Мілдрокард-Н 100 мг/мл 5 мл №10 розчин для ін'єкцій

По 5 мл в поліетиленових ампулах № 10 у пачці з картону.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), у якого один атом вуглецю заміщений на атом азоту. Його дію на організм можна пояснити двояко.

1. Вплив на біосинтез карнітину.

Мельдоній, оборотно інгібуючи гамма-бутиробетаінгідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкоджає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, таким чином перешкоджаючи накопиченню в клітинах сильного детергенту – активованих форм неокислених жирних кислот. В результаті попереджається пошкодження клітинних мембран.

При зменшенні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується бета-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню в клітинах, стимулюється окислення глюкози та відновлюється транспортування АТФ від його біосинтезу (мітохондрії) до місць споживання (цитозоль). По суті, клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем, а також оптимізується споживання цих речовин.

У свою чергу, при збільшенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, активізується NO-синтетаза, внаслідок чого покращуються реологічні властивості крові та зменшується периферичний опір судин.

При зменшенні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється і в клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот.

Вважається, що основою ефективності мельдонію є підвищення терпимості до клітинного навантаження (при зміні кількості жирних кислот).

2. Функція медіатора у гіпотетичній ГББ-ергічній системі.

Висунуто гіпотезу про те, що в організмі існує система передачі нейрональних сигналів – ГББ-ергічна система, що забезпечує передачу нервового імпульсу між клітинами. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину – ГББ-ефір. В результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає електронній клітині, таким чином переносячи електричний імпульс, і перетворюється на ГББ. Далі гідролізована форма ГББ активно транспортується в печінку, нирки і яєчники, де перетворюється на карнітин. синтезуються нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу.

При зменшенні концентрації карнітину стимулюється синтез ГББ, внаслідок чого збільшується концентрація ефіру ГББ.

Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції медіатора. На противагу цьому ГББ-гідроксилаза «не дізнається» мельдоній, тому концентрація карнітину не збільшується, а зменшується. Таким чином, мельдоній, замінюючи «медіатор» і сприяючи збільшенню концентрації ГББ, призводить до розвитку реакції реакції організму. В результаті зростає загальна метаболічна активність в інших системах, наприклад в центральній нервовій системі (ЦНС).

Вплив на серцево-судинну систему.

Дослідження на тваринах встановили, що мельдоній позитивно впливає на скорочувальну активність міокарда, йому притаманна міокардіопротекторна дія (в т.ч. проти катехоламінів та алкоголю), він здатний попередити порушення ритму серця, зменшити зону інфаркту міокарда.

Ішемічна хвороба серця (стабільна навантажувальна стенокардія).

Аналіз клінічних даних про курсове застосування мельдонію при лікуванні стабільної стенокардії навантаження показав, що препарат зменшує частоту та інтенсивність нападів стенокардії, а також кількість гліцерилтринітрату. Препарат надає виражена антиаритмічна дія у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) та шлуночковими екстрасистолами, менша дія спостерігається у пацієнтів із суправентрикулярними екстрасистолами.

Особливо важлива здатність препарату зменшувати споживання кисню у стані спокою, що вважається ефективним критерієм антиангінальної терапії ІХС.

Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси в коронарних та периферичних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину в сироватці крові та індекс атерогенності.

Хронічна серцева недостатність.

Щодо багатьох клінічних досліджень аналізувалась роль мельдонію при лікуванні хронічної серцевої недостатності внаслідок ІХС та відзначено його здатність збільшувати толерантність до фізичного навантаження, а також обсяг виконаної роботи пацієнтами із серцевою недостатністю.

У разі тяжкої серцевої недостатності мельдоній слід застосовувати у поєднанні з іншими традиційними засобами терапії. серцевої недостатності.

Вплив на ЦНС.

В експериментах на тваринах встановлена ​​антигіпоксична дія мельдонію та дія на мозковий кровообіг. Препарат оптимізує перерозподіл обсягу мозкового кровообігу на користь ішемічних вогнищ, збільшує міцність нейронів в умовах гіпоксії.

Препарату властива стимулююча дія на ЦНС: підвищення рухової активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресова дія – стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку та надниркових залозах, захист внутрішніх органів від стресових змін.

Ефективність при неврологічних захворюваннях.

Доведено, що мельдоній є ефективним засобом комплексної терапії гострих і хронічних порушень мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна недостатність мозкового кровообігу).

Вивчено вплив мельдонію на процес реабілітації пацієнтів з порушеннями неврологічного характеру (після перенесених захворювань кровоносних судин головного мозку, операцій головного мозку, травм, перенесеного кліщового енцефаліту).

Результати перевірки терапевтичної активності мельдонію свідчать про його дозозалежний позитивний вплив на фізичну витривалість та відновлення функціональної незалежності в період одужання.

При аналізі змін окремих та сумарних інтелектуальних функцій після застосування препарату встановлено позитивне вплив на поновлюваний процес інтелектуальних функцій у період одужання. Встановлено, що мельдоній покращує реконвалесцентну якість життя (в основному за рахунок оновлення фізичної функції організму), до того ж він усуває психологічні порушення.

Мельдонію притаманний позитивний вплив на функцію нервової системи: він зменшує порушення у пацієнтів з неврологічним дефіцитом у період одужання.

Покращується загальний неврологічний стан пацієнтів (зменшення пошкодження нервів головного мозку та патології рефлексів, регресія парезів, покращення координації рухів та вегетативних функцій).

Фармакокінетику вивчали у здорових добровольців при застосуванні мельдонію внутрішньовенно та перорально.

Всмоктування

Біодоступність становить 100%. Максимальна концентрація в плазмі крові (С _max ) досягається відразу після введення. Після введення багаторазових доз С _max  досягає 25,5 ± 3,63 мкг/мл.

При внутрішньовенному введенні площа під кривою концентрація часу (AUC) після разового та повторного введення доз мельдонію відрізняється, що свідчить про можливе накопичення мельдонію у плазмі крові.

Розподіл

Мельдоній із кровотоку швидко розподіляється в тканинах з високою серцевою афінністю. Мельдоній та його метаболіти частково проходять через плацентарний бар'єр. У дослідженнях на тварин встановлено, що мельдоній проникає у грудне молоко.

Біотрансформація

У дослідженнях метаболізму на експериментальних тварин встановлено, що мельдоній головним чином метаболізується у печінці.

Висновок

Для виведення мельдонію та його метаболітів з організму має значення ренальна екскреція. Після разового внутрішньовенного застосування доз мельдонію 250 мг, 500 мг і 1000 мг напівперіод раннього виведення мельдонію становить 5,56-6,55 години, кінцевий період 15,34 години.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам похилого віку з порушеннями функції печінки та нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно знижувати дозу мельдонію.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно знизити дозу мельдонію. Існує взаємодія ниркової реабсорбції мельдонію або його метаболітів (наприклад, 3-гідроксимельдонію) і карнітину, в результаті якого збільшується нирковий кліренс карнітину прямий вплив мельдонію, ГББ та комбінації мельдонію/ГББ на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки, у яких підвищується біодоступність, необхідно знизити дозу мельдонію.  дослідженнях токсичності на щурах при застосуванні мельдонію в дозі більше 100 мг/кг встановлено забарвлення печінки в жовтий колір та денатурація жирів. в клітинах печінки. Зміни показників функції печінки у людини після застосування великих доз (400–800 мг) не спостерігалося. Не можна виключити можливу інфільтрацію жирів у клітини печінки.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Інші кардіологічні препарати.

Код ATH S01E S01E V22.

Мельдоній можна застосовувати разом з нітратами пролонгованої дії та іншими антиангінальними засобами (стабільна стенокардія навантаження), серцевими глікозидами та діуретичними препаратами (серцева недостатність). Також його можна комбінувати з антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритми .

Мельдоній може посилювати дію препаратів, що містять гліцерилтринітрат, ніфедипін, бета-адреноблокатори та інші гіпотензивні засоби та периферичні вазодилататори.

Внаслідок одночасного застосування препаратів заліза та мельдонію у пацієнтів з анемією, спричиненою дефіцитом заліза, покращувався склад жирних кислот в еритроцитах.

При застосуванні мельдонію в комбінації з ротовою кислотою для усунення пошкоджень, спричинених ішемією/реперфузією, спостерігається додатковий фармакологічний ефект.

Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця, спричинені азидотимідином (АЗТ), і опосередковано впливає на реакції окисного стресу, спричинені АЗТ, які призводять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію у поєднанні з азидотимідином або іншими препаратами для лікування СНІДу має позитивний вплив при лікуванні набутого імунодефіциту (СНІД).

У тесті втрати рефлексу рівноваги, викликаного етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, викликаних пентилентетразолом, встановлено виражену протисудомну дію мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм &np> 2 -адреноблокатора йохімбіну в дозі 2 мг/кг та інгібітору синтази оксиду азоту (СОА) N-(G)-нітро-L-аргініну в дозі 10 мг/кг повністю блокується протисудомна дія мельдонію.

Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.

Дефіцит карнітину, який утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену фосфамідом.

Мельдоній має захисну дію при кардіотоксичності, спричиненій індинавіром, та нейротоксичну дію, спричинену ефавірензом.

Не застосовувати разом з іншими препаратами, що містять мельдоній, оскільки може збільшитись ризик побічних реакцій.

діюча речовина: 3-(2,2,2-триметилгідразин) пропіонату дигідрат (мельдоній);

1 мл розчину містить 3-(2,2,2-триметилгідразин) пропіонату дигідрату (мельдонію) 100 мг;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Досліджень впливу на здатність керувати транспортом та обслуговувати інші механізми не проводили.

Вагітність.

Для оцінки впливу мельдонію на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та післяпологовий розвиток досліджень на тваринах недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий, тому мельдоній у період вагітності протипоказаний.

Годування грудьми.

Доступні дані щодо тварин свідчать про проникнення мельдонію у грудне молоко. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят, тому в період годування груддю мілдоній протипоказаний.

Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування мельдонію дітям (до 18 років), тому застосування препарату цієї категорії пацієнтів протипоказане.

У комплексній терапії таких захворювань:

• захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA, I-III функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи;
• гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;
• знижена працездатність, фізична та психоемоційна перенапруга;
• у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

Підвищена чутливість до мельдонію, підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах), важка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх відомостей про безпеку застосування). Дитячий вік. Вагітність, період годування груддю.

Застосовувати внутрішньовенно. Застосування препарату передбачає спеціального приготування перед введенням. У зв'язку з можливим збуджуючим ефектом препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня.

Дорослі

Доза становить 500 – 1000 мг (5 – 10 мл) внутрішньовенно на добу, дозу вводити за один раз або розподіляючи її на 2 прийоми. Тривалість лікування зазвичай становить 10 – 14 днів, після чого лікування продовжувати у пероральній лікарській формі.

Тривалість курсу лікування – 4 – 6 тижнів. Курс лікування можна повторити 2 – 3 рази на рік.

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам похилого віку з порушеннями функції печінки та нирок можна зменшити дозу мельдонію.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Оскільки препарат виводиться з організму нирками, пацієнтам із порушеннями функцій нирок від легкого до середнього ступеня слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функцій печінки від легкого до середнього ступеня слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Діти.

Відсутні дані щодо безпеки та ефективності застосування мельдонію дітям (до 18 років), тому застосування мельдонію цієї категорії пацієнтів протипоказано.

Побічні ефекти класифіковані відповідно до систем органів та частоти виникнення MedDRA: часто (≥ 1/100 до < 1/10), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000).

З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; рідко – підвищена чутливість, включаючи алергічний дерматит, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції до шоку.

З боку психіки: рідко – збудження, почуття страху, нав'язливі думки, порушення сну.

З боку нервової системи: часто – головний біль; рідко – парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, вертиго, запаморочення, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність.

З боку серця: рідко – зміна ритму серця, серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія, відчуття дискомфорту у грудях/болі у грудях.

З боку кровоносної системи: рідко – підвищення/зниження артеріального тиску, гіпертонічний криз, гіперемія, блідість.

З боку органів дихання, органів грудної клітки та середостіння: часто – інфекції дихальних шляхів; рідко – запалення у горлі, кашель, диспное, апное.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія; рідко – дисгевзія (металевий присмак у роті), втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, сухість у роті, гіперсалівація.

З боку шкіри та підшкірної тканини: рідко – висипання, загальні/макульозні/папульозні висипання, свербіж.

З боку скелетно-м'язової та супутньої системи: рідко – біль у спині, м'язова слабкість, м'язові спазми.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – півлакіурія.

Загальні порушення та реакції в місці введення: рідко – загальна слабкість, озноб, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт, реакції на місці введення, включаючи біль у місці введення.

Дослідження: часто – дисліпідемія, підвищення рівня С-реактивного білка; рідко – відхилення в електрокардіограмі (ЕКГ), прискорення роботи серця, еозинофілія.

Не повідомляли про випадки передозування препаратом Мілдрокард-Н. Препарат малотоксичний і не викликає побічних ефектів, що загрожують життю.

У разі зниженого артеріального тиску можливі головні болі, запаморочення, тахікардія, загальна слабкість. Лікування симптоматичне.

У разі важкого передозування необхідно контролювати функції печінки та нирок.

Гемодіаліз не має істотного значення при передозуванні мельдонію у зв'язку з вираженим зв'язуванням з білками крові.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують для лікування захворювань серця та судинної системи, а також гострих та хронічних ішемічних порушень мозкового кровообігу.