Лізолід-600 600 мг №4

По 4 або 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу у картонній коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, капсулоподібні таблетки, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку та гладкі з іншого.

Лізолід-600 – це антибактеріальний продукт.
Під час дослідження не виявлено значного впливу на інтервал QTc при максимальній концентрації препарату в плазмі крові та у будь-який час.

Абсорбція

Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосування перорально. Найбільша концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після впровадження, а абсолютна біодоступність препарату становить близько 100%.

Тому лінезолід можна використовувати перорально або внутрішньовенно без корекції дози.

Лінезолід можна застосовувати незалежно від їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 год і З m ах знижується приблизно на 17% при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, що оцінюється за AUC 0-∞, подібна в обох випадках.

Розподіл

Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з гарною перфузією. Приблизно 31% лінезоліду зв'язується з білками плазми, і це не залежить від концентрації препарату. Об'єм розподілу лінезоліду у рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40-50 л.

Ставлення концентрації лінезоліду в слині до концентрації в плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду до концентрації в плазмі крові – 0,55:1.

Метаболізм

Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту амінотоксіоцтової кислоти (А) та гідроксиетилгліцину метаболіту (В). Передбачається, що метаболіт А є ферментативним методом, тоді як утворення метаболіту опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro показали, що лінезолід мінімум метаболізується з можливою участю в цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Однак метаболічні шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені.

Висновок

Ненирковий кліренс становить близько 65% від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30% дози препарату виявляється у сечі у вигляді лінезоліду, 40% – у вигляді метаболіту і 10% – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезолід в калі практично не визначається, тоді як приблизно 6% дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3% – у вигляді метаболіту А.

Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, мабуть, є наслідком нижчого ниркового та ниркового кліренсу при його більш високих концентраціях. Однак ця різниця в кліренсі була незначною і не впливала на уявний період напіввиведення.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Код Атх J01X Х08.

Інгібітори моноамінооксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноамінооксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, які створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду в таких обставинах не рекомендується, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення АТ

У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збільшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та гідрохлоридом фенілпропаноламіду. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30-40 мм. рт. ст. проти зростанням на 11-15 мм. рт. ст. під впливом виключно лінезоліду, на 14-18 мм. рт. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, і на 8-11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією не проводилося. Рекомендується ретельно підбирати дози препаратів, які мають вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

Потенційні серотонінергічні взаємодії

Потенційні взаємодії лікарських засобів вивчалися у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід і декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами.

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тірамін у кількості менше 100 мг, не спостерігалося значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати надмірного споживання продуктів і напоїв з великим вмістом тираміну (а саме – зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати метаболізуються за допомогою цитохрому Р450.

Лінезолід не є індуктором цитохрому Р450 (CYP450). Крім того, лінезолід не пригнічує активність клінічно значущих ізоформ CYP (наприклад, 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, ЗА4) у людини. Тому не очікується вплив лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, що метаболізуються цими основними ферментами.

Сильні індуктори CYP ЗА4

Рифампін: одночасне застосування рифампіну та лінезоліду призводило до зниження С m ах лінезоліду на 21% та зниження AUC 0-12 лінезоліду на 32%. Клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена.

Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов'язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.

Антибіотики

Азтреонам: фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин: Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Антиоксиданти

При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

Діюча речовина: linezolid;
1 таблетка містить лінезоліду 600 мг;
Інші складові: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, крохмальгліколят натрію (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, дибутиллфта тальк, діоксид титану (Е171).

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами при виникненні названих симптомів.

Застосування в період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Лізолід-600 вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Є потенційний ризик для людини. Лізолід-600 не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Застосування у період годування груддю. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування.

Препарат у даній лікарській формі призначати дітям віком від 12 років.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

• шпитальна пневмонія;
• нешпитальна пневмонія;
• ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;
• неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;
• інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.
• якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показано призначення комбінованої терапії.

Відома гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента препарату.

Лізолід-600 не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які медичні препарати, що пригнічують моноамінооксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід) або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

За вийнятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу АТ, Лізолід-600 не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:

• неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;
•  інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ ₁ рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні, .

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення лінезоліду у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Лізолід-600 у формі перорального застосування.

Особливі заходи безпеки

Мієлосупресія

Повідомлялося про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід. Після відміни лінезоліду показники змінених параметрів крові поверталися до значень, що спостерігалися до початку лікування.

Мабуть, ризик розвитку цих ефектів пов'язаний із тривалістю лікування. У пацієнтів похилого віку застосування лінезоліду може супроводжуватись вищим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з молодшими пацієнтами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи вони проходять процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких пацієнтів: пацієнти з існуючою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває понад 10-14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, загального аналізу крові та, при можливості, кількості тромбоцитів.

Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування слід зупинити. Винятком є ​​випадки, коли продовження лікування визнано абсолютно необхідним. У таких ситуаціях слід проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.

Крім того, рекомендується щотижня проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від вихідних показників аналізу крові.

У пацієнтів, які отримували лінезолід протягом 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігалося підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки анемії з потребою у переливанні крові також повідомлялося у постмаркетинговому періоді. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом 28 днів.

Також у постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки сидеробластної анемії. Серед випадків, для яких був відомий час початку лікування, більшість пацієнтів отримували лінезолід протягом 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували в результаті лікування анемії або навіть без лікування.

Діарея та коліт, пов'язані із застосуванням антибіотиків

При застосуванні багатьох антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов'язаних із застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт, та пов'язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту. летальним кінцем. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. У разі підозри на діарею або коліт, пов'язаний із застосуванням антибіотиків, або підтвердження цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказано застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення АТ

Крім випадків, коли можливе спостереження за пацієнтами щодо можливого підвищення АТ, лінезолід не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів лікарських засобів як: прямі та непрямі симпат, наприклад, епінефрин дофамінергічні засоби (наприклад, дофамін, добутамін).

Лактоацидоз

При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактоацидозу. Пацієнти, у яких при застосуванні лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивну нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити на користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.

Дисфункція мітохондрій

Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. Внаслідок цього пригнічення можуть розвиватися такі побічні реакції, як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом 28 днів.

Серотоніновий синдром

Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, пов'язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОС)). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. Протипоказання), за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках пацієнт повинен перебувати під наглядом з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того чи іншого препарату.

Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва

Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, що іноді прогресувала до втрати зору у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом. Такі повідомлення насамперед стосувалися пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування). Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни колірного сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендується терміново провести огляд з направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Лізолід-600 протягом більш ніж рекомендованих 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.

У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користьу подальшого лікування Лізолід-600 та потенційні ризики.

Можливо зростання ризиків розвитку нейропатій при застосуванні лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують або недавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.

Судоми

Повідомлялося про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Лізолід-600. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику, як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.

Інгібітори моноамінооксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноамінооксидази (МАО) зворотної дії. Однак у дозах, що застосовуються для антибактеріальної терапії, він не чинить гнітючого впливу. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду було отримано обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основними захворюваннями та/або супутнім лікуванням препаратами, за яких виникають певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду в таких обставинах не рекомендується, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами.

Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Суперінфекція

Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань. Застосування антибіотиків іноді може спричинити надмірне зростання нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3% пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігалося виникнення кандидозу, пов'язаного із застосуванням препарату. У разі виникнення інфекції під час лікування слід вживати відповідних заходів.

Особливі групи пацієнтів

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю і тільки в ситуаціях, коли очікувана користь більша за теоретичний ризик (див. Спосіб застосування та дози).

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано тільки в ситуаціях, коли очікувана користь більша за теоретичний ризик (див. Спосіб застосування та дози).

Стать

Немає потреби в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.

Порушення фертильної функції

Про можливість впливу лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомо.

Клінічні випробування

Безпека та ефективність лінезоліду при його застосуванні протягом 28 днів не встановлені.

У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками або гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікування таких станів обмежений.

Поява бактерій, резистентних до лікарського засобу

Малоймовірно, що призначення препарату Лізолід-600 у разі відсутності діагностованої бактеріальної інфекції або з профілактичною метою завдасть шкоди пацієнту або збільшить ризик появи бактерій, резистентних до лікарського засобу

Вказана інформація ґрунтується на даних, отриманих під час клінічних досліджень, під час яких понад 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовані дози Лізоліду-600 протягом періоду до 28 днів.

Приблизно у 22% пацієнтів розвивалися побічні реакції; найчастіше повідомлялося про головний біль (2,1%), діарею (4,2%), нудоту (3,3%) і кандидозу (у тому числі оральний). ,8% і вагінальному 1,1% кандидозі, див. перелік нижче). Найчастішими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота і блювота. Приблизно 3% пацієнтів припинили лікування з- за розвитку зумовлених препаратом побічних реакцій. Частота побічних реакцій визначена наступним чином: дуже часто (1/10), часто (1/100, 1/10), нечасто (1/1000, 1/1000) ;1/100), одиничні (>1/10000, < 1/1000), рідкісні (<1/10000) та частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

Специфічного антидоту немає.

Не було зареєстровано випадків передозування.

При передозуванні показано симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30% прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних про виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. метаболіту лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включно інфекції, що супроводжуються бактеріємією.