Метронідазол супозиторії вагінальні протимікробні по 100 мг, 10 шт.

Дисульфірам: повідомляли про випадки гострих транзиторних розладів з маренням (гострий напад марення, сплутаність свідомості) у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол і дисульфірам.

Алкоголь: не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, які містять алкоголь, під час лікування та протягом принаймні ще одного дня після його завершення через можливе виникнення дисульфірамподібного (антабусного ефекту) (припливи, еритема, блювання, тахікардія). Слід брати до уваги час повного виведення препарату з організму, враховуючи період його напіврозпаду, до початку вживання алкогольних напоїв або прийому лікарських засобів, які містять спирт.

Пероральна терапія антикоагулянтами (варфариноподібні): посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через сповільнення їхнього метаболізму у печінці. Необхідно частіше контролювати рівні протромбіну та здійснювати нагляд за рівнями міжнародного нормалізованого відношення, МНВ. Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Рифампіцин. Зниження концентрацій метронідазолу у плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму у печінці рифампіцином.

Під час та після лікування рифампіцином слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дози метронідазолу.

Літій: рівень літію у плазмі крові при прийомі метронідазолу може збільшуватися. Необхідно перевіряти концентрації у плазмі літію, креатиніну та електролітів у пацієнтів, які приймають літій та метронідазол одночасно.

Циклоспорин: існує ризик підвищення рівнів циклоспорину у сироватці крові. Якщо препарати необхідно приймати одночасно, слід ретельно контролювати рівні циклоспорину та креатиніну.

Протисудомні препарати, які є індукторами ферментів (карбамазепін, фосфенітоїн, фенобарбітал, фенітоїн, примідон): спричиняє зниження рівнів метронідазолу у плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму у печінці індуктором.

Фторурацил (а також тегафур та капецитацин). Зниження кліренсу фторурацилу спричиняє підвищення його токсичності.

Бусульфан: метронідазол може підвищувати рівні бусульфану у плазмі крові, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.

Зміна МНВ. У пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, реєструвалися чисельні випадки посилення активності пероральних антикоагулянтів. При цьому факторами ризику, що зумовлюють схильність до такого ускладнення, є наявність інфекції або вираженого запалення, вік пацієнта і загальний стан його здоров’я. У цих обставинах складно визначити, якою мірою на порушення рівноваги МНВ впливає сама інфекція або її лікування. Проте деякі класи антибіотиків відіграють при цьому більшу роль, зокрема: фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Результати лабораторних досліджень. Метронідазол здатний іммобілізувати трепонеми, що призводить до хибнопозитивного тесту Нельсона.

Препарат дозволяється застосовувати для лікування тільки дорослих пацієнтів.

Трихомонадний вагініт. Призначати по 2 вагінальних супозиторії 2 рази на добу, протягом 10 днів. Супозиторій вводити глибоко у піхву. Лікування слід проводити з одночасним пероральним прийомом таблеток препарату Метронідазол.

Неспецифічні вагініти. 2 вагінальних супозиторії вводити глибоко у піхву, 2 рази на добу, протягом 7 днів. У разі необхідності можна призначати таблетки Метронідазол перорально. Абсолютно необхідним є одночасне лікування статевого партнера пацієнтки, навіть у разі відсутності у нього симптомів інфекції.

Максимальна тривалість лікування препаратом Метронідазол не повинна перевищувати 10 днів, а кількість курсів лікування – 2-3 на рік.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія та лейкопенія.

Реакції гіперчутливості: шкірні з гіперемією висипання, свербіж, почервоніння, кропив’янка, мультиформна еритема; припливи, пропасниця, ангіоневротичний набряк, виняткові випадки анафілактичного шоку, поодинокі випадки пустульозного висипання, токсичний епідермальний некроліз, фіксована токсикодермія, синдром Лайєлла, синдром Стівенса – Джонсона.

З боку центральної та периферичної нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, головний біль, судоми, запаморочення, атаксія, сонливість, асептичний менінгіт; енцефалопатія (наприклад, сплутаність свідомості, підвищення температури тіла, підвищена чутливість до світла, кривошия, галюцинації, параліч, розлади зору та руху), та підгострий мозочків синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, тремор, ністагм), які можуть минати після припинення прийому препарату.

Психічні розлади: психічні розлади, у тому числі сплутаність свідомості, галюцинації, психотичні реакції з параноєю та/або делірієм, які у поодиноких випадках можуть супроводжуватися думками суїцидального характеру або спробами суїциду; пригнічений депресивний настрій.

З боку органів зору: тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія, розпливчасте зображення, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів; оптична нейропатія/неврит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів печінкових ферментів (ACT, AЛT, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та ураження клітин печінки (гепатоцитів), іноді з жовтяницею; повідомляли про випадки печінкової недостатності, що потребувала трансплантації печінки у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом та іншими антибіотиками.

З боку сечостатевої системи: можливе забарвлення сечі у коричнево-червоний колір через наявність пігментів, пов’язаних із метаболізмом метронідазолу; при тривалому лікуванні іноді спостерігається надлишковий розвиток грибкової флори піхви (кандидоз), що потребує призначення протигрибкових препаратів.

З боку травної системи: незначні розлади шлунково-кишкового тракту (болі в епігастрії, нудота, блювання, діарея); запалення слизової оболонки ротової порожнини, смакові розлади, (металевий присмак у роті), глосит з сухістю у роті, стоматит, обкладений язик, зміна кольору або зміна зовнішнього вигляду язика (мікоз), анорексія, панкреатит, що має оборотний характер.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: міалгія, артралгія.

З боку органів слуху та рівноваги: порушення слуху/втрата слуху (включаючи нейросенсорну); дзвін у вухах.

Інші побічні реакції: підвищення температури тіла.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.