Лізоретік 20 мг №28 таблетки

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній пачці.

Таблетки

Лізоретик™ – комбінований препарат, що діє на ренін-ангіотензинову систему та діурез.

Лізиноприл блокує утворення ангіотензину ІІ, зменшує його судинозвужувальну дію та стимулюючий вплив на продукцію альдостерону у надниркових залозах, знижує артеріальний тиск, зменшує загальний периферичний судинний опір, тиск у малому колі кровообігу, після та перед навантаженням на серце. і хвилинний об'єм крові; незначно посилює внутрішньонирковий кровотік. Гіпотензивний ефект розвивається через 1 годину після прийому внутрішньо, досягає максимуму через 6 годин і зберігається протягом 24 годин.

Гідрохлортіазид – тиазидний діуретик. Механізм дії пов'язаний з впливом на епітелій ниркових канальців, де препарат гальмує реабсорбцію іонів хлору і натрію. Препарат призводить до екскреції натрію, хлору, води, а також іонів калію і магнію. ;В результатіпосилення діурезу зменшується обсяг циркулюючої крові та артеріальний тиск. Комбінація гідрохлортіазиду та лізиноприлу характеризується сильнішою гіпотензивною дією, ніж кожен її компонент окремо; при цьому втрата калію, викликана дією діуретиків, зменшується. становить 36 годин. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 3-4 тижні лікування.

Після прийому внутрішньо лізиноприл абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Біодоступність становить 25-50%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 7 годин. не метаболізується, виводиться із сечею. Незначна частина зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення – 12 годин. Гіпотензивна дія лізиноприлу зберігається при тривалому застосуванні.

При зниженні функції нирок спостерігається ослаблене виведення лізиноприлу (це зниження стає клінічно важливим. клубочкової фільтрації нижче 30 мл/хв). У літніх хворих може знижуватися нирковий кліренс препарату.

Гідрохлортіазид після прийому внутрішньо всмоктується на 60-75%. Діуретичний ефект проявляється через 2 години, досягає максимуму через 4 години і триває до 12 годин. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові 1,5-3 години, з білками зв'язується 40-70%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. Після прийому всередині практично повністю виводиться з сечею в незміненому стані. У хворих на цироз печінки змін у фармакокінетиці гідрохлортіазиду не відзначається.

Гідрохлортіазид та лізиноприл не впливають на кінетику один одного.

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Код АТС C09B A03.

діючі речовини: ліссіноприл, hydrochlorothiazide;

1 таблетка (Лізоретик™ – 10) містить: лізиноприл дигідрату в перерахуванні на лізиноприл 10 мг та гідрохлортіазиду 12,5 мг;

1 таблетка (Лізоретик™ – 20) містить: лізиноприл дигідрату в перерахуванні на лізиноприл 20 мг та гідрохлортіазиду 12,5 мг;

інші складові: кальцію гідрофосфат, маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172) та жовтий (Е 172) (Лізоретик™ – 10).

У результаті розвитку побічних реакцій, особливо на початку терапії, препарат Лізоретик може слабко або помірно впливати на швидкість реакції (див. розділ «Побічні реакції»), тому слід утриматися від керування автотранспортом та/або роботи з іншими механізмами. Ризик цього зростає, якщо прийом препарату Лізоретик поєднується з алкоголем.

Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Протипоказаний дітям. Ефективність та безпека застосування препарату для лікування дітей не встановлені.

Артеріальна гіпертензія всіх ступенів тяжкості в тих випадках, коли монотерапія є неефективною.

Підвищена чутливість до лізиноприлу, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду або допоміжних речовин препарату.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з попереднім застосуванням інгібіторів АПФ, спадкова та ідіопатична хвороба Квінке.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).

Анурія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз однієї нирки, аортальний стеноз, важка ниркова (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та печінкова недостатність, гіперкаліємія, важкі форми цукрового діабету та подагри, трансплантація нирки. 

Термін лікування та дозування визначаються індивідуально. Дорослі приймають препарат внутрішньо, в один і той же час доби, до або після їжі. Можна використовувати як засіб монотерапії та у складі комбінованої терапії. При артеріальній гіпертензії звичайна доза Лізоретика 10 – 1 таблетка на добу одноразово. Якщо бажаний терапевтичний ефект не досягається протягом 2-4 тижнів, Лізоретик-20 приймають 1 раз на добу по 1 або 2 таблетці до досягнення повного клінічного ефекту. Максимальна добова доза. 2 таблетки Лізоретику-20 на добу. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30–60 мл/хв не слід призначати більше 1 таблетки Лізоретику-20 на добу.

Дозування при нирковій недостатності.

У зв'язку з тим, що тіазиди можуть бути неадекватними діуретиками для застосування у пацієнтів з нирковими порушеннями при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. або нижче (помірна або тяжка ниркова недостатність), Лізоретик не слід застосовувати як початкову терапію цієї групи пацієнтів.

Лізоретик™ можна застосовувати пацієнтам з кліренсом креатиніну 30–80 мл/хв, тільки якщо необхідні дози лізиноприлу та гідрохлортіазиду можуть бути досягнуті таблетками Лізоретик™.

Дозування під час попередньої сечогінної терапії.

Після прийому початкової дози препарату можлива поява симптоматичної артеріальної гіпотензії. Це спостерігається у пацієнтів з наявним водно-сольовим порушенням в результаті попередньої сечогінної терапії. При можливості сечогінну терапію слід припинити за 2 дні до початку лікування. /p>

При застосуванні лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ визначено такі побічні реакції з наступною частотою:

Дуже часто (≥10%)

Часто (≥1%, <10 %)

Нечасто (≥0,1 %, <1 %)

Одиничні (≥0,01%, <0,1%)

Рідкісні (<0,01%), включаючи окремі випадки.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи:

поодинокі: зменшення рівня гемоглобіну та гематокриту;

рідкісні: пригнічення кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія.

Порушення метаболізму:

рідкісні: гіпоглікемія.

З боку нервової системи:

часті: запаморочення, головний біль;

 нечасті: зміни настрою, парестезія, порушення смаку, порушення сну, судоми, депресія;

поодинокі: сплутаність свідомості, збудженість, оборотна гіперактивність.

Кардіальні та судинні порушення:

часті: ортостатичні ефекти (включаючи гіпотензію);

нечасто: інфаркт міокарда або цереброваскулярні порушення, можливо, через виражену гіпотензію у хворих групи високого ризику, пальпітація, тахікардія, феномен Рейно.

З боку дихальної системи:

часті: кашель;

нечасті: риніт;

рідкісні: бронхоспазм, синусит. Алергічне альвеолярне запалення легенів з еозинофілією.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часті: діарея, блювання;

нечасті: нудота, біль у животі, порушення травлення;

поодинокі: сухість у роті;

рідкісні: панкреатити, кишковий набряк.

З боку гепатобіліарної системи:

нечасті: підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну;

рідкісні: гепатити – гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця та печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної тканини:

нечасті: висипання, свербіння;

поодинокі: підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки, горла, кропив'янка, випадання волосся, псоріаз;

рідкісні: посилене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, псевдолімфома шкіри.

З боку сечовивідних шляхів та нирок:

часті: дисфункція нирок;

поодинокі: уремія, ГНН;

рідкісні: олігурія/анурія.

Розлади репродуктивної системи та грудних залоз:

рідка імпотенція;

поодинокі: гінекомастія.

Загальний вплив на організм у цілому:

нечасті: астенія, втома, лихоманка.

Лабораторні показники:

нечасті: підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові, гіперкаліємія;

поодинокі: гіпонатріємія.

Симптоматичний комплекс, який може включати одне або кілька з наступного: підвищення температури тіла, васкуліт, міальгія артралгія/артрит, позитивний аналіз антиядерних антитіл (ANA), підвищена швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) можуть виникати еозинофілія та лейкоцитоз, висип, фоточутливість та інші дерматологічні явища; порушення секреції антидіуретичного гормону.

Гідрохлортіазид.

Інфекції та інвазії: сіаладеніт.

Порушення кровотворної системи: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення кісткового мозку.

Порушення обміну речовин: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, порушення електролітного балансу, підвищений рівень холестерину та тригліцеридів, подагра.

Психічні порушення: занепокоєння, депресія, порушення сну.

Порушення нервової системи: головний біль, втрата апетиту, парестезія, запаморочення.

Порушення зору: ксантопсія, яка минає нечіткість зору.

З боку серця: постуральна артеріальна гіпотензія, аритмія.

Судинні порушення: некротичний васкуліт (васкуліт, шкірний васкуліт).

Респіраторні та медіастинальні порушення: порушення дихання (включаючи пневмоніт та набряк легень).

Порушення травного тракту: подразнення шлунка, діарея, запор, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), холецистит.

Порушення шкіри та м'яких тканин: реакції фоточутливості, висипання, ериматозні реакції, схожі на туберкульоз шкіри, реактивація ериматозного червоного вовчаку, кропив'янка, анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, пурпура.

Порушення кістково-м'язової системи, сполучної тканини: м'язовий спазм, м'язова слабкість.

Ніркові порушення та порушення сечовипускання: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит

Загальні порушення: лихоманка, сексуальні розлади, слабкість.

Проявляється артеріальною гіпотензією, гіпокаліємією, гіпохлоремією, гіпонатріємією та зневодненням організму. Рекомендується покласти пацієнта в горизонтальне положення з низьким підголів'ям, провести зондове промивання шлунка, прийом активованого вугілля, ентеросорбентів, стабілізацію об'єму циркулюючої крові 0,9% розчином натрію хлориду, при необхідності. інфузія розчином препарату ангіотензину II, контроль та корекція важливих функцій організму; визначення рівня калію, сечовини, креатиніну у сироватці крові.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку на обличчі та шиї слід припинити застосування Лізоретика-10 або Лізоретика-20 та призначити антигістамінні препарати. Тяжкі випадки ангіоневротичного набряку язика, голосової щілини та глотки вимагають невідкладного призначення епінефрину, глюкокортикостероїдів та підтримання прохідності верхніх дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія). Може спостерігатися сухість у ротовій порожнині, слабкість, сонливість, олігурія, розлади кислотно-лужного стану, що потребує симптоматичної терапії.

Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу.

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Препарат показаний для лікування артеріальної гіпертензії всіх ступенів тяжкості в тих випадках, коли монотерапія є неефективною.