Мембрал таблетки при деменції по 10 мг, 60 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею з межею з одного боку.

У проявах симптомів та прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин є потенціалзалежний, середньої афінності, неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, що може призвести до дисфункції нейронів.

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100%, час досягнення піку концентрації в плазмі – від 3 до 8 години. Ознак впливу їди на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) із значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг співвідношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Об'єм розподілу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45% мемантину пов'язують із білками плазми.

Біотрансформація

В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді вихідної речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участю цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено. Основні метаболіти – N-3,5-диметил-глюдантан, ізомерна суміш 4- та 6-гідроксимемантину та 1-нітрозо-3,5-диметил-адамантан.

Елімінація

Мемантин елімінується моноекспоненційно з проміжком t1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців із нормальною функцією нирок загальний кліренс дорівнює 170 мл/хв/1,73 м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає канальцеву реабсорбцію. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7-9 разів. Підлужування сечі можливе внаслідок істотних змін дієти, наприклад, заміни багатого на м'ясні страви раціону на вегетаріанську або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв'язок

При дозі мемантину 20 мг на добу рівень вмісту цереброспінальної рідини відповідає величині ki (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини.

Засіб для лікування деменції. Код АТХ N06D X01.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно зв'язаними NMDA-антагоністами. Те саме може бути вірним для кетаміну та декстрометорфану. Повідомлялося про можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допи, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливе ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів.

Спільне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може обумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі. крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлортіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлено, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

Під час фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців істотних ефектів взаємодії мемантину з глибуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявлено.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавіновмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магнію стеарат;

оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White (лактоза, моногідрат; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); поліетиленгліколь; титану діоксид (Е 171)).

У пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам, які отримують лікування в амбулаторних умовах, слід дотримуватися особливої обережності при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Застосування препарату протипоказане.

Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Препарат не призначають дітям (до 18 років) у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Деменція альцгеймерівського типу від легкого до тяжкого ступеня тяжкості.

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.
• Виражені порушення функції нирок.
• Період вагітності або годування груддю.
• Дитячий вік (до 18 років).

Внутрішньо. Режим дозування встановлює лікар індивідуально.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу кожного дня в один і той самий час. Таблетки можна приймати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів таким чином:

• 1-й тиждень (1-7 день): приймати ½ таблетки (5 мг на добу) протягом тижня;
• 2-й тиждень (8-14 день): приймати 1 таблетку (10 мг на добу) протягом тижня;
• 3-й тиждень (15-21 день): приймати 1½ таблетки (15 мг на добу) протягом тижня;
• починаючи з 4-го тижня: приймати 2 таблетки (20 мг на добу) кожного дня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування деменції при хворобі Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, найкраще протягом 3 місяців від початку лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій.

Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти літнього віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (за шкалою Чайлда-П’ю А, B) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами, як амантадин, кетамін чи декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи вираженішими.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) або тяжкі інфекції сечовидільного тракту, спричинені Proteus bacteria.

Під час більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, та пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня), а також з неконтрольованою артеріальною гіпертензією виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

У ході досліджень за участю пацієнтів зі слабоумством від легкого до тяжкого ступеня, які лікувалися мемантином, та за ефектом плацебо було встановлено, що загальна частота побічних ефектів з мемантином не відрізнялася від такої у пацієнтів, які отримували плацебо; відзначалися побічні реакції від легкого до помірного ступеня. Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції, як запаморочення, біль голови, запор, сонливість та артеріальна гіпертензія.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації (переважно спостерігалися у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера), психотичні реакції (окремі повідомлення).

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз/тромбоемболія, серцева недостатність.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку травного тракту: запор, нудота, блювання, панкреатит (окремі повідомлення).

З боку центральної нервової системи: запаморочення, порушення ходи, порушення рівноваги, судоми.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функції печінки, гепатит.

Загальні порушення: головний біль, підвищена стомлюваність.

Може виникнути дисфункція печінки та/або жовтяниця з підвищенням рівня аспартатамінотрансферази (глутамат оксалоацетат трансамінази), аланінамінотрансферази (глутамат піруват трансамінази), лужної фосфатази, білірубіну. Слід проводити ретельний моніторинг стану здоров'я пацієнтів. Якщо спостерігаються будь-які нетипові показники, прийом препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при застосуванні мемантину.

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Під час застосування препарату важливо повідомляти про підозру на будь-які побічні реакції. Це дає можливість здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування препарату.

Досвід обмежений.

Симптоми. Передозування у порівняно великих обсягах (200 мг та 105 мг/добу протягом 3 днів) пов'язане або тільки з такими симптомами, як підвищена стомлюваність, слабкість та/або діарея, або повною відсутністю будь-яких симптомів. При прийомі доз менше 140 мг або невідомих доз у пацієнтів спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, сонливість, вертиго, збудження, агресивність, галюцинації та порушення ходи) та/або з боку травного тракту (блювання та діарея). >

У найвідомішому важкому випадку передозування пацієнт після перорального прийому загальної дози 2000 мг мемантину вижив і у нього спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (кома протягом 10 діб, пізніше – диплопія та збудження). Пацієнту проводили симптоматичне лікування та плазмаферез. Пацієнт повністю одужав без будь-яких перманентних залишкових явищ.

Лікування. При передозуванні проводять симптоматичне лікування. Специфічний антидот відсутній. У разі потреби проводять стандартні клінічні процедури для видалення з організму діючої речовини, а саме промивання шлунка, застосування активованого вугілля (для порушення можливої ​​кишково-печінкової рециркуляції), підкислення сечі, форсований діурез.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Мембрал – таблетки при деменції від легкого до тяжкого ступеня тяжкості.