Метронідазол розчин для інфузій 0,5%, 100 мл - Фарматрейд

Оскільки Метронідазол слід вводити внутрішньовенно, його біодоступність становить 100%.

Розподіл.

Метронідазол після введення широко розподіляється в тканинах і рідинах організму. Метронідазол виявлений в більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, насінну рідину та виділення з піхви, де досягаються , близькі до концентрації в плазмі крові. Він також проникає через плаценту і проявляється в материнському молоці в концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв'язування з протеїнами становить менше 20%, обсяг розподілу становить 36 літрів.

Біотрансформація.

Метронідазол метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення бічних ланцюгів і утворення глюкуроніду (кон'югації з глюкороновою кислотою). При цьому утворюються два некон'юговані окислені активні метаболіти метронідазолу (5-30% активності). має деяку антипротизойну активність in vitro.

Елімінація.

Приблизно 60-80% речовини виводиться із сечею, з них менше 10-20% - у незміненій формі. Невелика кількість виводиться через кишечник (6-15%).

Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні одноразової дози становить (7,3±1) години.

Час напіввиведення метронідазолу при внутрішньовенному введенні при нормальній функції печінки становить 8 годин (від 6 до 12 годин).

Характеристики у спеціальних групах пацієнтів.

Ніркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати зниження кліренсу та подовження часу напіввиведення з плазми (до 30 годин): при алкогольному ураженні печінки період напіввиведення становить у середньому 18 годин (від 10-29 годин). 

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код АТХ J01Х D01.

Алкоголь 

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення та нудота (дисульфірамообразний ефект). Метронідазол інгібує алькогольдегідрогеназу та інші ферменти, що окислюють етанол.

Аміодарон

При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT та двонаправленої веретеновидної шлуночкової тахікардії. При застосуванні аміодарону в комбінації з метронідазолом може бути доцільно моніторинг інтервалу QТ на ЕКГ. лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на двонаправлену веретеноподібну шлуночкову тахікардію, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Барбітурати

Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи час його напіввиведення з плазми до 3 годин.

Бусульфан

Одночасне застосування метронідазолу може підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний.

Карбомазепін

Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну та підвищувати його плазмові концентрації.

Циметидин

Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і, відповідно, призводити до зростання концентрацій останнього у сироватці крові. 

Контрацептиви

Деякі антибіотики в деяких випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. рівнем виділення стероїдних кон'югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

Антикоагулянти

Варфарин та інші похідні кумарину. Одночасне застосування метронідазолу при пероральному та внутрішньовенному введенні може посилювати антикоагулянтний ефект оральних антикоагулянтів, підвищувати значення МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) у зв'язку з подовженням протромбінового часу та таким чином. , а також шляхом зв'язку з альбумінатами. Тому показник МНС (протромбіновий час) слід контролювати, а дозування антикоагулянтів коригуватиметься при спільному застосуванні метронідазолу та оральних антикоагулянтів. метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни. 

Не було зареєстровано взаємодію з антикоагулянтами гепаринового типу. Однак антикоагулянтну активність слід постійно контролювати. 

Циклоспорин

При одночасному лікуванні циклоспорином та метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину та креатиніну.

Дисульфірам

Одночасне застосування дисульфіраму може викликати стан заплутаності свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів слід уникати. Метронідазол не слід призначати пацієнтам, які протягом двох останніх тижнів приймали дисульфірам. 

Фторурацил

Метронідазол інгібує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають.

Літій

При одночасному застосуванні метронідазолу з солями літію слід бути обережним, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію. 

Мікофенолят мофетил

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний та лабораторний моніторинг з метою виявлення зменшення иммуносупрессив; >

Фенітоїн

Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну збільшуються. Крім того, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Примідон

Прискорюючий метаболізм метронідазолу призводить до зниження концентрації в плазмі крові. 

Такролімус

Вплив на параклінічні тести.

Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, що призводить до хибнопозитивного тесту Нельсона.

діюча речовина: metronidazolе;

100 мл розчину містить метронідазолу 0,5 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію едетат, вода для ін'єкцій.

Пацієнтів слід попередити про можливість виникнення сонливості, запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом або перехідних розладів зору, тому слід утриматися на період лікування від керувати автотранспортом і механізмами.

Вагітність

Безпека застосування метронідазолу в період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Метронідазол протипоказаний у І триместрі вагітності, оскільки він проходить через гематоплацентарний бар'єр і з'являється у системі кровообігу плода. 

Протягом II та III триместрів метронідазол можна використовувати для лікування трихомоніазу, якщо місцеве лікування метронідазолом неефективне.  

У ситуаціях, що загрожують життю, необхідно оцінити користь/ризик від застосування лікарського засобу, однак у цих ситуаціях не слід використовувати короткі режими з високим дозуванням.

Період годування груддю.

Оскільки метронідазол екскретується в материнське молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід відновлювати не раніше ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

Метронідазол можна застосовувати дітям віком від 2 років за показаннями.

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Лікування ефективне у випадках:

• інфекції центральної нервової системи (абсцес мозку, менінгіт);
• інфекції легень та плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легень);
• ендокардиту;
• інфекції шлунково-кишкового тракту та черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на прямій та товстій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;
• гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родова лихоманка, септичний аборт);
• інфекції ЛОР-органів та порожнини рота (у тому числі ангіна Симановського-Плаута-Вінсента);
• інфекцій кісток та суглобів (включаючи остеомієліт);
• газової гангрени;
• септицемія з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до Метронідазолу антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (гінекологічними та інтраабдомінальними операціями). 

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Гіперчутливість до метронідазолу або до інших нітроімідазольних похідних, або до будь-якої допоміжної речовини, органічні ураження ЦНС, захворювання системи крові, печінкова недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

Дозу коригують відповідно до індивідуальної відповіді пацієнта на лікування, його віком та масою тіла, а також типом та тяжкістю захворювання. 

Дотримуйтесь наступних інструкцій з дозування:

Дорослі та діти віком від 12 років

Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. При наявності медичних показань на початку лікування можна призначити дозу 15 мг метронідазолу/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років

Метронідазол слід призначати кожні 8 годин по 7-10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу/кг маси тіла.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності в зниженні дози (див. «Фармакологічні властивості»). 

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу подовжується, а його кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде семиденний курс. За наявності клінічних показань лікування може бути продовжено (див. також розділ «Особливості застосування»).

Пред- та післяопераційна профілактика інфекцій 

Дорослі та підлітки

500 мг, введення закінчують приблизно за 1 годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин.

Діти (від 2 до 11 років)

15 мг метронідазолу/кг маси тіла, введення закінчують приблизно за 1 годину перед операцією, потім по 7,5 мг метронідазолу/кг маси тіла через 8 та 16 годин.

Спосіб введення

Застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Слід вводити вміст контейнера 1 внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, але зазвичай протягом 1 години

Метронідазол можна також розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчинники, такі як 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози.

Призначення одночасно антибіотиків слід вводити окремо.

Особливості застосування

Обережно призначати препарат хворим на епілепсію, із захворюваннями ЦНС зі зниженим судомним порогом.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь перевершує потенційну небезпеку.

У разі тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок) лікування метронідазолом необхідно негайно припинити та розпочати загальну невідкладну терапію. 

Тяжка персистуюча діарея, що з'являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках викликаного Clostridium difficile). розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечника викликане антибіотиками, може загрожувати життю і вимагає негайного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику. 

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках при необхідності період лікування можна продовжити у супроводі відповідного клінічного та лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обирати. . Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливу мутагенну активність метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано в дослідженнях тварин.

Тривала терапія метронідазолом може бути пов'язана з пригніченням функції кісткового мозку, що може призвести до порушення гемопоезу. Його прояви наведені в розділі «Побічні реакції». При тривалій терапії слід контролювати формулу крові.  , лікування слід продовжити лише в тому випадку, якщо очікувана користь значно перевершує потенційну небезпеку.

У разі тривалого лікування слід спостерігати появу ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатія (парестезія, атаксія, запаморочення або конвульсивний криз).

Це лікарський засіб містить 275 мг натрію на 100 мл, що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Вплив на лабораторні показники

Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів та глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндінуклеотид (NADH). відрізнятиметься надзвичайно низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Метронідазол розчин для інфузій 0,5% призначений тільки для одноразового застосування. Невикористані залишки в контейнері необхідно негайно знищити.

Препарат можна розводити в 0,9% розчині хлориду натрію або 5% розчині глюкози. Під час процедури розведення слід вжити звичайних заходів антисептики.

Розчин слід застосовувати лише в тому випадку, якщо він є прозорим, а контейнер або вторинна упаковка не мають видимих ​​ознак пошкодження.

Пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю та етанолвмісних лікарських засобів протягом щонайменше 48 годин після припинення терапії з метронідазолом, оскільки можлива дисульфірамоподібна (тетурамоподібна) реакція з проявами гіпотонії, почервоніння обличчя, головного болю, нудоти, блювання. потовиділення.

Слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порфірією. Високі дози метронідазолу можуть маскувати симптоми сифілісу.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, метронідазол та його метаболіти ефективно видаляються протягом восьмигодинного періоду діалізу. Тому метронідазол необхідно призначити повторно відразу після завершення гемодіалізу. не потрібно для хворих з нирковою недостатністю, що перебувають на періодичному діалізі (ППД) або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (НАПД). Суттєве зниження дози метронідазолу може знадобитися при прогресуванні печінкової недостатності. У хворих з печінковою енцефа концентрація метронідазолу в плазмі крові може сприяти посиленню симптомів енцефалопатії. Тому метронідазол слід призначати з обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією.

Побічні ефекти переважно пов'язані з тривалим застосуванням високих доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смакових відчуттів та ризик нейропатії у разі тривалого застосування.

Інфекції та інвазії.

Генітальні та оральні суперінфекції, спричинені Candida; псевдомембранозний коліт може виникати під час або після терапії і проявляється у вигляді важкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено в розділі «Особливості застосування».

З боку крові та лімфатичної системи.

Під час терапії метронідазолом відзначалося зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів (лейкопенія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія), агранулоцитоз, апластична анемія. Під час тривалого застосування обов'язково проводити регулярний контроль формули крові.

Під час терапії метронідазолом можливе пригнічення функції кісткового мозку, таких як апластична анемія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія та панцитопенія, що в більшості випадків є оборотним явищем та відновлюється після відміни прийому препарату.

З боку імунної системи.

Реакції гіперчутливості легкого та середнього ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «З боку шкіри та підшкірних тканин» нижче), ангіоневротичний набряк та медикаментозну лихоманку; тяжкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку; шкірні реакції, див. «З боку шкіри та підшкірних тканин». Тяжкі реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

Психічні розлади.

Психотічні розлади, включаючи втрату орієнтації та галюцинації, пригнічений настрій, зниження лібідо.

З боку нервової системи.

Подразливість, депресія, головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, напади судом, периферична нейропатія, яка проявляється у вигляді парестезії, болю, відчуття тяжкості та поколювання в кінцівках, енцефалопатія (наприклад стан сплутаності свідомості), епілептикового синдрому (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), асептичний менінгіт. При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку органів зору.

Розлади зору (диплопія (подвоєння бачення), міопія (близорукість), невропатія зорового нерва (неврит), окулогірний криз (окремі випадки)).

З боку серця.

Зміни ЕКГ, подібні до вирівнювання зубця Т.

З боку шлунково-кишкового тракту.

З боку травної системи.

Аномальні значення печінкових ферментів та білірубіну, відхилення від норми показників функції печінки, які мають оборотний характер, холестатичний гепатит, жовтяниця. Зазначені прояви мають оборотний характер і зазвичай зникають після закінчення лікування або відміни препарату. Повідомлялося про випадки розвитку печінкової недостатності, вимагала трансплантації печінки у пацієнтів, які отримували метронідазол у поєднанні з іншими антибіотиками.

З боку органів дихання.

Синусит, фарингіт.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.

Артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідної системи.

Темний колір сечі, викликаний виділенням метаболіту метронідазолу) дизурія, цистит, нетримання сечі.

З боку статевих органів та молочної залози.

Дисменорея.

Розлади та порушення в місці введення.

Біль, гіперемія або набряк у місці ін'єкції, подразнення вен (до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, слабкість.

Симптоми

При передозуванні можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, анорексія, металевий присмак у роті, головний біль, запаморочення, іноді безсоння та сонливість. 

Можуть посилитися прояви побічних ефектів, описаних вище. 

Лікування.

Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне. Ефективний гемодіаліз.

У захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Метронідазол протипротозойний засіб з антибактеріальною активністю. Застосовується при лікуванні протозойних інфекцій.