Метафора-SR таблетки по 1000 мг пролонгованої дії при діабеті, 60 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у пачці.

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, білого або майже білого кольору.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози в плазмі як натще, так і після їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не виявляє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:

• приводить до зниження вироблення глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує чутливість до інсуліну в м'язах, що призводить до покращення периферичного захоплення та утилізації глюкози;
• затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформіну гідрохлорид стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетази. Збільшує транспортну здатність всіх відомих типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження показали, що основною дією метформіну, крім гіпоглікемічного, є стабілізація або незначна втрата маси тіла.

Незалежно від своєї дії на рівень глюкози в крові, таблетки метформіну з негайним вивільненням виявляють позитивний ефект на метаболізм ліпідів, зокрема знижують вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Подібний ефект не спостерігався при застосуванні таблеток пролонгованої дії, ймовірно, через застосування препарату ввечері. Через це також може спостерігатись підвищення вмісту тригліцеридів.

Клінічна ефективність

Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу

Відомо, що програма профілактики діабету (DPP) у дорослих була дослідженням, в якому оцінювали ефективність впровадження активного способу життя або застосування метформіну для запобігання або затримки розвитку цукрового діабету 2 типу. Критеріями включення були вік ≥25 років, індекс маси тіла (ІМТ) ≥24 кг/м2 (≥22 кг/м2 для американців азіатського походження) та порушення толерантності до глюкози плюс рівень глюкози натще 95-125 мг/дл (або ≤125 мг/дл для американських індіанців). Пацієнтам було рекомендовано активний спосіб життя, призначені 2 × 850 мг метформіну плюс стандартні зміни способу життя або плацебо плюс стандартні зміни способу життя.

Середні вихідні значення для учасників DPP (n = 3,234 для 2,8 року): вік 50,6 ± 10,7 року, рівень глюкози у плазмі крові натще 106,5 ± 8,3 мг/дл, рівень глюкози у плазмі крові через 2 години після прийому глюкози всередину 164,6 ± 17,0 мг/дл та ІМТ 34,0 ± 6,7 кг/м2. Впровадження активного способу життя разом із метформіном може значно зменшити ризик розвитку цукрового діабету порівняно з плацебо.

Перевага впровадження змін способу життя над метформіном була більшою у літніх пацієнтів.

Пацієнти, які отримали найбільшу користь від лікування метформіном, були у віці від 45 років з ІМТ, який склав 35 кг/м2, у яких базовий рівень глюкози через 2 години становив 9,6-11,0 ммоль/л базовий HbA1C становив ≥ 6,0% або пацієнти були з гестаційним діабетом.

Для запобігання одному розвитку цукрового діабету протягом трьох років у групі пацієнтів DPP, 6,9 пацієнта були у групі активного способу життя та 13,9 – у групі метформіну. Точка досягнення кумулятивної частоти виникнення цукрового діабету, що дорівнює 50%, була затримана приблизно на три роки у групі метформіну порівняно з плацебо.

Дослідження оцінки результатів програми профілактики діабету (DPPOS) - це довгострокове спостереження DPP, що включає більше 87% початкових DPP-пацієнтів для подальшого тривалого спостереження.

Серед учасників DPPOS (n = 2776) кумулятивна частота виникнення цукрового діабету на 15-му році становить 62% у групі плацебо, 56% у групі метформіну та 55% у групі впровадження активного способу життя. Загальні коефіцієнти становлять 7,0, 5,7 та 5,2 випадки діабету на 100 пацієнто-років серед груп плацебо, метформіну та активного способу життя відповідно. Порівняно з групою плацебо у групі метформіну ризик діабету був зменшений на 18% (коефіцієнт ризику (КР) 0,82; 95% ДІ 0,72-0,93; р = 0,001) та на 27% (КР 0,73; 95% ДІ 0,65-0,83;p <0,0001) у групі активного способу життя. За сукупною мікроциркуляторною кінцевою точкою нефропатії, ретинопатії та нейропатії результати не відрізнялися значно між групами, але для учасників, у яких не розвинувся цукровий діабет протягом DPP/DPPOS, поширеність мікросудинних ускладнень була на 28% нижчою, ніж у тих, у кого розвинувся діабет. КР 0,72;95% ДІ 0,63-0,83;р <0,0001). Немає жодних порівняльних даних про вплив метформіну на макросудинні ускладнення у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози (ПТГ) та/або порушеної глікемії натще (ПГН), та/або підвищеним HbA1c.

Опубліковані фактори ризику діабету 2 типу включають монголоїдне або негроїдне походження, вік понад 40 років, дисліпідемію, гіпертензію, ожиріння або надлишкову ма.ссу тіла, вік, сімейний анамнез (1 ступінь сімейної спорідненості з хворим на цукровий діабет, гестаційний цукровий діабет в анамнезі синдром полікістозних яєчників (СПКЯ).

Лікування цукрового діабету 2 типу

Дослідження встановило перевагу поглибленого контролю рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет 2 типу з надмірною масою тіла, які отримували метформін гідрохлорид негайного вивільнення як терапію першої лінії після того, як дієта виявилася недієвою. Аналіз результатів таких хворих показав:

• значне зниження абсолютного ризику будь-якого ускладнення, пов'язаного з цукровим діабетом, у групі метформіну гідрохлориду (29,8 випадки/1000 пацієнто-років) порівняно з групою пацієнтів на дієті (43,3 випадки/1000 пацієнто-років), p = 0,0023, і в порівнянні з групами комбінованої терапії з сульфонілсечовини та монотерапії інсуліном (40,1 випадки / 1000 пацієнто-років), p = 0,0034;
• значне зниження абсолютного ризику пов'язаної з діабетом смертності: метформін гідрохлорид - 7,5 випадки / 1000 пацієнто-років, тільки дієта - 12,7 випадки / 1000 пацієнто-років, p = 0,017;
• значне зниження абсолютного ризику загальної смертності: у групі метформіну гідрохлориду 13,5 випадки / 1000 пацієнто-років порівняно з 20,6 випадки / 1000 пацієнто-років (p = 0,011), у групі пацієнтів на дієті, та порівняно у групі комбінованої терапії з сульфонілсечовини та монотерапії інсуліном; 18,9 випадки / 1000 пацієнто-років (p = 0,021);
• значне зниження абсолютного ризику інфаркту міокарда метформін гідрохлорид 11 випадків / 1000 пацієнто-років, тільки дієта - 18 випадків / 1000 пацієнто-років (p = 0,01).

Для метформіну гідрохлориду, що застосовується як терапія другої лінії, у поєднанні з сульфонілсечовини, перевага за клінічними результатами не була показана.

При діабеті 1 типу комбінація метформіну гідрохлориду та інсуліну використовувалася у окремих пацієнтів, але клінічна перевага цієї комбінації не була офіційно встановлена.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Код АТХ А10В А02.

Комбінації, які не рекомендується застосовувати

Алкоголь. Алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактатацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, тільки після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Деякі лікарські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики, особливо петлеві діуретики, ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами при застосуванні у комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що мають гіперглікемізуючу дію (ГКС системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час та після припинення такої спільної терапії необхідно коригувати дозу препарату.

Транспортери органічних катіонів (OCT)

Метформін є субстратом обох транспортерів - OCT1 та OCT2.

Одночасне застосування метформіну з:

• інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;
• індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;
• інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити нирковий кліренс метформіну з подальшим збільшенням концентрації метформіну в плазмі;
• інгібіторами і OCT1, і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та нирковий кліренс метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережність при одночасному застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо щодо пацієнтів з порушеннями функції нирок, оскільки концентрація метформіну в плазмі може зрости. При необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективність метформіну.

діюча речовина: метформін;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію кармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат.

Лікарський засіб Метформін®-SR не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не спричиняє гіпоглікемії.

Однак слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, меглітиніди) у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії.

Вагітність.

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є обмежені дані щодо застосування метформіну вагітним жінкам, які не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у разі настання вагітності не рекомендовано застосовувати метформін для лікування порушень глікемічного контролю або діабету. Для лікування діабету рекомендується застосовувати інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, щоб зменшити ризик розвитку вад плода.

Період годування груддю.

Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/ немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність.

Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Лікарський засіб не застосовувати дітям, оскільки немає клінічних даних щодо застосування його цій віковій групі пацієнтів.

Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу у дорослих пацієнтів із надмірною масою тіла та з порушеною толерантністю до глюкози (ПТГ) та/або з порушенням глікемії натще (ПГН), та/або з підвищеним рівнем HbA1C, які мають:

• високий ризик розвитку явного (маніфестного) цукрового діабету 2 типу;
• прогресують порушення вуглеводного обміну, незважаючи на модифікацію активного способу життя протягом від 3 до 6 місяців.

Лікування препаратом Метформін®-SR має бути засноване на оцінці ризику, включаючи відповідні заходи контролю глікемії та свідчення високого ризику з боку серцево-судинної системи.

Паралельно з початком застосування метформіну потрібно продовжувати зміни способу життя, за винятком тих випадків, коли пацієнт не здатний до таких змін з медичних причин.

Лікування цукрового діабету 2 типу у дорослих, особливо у хворих з надмірною масою тіла, коли тільки дієтотерапія та фізичні навантаження не забезпечують адекватний глікемічний контроль.

Лікарське засіб можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або спільно з інсуліном.

• Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
• будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз)%;
• діабетична кома;
• ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <30 мл/хв);
• гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
• захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби); декомпенсована серцева недостатність; дихальна недостатність; недавно перенесений інфаркт міокарда; шок;
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (СКФ ≥ 90 мл/хв).

Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.

Метформін слід призначати лише тоді, коли зміни в способі життя протягом 3-6 місяців не забезпечують адекватного глікемічного контролю.

Лікування слід розпочинати з однієї таблетки пролонгованої дії метформіну гідрохлориду у дозі 500 мг 1 раз на добу під час їжі увечері.

Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози в крові (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тест) та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c повинні бути в нормі). Повільне збільшення дози може поліпшити переносимість травного тракту. Максимальна рекомендована доза Метформін-SR 1000 мг становить 2 таблетки (2000 мг) під час їжі ввечері.

Рекомендується регулярно контролювати (кожні 3-6 місяців) глікемічний статус (значення ОГТТ та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c), а також фактори ризику для ухвалення рішення про необхідність продовження, зміни або припинення лікування.

Також необхідно проводити повторну оцінку лікування, якщо пацієнт згодом впроваджує покращення харчування та/або фізичні навантаження або якщо зміни стану здоров'я пацієнта дозволяють змінити спосіб життя.

Монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Лікарський засіб Метформін®-SR 1000 мг застосовувати 1 раз на добу під час їжі увечері. Максимальна рекомендована доза становить 2 таблетки на добу.

Метформін®-SR 1000 мг слід застосовувати як підтримуючу терапію для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном гідрохлорид у дозі 1000 мг або 2000 мг. При переході добова доза препарату має бути еквівалентною поточній добовій дозі метформіну гідрохлориду.

Пацієнтам, які лікуються метформіном гідрохлорид у дозі понад 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію лікарським засобом Метформін®-SR.

Пацієнтам, які приймають препарат Метформін®-SR, не слід перевищувати дозування 2000 мг на добу.

Для пацієнтів, які розпочали лікування, зазвичай початкова доза метформіну гідрохлориду становить 500 мг 1 раз на добу під час їжі увечері. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози у крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягти при застуванні метформіну гідрохлориду у максимальній дозі 2000 мг, яку приймають 1 раз на добу, дозу можна розділити на 2 прийоми (один раз вранці та один раз увечері, під час їжі).

У разі, якщо необхідний рівень глікемії залишається недосягнутим, можна застосовувати таблетки метформіну гідрохлориду з негайним вивільненням у максимальній дозі 3000 мг на добу.

У разі переходу на препарат Метформін®-SR, таблетки з пролонгованим вивільненням, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного препарату для перорального застосування.

Комбінована терапія з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю за рівнем глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза метформіну становить 500 мг 1 раз на добу під час їди увечері, тоді дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

У пацієнтів похилого віку.

Можливо порушення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно.

Перевага зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку не була встановлена ​​у пацієнтів віком від 75 років, тому таким пацієнтам не рекомендується призначення метформіну.

Ніркова недостатність.

СКФ слід оцінювати до початку застосування лікарських засобів, що містять метформін, та після початку лікування щонайменше щороку. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та у пацієнтів похилого віку слід проводити ретельний контроль функції нирок якомога частіше, наприклад кожні 3-6 місяців.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом. У випадку розвитку лактоацидозу застосування препарату необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лекарственное средство Метформин®-SR применяется для снижения риска или задержки начала сахарного диабета 2 типа.