Методжект розчин для ін'єкцій, 50 мг/мл, 12,5 мг + 0,25 мл шприц

Попередньо заповнені шприци по 0,25 мл (12,5 мг) розчину. По 1 шприцу із вбудованою в нього ін’єкційною голкою з безбарвного скла (тип I) у контурному чарунковому блістері, разом із інструкцією для медичного застосування поміщають в коробку з картону пакувального.
На всі шприци нанесено градуювання.

Розчин для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: жовто-коричневого кольору прозорий розчин без помутнінь.

Механізм дії

Метотрексат – це антагоніст фолієвої кислоти, що належить до класу цитотоксичних засобів, відомих як антиметаболіти. Він діє шляхом конкурентного інгібування ферменту дигідрофолатредуктази і, таким чином, гальмує синтез ДНК. Дотепер не з’ясовано, протизапальною чи імуносупресивною дією обумовлена ефективність метотрексату при лікуванні псоріазу, псоріазного артриту, хронічного поліартриту і хвороби Крона, і якою мірою спричинене метотрексатом підвищення позаклітинної концентрації аденозину сприяє цій дії.

Міжнародні клінічні протоколи відображають застосування метотрексату як препарату другого вибору для пацієнтів із хворобою Крона, які не переносять або не змогли відповісти на імуномодулюючі препарати першої лінії, такі як азатіоприн (АЗА) або 6-меркаптопурин (6-МП).

Небажані явища, які спостерігалися у дослідженнях, проведених із застосуванням метотрексату в максимальних дозах для лікування хвороби Крона, не показали іншого профілю безпеки метотрексату, ніж уже відомий. Таким чином, при застосуванні метотрексату для лікування хвороби Крона слід дотримуватися таких самих рекомендацій, як і при інших ревматичних і неревматичних захворюваннях, при яких показано застосування метотрексату.

Абсорбція. При пероральному введенні метотрексат абсорбується із травного тракту. При низьких дозах (7,5-80 мг/м ² площі поверхні тіла) середня біодоступність становить приблизно 70%, хоча можливі значні між- та внутрішньосуб'єктні варіації (25-100%). Максимальна концентрація метотрексату в сироватці досягається через 1-2 години.

Біодоступність метотрексату при підшкірному введенні становить близько 100%.

Розподіл. Приблизно 50% метотрексату пов'язують із білками сироватки крові. При розподілі в тканинах організму виявляються високі концентрації поліглутаматів, зокрема печінки, нирках і селезінці, які можуть зберігатися протягом тижнів або місяців. При застосуванні низьких доз метотрексат проникає у рідину у мінімальних кількостях. Кінцевий період напіввиведення становить середньому 6-7 годин і показує значні варіації (3-17 годин). Період напіввиведення у пацієнтів з третім простором розподілу (плевральний випіт, асцити) може подовжуватись у 4 рази порівняно з нормальною тривалістю.

Біотрансформація. Приблизно 10% введеної дози метотрексату метаболізується у печінці. Основним метаболітом є 7-гідроксиметотрексат.

Ексекреція. Екскретується метотрексат в основному в незміненій формі, насамперед, нирками шляхом клубочкової фільтрації та активної секреції у проксимальних канальцях. Приблизно 5-20% метотрексату та 1-5% 7-гідроксиметотрексату виводяться з жовчю.

При нирковій недостатності виведення метотрексату з організму сповільнюється. Щодо печінкової недостатності немає даних про зменшення швидкості виведення.

Дані доклінічного дослідження безпеки

Дослідження на тваринах показали, що метотрексат порушує фертильність, надає ембріотоксичну та тератогенну дію на плід. Метотрексат виявляє мутагенність in vivo та in vitro. Оскільки не проводили традиційних досліджень канцерогенності, а дослідження хронічної токсичності у гризунів дали недостатні для порівняння результати, не можна визначити канцерогенність метотрексату для людини.

Антиметаболіти. Структурні аналоги фолієвої кислоти. Код АТХ L01B A01.

Дослідження на тваринах показали, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі саліцилова кислота, викликають зниження канальцевої секреції метотрексату і відповідно посилюють його токсичні ефекти. Однак під час клінічних досліджень, при яких нестероїдні протизапальні засоби та саліцилову кислоту застосовували як препарати супутньої терапії для лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом, не відмічено збільшення частоти побічних реакцій. Згадані препарати можна продовжувати застосовувати у складі комплексної терапії ревматоїдного артриту одночасно з метотрексатом, але лише під ретельним медичним наглядом.

Оксид азоту. Застосування оксиду азоту потенціює дію метотрексату на фолієву кислоту, підвищуючи токсичність, що проявляється у вигляді тяжкої непередбачуваної мієлосупресії та стоматиту. Хоча цей ефект можна знизити введенням фолінату кальцію, слід уникати одночасного застосування.

Алкоголь, гепатотоксичні лікарські засоби, гематотоксичні лікарські засоби . Імовірність розвитку гепатотоксичного ефекту метотрексату підвищується при зловживанні спиртними напоями та одночасному застосуванні інших гепатотоксичних лікарських засобів. Тому стан пацієнтів, які під час терапії метотрексатом приймають гепатотоксичні препарати (наприклад, лефлуномід, азатіоприн, сульфасалазин, ретиноїди), потребує ретельного контролю через можливе посилення гепатотоксичності. При лікуванні метотрексату слід уникати вживання алкоголю.

Подібний контроль необхідний при супутньому застосуванні гематотоксичних лікарських засобів. При комбінації лефлуноміду з метотрексатом можливе почастішання випадків панцитопенії та гепатотоксичності.

Комбіноване лікування метотрексатом та ретиноїдами, наприклад, ацитретином або етретинатом, збільшує ризик розвитку гепатотоксичності.

Пероральні антибіотики. Пероральні антибіотики, такі як тетрациклін, хлорамфенікол та неабсорбовані антибіотики широкого спектру дії можуть перешкоджати кровообігу в кишечнику та печінці шляхом інгібування кишкової флори або пригнічення бактеріального метаболізму.

Антибіотики. Антибіотики, подібні до пеніцилінів, глікопептидів, сульфонамідів, ципрофлоксацину і цефалотину, можуть в окремих випадках знижувати нирковий кліренс метотрексату, таким чином, може підвищуватися концентрація метотрексату в сироватці крові та його гематологічна та шлунково-кишкова токсичність.

Лікарські засоби із високим рівнем зв'язування з білками плазми. Метотрексат зв'язується з білками плазми і може витіснятися іншими лікарськими засобами, що зв'язуються з білками, наприклад саліцилатами, гіпоглікемічними засобами, сечогінними засобами, сульфонамідами, дифенілгіданотоїнами, тетрациклінами, барбітуратами, кислотами, хлорам при сумісному.

Саліцилати, фенілбутазон, фенітоїн, барбітурати, транквілізатори, пероральні контрацептиви, тетрациклін, похідні амідопірину, сульфаніламідів та параамінобензойної кислоти витісняють метотрексат із білка плазми крові і таким чином підвищують біодоступність.

Пробенецид, слабкі органічні кислоти, піразоли та нестероїдні протизапальні засоби. Пробенецид, слабкі органічні кислоти, такі як петлеві діуретики та піразоли (фенілбутазол), можуть зменшити елімінацію метотрексату, а вищі концентрації у сироватці крові, ймовірно, призводять до вищої гематологічної токсичності. Існує також ймовірність підвищеної токсичності при комбінації низької дози метотрексату та нестероїдних протизапальних лікарських засобів або саліцилатів.

Лікарські засоби, які можуть спричинити побічні ефекти з боку кісткового мозку. При одночасному застосуванні метотрексату та лікарських засобів, які можуть спричинити пригнічення кісткового мозку (сульфонаміди, триметоприм/сульфаметоксазол, хлорамфенікол, піриметамін), слід звернути увагу на ризик вираженого порушення кровотворення.

Препарати, що спричиняють дефіцит фолату. Супутнє застосування препаратів, що спричиняють дефіцит фолату (наприклад, сульфонамідів, триметоприму/сульфаметоксазолу), може призводити до збільшення побічних ефектів метотрексату. Отже, рекомендується приділяти особливу увагу наявному дефіциту фолієвої кислоти.

Препарати, що містять фолієву чи фолінову кислоту. Вітамінні препарати або інші лікарські засоби, що містять фолієву кислоту, фолінову кислоту або їх похідні можуть знижувати ефективність метотрексату.

Інші протиревматичні лікарські засоби. Зазвичай не очікується збільшення токсичних ефектів метотрексату при одночасному застосуванні Методжекту з іншими ^{протиревматичними} лікарськими засобами (наприклад, сполуками золота, пеніциламіном, гідроксихлорохіном, сульфасалазином, азатіоприном, циклоспорином).

Сульфасалазін. Незважаючи на те, що комбінація метотрексату та сульфасалазину може підвищувати ефективність метотрексату та призвести до збільшення побічних ефектів за рахунок гальмування синтезу фолієвої кислоти під дією сульфасалазину, подібні побічні ефекти спостерігали лише в окремих випадках протягом декількох досліджень.

Меркаптопурін. Метотрексат підвищує рівень меркаптопурину у плазмі крові. Таким чином, може бути потрібна корекція дози при комбінації метотрексату з меркаптопурином.

Інгібітори протонної помпи. Супутнє застосування інгібіторів протонної помпи (омепразол, пантопразол, ланзопразол) може призводити до уповільнення або пригнічення виведення метотрексату нирками і тим самим до підвищення рівня препарату в плазмі з клінічними ознаками та симптомами токсичності метотрексату. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід бути обережними при застосуванні метотрексату. Зареєстровано повідомлення про один випадок, коли метотрексат у комбінації з пантопразолом пригнічував виведення нирками метаболіту 7-гідроксиметотрексату, викликаючи міалгію та тремор.

Теофілін. Метотрексат може знижувати кліренс теофіліну; слід контролювати рівні теофіліну при одночасному застосуванні з метотрексатом.

Напої, що містять кофеїн чи теофілін. Під час лікування метотрексатом слід уникати надмірного вживання напоїв, що містять кофеїн або теофілін (кава, безалкогольні напої, що містять кофеїн, чай), оскільки це може знизити ефективність метотрексату через взаємодію метотрексату та метиксантину аденозинових рецепторів.

Під час терапії метотрексатом не слід проводити щеплення живими вакцинами.

діюча речовина: methotrexate; 1 мл розчину містить метотрексату 50 мг (у вигляді метотрексату динатрію 54,84 мг);

допоміжні речовини: натрію гідроксид, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Під час лікування Методжектом® слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, оскільки можливе виникнення побічних ефектів з боку нервової системи (втома та запаморочення).

Вагітність

Дослідження виявили тератогенну дію метотрексату (препарат спричиняв аборт, загибель плода та/або уроджені вади розвитку, особливо при застосуванні у I триместрі вагітності), тому його не слід застосовувати вагітним. До початку лікування Методжектом® слід виключити вірогідність вагітності.

Чоловікам і жінкам репродуктивного віку під час лікування метотрексатом і як мінімум протягом 6 місяців після лікування варто застосовувати надійні методи контрацепції.

Якщо пацієнтка або партнерша чоловіка, який лікується метотрексатом, все ж таки завагітніє, необхідно проконсультуватися з фахівцями стосовно ризику несприятливого впливу метотрексату на плід.

Годування груддю

Метотрексат проникає у грудне молоко у концентраціях, що становлять ризик для дитини, тому годування груддю слід перервати до початку і під час лікування.
Таким чином, метотрексат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

Метотрексат провокує овогенетичні і сперматогенетичні аномалії під час терапії, що може призводити до розладів репродуктивної функції. Такі ефекти можуть бути оборотними при припиненні лікування.

Дітям і підліткам застосовують тільки підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції.
Метотрексат не рекомендований до застосування дітям до 3 років у зв’язку з відсутністю достатньої інформації щодо ефективності та безпеки.

Методжект® 50 мг/мл не рекомендований для лікування хвороби Крона у дітей у зв’язку з відсутністю достатнього досвіду його застосування цій категорії пацієнтів.

• Активна форма ревматоїдного артриту у дорослих;
• поліартритна важка форма ювенільного (ідіопатичного) артриту, у разі неадекватної реакції на нестероїдні протизапальні лікарські засоби;
• важка форма псоріазу, особливо у вигляді бляшок, у разі неефективності відповідної терапії, наприклад фотолікування, PUVA-терапії та застосування ретиноїдів, а також у разі важкої форми псоріатичного артриту у дорослих;
• хвороба Крона легкого та середнього ступеня (як монотерапія або комбінація з кортикостероїдами) у дорослих, у разі резистентності або непереносимості тіопурін.

• Підвищена чутливість до метотрексату або до будь-якого з компонентів;
• порушення функції печінки (захворювання печінки, зумовлені алкоголем, або інші хронічні захворювання печінки);
• зловживання алкоголем;
• захворювання крові в анамнезі, наприклад гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія або виражена анемія;
• тяжкі гострі або хронічні інфекції, такі як туберкульоз та ВІЛ, або інші синдроми імунодефіциту;
• виразки в ротовій порожнині та виразкові хвороби шлунка або кишечника в активній формі;
• порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв);
• супутня вакцинація живими вакцинами;
• вагітність та годування груддю.

Особливі заходи безпеки

Спеціальні запобіжні заходи при роботі з лікарським засобом та його знищенні повинні відповідати вимогам цитотоксичних препаратів. Вагітним жінкам не можна працювати з цитотоксичними лікарськими засобами та/або приймати Методжект®.

Слід вжити заходів для запобігання випадковому контакту метотрексату зі шкірою або слизовими оболонками. У разі контакту зі шкірою слід ретельно промити уражену ділянку великою кількістю води.

Будь-який невикористаний препарат або використаний матеріал слід знищити відповідно до вимог цитотоксичних препаратів.

Призначати Методжект® повинні лікарі, які мають досвід роботи та яким відомі всі особливості цього лікарського засобу та механізм його дії.

Методжект® слід вводити 1 раз на тиждень.

Пацієнта слід чітко поінформувати, що препарат слід вводити 1 раз на тиждень. Бажано встановити фіксований день тижня як день ін'єкції.

Вміст попередньо заповненого шприца призначений лише для одноразового застосування.

Розчин Методжекту® для ін'єкцій можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно або підшкірно (для дітей та підлітків застосовувати тільки підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції).

Тривалість курсу лікування визначає лікар.

При зміні перорального введення на парентеральне може знадобитися зменшення дози метотрексату з огляду на різну біодоступність при різних шляхах введення.

Можна розглянута можливість додавання фолієвої кислоти до поточної схеми лікування.

Дорослі пацієнти, хворі на ревматоїдний артрит.

Рекомендована початкова доза становить 7,5 мг метотрексату, яку слід вводити підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на тиждень. Залежно від конкретного перебігу захворювання та переносимості препарату початкову дозу можна поступово збільшувати на 2,5 мг на тиждень. Не слід перевищувати максимальну тижневу дозу 25 мг. Також прийом доз, що перевищують 20 мг/тиж, може супроводжуватися значним збільшенням токсичності, особливо пригніченням кісткового мозку. Зазвичай реакцію лікування можна очікувати приблизно через 4-8 тижнів. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати до мінімальної ефективної підтримуючої дози.

Діти віком до 16 років, хворі на поліартритну форму ювенільного (ідіопатичного) артриту.

Рекомендована доза становить 10-15 мг/м2/тиж. У разі недостатньої дії тижневу дозу можна збільшити до 20 мг/м2/тиж. У зв'язку з відсутністю достовірної інформації про внутрішньовенне застосування метотрексату цій групі пацієнтів метотрексат слід вводити підшкірно або внутрішньом'язово.

Ця група пацієнтів має проходити лікування під наглядом лікаря-ревматолога, який має досвід роботи з дітьми та підлітками.

Хворі на вульгарний псоріаз та псоріатичний артрит

Рекомендується вводити парентерально пробну дозу 5-10 мг за 1 тиждень до початку лікування з метою виявлення ідіосинкразійних побічних реакцій. Рекомендована початкова доза становить 7,5 мг метотрексату, яку слід вводити підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на тиждень. Дозу слід збільшувати поступово, але не слід перевищувати максимальну тижневу дозу метотрексату 25 мг. Прийом доз, що перевищують 20 мг/тиждень, може супроводжуватись значним збільшенням токсичності, особливо пригніченням кісткового мозку. Зазвичай реакцію лікування можна очікувати приблизно через 2-6 тижнів. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід поступово знижувати до найнижчої можливої ​​ефективної підтримуючої дози.

Пацієнти з хворобою Крона

• Індукційна терапія.

Рекомендована доза становить 25 мг препарату, слід вводити підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на тиждень. Реакцію на лікування очікується приблизно через 8-12 тижнів.

Підтримуюча терапія

Рекомендована доза становить 15 мг препарату, слід вводити підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на тиждень.

Максимальна тижнева доза

Доза може бути збільшена за необхідності, але в цілому вона не повинна перевищувати максимально рекомендованої тижневої дози 25 мг. У деяких випадках підвищена доза може бути клінічно виправданою, але не повинна перевищувати максимальної щотижневої дози 30 мг метотрексату, оскільки токсичність.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Методжект слід призначати з обережністю пацієнтам з порушеною функцією нирок. Дозу слід коригувати так:

Метотрексат слід призначати з обережністю або взагалі не призначати пацієнтам з існуючим тяжким захворюванням печінки або захворюванням печінки в анамнезі, особливо якщо це захворювання пов'язане зі зловживанням алкоголем.

Якщо рівень білірубіну> 5 мг/дл (85,5 мкмоль/л), то застосування метотрексату протипоказане.

Пацієнти похилого віку

Слід розглянути питання щодо зменшення дози для пацієнтів похилого віку у зв'язку з порушенням функції печінки та нирок, а також зменшенням запасів фолієвої кислоти, що спостерігається у літньому віці.

Пацієнти, які мають третій простір рідини в організмі (плевральний випіт, асцит)

Оскільки у пацієнтів з наявним третім простором рідини в організмі період напіввиведення може подовжуватися в 4 рази порівняно з нормальною тривалістю, може виникнути необхідність у зменшенні дози або, у деяких випадках, у припиненні введення метотрексату (слід проводити ретельний моніторинг токсичності у таких пацієнтів).

Найбільш серйозні побічні реакції метотрексату включають пригнічення кісткового мозку, легеневої токсичності, гепатотоксичність, нефротоксичність, нейротоксичність, тромбоемболію, анафілактичний шок та синдром Стівенса-Джонсона.

Найчастіше зустрічаються серед побічних реакцій шлунково-кишкового тракту, наприклад стоматит, диспепсія, біль у животі, нудота, втрата апетиту та відхилення показників функції печінки (підвищення ALAT, ASAT, білірубіну, лужної фосфатази). Іншими поширеними несприятливими реакціями є лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, головний біль, втома, сонливість, пневмонія, інтерстиціальний альвеоліт/пневмоніт, часто пов'язані з еозинофілією, ураження ротової порожнини, діарея, екзема.

Частота та тяжкість побічних реакцій залежить від дози та частоти застосування метотрексату. Але навіть за низьких доз препарату можуть виникнути серйозні побічні реакції, тому важливе значення має регулярний контроль за пацієнтом з боку лікаря через короткі проміжки часу.
У більшості випадків побічні реакції мають зворотний характер у разі їх раннього виявлення. При їх появі необхідно зменшити дозу препарату або припинити терапію та вжити необхідних заходів. Повторне застосування терапії метотрексатом проводять з обережністю, після ретельної оцінки необхідності в такому лікуванні та посиленим контролем за можливого відновлення токсичності.

Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто ((≥1/1000, <1/100), рідко (≥1 / 10000 , <1/1000), одиничні (<1/10000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Іноді - герпес (Herpes zoster), фарингіт;

Одиночні - Herpes-simplex-Hepatitis;

Рідко - опортуністичні інфекції (включаючи хронічні інфекції), сепсис (у деяких випадках можуть бути летальними), кон'юнктивіт.

Частота невідома - нокардіоз, гістоплазмоз, криптококовий мікоз, дисемінований Herpes simplex, інфекції, спричинені цитомегаловірусом, включаючи запалення легень, реактивацію гепатиту B та загострення гепатиту C.

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи):

Іноді – зареєстровані повідомлення про окремі випадки лімфоми, що іноді зникала після припинення терапії метотрексатом. У ході клінічних досліджень не було встановлено, що лікування метотрексатом збільшує частоту лімфу.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи:

Часто - лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія;

Іноді - панцитопенія, лімфопроліферативні захворювання;

Рідко - агранулоцитоз, мегалобластна анемія;

Одиночні - тяжке пригнічення функції кісткового мозку, апластична анемія;

Частота невідома: лімфаденопатія, еозинофілія та нейтропенія.

Першими ознаками небезпечних для життя ускладнень можуть бути: біль у горлі, виразки слизової оболонки порожнини рота, скарги, подібні, що виникають при грипі, сильна стомлюваність, носова кровотеча та крововилив у шкіру.

Слід негайно припинити прийом метотрексату при значному зниженні кількості еритроцитів.

З боку імунної системи:

Рідко - гіпогаммаглобулінемія, важкі алергічні реакції, анафілактичний шок.

Одиночні - гіпогаммаглобулінемія;

Частота невідома - підвищення температури (вимагає уточнення щодо бактеріальної або грибкової септицемії), імуносупресія.

Метаболічні порушення:

Іноді - початкова стадія діабету.

Психічні розлади

Іноді - депресія, сплутаність свідомості;

Рідко - зміни настрою.

З боку нервової системи:

Часто - головний біль, стомлюваність, сонливість;

Іноді - геміпарез, запаморочення, судоми, депресія;

Рідко - паралічі, розлади мови, включаючи дизартрію та афазії, сплутаність свідомості, минуще порушення сприйняття;

Одиночні - біль, м'язова астенія або парестезії кінцівок, зміни смаку (металевий присмак у роті), судоми, менінгізм, гострий асептичний менінгіт, параліч;

Невідомо - лейкоенцефалопатія/енцефалопатія.

З боку органів зору:

Рідко - порушення зору (нечіткість зору, помутніння зору), серйозні порушення зору невідомої етіології;

Одиночні - нечіткість зору, ретинопатія.

З боку серцево-судинної системи:

Іноді - васкуліт

Рідко - перикардит, тампонада серця, ексудативний перикардит, артеріальна гіпотензія, тромбоемболія (включаючи артеріальний тромбоз, церебральний тромбоз, тромбоз глибоких вен, вен сітківки, тромбофлебіт та легеневу емболію)

З боку дихальної системи:

Часто – пневмонія, інтерстиціальний альвеоліт/пневмоніт, часто у поєднанні з еозинофілією. Симптоми, що вказують на потенційно тяжке пошкодження легень: сухий непродуктивний кашель, задишка та гарячка.

Іноді - фіброз легень, плевральний випіт;

Рідко - дихальна недостатність, плеврит, фарингіт, апное, фіброз, пневмонія, викликана Pneumocystis carinii, бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень, плевральний випіт.

Частота невідома - носові кровотечі.

З боку травного тракту:

Дуже часто - стоматит, диспепсія, нудота, втрата апетиту, біль у животі, запалення та утворення виразок ротової порожнини та горла (особливо протягом перших 24-48 годин після застосування метотрексату).

Часто – діарея (особливо протягом перших 24-48 годин після застосування метотрексату);

Іноді - виразки травного тракту та кровотечі, ентерит, блювання, панкреатит;

Рідко-мелена, гінгівіт;

Одиночні -гематемезис, крововилив, токсичний мегаколон.

У разі виникнення діареї або появи виразок у роті та в горлі лікування слід припинити через можливий ризик перфорації шлунково-кишкового тракту або геморагічного ентериту.

З боку системи травлення:

Дуже часто - підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну;

Рідко жирове переродження печінки, хронічний фіброз печінки, цироз печінки (часто зустрічається, незважаючи на нормальні показники печінкових ферментів), зменшення рівня альбумінів сироватки крові.

Рідко - гострий гепатит, гепатотоксичність;

Одиночні - печінкова недостатність, гострий некроз печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

Часто - висипання, еритремія, свербіж;

Іноді - фотосенсибілізація, алопеція, збільшення ревматичних вузлів, шкірні виразки, болючість псоріатичних уражень, оперізувальний лишай, гепертиформні висипання на шкірі.

Рідко - підвищена пігментація шкіри, акне, крововиливи в шкіру, екхімози, алергічний васкуліт;

Одиночні - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), посилена пігментація, гостра пароніхія некроз шкіри, ексфоліативний дерматит, фурункульоз, телеангіектазії;

З боку кістково-м'язової системи:

Іноді - артралгія, міалгія, остеопороз;

Рідко - переломи у зв'язку з напругою.

З боку сечовивідної системи:

Іноді - запалення та утворення виразок сечового міхура, порушення функції нирок, порушене сечовипускання;

Рідко - ниркова недостатність, олігурія, анурія, порушення електролітного балансу, азотемія;

Невідомо - протеїнурія.

З боку репродуктивної системи:

Іноді - запалення та утворення виразок у піхвіродженні вади розвитку плода;

Рідко - аборт, олігоспермія, порушення менструального циклу;

Одиночні - втрата лібідо, імпотенція, гінекомастія, олігоспермія, порушення менструального циклу, виділення з піхви, порушення овогенезу та сперматогенезу, безпліддя, виділення з піхви, гінекомастія, аменорея, внутрішньоутробна смерть.

Загальні порушення та зміни в місці введення:

Рідко - жар, уповільнене загоєння ран.

Одиночні - пошкодження (утворення стерильного абсцесу, ліподистрофія) у місці введення після внутрішньом'язової або підшкірної ін'єкції.

Частота невідома - астенія.

При введенні метотрексату зазвичай можуть спостерігатися побічні ефекти (відчуття печіння, утворення стерильного абсцесу, руйнування жирової тканини) у місці ін'єкції. Підшкірне введення метотрексату добре переноситься. Спостерігалися лише незначні місцеві шкірні реакції, що зникали в процесі лікування.

Симптоми передозування.

Випадки передозування спостерігалися як після перорального, так і внутрішньовенного або внутрішньом'язового застосування. Також повідомлялося про випадки передозування при неправильному пероральному прийомі метотрексату щодня замість 1 разу на тиждень (у вигляді загальної дози або кількох окремих доз). Симптоми, що відзначалися в таких випадках, здебільшого стосувалися гематологічних та шлунково-кишкових реакцій і включали лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, панцитопенію, нейтропенію, пригнічення кісткового мозку, запалення слизових оболонок, стоматит, утворення виразок у порожнині рота. кишкові виразки та кровотечі. У деяких випадках симптоми інтоксикації були відсутні. Повідомлялося про летальні випадки внаслідок сепсису, септичного шоку, ниркової недостатності та апластичної анемії.

Лікування. Кальцію фолінат є специфічним антидотом для нейтралізації токсичних побічних ефектів метотрексату.

При випадковому передозуванні метотрексату доза кальцію фолінату повинна бути еквівалентною або вищою за дозу метотрексату, що викликала передозування. Кальцію фолінат слід вводити внутрішньовенно протягом однієї години і продовжувати введення, поки рівень метотрексату в сироватці крові не знизиться до 10 ^-7 моль/л. У разі зниження рівня лейкоцитів при прийомі низьких доз метотрексату, наприклад 6-12 мг, внутрішньовенну або внутрішньом'язову терапію кальцію фолінатом слід починати якнайшвидше з наступним неодноразовим прийомом препарату (мінімум 4 рази) у таких же дозах з інтервалом 3-6 годин.

У разі тяжкого передозування може виникнути необхідність у гідратації та підлужуванні сечі з метою запобігання осадженню метотрексату та/або метаболітів у ниркових канальцях. Доведено, що ні гемодіаліз, ні перитонеальний діаліз не покращують виведення метотрексату. Існують повідомлення про ефективний кліренс метотрексату при проведенні екстреного періодичного гемодіалізу з використанням діалізатора з високою щільністю потоку.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом, ювенільним ідіопатичним артритом, псоріатичним артритом або псоріазомвведення фолієвої або фолінової кислоти зменшує токсичність метотрексату (симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, запалення слизової оболонки).

Перед застосуванням препаратів фолієвої кислоти рекомендується перевіряти вміст вітаміну B ₁₂ , оскільки застосування фолатів, особливо у осіб віком від 50 років, може маскувати дефіцит вітаміну B _{12 .}

Попередньо заповнені шприци зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці для захисту від світла.
Несумісність
Методжект® не слід змішувати з іншими лікарськими засобами або розчинниками.

Противоревматичний лікарський засіб для лікування хронічних запальних ревматичних захворювань та поліартритних форм ювенільного ідіопатичного артриту. Імуномодулюючий та протизапальний засіб для лікування хвороби Крона.