Левоцин-Н р-н д/інф. 500 мг/100 мл фл. 150 мл

По 100 мл або 150 мл у флаконі; по 1 флакону у пачці.

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Механізм дії Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гіраза та топоізомеразу ІV. Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Механізм резистентності Стійкість до левофлоксацину набувається у вигляді ступеневого процесу мутації цільового сайту в обох типах топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’єрне проникнення (поширено з Pseudomonas) та механізми відтоку, також можуть впливати на чутливість до левофлоксацину. Встановлено перехресну резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних препаратів. Межові значення Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від мікроорганізмів із проміжною чутливістю (помірно резистентних) та мікроорганізми з проміжною чутливістю від резистентних мікроорганізмів, наведено у таблиці 1 з тестування МІК (мг/л). Таблиця 1 Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 2.0, 2012–01–01)

Патоген	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriacae	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Staphylococcus spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Staphylococcus pneumonia1	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Haemophilus influenzae2,3	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Moraxella catarrhalis3	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Межові значення, не пов’язані з видами4	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
1. Межові значення стосуються лікування левофлоксацином у високих дозах. 2. Низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину — 0,12–0,5 мг/л) можливий, але немає доказів клінічного значення цієї резистентності для інфекцій дихальних шляхів, спричинених Haemophilus influenzae. 3. Штами з величинами МІК, вищими від межового значення, є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та антимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, та якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у відповідну лабораторію. Хоча наявні дані щодо клінічної відповіді для підтверджених ізолятів з МІК вище поточного резистентного межового значення, про них слід повідомити як про резистентні. 4. Межові значення застосовуються до пероральної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2 і внутрішньовенної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів. Бажано отримувати локальну інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, щонайменше для деяких типів інфекцій, є сумнівною. Антибактеріальний спектр Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci груп С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні бактерії Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаеробні бактерії Peptostreptococcus. Інші Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний^*, коагулазонегативний Staphylococcus haemolyticus. Аеробні грамнегативні бактерії Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаеробні бактерії Bacteroides fragilis. Природно резистентні штами Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecium. ^*Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus з великою вірогідністю може мати спільну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. Фармакокінетика. Абсорбція Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, С_max досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99–100%. Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1-2 рази на добу. Розподіл Приблизно 30-40% левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразової дози та 500 мг повторних доз, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму. Проникнення у тканини та рідини організму Левофлоксацин продемонстрував проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідину пухирів), тканину простати і сечу. Проте левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину. Біотрансформація Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин стереохімічно стабільний та не підлягає інверсії хіральної структури. Виведення Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виводиться зазвичай нирками (понад 85% введеної дози). Лінійність Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50-1000 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю На фармакокінетику левофлоксацину впливає ступінь ниркової недостатності. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2). Таблиця 2 Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому левофлоксацину у дозі 500 мг

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20–49	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввиведення (години)	35	27	9

Пацієнти літнього віку Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну. Гендерні відмінності Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин. Теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби У процесі клінічного дослідження не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими засобами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину в присутності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину. Пробенецид і циметидин Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24% та пробенециду — на 34%. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних під час дослідження, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид і циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю. Інша інформація Клінічні дослідження фармакології продемонстрували, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом із такими лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином. Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби. Циклоспорин Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином. Антагоністи вітаміну К При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або про кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»). Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)). Інша значуща інформація Не відмічалося впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

діюча речовина: левофлоксацин; 100 мл розчину містять левофлoксацину 500 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена або натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Левоцин-Н, розчин для інфузій, призначають дорослим для лікування таких інфекційних захворювань, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами, як: негоспітальна пневмонія; ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин (тільки у разі, якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цих інфекцій); гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; хронічний бактеріальний простатит. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Левоцин-Н, розчин для інфузій, не призначають у таких випадках: підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу; епілепсія; скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів; дитячий вік (до 18 років); період вагітності та годування груддю.

Левоцин-Н, розчин для інфузій, слід вводити повільно шляхом внутрішньовенної інфузії 1–2 рази на добу. Дозування залежить від типу і тяжкості інфекції та чутливості імовірного збудника інфекції. Можна перейти від початкового внутрішньовенного застосування левофлоксацину до відповідного перорального прийому відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу у формі таблеток, виходячи зі стану пацієнта. З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування. Таблиця 3 Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують такі дози препарату:

Показання	Кількість введень на добу (відповідно до тяжкості)	Загальна тривалість лікування 1
Негоспітальна пневмонія	500 мг 1–2 рази на добу	7–14 днів
Гострий пієлонефрит	500 мг 1 раз на добу	7–10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг 1 раз на добу	7–14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг 1 раз на добу	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг 1–2 рази на добу	7–14 днів

¹ Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийоми. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із послабленою функцією нирок дозу потрібно зменшити. Таблиця 4 Дозування для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить ≤ 50 мл/хв

Кліренс креатиніну, мл/хв	Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
50–20	250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 годин
	перша доза — 250 мг, наступні — 125 мг/24 години	перша доза — 500 мг, наступні — 250 мг/24 години	перша доза — 500 мг, наступні — 250 мг/12 годин
19–10	перша доза — 250 мг, наступні — 125 мг/48 годин	перша доза — 500 мг, наступні — 125 мг/24 години	перша доза — 500 мг, наступні — 125 мг/12 годин
<10 (а також при гемодіалізі та ХАПД1)	перша доза — 250 мг, наступні — 125 мг/48 годин	перша доза — 500 мг, наступні — 125 мг/24 години	перша доза — 500 мг, наступні — 125 мг/24 години

¹ Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні. Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться здебільшого нирками. Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози у хворих літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Розчин для внутрішньовенного введення вводять внутрішньовенно повільно шляхом краплинної інфузії 1–2 рази на добу. Період інфузії препарату Левоцин-Н становить не менше 60 хвилин для дозування 500 мг (див. також розділ «Особливості застосування»). Для отримання інформації про несумісність препарату Левоцин-Н з іншими інфузійними розчинами див. розділ «Несумісність», а щодо сумісності див. розділ «Особливі заходи безпеки». Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів.

Наведена нижче інформація базується на даних клінічних досліджень у понад 8300 пацієнтів та на великому післяреєстраційному досвіді. Частота у даній таблиці визначається, виходячи з такого умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не може бути оцінено за наявними даними). У рамках кожної частоти побічні реакції наведено у порядку зменшення ступеня проявів.

Клас системи органів	Часто (≥1/100, <1/10)	Нечасто (≥1/1000, <1/100)	Рідко (≥1/10000, <1/1000)	Невідомо (не може бути оцінено за наявними даними)
Інфекції та інвазії		грибкові інфекції, включаючи інфекції, спричинені грибками роду Candida; резистентність патогенних мікроорганізмів
З боку системи крові та лімфатичної системи		лейкопенія, еозинофілія	тромбоцитопенія, нейтропенія	панцитопенія, агранулоцитозна гемолітична анемія
З боку імунної системи			ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість	анафілактичний шока, анафілактоїдний шокa
З боку метаболізму та харчування		анорексія	синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет	гіперглікемія, гіпоглікемічна кома
З боку психіки	безсоння	тривожність, сплутаність свідомості, нервозність	психотичні реакції (наприклад, із галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитація, незвичні сновидіння, нічні жахи	психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій
З боку нервової системи*	запаморочення, головний біль	сонливість, тремор, дисгевзія	судоми, парестезія	периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсомоторна нейропатія, паросмія (порушення нюху), у тому числі аносмія; дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
З боку органів зору*			порушення зору, такі як затуманення зору	транзиторна втрата зору, увеїт
З боку органів слуху та вушного лабіринту*		вертиго	дзвін у вухах	втрата слуху, порушення слуху
З боку серця**			тахікардія, відчуття серцебиття	шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця; шлуночкова аритмія і піруетна тахікардія (зафіксовано переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовжений інтервал QT на електрокардіограмі
З боку судин**	Стосується лише ін’єкційної форми: флебіт		артеріальна гіпотензія
Дихальні, грудні та медіастинальні розлади		диспное		бронхоспазм, алергічний пневмоніт
З боку шлунково-кишкового тракту	діарея, блювання, нудота	біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор		діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, у тому числі псевдомембранозний коліт; панкреатит
Гепатобіліарні розлади	підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ)	підвищення білірубіну крові		повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки летальної гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями; гепатит
З боку шкіри та підшкірної тканиниb		висипання, свербіж, кропив’янка, підвищене потовиділення	DRESS-синдром, локалізований висип на шкірі, спричинений лікарськими засобами	токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, реакції фоточутливості, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин*		артралгія, міалгія	пошкодження сухожилля, у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля); м'язова слабкість, що може мати особливе значення для хворих із міастенією	гострий некроз скелетних м’язів, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит
З боку нирок та сечовидільного тракту		збільшення креатиніну в крові	гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту)
Загальні порушення та стани у місці введення*	Стосується лише ін’єкційної форми: реакції у місці інфузії (біль, почервоніння)	астенія	пірексія	біль (у тому числі біль у спині, грудях та кінцівках)

^a Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози. ^b Шкірно-слизові реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози. * Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов’язані із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»). ** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»). Інші побічні реакції, пов’язані із введенням фторхінолонів: напади порфірії у хворих на порфірію.

Симптоми: запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, подовження інтервалу QT чи посилення проявів інших побічних реакцій. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування - симптоматичне. Специфічних антидотів не існує. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.