Медрол таблетки 4 мг № 30

По 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білі таблетки напівовальної еліптичної форми з тисненням «MEDROL 4» на одному боці та хрестоподібною насічкою на іншому.

Метилпреднізолон - це потужний протизапальний стероїд. Він має більш виражену протизапальну активність та меншу схильність до затримки натрію та води, ніж преднізолон. Відносна активність метилпреднізолону та гідрокортизону становить щонайменше чотири до одного.

Метилпреднізолон відноситься до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани та утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез протеїнів різних ферментів, чим пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки істотно впливають на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи та центральну нервову систему.

Вплив на запальний процес та імунну відповідь.

Більшість показань до застосування кортикостероїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними та протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:

• зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу вогнища запалення;
• зменшення вазодилатації;
• стабілізація лізосомальних мембран;
• інгібування фагоцитозу;
• зменшення продукції простагландинів та споріднених сполук.

Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) має таку ж глюкокортикостероїд (протизапальну) дію, і 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон має лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на вуглеводний та білковий обмін.

Глюкокортикоїди мають катаболічну дію щодо білків. Амінокислоти, які вивільняються, перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці на глюкозу та глікоген. Всмоктування глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії та глюкозурії, особливо у хворих, схильних до цукрового діабету.

Вплив на жировий обмін.

Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, насамперед проявляється у тканинах кінцівок. ГКС також виявляють ліпогенетичну дію, найбільш виражену в ділянці грудної клітини, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність кортикостероїдів проявляється тоді, коли пікова концентрація в плазмі крові вже пройдена, тому вважається, що переважна більшість терапевтичних ефектів препаратів обумовлена ​​в першу чергу модифікацією активності ферментів, а не прямою дією препарату.

Фармакокінетика метилпреднізолону є лінійною незалежно від способу застосування.

Всмоктування.

Метилпреднізолон швидко всмоктується, і максимальна концентрація метилпреднізолону в плазмі у здорових добровольців досягається протягом 1,5-2,3 години (залежно від дози) після прийому цього лікарського засобу. Біодоступність метилпреднізолону у здорових добровольців після вживання в цілому висока (82-89%).

Розподіл.

Метилпреднізолон широко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється у грудне молоко. Об'єм розподілу метилпреднізолону становить приблизно 1,4 л/кг. Зв'язування метилпреднізолону з білками плазми у людини становить приблизно 77%.

Метаболізм.

В організмі людини метилпреднізолон метаболізується у печінці до неактивних метаболітів. Основними метаболітами є 20-гідроксиметилпреднізолон і 20-гідроксиметилпреднізолон. Його метаболізм у печінці відбувається переважно за участю ферменту CYP3A4 (перелік лікарських взаємодій, засновані на метаболізмі, опосередкованому ферментами CYP3A див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метилпреднізолон, подібно до багатьох субстратів CYP3A4, може також бути субстратом для транспортного білка Р-глікопротеїну сім'ї АТФ-зв'язувальних касет (ABC), що впливає на його розподіл у тканинах та взаємодію з іншими лікарськими засобами.

Висновок.

Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Метилпреднізолон виводиться шляхом гемодіалізу.

Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Код АТХ H02A B04.

Метилпреднізолон є субстратом ферменту цитохрому P450 (CYP) і метаболізується за участю ферменту CYP3A4. CYP3A4 є домінуючим ферментом найпоширенішого підвиду CYP у печінці дорослих людей. Він каталізує 6-гідроксилювання стероїдів, є ключовим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для синтетичних кортикостероїдів. Багато інших сполук також є субстратами CYP3A4, деякі з них (як і інші лікарські засоби) змінюють метаболізм глюкокортикоїдів, індукуючи (підсилюючи активність) або інгібуючи фермент CYP3A4.

Інгібітори CYP3A4 - лікарські засоби, що інгібують активність CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують плазмові концентрації лікарських засобів-субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізолон. У присутності інгібітору CYP3A4, можливо, потрібно титрувати дозу метилпреднізолону, щоб уникнути стероїдної токсичності. До інгібіторів CYP3A4 відносяться грейпфрутовий сік; макролідні антибіотики, тролеандоміцин; фармакокінетичний підсилювач кобіцистату.

Індуктори CYP3A4 – лікарські засоби, які стимулюють активність CYP3A4, як правило, підвищують печінковий кліренс, що призводить до зниження плазмових концентрацій лікарських засобів-субстратів CYP3A4. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів може знадобитися збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату. До таких лікарських засобів відносяться антибактеріальний та протитуберкульозний засіб рифампіцин; протисудомні засоби фенобарбітал, фенітоїн.

Субстрати CYP3A4 - наявність іншого субстрату CYP3A4 може призводити до впливу на печінковий кліренс метилпреднізолону, при цьому необхідне відповідне коригування дози. Можливо, побічні реакції, пов'язані із застосуванням одного з таких лікарських засобів як монотерапія, будуть більш ймовірними при їх одночасному застосуванні. До таких належать імунодепресанти: циклофосфамід, такролімус.

Результати взаємодії з іншими лікарськими засобами (які не є ферментами CYP3A4) - інші взаємодії та їх результати описані в таблиці нижче. 

Перелік та опис найчастіших та/або клінічно важливих взаємодій або результатів взаємодії метилпреднізолону з іншими лікарськими засобами.

діюча речовина: метилпреднізолон;
1 таблетка містить метилпреднізолону 4 мг;
допоміжні речовини: таблетки, що містять 4 мг метилпреднізолону, – лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; сахароза; кальцію стеарат;

Вплив кортикостероїдів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та/або роботі з іншими механізмами не був систематично оцінений. Під час лікування кортикостероїдами можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Вагітність

Результати деяких досліджень на тваринах показали, що введення самкам кортикостероїдів у високих дозах може призводити до виникнення вад розвитку плода. Хоча немає доказів того, що кортикостероїди, що обумовлюють виникнення вроджених вад розвитку при застосуванні вагітними жінками, результати досліджень при лікуванні вагітних повністю не виключають ураження плода.

Оскільки адекватних досліджень впливу метилпреднізолону на організм людини не проводилося, цей лікарський засіб слід призначати при вагітності тільки після ретельного оцінювання співвідношення ризик/користування для матері та плода.

Деякі кортикостероїди легко проникають через плацентарний бар'єр. В одному ретроспективному дослідженні зазначалося збільшення частоти випадків низької маси тіла у новонароджених, матері яких приймали кортикостероїди. Виявили, що у людей ризик народження з низькою вагою дозозалежний і може бути мінімізований шляхом застосування низьких доз кортикостероїдів. Немовлята, матері яких у період вагітності отримували досить високі дози кортикостероїдів, повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз, хоча ця недостатність у новонароджених, які піддавалися впливу кортикостероїдів внутрішньоутробно, відзначається рідко. невідомо.

У новонароджених, матері яких у період вагітності отримували тривале лікування кортикостероїдами, спостерігалися випадки виникнення катаракти.

Період годування груддю

Кортикостероїди проникають у грудне молоко і можуть пригнічувати ріст і впливати на ендогенну продукцію глюкокортикоїдів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні. Цей лікарський засіб слід застосовувати годуючим грудьми, тільки після ретельного оцінювання співвідношення ризик/користування для матері та немовляти.

Фертильність

Доведено, що кортикостероїди знижують фертильність при введенні щурам, проте цих досліджень недостатньо.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.
Слід ретельно стежити за особливостями розвитку і росту немовлят та дітей при застосуванні у них тривалої терапії кортикостероїдами.
У дітей, які отримують глюкокортикоїди щоденно протягом тривалого часу по декілька разів на добу, може відмічатися затримка росту. Такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш нагальними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути цього побічного ефекту або звести його до мінімуму (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Альтернуюча терапія»).
Немовлята і діти, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами, мають особливий ризик підвищення внутрішньочерепного тиску.
Високі дози кортикостероїдів можуть спричинити панкреатит у дітей.

Ендокринні захворювання.

Первинна та вторинна недостатність кіркового шару надниркових залоз (при цьому препаратами першого ряду є гідрокортизон або кортизон, у разі потреби синтетичні аналоги можна застосовувати в поєднанні з мінералокортикоїдами одночасне застосування мінералокортикоїдів особливо важливо для лікування дітей раннього віку).

Вроджена гіперплазія надниркових залоз.

Негнійний тиреоїдит.

Гіперкальціємія при злоякісних пухлинах.

Неендокринні захворювання.

1. Ревматичні захворювання.

Як додаткова терапія для короткочасного застосування (для виведення з гострого стану або загострення процесу) при наступних захворюваннях:

• псоріатичний артрит;
• ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами);
• анкилозуючий спондиліт;
• гострий і підгострий бурсит
• гострий неспецифічний тендосиновіт;
• гострий подагричний артрит
• посттравматичний остеоартрит;
• синовіт при остеоартриті;
• епікондиліт.

2. Колагенози.

У період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при наступних захворюваннях:

• системний червоний вовчак;
• системний дерматоміозит (поліміозит);
• гострий ревмокардит;
• ревматична поліміалгія при гігантоклітинному артеріїті.

3. Шкірні захворювання.

• пухирчатка;
• бульозний герпетиформний дерматит;
• важка мультиформна еритема (синдром Стівенса - Джонсона);
• ексфоліативний дерматит;
• фунгоїдний мікоз;
• важкий псоріаз;
• важкий себорейний дерматит.

4. Алергічні стани.

Для лікування нижчеперелічених важких та інвалідизуючих алергічних станів у разі неефективності стандартного лікування:

• сезонний або цілорічний алергічний риніт;
• сироваткова хвороба;
• бронхіальна астма;
• реакції гіперчутливості до лікарських засобів;
• контактний дерматит
• атопічний дерматит.

5. Захворювання очей.

Важкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей та придаткового апарату, такі як:

• алергічні крайові виразки рогівки;
• ураження очей, викликане Herpes zoster;
• запалення переднього відділу ока;
• дифузний задній увеїт і хоріоїди;
• симпатична офтальмія;
• алергічний кон'юнктивіт;
• кератит;
• хоріоретиніт;
• неврит зорового нерва;
• ірит та іридоцикліт.

6. Захворювання органів дихання.

• Симптоматичний саркоїдоз;
• синдром Леффлера, який не піддається терапії іншими методами;
• бериліоз;
• фульмінантний або дисемінований туберкульоз легень (застосовується у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);
• аспіраційний пневмоніт.

7. Гематологічні захворювання.

• Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;
• вторинна тромбоцитопенія у дорослих;
• придбана (аутоімуна) гемолітична анемія;
• еритробластопенія (еритроцитарна анемія);
• вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

8. Онкологічні захворювання.

Як паліативна терапія при наступних захворюваннях:

• лейкози та лімфоми у дорослих;
• гострий лейкоз у дітей.

9. Набряковий синдром.

Для індукції діурезу або усунення протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного або обумовленого системним червоним вовчаком.

10. Захворювання травного тракту.

Для виведення хворого з критичного стану при таких захворюваннях:

• виразковий коліт;
• хвороба Крона.

11. Захворювання нервової системи.

• Розсіяний склероз у фазі загострення;
• набряк мозку, викликаний пухлиною мозку.

12. Захворювання інших органів та систем.

• Туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі розвитку блоку, у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;
• трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

13. Трансплантація органів.

1. Системні грибкові інфекції.
2. Системні інфекції у випадках, коли специфічна протимікробна терапія не призначена.
3. Гіперчутливість до метилпреднізолону або до компонентів препарату, зазначених у розділі «Склад».

Введення живих або живих ослаблених вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів.

Хрестоподібна насічка на таблетках не є функціональною і не призначена для поділу таблетки.

Початкова доза лікарського засобу може змінюватись в залежності від показань. При менш тяжких захворюваннях зазвичай бувають достатніми нижчі дози, хоча окремим пацієнтам можуть знадобитися і вищі початкові дози. Терапія високими дозами може бути застосована при таких клінічних ситуаціях, як набряк мозку (200-1000 мг/добу), трансплантація органів (до 7 мг/кг/добу) та розсіяний склероз. У лікуванні розсіяного склерозу у фазі загострення пероральне застосування метилпреднізолону по 500 мг на добу протягом 5 днів або по 1000 мг на добу протягом 3 днів є ефективним. Якщо через належний період часу задовільного клінічного ефекту не досягнуто, терапію таблетками метилпреднізолону слід відмінити та призначити пацієнтові альтернативну терапію. Якщо після тривалої терапії препарат потрібно відмінити, рекомендується проводити це поступово, а не раптово.

Після досягнення задовільного ефекту слід підібрати індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу до найнижчої дози, дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам'ятати, що потрібний постійний контроль дозування препарату. До ситуацій, за яких може виникнути потреба у корекції дози препарату, належать: зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії чи загострення захворювання; індивідуальна відповідь пацієнта на препарат; вплив на пацієнта стресових ситуацій, що прямо не пов'язані з основним захворюванням, яке спрямоване терапія. В останньому випадку може виникнути потреба збільшити дозу метилпреднізолону на певний період часу, залежно від стану пацієнта.

Слід наголосити, що потрібна доза може варіювати і її слід підбирати індивідуально, залежно від характеру захворювання та реакції пацієнта на терапію.

Альтернуюча терапія (АТ)

Альтернуюча терапія - це такий режим дозування кортикостероїдів, при якому подвоєна добова доза кортикостероїдів призначається через день, вранці. Метою такого виду терапії є досягнення у пацієнта, який потребує тривалої терапії, максимальних переваг застосування кортикостероїдів при зведенні до мінімуму деяких небажаних ефектів, включаючи пригнічення гіпофізарно-надниркової системи, кушингоїдний стан, синдром відміни кортикостероїдів та пригнічення.

Особливості застосування

ДКЗ можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій; можуть маскувати деякі симптоми інфекцій; крім того, на тлі кортикостероїдів можуть розвиватись нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватись резистентність до інфекцій та може спостерігатися нездатність організму локалізувати інфекцію. Інфекції, викликані будь-яким збудником, у тому числі вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими або гельмінтами в будь-якій частині організму, можуть бути пов'язані із застосуванням кортикостероїдів як монотерапія або в комбінації з іншими імунодепресантами, що впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет або функцію. Ці інфекції можуть бути легкими, але можуть бути і важкими, а в деяких випадках – летальними. У разі збільшення дози кортикостероїдів частота розвитку інфекційних ускладнень збільшується.

Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітряна віспа та кір, наприклад, можуть мати більш серйозні або навіть летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди.

Застосування живих чи живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи інактивовані вакцини, проте їхня відповідь на такі вакцини може бути ослабленою. Зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які одержують кортикостероїди не в імуносупресивних дозах.

Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу та поєднуватись з відповідною протитуберкульозною терапією. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або з віражем туберкулінових проб, лікування слід проводити під наглядом, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким пацієнтам необхідно одержувати хіміопрофілактичні препарати.

Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.

Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди як додаткова терапія мали сприятливий вплив у пацієнтів із встановленим септичним шоком, у яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів, таким пацієнтам було зроблено висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами в низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, які потребують вазопресорної терапії.

Вплив на імунну систему.

Можуть виникати алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк). У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, рідко виникали шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції, перед застосуванням кортикостероїдів слід вжити відповідних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.

Лікарський засіб містить лактозу, отриману з коров'ячого молока. Пацієнтам з відомою або підозрюваною гіперчутливістю до білка коров'ячого молока, його складовим або іншим молочним продуктам слід бути обережними, оскільки препарат може містити мікроелементи молочних складових.

Вплив на ендокринну систему.

Пацієнтам, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу незвичайної стресової ситуації, показано підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна кора надниркових залоз). Ступінь та тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів та залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії кортикостероїдами. Цей ефект може бути мінімізований шляхом застосування альтернуючої терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до смерті.

Недостатність кори надниркових залоз, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом місяців після відміни терапії, отже, якщо в цей період виникне будь-яка стресова ситуація, то гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки можливий негативний вплив на секрецію мінералокортикоїдів, слід одночасно застосовувати мінералокортикоїди та/або вживати сіль.

Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися синдром відміни стероїдів, на перший погляд не пов'язаний із недостатністю кори надниркових залоз. Симптомами такого синдрому є: анорексія, нудота, блювання, летаргія, біль голови, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла та/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикоїди можуть викликати або посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.

Зазначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих на гіпотиреоїдизм.

Розлади метаболізму та харчування.

Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози в крові, погіршувати стан пацієнтів із наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету пацієнтів, які приймають кортикостероїди тривало.

Психічні розлади.

При застосуванні кортикостероїдів можливе виникнення різних психічних розладів: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості та тяжкої депресії до виражених психотичних маніфестацій. Крім того, на фоні прийому кортикостероїдів може посилюватись вже існуюча емоційна нестабільність та схильність до психотичних реакцій.

При застосуванні системних стероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози або відміни препарату, хоча може знадобитися спеціальне лікування. Повідомлялося про виникнення реакцій із боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам та особам, які їх доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які порушення з боку психіки, особливо якщо є підозри на розвиток депресивного настрою або виникнення суїцидальних думок. Пацієнти та особи, які їх доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути при застосуванні або відразу після поступового зниження дози або відміни системних стероїдів.

Збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації показано пацієнтам, які приймають кортикостероїди та зазнають впливу незвичайної стресової ситуації.

З боку нервової системи.

Пацієнтам із судомами, а також з міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю (див. Відомості про міопатію в підрозділі «З боку опорно-рухового апарату» цього ж розділу).

Хоча в контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ​​ефективність кортикостероїдів щодо прискорення усунення загострення розсіяного склерозу, вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природний перебіг цього захворювання. Відповідно до результатів цих досліджень для досягнення значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Надійшли повідомлення про виникнення епідурального ліпоматозу у пацієнтів, які приймають кортикостероїди, зазвичай при їх тривалому прийомі у високих дозах.

З боку органів зору.

При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можливі повідомлення про порушення зору. За наявності таких симптомів, як розмиті зір або інші порушення зору, слід розглянути можливість направлення пацієнта до офтальмолога для виявлення можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або таку рідку хворобу, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після застосування системних та місцевих кортикостероїдів. Центральна серозна хоріоретинопатія може призвести до відшарування сітківки ока.

При ураженні очей, викликаному вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, тому що при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутись задня субкапсулярна катаракта та ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм або підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які приймають глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами та вірусами.

Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріоретинопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.

З боку серця.

Побічні реакції, пов'язані із застосуванням глюкокортикоїдів, з боку серцево-судинної системи, такі як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, можуть викликати схильність пацієнтів з вже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних органів. , якщо застосовувати їх у високих дозах та тривалими курсами. У зв'язку з цим кортикостероїди слід розумно застосовувати таким пацієнтам, а також враховувати модифікацію факторів ризику та у разі потреби додатково моніторити серцеву діяльність. Низькі дози та альтернуюча терапія можуть знизити частоту виникнення ускладнень при проведенні терапії кортикостероїдами.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю і лише у разі нагальної потреби.

З боку судин.

Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі венозної тромбоемболії, при застосуванні кортикостероїдів. Тому слід бути обережними при призначенні кортикостероїдів пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути піддані їм.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Високі дози кортикостероїдів можуть спричинити розвиток гострого панкреатиту.

Не існує єдиної думки щодо того, що саме кортикостероїди викликають розвиток виразкової хвороби шлунка під час терапії. Однак кортикостероїд може маскувати симптоми виразкової хвороби, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. Терапія кортикостероїдами може маскувати перитоніт або інші ознаки або симптоми, які асоціюються з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту, такі як перфорація, обструкція або панкреатит. У комбінації з нестероїдними протизапальними засобами ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикулах; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній виразці пептики.

З боку травної системи.

Повідомлялося про гепатобіліарні розлади, які мали оборотний характер після відміни препарату. Отже, належний моніторинг необхідний.

З боку опорно-рухового апарату.

Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нервово-м'язової передачі (наприклад міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують терапію антихолінергічними засобами, такими як препарати, що блокують передачу нервово-мишків наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи та може призводити до тетрапарезу. Можливе підвищення рівня КФК. Для покращення клінічного стану або одужання після відміни кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.

Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим з тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Застосовувати з обережністю пацієнтам із системною склеродермією, оскільки спостерігалося збільшення кількості випадків виникнення склеродермічного ниркового кризу при застосуванні кортикостероїдів, у тому числі метилпреднізолону. Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю. Дослідження.

Застосування гідрокортизону або кортизону в середніх та високих дозах може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку солей та води та збільшення екскреції калію. Ймовірність виникнення таких ефектів є нижчою при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, крім випадків, коли застосовуються високі дози. Може знадобитися призначення дієти з обмеженням споживання солі та прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують виведення кальцію.

Травми, отруєння та ускладнення процедур.

Системні кортикостероїди не показані і тому не повинні застосовуватись для лікування черепно-мозкових травм. Багатоцентрове дослідження виявило збільшення смертності через 2 тижні та через 6 місяців після травми у пацієнтів, які приймали метилпреднізолон, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Причинно-наслідкового зв'язку з лікуванням метилпреднізолону не встановлено.

Інші.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикостероїдами залежать від дози препарату та тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату та потенційного ризику при визначенні як дози та тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного або переривчастого курсу.

Під час лікування кортикостероїдами слід призначати за кращою дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, це зниження слід проводити поступово.

Аспірин та нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.

Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомної кризи, яка може призвести до летального результату. Пацієнтам з підозрюваною або встановленою феохромоцитомою кортикостероїди слід призначати лише після відповідної оцінки співвідношення ризик/користування.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Препарат містить сахарозу, тому пацієнтам із встановленою непереносимістю деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Побічні реакції, пов'язані з лікуванням, зазначено нижче класами систем органів MedDRA та частотою. Частота побічних реакцій відображена як: часто (від ≥ 1/100 до <1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до <1/1000); невідомо (частоту не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та паразитарні захворювання: часто інфекції (включаючи підвищену сприйнятливість до виникнення інфекцій та підвищення тяжкості інфекцій із супресією клінічних симптомів); невідомо: опортуністичні інфекції, рецидив латентного туберкульозу, перитоніт †.

З боку крові та лімфатичної системи: невідомо: лейкоцитоз.

З боку імунної системи: невідомо: гіперчутливість до лікарського засобу, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції.

З боку ендокринної системи: часто кушінгоїдний синдром невідомо: гіпопітуїтаризм.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невстановлені (включаючи цисти та поліпи): невідомо: саркома Капоші.

Метаболічні та аліментарні порушення: часто: затримка натрію, затримка рідини в організмі невідомо: метаболічний ацидоз, гіпокаліємічний алкалоз, дисліпідемія, порушення толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні (або пероральних протидіадів) при цукровому діабеті), ліпоматоз, підвищений апетит (що може призвести до збільшення маси тіла), епідуральний ліпоматоз.

Психічні розлади: часто афективний розлад (у тому числі депресивний настрій та ейфоричний настрій) невідомий: психози (у тому числі манія, марення, галюцинації та шизофренія), психотична поведінка, афективні розлади ( включаючи афективну лабільність, психологічну залежність, суїцидальне мислення), психічний розлад, зміни особистості, сплутаність свідомості, тривожність, перепади настрою, патологічна поведінка, безсоння, дратівливість.

З боку нервової системи:невідомо: підвищення внутрішньочерепного тиску (з набряком диска зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), судоми, амнезія, когнітивний розлад, запаморочення, головний біль.

З боку органу зору: рідко затуманений зір (див. розділ «Особливості застосування»); часто: катаракта; невідомо: глаукома, екзофтальм, витончення склери та рогівки, хоріоретинопатія.

З боку органів слуху та рівноваги: невідомо: вертиго.

З боку серця: невідомо: застійна серцева недостатність (у пацієнтів зі схильністю до цього), розрив міокарда в області перенесеного інфаркту міокарда.

З боку судин: часто артеріальна гіпертензія; невідомо: артеріальна гіпотензія, артеріальна емболія, тромботичні явища.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: невідомо: легенева емболія, гикавка.

З боку травного тракту: часто виразка (з можливою перфорацією та кровотечею) невідомо: перфорація кишечника, шлункова кровотеча, панкреатит, виразковий езофагіт, езофагіт, здуття живота, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота.

З боку системи травлення: невідомо: підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад АлАТ, АсАТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто атрофія шкіри, акне невідомо ангіоневротичний набряк, гірсутизм, петехії, екхімози, еритема, гіпергідроз, стрії шкіри, висипання, свербіж, кропив'янка, телеангіектазії. /p>

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто м'язова слабкість, затримка росту; невідомо: міалгія, міопатія, атрофія м'язів, остеопороз, остеонекроз, патологічні переломи, нейропатічна артропатія, артралгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: невідомо: нерегулярні менструації.

Загальні порушення та реакції в місці введення: часто: порушення загоєння ран, невідомо: периферичні набряки, стомлюваність, загальне нездужання, симптоми синдрому відміни (занадто різке зниження дози кортикостероїдів після тривалого застосування може призвести до гострої недостатності кори надниркових залоз, артеріальної гіпотензії та летального результату) (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження: часто: зниження рівня калію в крові невідоме: підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення рівня кальцію в сечі, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня сечовини в крові , пригнічення реакцій під час проведення шкірних тестів *.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: невідомо: розрив сухожилля (зокрема ахіллового сухожилля), компресійний перелом хребта.

† Перитоніт може бути первинною головною ознакою або симптомом розладів шлунково-кишкового тракту, таких як перфорація, обструкція або панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

Ім'я терміну не відноситься до класифікації MedDRA.

Частота передбачуваних побічних реакцій, що асоціювалися із застосуванням кортикостероїдів, включаючи гіпоталамо-пітуїтарно-адреналову супресію, корелює з відносною активністю лікарського засобу, дозування, час прийому та тривалості терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Звіт про підозрюваних побічні реакції

Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням лікарського засобу. Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до локальної системи звітності.

Не зареєстровано клінічного синдрому гострого передозування кортикостероїдами. Повідомлення про гостру токсичність та/чи смерть після передозування кортикостероїдами надходили рідко. Специфічного антидоту у разі передозування не існує; проводиться підтримуюче та симптоматичне лікування. Метилпреднізолон піддається діалізу.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці.

Препарат для комплексного лікування ендокринних захворювань