Левасепт таблетки в/плівк. обол. 500 мг блістер № 5

5 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній упаковці

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: коричневого кольору, продовгуваті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відтиском «В500» з одного боку і гладкі з іншого боку.

Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації у надскручений стан, що, зі свого боку, робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності препарату Левасепт включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом із неферментуючими бактеріями. Зазвичай чутливі види Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci груп C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes. Грамнегативні аероби: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаероби: Peptostreptococcus. Інші: Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Види з можливою набутою резистентністю Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний, Staphylococcus coagulase spp. Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile. Природно резистентні штами Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium. Механізм розвитку резистентності Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa), і механізми відтоку можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину. Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів. Межові концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму). EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) левофлоксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів, представлених у таблиці 1 за даними тестування МІК (мг/л).

Всмоктування. Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100 %. Вживання їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування 500 мг 1–2 рази на добу. Розподіл. Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму. Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Рівноважний стан досягається протягом 3 діб. Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при застосуванні 500 мг перорально становить 8,3 та 10,8 мкг/мл відповідно. Розподіл у тканині легенів. Максимальна концентрація левофлоксацину у тканині легенів при застосуванні 500 мг перорально становить приблизно 11,3 мкг/мл та досягається протягом 4–6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує концентрацію у плазмі крові. Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлоксацину у рідині пухирів після прийому 500 мг 1 та 2 рази на добу становить 4,0 та 6,7 мкг/мл відповідно. Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становлять 8,7 мкг/мл, 8,2 мкг/мл та 2 мкг/мл відповідно через 2, 6 та 24 години; середнє співвідношення концентрацій простата/плазма – 1,84. Концентрація у сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8–12 годин після застосування одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг перорельно становить 44 мкг/мл, 91 мкг/мл, 200 мкг/мл відповідно. Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, його метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури. Виведення. Після перорального застосування левофлоксацин виводиться з плазми дуже повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85 % отриманої дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування. Лінійність. Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапазоні доз від 50 до 600 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як показано в таблиці 2. Таблиця 2 Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20–49 50–80 Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57 Період напіввиведення (год) 35 27 9 Пацієнти літнього віку Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину між молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну. Гендерні відмінності Окремий аналіз пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності у фармакокінетиці є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Левофлоксацин. Код АТХ J01М А12.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі. Таблетки слід приймати не менше ніж через 2 години після застосування препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній. Кальцію карбонат мінімально впливав на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні. Сукральфат Біодоступність левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату із сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Левасепт. Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном, нестероїдними протизапальними засобами та іншими препаратами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину. Пробенецид і циметидин Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину при одночасному застосуванні циметидину знижується на 24 %, пробенециду – на 34 %. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності не мали клінічної значущості. Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю. Інші препарати Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом із карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином. Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби Циклоспорин Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні його з левофлоксацином. Антагоністи вітаміну К При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад із варфарином) повідомляли про підвищення міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції. Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби), див. розділ «Особливості застосування». Інша значуща інформація Не виявлено клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин. Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем. При одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами підвищується ризик розриву сухожилля. Не встановлено впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2. Вживання їжі Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки Левасепт можна приймати незалежно від вживання їжі.

діюча речовина: левофлоксацин; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить левофлоксацину напівгідрат еквівалентно левофлоксацину 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат; оболонка – Opadry 03В565038 (кислота сорбінова, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, ванілін, хіноліновий жовтий алюмінієвий лак (Е 104), полісорбати, пропіленгліколь).

Пацієнты, які керують транспортние засобы, працюють з машин того механізмы, слід враховувати можливі небажані реакції з боку нервової систей (запамороченне / вертая, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розладь зору тот слух, розладьте процесы рух, у тому числі під час ходьби) .

Період вагітності. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені. Через відсутність досліджень за участю людей і зважаючи на можливість ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левасепт протипоказано призначати вагітним. Якщо під час лікування препаратом Левасепт установлюється вагітність, про це слід повідомити лікаря. Період годування груддю. Левасепт протипоказаний до застосування в період годування груддю. Інформації щодо виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей і зважаючи на можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левасепт не можна призначати жінкам, які годують груддю. Фертильність Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.

Левасепт протипоказаний для застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) через ризик пошкодження суглобового хряща.

Левасепт показано для лікування у дорослих інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострий бактеріальний риносинусит; загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт; негоспітальна пневмонія; ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин; неускладнений цистит. У разі лікування вищезазначених інфекцій препарат слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для початкового лікування даних інфекцій, неможливе. Гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; хронічний бактеріальний простатит; легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування. Левасепт у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у процесі первинного лікування препаратом Левофлокс, розчин для інфузій. Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, до інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з попереднім застосуванням фторхінолонів. Дитячий вік. Період вагітності або годування груддю.

Таблетки Левасепт приймати 1–2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника. Левасепт у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у процесі первинного лікування левофлоксацином, розчином для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати застосування препарату принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників. Таблетки Левасепт слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Приймати таблетки можна незалежно від вживання іжі. Препарат треба застосовувати щонайменше за 2 години до або через 2 години після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буферних засобах) та сукральфату, оскільки зазначені препарати можуть знижувати абсорбцію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»). Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв Таблиця 3 Показання Добова доза (залежно від тяжкості), мг Кількість прийомів на добу Тривалість лікування (залежно від тяжкості) Гострий бактеріальний риносинусит 500 1 10–14 днів Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт 500 1 7–10 днів Негоспітальна пневмонія 500 1–2 7–14 днів Неускладнений цистит 250* 1 3 дні Гострий пієлонефрит 500 1 7–10 днів Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 500 1 7–14 днів Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин 500 1–2 7–14 днів Хронічний бактеріальний простатит 500 1 28 днів Легенева сибірська вирізка 500 1 8 тижнів Особливі популяції Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок із кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв Таблиця 4 Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) 250* мг/24 години 500 мг/24 години 500 мг/12 годин Кліренс креатиніну перша доза – 250* мг перша доза – 500 мг перша доза – 500 мг 50–20 мл/хв наступні – 125* мг/24 годин наступні – 250* мг/24 години наступні – 250* мг/12 години 19–10 мл/хв наступні – 125* мг/48 годин наступні – 125* мг/24 години наступні – 125* мг/12 години <10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД 1) наступні – 125* мг/48 годин наступні – 125* мг/24 години наступні – 125* мг/24 години 1 - Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні. *- Оскільки таблетка не ділиться, у разі призначення дози меншої за 500 мг слід застосовувати препарати левофлоксацину у відповідному дозуванні Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками. Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби у корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Частоту побічних ефектів визначали за допомогою таких критеріїв: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до <1/1000), дуже рідко (>1/10000), частота невідома (не можна визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції. З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто: лейкопенія, еозинофілія; рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія; частота невідома: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість; частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози. З боку метаболізму та харчування: нечасто: анорексія; рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет; частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, пітливість, тремтіння кінцівок. З боку ендокринної системи: рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ). З боку психіки*: часто: безсоння; нечасто: нервозність; сплутаність свідомості, тривожність, неспокій, стани страху; рідко: психотичні розлади (в т.ч. галюцинації, паранойя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні жахи; частота невідома: психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій. З боку нервової системи*: часто: головний біль, запаморочення; нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко: конвульсії, парестезії; невідомо: сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку органів зору*: рідко: зорові порушення, такі як затуманення зору, нечіткість зору; частота невідома: тимчасова втрата зору. Були повідомлення про випадки відшарування сітківки (див. розділ «Особливості застосування»). З боку органів слуху та вушного лабіринту*: нечасто: вертиго; рідко: дзвін у вухах; частота невідома: порушення слуху, втрата слуху. З боку серця: рідко: тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова аритмія та аритмія torsade de pointes, про які повідомляли переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT, подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та «Передозування»). З боку судин: рідко: артеріальна гіпотензія. З боку дихальної системи: нечасто: диспное; частота невідома: бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, нудота, блювання; нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор; частота невідома: геморагічна діарея, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит. З боку гепатобіліарної системи: часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто: підвищення білірубіну крові; частота невідома: жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко: реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), стійка медикаментозна еритема. частота невідома: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса–Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит; реакції з боку шкіри та слизових оболонок іноді можуть виникати навіть після застосування першої дози препарату. З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини*: нечасто: артралгія, міалгія; рідко: ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт), наприклад ахіллового сухожилля; м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частота невідома: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового), розриви зв’язок, розриви м’язів, артрит. З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто: підвищені показники креатиніну в сироватці крові; рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту). Загальні розлади*: нечасто: астенія; рідко: підвищення температури тіла (пірексія); частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, напади порфирії у пацієнтів із наявністю порфирії. *- Повідомляли про дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на декілька органів та функцій організму (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, які супроводжуються парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху), у зв’язку з використанням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику. Звітування про підозрювані побічні реакції Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Cимптоми передозування левофлоксацину – це порушення з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості, судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок; можливе подовження інтервалу QT. Можливі галюцинації та тремор. Лікування: симптоматичне. Варто проводити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової шлунка застосовувати антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Зберігати при температурі не вище 30 оС у недоступному для дітей місці.

Левасепт - антибактеріальний засіб групи хінолонів. Фторхінолони. Левофлоксацин.