Левоаар таблетки в/о 500 мг № 10

Блістер у картонній упаковці

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 250 мг: світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, гладенькі з обох сторін; таблетки по 500 мг: світло-жовтого кольору, продовгуваті, вкриті плівковою оболонкою таблетки, з рискою на одній стороні та гладенькі з іншої.

Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S(-) енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Механізм дії. Левофлоксацин як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів діє на комплекс ДНК-гірази та топоізомеразу ІV. Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)). Механізм резистентності. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів. Контрольні точки Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів. Збудник Чутливий Резистентний Enterobacteriacae ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л S. pneumoniae1 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л Streptococcus A, B, C, G ≤ 1 мг/л > 2 мг/л H. influenzae2,3, ≤ 1 мг/л > 1 мг/л M. catarrhalis3 ≤ 1 мг/л > 1 мг/л Межові значення, ≤ 1 мг/л > 2 мг/л не пов’язані з видами4 1 Граничні значення стосуються терапії високих доз. 2 Можливий низький рівень резистентності (МІК левофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але не існує доказів, що він має клінічне значення для H. Influenza. 3Штами з величинами МІК, вищими від граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами, є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят до уповноваженої лабораторії. Граничні значення МІК, не пов’язані з видами, були визначені переважно за даними фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від розподілу МІК певних видів. Граничні значення МІК використовуються лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не використовуються для видів, де не рекомендується тестування на чутливість або для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грамнегативні анаероби). 4Граничні значення пероральних доз від 500 мг одноразово до 500 мг х 2 рази на добу і внутрішньовенних доз від 500 мг одноразово до 500 мг х 2 рази на добу. Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною. Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus methicillin-susceptible, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, group C and G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes Аеробні грамнегативні бактерії Eikenella corrodens, Haemophilus influenza, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri Анаеробні бактерії Peptostreptococcus Інші Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methicillin-resistant* Coagulase negative Staphylococcus spp Аеробні грамнегативні бактерії Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens Анаеробні бактерії Bacteroides fragilis Суттєво резистентні штами Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecium * Механізм резистентності Staphylococcus aureus, імовірно, має корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Абсорбція. Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1-2 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99-100 %. Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину. Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1-2 рази на добу. Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широке поширення у тканинах організму. Проникнення у тканини та рідини організму. Левофлоксацин має здатність проникати до слизової оболонки бронхів, рідини епітеліальної вистилки, альвеолярних макрофагів, тканин легенів, шкіри (вмісту пухирів), тканин передміхурової залози та сечі. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину. Біотрансформація. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури. Виведення. Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення однієї дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного). Лінійність. Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю. На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з наведеної нижче Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20-49 50-80 Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57 Період напіввиведення (години) 35 27 9 Пацієнти літнього віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну. Статеві відмінності. Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці статеві відмінності є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01MA12.

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину значно знижується при застосуванні солей заліза, магнійєвих або алюмінієвих антацидів або диданозину (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами) одночасно з препаратом. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів, що містять цинк, знижує їх абсорбцію після перорального прийому. Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магній- або алюмінійвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами), протягом 2 годин до або після прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального його прийому. Сукральфат. Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину. Пробенецид і циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, малоймовірно, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю ставитися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю. Інша інформація. На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин. Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби. Циклоспорин. Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином. Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»). Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QТ)). Інша значуща інформація. Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

діюча речовина: левофлоксацин; 1 таблетка містить левофлоксацину 500 мг у вигляді левофлоксацину гемігідрату; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, очищений тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, Opadry Yellow.

Деякі побічні реакції (наприклад запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами).

Заборонено

Левофлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Препарат призначати дорослим для лікування таких інфекцій: Гострий бактеріальний синусит. Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт. Негоспітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин. Неускладнений цистит. При вищезазначених інфекціях препарат слід застосовувати лише тоді, коли визнано недоцільним застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій. Гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів. Хронічний бактеріальний простатит. Препарат також можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, у яких спостерігається поліпшення під час початкового лікування левофлоксацином внутрішньовенно. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату; епілепсія; ушкодження сухожиль, пов’язане із застосуванням фторхінолонів; дитячий вік; період вагітності або годування груддю.

Препарат приймати 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників. Таблетки ЛЕВОААР можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в ході первинного лікування левофлоксацином у формі розчину для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дозування. Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) 250 мг/24 год 500 мг/24 год 500 мг/12 год 50-20 мл/хв перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/24 год перша доза – 500 мг, наступні – 250 мг/24 год перша доза – 500 мг, наступні – 250 мг/12 год 19-10 мл/хв перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/ 48 год перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/12 год <10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД**) перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/48 год перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв. Кліренс 50-20 мл/хв: Режим дозування 250 мг/24 год: Перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/24 год Режим дозування 500 мг/24 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 250 мг/24 год Режим дозування 500 мг/12 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 250 мг/12 год Кліренс 19-10 мл/хв: Режим дозування 250 мг/24 год: Перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/48 год Режим дозування 500 мг/24 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год Режим дозування 500 мг/12 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/12 год Кліренс <10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД): Режим дозування 250 мг/24 год: Перша доза – 250 мг, наступні – 125 мг*/48 год Режим дозування 500 мг/24 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год Режим дозування 500 мг/24 год: Перша доза – 500 мг, наступні – 125 мг*/24 год *Примітка: Дозу слід зменшувати відповідно до кліренсу креатиніну. **ХАПД – хронічна ниркова недостатність. *Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення дози меншої за 250 мг слід застосовувати препарати левофлоксацину з можливістю такого дозування. **Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні. Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками. Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози. Спосіб застосування Таблетки ЛЕВОААР слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для корегування дози таблетки можна розділити по рисці. Таблетки можна приймати під час або між прийомами їжі. Таблетки ЛЕВОААР слід приймати принаймні за 2 години до або після прийому антацидів, які містять залізо, солі цинку, магній чи алюміній, або диданозину (це стосується тільки лікарських форм диданозину з алюмінієм або магнієм, що містить буферні агенти) чи сукральфату, оскільки вказані препарати можуть знижувати всмоктування левофлоксацину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), невідомо (частоту не можна оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості. Інфекції та інвазії: Грибкові інфекції, включаючи інфекції, спричинені грибками роду Candida: Часто Резистентність патогенних мікроорганізмів: Часто З боку кровоносної та лімфатичної систем: Лейкопенія, Еозинофілія, Тромбоцитопенія, Нейтропенія, Панцитопенія, Агранулоцитоз, Гемолітична анемія: Часто Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ): Рідко З боку імунної системи: Набряк Квінке, Підвищена чутливість, Анафілактичний шок, Анафілактоїдний шок: Рідко Порушення обміну речовин і харчування: Анорексія, Гіпоглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет), Гіперглікемія, Гіпоглікемічна кома: Рідко З боку ендокринної системи: Рідко З боку психіки: Безсоння, Тривожність, Сплутаність свідомості, Нервозність, Психотичні реакції (наприклад з галюцинаціями, параноєю), Депресія, Ажитація, Порушення сну, Кошмари, Психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства: Рідко З боку нервової системи: Головний біль, Запаморочення, Сонливість, Тремор, Дисгевзія, Судоми, парестезія, Периферична сенсорна нейропатія, Периферична сенсорна моторна нейропатія, Паросмія, в тому числі аносмія, Дискінезія, Екстрапірамідальні розлади, Агевзія, Непритомність, Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія: Нечасто Порушення зору, такі як затуманення зору, Транзиторна втрата зору: Рідко Вертиго, Шум у вухах, Втрата слуху, Погіршення слуху: Рідко З боку серцево-судинної системи: Тахікардія, Серцебиття, Шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, Шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у хворих із факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT, зареєстроване з допомогою ЕКГ: Рідко Артеріальна гіпотензія: Рідко З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, Бронхоспазм, алергічний пневмоніт: Рідко З боку травної системи: Діарея, Блювання, Нудота, Біль у животі, Диспепсія, Метеоризм, Запор: Часто Геморагічна діарея, яка дуже рідко може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, Панкреатит: Рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ), Підвищення рівня білірубіну в крові: Часто Жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, у першу чергу у хворих із тяжкими основними захворюваннями, Гепатит: Рідко З боку шкіри та підшкірних тканин: Висип, Свербіж, Кропив’янка, Гіпергідроз, Реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), стійка медикаментозна еритема, Токсичний епідермальний некроліз, Синдром Стівенса-Джонсона, Поліморфна еритема, Реакції фотосенсибілізації, Лейкоцитокластичний васкуліт, Стоматит: Рідко З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: Артралгія, Біль у м’язах, Розлади сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад ахіллового сухожилля), М’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів із міастенією, Гострий некроз скелетних м’язів, Розрив сухожиль (наприклад ахіллового сухожилля), Розрив зв’язок, Розрив м’язів, Артрит: Нечасто З боку сечовидільної системи: Підвищення рівня креатиніну в крові, Гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту): Рідко Загальні розлади: Астенія, Пропасниця, Біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці, кінцівках): аАнафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози. b Реакції з боки шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози. Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, такі: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів; гіперсенситивний васкуліт; напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії. *У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, повязана з парастезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження QT-інтервалу. Лікування: терапія симптоматична. Беручи до уваги можливе подовження інтервалу QT, потрібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ. У разі очевидного передозування призначати промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, неефективні для видалення левофлоксацину з організму. Специфічного антидоту не існує. Лікування: терапія симптоматична. Беручи до уваги можливе подовження інтервалу QT, потрібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ. У разі очевидного передозування призначати промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, неефективні для видалення левофлоксацину з організму. Специфічного антидоту не існує.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.