Метоклопрамід-Дарниця розчин для ін'єкцій 5 мг/мл в флаконі по 2 мл, 10 шт.

По 2 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній комірковій упаковці, по 2 контурні коміркові упаковки в пачці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Метоклопрамід є центральним допаміновим антагоністом, який також має периферичну холінергічну активність.

Відзначають два основні ефекти лікарського засобу: протиблювотний та ефект прискорення спорожнення шлунка та проходження через тонкий кишечник.

Протиблювотний ефект викликаний дією на центральну точку стовбурової частини мозку (хеморецептори – активуюча зона блювотного центру), ймовірно, через гальмування допамінергічних нейронів.

Посилення перистальтики також частково контролюється вищими центрами, але також частково може бути задіяний механізм периферичної дії разом з активацією постгангліонарних холінергічних рецепторів та, можливо, пригніченням допамінергічних рецепторів шлунка та тонкої кишки. Через гіпоталамус та парасимпатичну нервову систему регулює та координує рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту: підвищує тонус шлунка та кишечника, прискорює спорожнення шлунка, зменшує гастростаз, перешкоджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику. Нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді, не змінюючи тонус, усуває дискінезію жовчного міхура.

Небажані ефекти поширюються головним чином на екстрапірамідні симптоми, в основі яких лежить механізм допамін-рецептор-блокуючої дії на центральну нервову систему.

Тривале лікування метоклопрамідом може спричинити зростання концентрації пролактину в сироватці крові внаслідок відсутності допамінергічного гальмування секреції пролактину. У жінок описані випадки галактореї та порушення менструального циклу, у чоловіків – ndash; гінекомастія. Однак ці симптоми зникали після припинення лікування.

Початок дії на шлунково-кишковий тракт відзначається через 1-3 хвилини після внутрішньовенного введення і через 10-15 хвилин після внутрішньом'язового введення. Антиеметичну дію зберігається протягом 12 годин. З білками плазми крові зв'язується 13-30% лікарського засобу. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, виділяється у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 4-6 годин. Частина дози (приблизно 20%) виводиться у вихідній формі, а решта (приблизно 80%) після метаболічних перетворень печінкою виводиться нирками у сполуках із глюкуроновою або сірчаною кислотою.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю кліренс креатиніну знижується до 70%, а період напіввиведення з плазми крові підвищується (приблизно 10 годин при кліренсі креатиніну 10–50 мл/хв і 15 годин при кліренсі креатиніну < 10).

У пацієнтів із цирозом печінки спостерігалося накопичення метоклопраміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми крові на 50%.

Стимулятори перистальтики (пропульсанти). Код АТХ А03F А01.

Протипоказані комбінації.

Леводопа або допамінергічні агоністи та метоклопрамід характеризуються взаємним антагонізмом.

Комбінації, яких слід уникати.

Алкоголь посилює седативну дію метоклопраміду.

Комбінації, на які слід звернути увагу.

При одночасному застосуванні з пероральними лікарськими засобами, наприклад парацетамолом, метоклопрамід може впливати на їх абсорбцію внаслідок впливу на моторику шлунка.

Антихолінергічні засоби та похідні морфіну: антихолінергічні засоби та похідні морфіну характеризуються взаємним антагонізмом з метоклопрамідом щодо впливу на моторну активність травного тракту.

Інгібітори центральної нервової системи (похідні морфіну, нейролептики, седативні антигістамінні-блокатори рецепторів H1, седативні антидепресанти, барбітурати, клонідин та споріднені препарати): потенціюють дію метоклопраміду.

Нейролептики: при застосуванні метоклопраміду в комбінації з іншими нейролептиками може виникати кумулятивний ефект та поява екстрапірамідних розладів.

Серотонінергічні препарати: використання метоклопраміду у поєднанні з серотонінергічними препаратами, наприклад, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) може підвищити ризик розвитку серотонінового синдрому.

Дігоксин: метоклопрамід може зменшувати біодоступність дигоксину. Необхідно ретельний моніторинг концентрації дигоксину в плазмі крові. 

Циклоспорин: метоклопрамід підвищує біодоступність циклоспорину (Cmax на 46 % та вплив на 22 %). Необхідно ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові. Клінічні наслідки цього явища остаточно не визначені.

Мівакурій та суксаметоній: ін'єкція метоклопраміду може збільшити тривалість нервово-м'язового блоку (у зв'язку з пригніченням холінестерази плазми крові).

Потужні інгібітори CYP2D6: рівні експозиції метоклопраміду підвищуються при одночасному його застосуванні з сильними інгібіторами CYP2D6, наприклад, флуоксетином та пароксетином. Хоча клінічна значимість цього точно невідома, за пацієнтами необхідно проводити спостереження щодо побічних реакцій. Метоклопрамід може продовжити дію сукцинілхоліну.

У зв'язку з вмістом ін'єкційного розчину сульфіту натрію, тіамін (вітамін В1), прийнятий одночасно з метоклопрамідом, може швидко розщеплюватися в організмі.

діюча речовина: metoclopramide; 

1 мл розчину містить метоклопраміду гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, натрію сульфіт безводний (Е 221), пропіленгліколь, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

При застосуванні лікарського засобу слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги (управління автотранспортом, робота з іншими механізмами).

Вагітність.

Велика кількість даних щодо вагітних жінок (більше 1000 результатів із застосування лікарського засобу) вказує на відсутність будь-якої токсичності, яка призводить до мальформацій або фетотоксичності. Метоклопрамід можна застосовувати під час вагітності, якщо є клінічна потреба. Через фармакологічні властивості (як у інших нейролептиків) у разі застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності не можна виключати появу екстрапірамідного синдрому у новонародженого. Необхідно уникати застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності. При застосуванні метоклопраміду слід спостерігати за новонародженим.

Годування грудьми.

Метоклопрамід у незначній кількості проникає у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати метоклопрамід під час годування грудьми. Необхідно розглянути можливість відміни метоклопраміду у жінок, які годують грудьми.

Метоклопрамід протипоказаний дітям до 1 року.

Для дорослих: запобігання післяопераційній нудоті та блюванню; нудоти та блювання, викликаних радіотерапією; симптоматичне лікування нудоти та блювання, включаючи ті, що пов'язані з гострою мігренню.

Для дітей: як лікарський засіб другої лінії для профілактики відстрочених нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією; лікування післяопераційної нудоти та блювання.

• Підвищена чутливість до метоклопраміду або до будь-якої іншої складової лікарського засобу;
• шлунково-кишкова кровотеча;
• механічна кишкова непрохідність;
• шлунково-кишкова перфорація; 
• підтверджена або запідозрена феохромоцитома (через ризик тяжких нападів артеріальної гіпертензії);
• пізніша дискінезія, обумовлена ​​нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі; 
• епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів);
• хвороба Паркінсона;
• одночасне застосування з леводопою або допамінергічними агоністами;
• встановлена ​​метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті НАДН-цитохром-b5-редуктази в анамнезі;
• пролактинзалежні пухлини;
• підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади);
• вік пацієнта до 1 року (через ризик розвитку екстрапірамідних порушень).

У зв'язку із вмістом сульфіту натрію лікарського засобу не можна призначати хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфіту.

Несумісність. Ін'єкційний розчин метоклопраміду не можна змішувати з лужними

Розчин для ін'єкцій вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно у вигляді повільної болюсної ін'єкції протягом не менше 3 хвилин.

Як розчинник використовувати 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози.

Дорослим.

Лікарський засіб призначати у дозі 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза становить 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.

Застосування ін'єкційних форм має відбуватися протягом якомога коротшого проміжку часу з якнайшвидшим переходом на застосування пероральних або ректальних форм метоклопраміду.

Дітям.

При застосуванні для запобігання післяопераційної нудоти та блювання метоклопрамід слід застосовувати після закінчення операції.

Рекомендована доза метоклопраміду становить 0,1–0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна доза становить 0,5 мг/кг маси тіла. Якщо необхідно продовжити застосування лікарського засобу, слід дотримуватися не менше 6-годинних інтервалів.

Схема дозування.

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для лікування встановленої післяопераційної нудоти та блювання становить 48 годин.

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для запобігання відстроченої нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, становить 5 діб.

Пацієнтам із порушенням функції нирок

У хворих з термінальною стадією порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 75%.

У хворих з помірним та тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50%.

Пацієнтам із печінковою недостатністю внаслідок збільшення періоду напіввиведення застосовувати половинну дозу.

Пацієнти похилого віку.

Слід розглянути можливість зниження дози у хворих похилого віку внаслідок зниження функції нирок та печінки, зумовлених віком.

Тривалість лікування.

У цілях мінімізації ризиків побічних реакцій з боку нервової системи та інших побічних реакцій лікарський засіб слід застосовувати лише для короткочасного лікування (до 5 діб).

Особливості застосування

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, сухість у роті, запор. При застосуванні метоклопраміду у дозах, що перевищують добову, у хворих може виникати діарея.

З боку нервової системи:

• екстрапірамідні реакції, як правило, дистонії (у тому числі дуже рідко випадки дискінетичного синдрому), особливо у дітей та пацієнтів віком до 30 років, ризик яких збільшується при перевищенні добової дози 0,5 мг/кг маси тіла: спазм мускулатури особи, тризм, ритмічна протрузія язика, бульбарний тип мовлення, спазм екстраокулярних м'язів, включаючи окулогірні кризи, мимовільні спазматичні рухи, зокрема в області голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, неприродні положення голови та плечей, опістотонус, м'язовий гіпертонус; li>
• паркінсонізм (тремор, посмикування м'язів, брадикінезія, ригідність м'язів, акінезія, маскоподібна особа) після тривалого лікування метоклопрамідом у деяких пацієнтів похилого віку, а також при нирковій недостатності;
пізня дискінезія, яка може бути незворотною, може виникати при тривалій терапії метоклопрамідом, в основному у літніх пацієнтів (особливо жінок), у пацієнтів з цукровим діабетом і зазвичай розвивається після відміни лікарського засобу. Виявляється мимовільними рухами язика, особи, рота, щелепи, іноді мимовільними рухами тулуба та/або кінцівок;
• нейролептичний злоякісний синдром, що включає гіперпірексію, змінену свідомість, м'язову ригідність, розлад функцій вегетативної нервової системи та підвищений рівень креатинфосфокінази у сироватці крові. Цей синдром є потенційно летальним, при його виникненні слід негайно припинити прийом метоклопраміду та терміново розпочати лікування (дантролен, бромокриптин);
• жар, головний біль, запаморочення, сонливість, відчуття втоми, астенія, підвищена стомлюваність, пригнічена свідомість, почуття страху, занепокоєння, розгубленість, шум у вухах, акатизія.

Також існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, який вищий у дітей.

З боку психіки: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій. 

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, зупинка серця протягом короткого часу після ін'єкції, яка може бути наслідком брадикардії, атріовентрикулярна блокада, блокада синусового вузла, особливо при внутрішньовенному застосуванні, пролонгація інтервалу QT, суправентрикулярна екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія, шок, непритомність при внутрішньовенному введенні, гостра артеріальна гіпертензія у пацієнтів з фе.

Зареєстровані окремі повідомлення про можливість розвитку тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених застосуванням метоклопраміду, особливо при внутрішньовенному введенні.

З боку крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов'язана з дефіцитом НАДН-цитохром-b5-редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов'язана, головним чином, із супутнім застосуванням високих доз препаратів, які звільняють сірку.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, включаючи набряк Квінке, анафілактичний шок. Через наявність у лікарській формі натрію сульфіту можуть спостерігатися окремі випадки реакцій підвищеної чутливості, особливо у хворих на бронхіальну астму, у вигляді нудоти, блювання, свистячого дихання, гострого нападу астми, порушення свідомості або шоку. Ці реакції можуть мати індивідуальний перебіг.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, у тому числі: шкірні висипання, гіперемія та свербіж шкіри, кропив'янка.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: після більш тривалої терапії лікарським засобом, у зв'язку зі стимулюванням секреції пролактину можуть виникати гіперпролактинемія, гінекомастія, галакторея або порушення менструального циклу, аменорея; у разі розвитку цих явищ застосування метоклопраміду слід припинити. 

Лабораторні показники: підвищення рівня ензимів печінки.

У підлітків та хворих з тяжкими порушеннями функції нирок (ниркова недостатність), внаслідок яких уповільнюється виведення метоклопраміду, особливо уважно стежать за розвитком побічних явищ. У разі виникнення застосування лікарського засобу відразу ж припинити.

Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні лікарського засобу у високих дозах та при тривалому застосуванні.

Симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, занепокоєння та її посилення, судоми, екстрапірамідно-моторні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією та підвищенням або зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання та серцевої діяльності, дистонічні реакції. Повідомлялося про поодинокі випадки метгемоглобінемії.

Лікування: екстрапірамідні розлади усувають повільним введенням антидоту біперидену. У разі застосування великих доз метоклопраміду його необхідно видалити із шлунково-кишкового тракту шляхом промивання шлунка або прийняти активоване вугілля та сульфат натрію. За життєво важливими функціями організму спостерігають до зникнення симптомів отруєння. 

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Метоклопрамід - протиблювотний засіб, що сприяє зменшенню нудоти, гикавки; стимулює перистальтику ШКТ. Протиблювота дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів та підвищенням порога хеморецепторів тригерної зони, є блокатором серотонінових рецепторів.