Левомеколь мазь для загоєння ран, 25 г

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Мазь.
Основні фізико-хімічні властивості: однорідна маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору зі слабким специфічним запахом.

Комбінований препарат групи репаративних і антимікробних засобів. Мазь Левомеколь чинить репаративну, антимікробну та протизапальну дію; препарат є активним щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

До складу лікарського засобу входять метилурацил та хлорамфенікол (левоміцетин). Хлорамфенікол (левоміцетин) має широкий спектр антимікробної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи стафілококи, синьогнійну і кишкову палички, забезпечує антибактеріальний ефект за рахунок порушення синтезу білка мікроорганізмів. Метилурацил прискорює процеси клітинної регенерації, сприяє загоєнню ран та чинить протизапальну дію, підвищує рівень місцевого імунітету, індукує інтерфероногенез, підсилює процеси клітинної регенерації, прискорює загоєння ран.

У гнійній рані поліетиленоксид 1500 активно зв’язує запальний ексудат, віддаючи його у пов’язку, з якої рідина випаровується, а молекули поліетиленоксиду 1500, що звільнилися, знову приєднують до себе ексудат, що накопичується на дні рани. Найдрібніші молекули поліетиленоксиду 400 здатні проникати всередину тканин.

Утворюючи з антибіотиком комплекс, поліетиленоксид 400 проводить його у тканини рани, де локалізуються мікроби. Таким чином, на тлі застосування препарату відбувається ліквідація перифокального набряку та очищення рани від гнійно-некротичного вмісту.

Препарат має переважно місцеву дію, незначною мірою проникає крізь слизові оболонки та шкіру. Терапевтична активність зберігається протягом 20–24 годин.

Засоби для лікування ран та виразкових уражень. Код АТХ D03A X.

Небажано одночасно застосовувати з препаратами, які пригнічують кровотворення (сульфаніламідами, цитостатиками, похідними піразоліну), з дифенілом, барбітуратами, етанолом.
Одночасне застосування препарату з еритроміцином, олеандоміцином, ністатином та леворином підвищує антибактеріальну активність мазі, а з солями бензилпеніциліну – знижує.

1 г мазі містить:
діючі речовини: хлорамфенікол (левоміцетин) – 7,5 мг; метилурацил – 40 мг;
допоміжні речовини: поліетиленоксид 1500, поліетиленоксид 400.

Не впливає.

У період вагітності або годування груддю препарат можна застосовувати лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Не застосовувати препарат дітям до 3 років.

Лікування гнійних ран (у тому числі інфікованих змішаною мікрофлорою) у першій фазі ранового процесу, трофічних виразок, пролежнів, інфікованих опіків, фурункулів, карбункулів.

Мазь Левомеколь призначена для зовнішнього застосування дорослим і дітям віком від 3 років.

Маззю просочити стерильні марлеві серветки, які накладають на рану. Можливе введення мазі у гнійні порожнини через катетер (дренажну трубку) за допомогою шприца. У цих випадках мазь Левомеколь попередньо підігрівають до 35–36 °С.

Мазь застосовують з першої доби ушкодження упродовж 4 днів. Гіперосмолярну мазь Левомеколь не рекомендується застосовувати довготривало, тому що вона здатна спричиняти осмотичний шок у непошкоджених клітинах. На 5–7-му добу лікування рекомендується замінити мазь на препарати, що відновлюють цілісність пошкодженої тканини.

При застосуванні лікарського засобу можливий розвиток алергічних реакцій, у тому числі шкірні висипання, свербіж, відчуття печіння, місцевий набряк, гіперемія, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, дерматит; можлива загальна слабкість.
У таких випадках застосування мазі необхідно припинити та звернутися до лікаря.

При передозуванні можуть посилюватися побічні реакції лікарського засобу.

Тривале (понад 5–7 діб) зовнішнє застосування часто призводить до контактної сенсибілізації.
Терапія – симптоматична.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Лівомеколь – мазь білого кольору для зовнішнього застосування. Розроблено у Харківському фармацевтичному інституті наприкінці 1970-х років. Лікарський препарат не містить допоміжних речовин, тому всі компоненти беруть участь у формуванні лікувального ефекту.