епілепсія

При монотерапії 

Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 1).

Початкова доза препарату становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг на добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50–100 мг кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального ефекту. ;Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг на добу в 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг на добу.

Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 3).

Початкова доза ламотриджину для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг/маси тіла на добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/маси тіла на добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Надалі дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 10 мг/кг на добу в 1 або 2 прийоми. . Для деяких пацієнтів може знадобитися велика доза.

Через ризик виникнення висипів початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.

При комбінованій терапії

Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 1).

Для пацієнтів, які приймають вальпроат (з або без інших протиепілептичних препаратів), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – по 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 25–50 мг/добу) кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100–200 мг/ на добу в 1 або 2 прийоми.

Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 10 мг/сут в 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут в 2 прийому. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 700 мг на добу.

Для пацієнтів, які приймають інші препарати, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза препарату становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, далі – 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 50 – 100 мг на добу) кожні 1 тиждень до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100 – 200 мг. на добу в 1 або 2 прийоми.

Таблиця 1. Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих та дітей віком від 12 років

Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку ж схему лікування, як і для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

У зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не слід перевищувати.

Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 2).

Для дітей, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу. за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу слід збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг маси тіла в 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг на добу).

Для дітей, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми. протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу слід збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1 тиждень до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза становить 5 15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми (максимально 400 мг на добу).

Для дітей, які приймають інші препарати, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу. за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1 тиждень до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. ;Звичайна підтримуюча доза становить 1 10 мг/кг на добу в 1 або 2 прийоми. Максимальна доза ndash; 200 мг на добу.

Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.

Таблиця 2. Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком від 2 до 12 років (загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу)

* При необхідності прийому розрахованої дози 2,5 мг 5 мг дозволяється прийом 5 мг ламотриджину через день протягом перших 2 тижнів. Якщо розрахована доза менше 2,5 мг приймати лікарський засіб не рекомендується.

Дітям, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку ж схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Через ризик виникнення висипів вихідну дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.

Слід мати на увазі, що за відсутності таблеток Ламітора в дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо.

Загальні рекомендації для лікування епілепсії

При припиненні прийому супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід врахувати вплив, який може виникнути при цьому, на фармакокінетику ламотриджину. 

Біполярні розлади

Дорослі 

Через ризик виникнення висипів вихідну дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.

Слід дотримуватися наступного перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (див. таблицю 3), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів можна припинити при клінічній доцільності ( див. таблицю 4).

Таблиця 3. Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих пацієнтів із біполярними розладами

Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, рекомендовану для супутнього застосування вальпроату.

*Стабілізаційну дозу можна змінити залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатом.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, наприклад, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу в наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 50 мг на добу (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1 або 2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної 200 мг на добу. залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами. >

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу (розподілено на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 20 мг/добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/сут на 6-й тиждень, проте звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/сут (за 2 прийоми), що може бути призначено з 7-го тижня.

Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія для пацієнтів, які застосовують інші препарати, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). 

>

Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 100 мг на добу на 5-у. тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми), проте під час досліджень застосовували дози 100–400 мг.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів можна припинити згідно з наведеною нижче схемою (див. таблицю 4).

Таблиця 4. Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів

* Дозу можна збільшити за необхідності до 400 мг на добу.

Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза, а її корекцію проводити з урахуванням клінічного стану.

З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату

Необхідну стабілізаційну дозу ламотриджину слід подвоїти та зберігати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.

З подальшим припиненням прийому індукторів глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації</>>

Дозу ламотриджину слід поступово зменшувати протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, що індукують глюкуронізацію.

З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід зберігати дозу, досягнуту після режиму підвищення.

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом за додаткового призначення інших препаратів

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, ґрунтуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована нижченаведена схема (таблиця 5).

Таблиця 5. Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, рекомендований для супутнього застосування вальпроату.

Припинення прийому ламотриджину пацієнтами з біполярними розладами

Не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату в порівнянні з плацебо.Тому припиняти прийом препарату можна відразу без поступового зменшення дози.

Загальні рекомендації щодо дозування для спеціальних груп пацієнтів

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

Початок лікування ламотриджином пацієнтів, які приймають гормональні контрацептиви.

Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину або ламотриджин додається за відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (табл. 3).

Початок курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків слід збільшити вдвічі. не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки відповідно до клінічної відповіді на лікування таке збільшення дози не буде потрібне.

Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків слід зменшити до 50%. Рекомендується добову дозу ламотриджину поступово зменшувати на 50&100 мг щотижня (не більше 25% загальної дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуального клінічною відповіддю на лікування не буде зазначено інакше.

Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром

Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину в плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування ламотриджину не потрібно. або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається за відсутності вальпроату або індуктора.

Пацієнтам, які вже застосовують підтримуючі дози препарату та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу ламотриджину можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.

Хворі похилого віку (більше 65 років)

Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину в цій віковій групі не відрізняється від такої у молодших пацієнтів.

Печовинна недостатність

Початкову дозу, збільшення дози та підтримуючу дозу слід зменшити загалом на 50% пацієнтам з помірною (ступінь В за шкалою Чайлда – П'ю) та на 75% –;з тяжкою (ступінь С за шкалою Чайлда – П'ю) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригують відповідно до клінічного ефекту.

Ніркова недостатність

При призначенні хворим з нирковою недостатністю слід дотримуватися обережності. При лікуванні хворих з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, при лікуванні хворих з нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламо>p

Повторний початок лікування

Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, оскільки існує ризик виникнення висипів через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більше інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більшу увагу потрібно приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.

Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв'язку з появою висипів у результаті попереднього лікування ламотриджином. У такому разі при вирішенні питання повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Особливості застосування

Кожний висип

У перші 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція з боку шкіри у вигляді висипу. ;До них належали випадки висипів, що потенційно загрожують життю, таких як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

У дорослих, яким застосовували ламотриджин у рекомендованих дозах, частота важких шкірних висипів становила приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків діагностувався синдром Стівенса — Джонсона (1 на 1000).

Частота важких шкірних висипів у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1000.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипів вищий, ніж у дорослих. 

За даними досліджень, частота випадків висипів, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих. 

У дітей перші ознаки шкірних висипів можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарі повинні враховувати можливість розвитку побічної реакції на препарат у дітей, у яких виникають висипи та лихоманка протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірних висипів, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням доз, рекомендованих у схемі збільшення дозування при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату. 

З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих, у яких раніше виникала алергія або висип при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота появи помірного висипу після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була втричі вищою, ніж у групі без такого анамнезу.

При появі висипки на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослої, так і дитини) і припинити прийом ламотриджину, якщо немає доказів, що шкірний висип не пов'язаний з прийомом лікарського засобу. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипки внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому разі при вирішенні питання повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик. 

Також повідомлялося, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, що супроводжується різними системними симптомами, що включають лихоманку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Асептичний менінгіт. Важко відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, лихоманка і лімфоденопатія) можуть виникати навіть у разі відсутності шкірних висипів. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути і при відсутності інших. .

У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт носить оборотний характер, але в деяких випадках може повертатися при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину призводить до швидкого поверненняптахів, які часто мають більш важкий характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був скасований у зв'язку з появою асептичного менінгіту при попередньому призначенні, призначати ламотриджин повторно не можна. 

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ)

Повідомлялося про випадки ГЛГ у пацієнтів, які приймали ламотриджин (див. розділ «Побічні реакції»). ГЛГ характеризується такими клінічними ознаками та симптомами, як лихоманка, висипання, неврологічні симптоми, гепатоспленомегалінія, лімфаде у сироватці крові, гіпертригліцеридемія та аномалії печінкової функції та згортання. Симптоми зазвичай виникають протягом 4 тижнів після початку лікування. ГЛГ може бути небезпечним для життя.

Пацієнтам необхідно попередити про можливі симптоми, пов'язані з ГЛГ, та порадити негайно звернутися до лікаря у разі їх виникнення під час лікування ламотриджином.

Слід негайно обстежити пацієнтів, у яких спостерігаються наступні симптоми, та розглянути можливість діагнозу ГЛГ. Терапію ламотриджином слід припинити, якщо альтернативна етіологія виникнення перелічених вище симптомів не може бути встановлена.

Суїцидальний ризик

У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу. Є свідчення, що хворі на епілепсію та біполярні розлади мають підвищений суїцидальний ризик.

Від 25 до 50% пацієнтів з біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу. Вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних спонукань та поведінки (суїцидальність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема ламотриджин чи ні. 

Під час лікування протиепілептичними препаратами хворих з різними показаннями, включаючи епілепсію, повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку. Є дані про незначне збільшення ризику суїцидальних помислів. -за застосування ламотриджину. Тому хворих потрібно ретельно контролювати за ознаками суїцидальних помислів. У разі появи таких ознак хворі та доглядаючі за ними повинні звернутися за медичною допомогою.

Клінічне погіршення при біполярному розладі

За пацієнтами, які отримують ламотриджин з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (включаючи появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або при зміні дозування. У деяких пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальне думки, у молодих і пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більшим за ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що вимагатиме уважного спостереження під час лікування.

Пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, слід попереджати про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їх стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів. 

При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування, у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, виникають раптово. і не є частиною наявних симптомів. 

Гормональні контрацептиви

Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину

Були отримані дані, що комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг збільшує виведення ламотриджину приблизно вдвічі, що, у свою чергу, зменшує рівень ламотриджину. Для отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків слід збільшити підтримуючу дозу ламотриджину (в 2 рази). буде більше, якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або протягом тижневої перерви. Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів.

Інші пероральні контрацептиви та гормонозамінні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину. 

Вплив ламотриджину на ефективність гормоналуьних контрацептивів

У ході досліджень було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у випадку, коли ламотриджин застосовувався разом з гормональними контрацептивами (комбінація етинілестрадіол 30 мкг/ левонорнієстря 1); Невідомо. Але не можна виключати можливості, що у деяких пацієнтів, що одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтки повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад, про появу раптової кровотечі.

Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ГКТ 2)

Ламотриджин є інгібітором ниркової секреції тубулярної через білки органічних катіонних транспортерів. Це може викликати збільшення плазмового рівня деяких препаратів, екскретованих головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування препарату з субстратами ГКТ 2 не рекомендується. 

Дігідрофолатредуктаза

Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофалоредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

Ніркова недостатність

При дослідженнях одноразової дози у пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрація ламотриджину в плазмі крові істотно не змінювалася. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями нирок необхідно дотримуватися

Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин

Ламітор не слід призначати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації лікаря.

ЕКГ на кшталт синдрому Бругада

У пацієнтів, які застосовували ламотриджин, спостерігалися аритмогенна аномалія ST-T та ЕКГ за типом синдрому Бругада. Необхідно виважено підходити до призначення ламотриджину пацієнтам із синдромом Бругада.

Розвиток у дітей

Даних про вплив ламотриджину на ріст, статеве дозрівання, формування когнітивних, емоційних та поведінкових функцій немає.

Епілепсія

Раптове припинення прийому препарату, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. не менше 2 тижнів.

Є дані, що тяжкі епілептичні напади можуть викликати рабдоміоліз, поліорганну недостатність та синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, іноді з летальним результатом.

Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення частоти виникнення нападів замість поліпшення стану. У хворих, які мають більше 1 типу нападів, поліпшення контролю над одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю над іншим типом нападів. загострювати міоклонічні напади. 

Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів слабша, ніж на лікування ламотриджином у комбінації з протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома.

Під час лікування дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів. 

Біполярні розлади

Діти

Лікування антидепресантами пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальних спонукань та поведінки у дітей (вік від 18 років) з великими депресивними розладами та іншими психічними розладами.

Фертильність

Даних про вплив препарату на фертильність у людей немає.

Тератогенність

Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофалоредуктази. Теоретично існує ризик вроджених вад плода, якщо жінка в період вагітності лікується інгібіторами фолатів. 

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Побічні реакції розподілені на 2 групи: побічні реакції при лікуванні епілепсії та біполярних розладів. Для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід враховувати обидві групи. 

Епілепсія

З боку шкіри: шкірний висип, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

У ході досліджень комбінованого лікування ламотриджином дорослих шкірний висип спостерігався у 10% хворих, які приймали ламотриджин, і у 5% хворих, які приймали плацебо. Висип був причиною припинення прийому препарату. протягом 8 тижнів від початку лікування та зникала після припинення прийому ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»). 

Зрідка повідомлялося про виникнення важких небезпечних для життя шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів одужує після припинення прийому препарату, у деяких з них залишаються незворотні рубці; в окремих випадках ці симптоми призводили до летального результату. 

Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату.

Також повідомлялося, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами.

З боку системи крові: гематологічні відхилення (що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), лімфаденопатію.

Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості.

З боку імунної системи: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисемінована внутрішньосудинна згортання крові та поліорганна недостатність.

Також повідомлялося про висипання як частину синдрому гіперчутливості, що супроводжувався різними системними симптомами, включаючи лихоманку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, лихоманка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть у разі відсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити застосування препарату.

>

З боку психіки: агресивність, дратівливість, тик, галюцинації та сплутаність свідомості, нічні марення.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, ністагм, асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірами , хореоатетоз, збільшення частоти нападів. 

Описано, що ламотриджин може посилювати симптоми паркінсонізму у пацієнтів із цим захворюванням. Є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.

З боку органів зору: диплопія, завіса перед очима, кон'юнктивіт.

З боку травного тракту: нудота, блювання та діарея.

З боку гепатобіліарної системи підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки зазвичай виникає у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але є окремі випадки без видимих ​​ознак гіперчутливості.

З боку кістково-м'язової системи: вовчакоподібні реакції.

Загальні порушення: підвищена стомлюваність.

Біполярні розлади

З боку травного тракту: сухість у роті.

З боку шкіри: шкірний висип, синдром Стівенса — Джонсона. 

З боку нервової системи: головний біль, тривожне збудження, сонливість, запаморочення.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія.

З боку психіки: нічні мрії.

Загальні порушення: болі, болі в спині.

Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10–20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), симптомами якого були атаксія; ністагм; порушення свідомості; кома, включаючи летальні наслідки. Також спостерігалися великі епілептичні напади; повідомлялося про розширення зубця QRS (затримка внутрішньошлуночкової провідності).
Лікування. У разі передозування пацієнта потрібно госпіталізувати для проведення відповідної підтримувальної терапії.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Ламітор протиепілептичний лікарський засіб, що застосовується при лікуванні епілепсії та біполярних розладів; має також нормотимічну активність.