Мільгама розчин для ін'єкцій 2 мл №5

По 2 мл в ампулах із коричневого скла. По 5 або 10 або 25 ампул у картонній коробці. 

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин червоного кольору.

Нейротропні вітаміни групи В надають сприятливий вплив на запальні та дегенеративні захворювання нервів та рухового апарату. Їх застосовують для усунення дефіцитних станів, а у великих дозах вони мають аналгетичну дію, покращують кровообіг, нормалізують роботу нервової системи та процес кровотворення.

Вітамін В1 є важливою активною речовиною. В організмі вітамін В1 фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфатів (кокарбоксилаза) та тіамінтріфосфату (ТТР).

Тіаміндифосфат як коензим бере участь у процесі вуглеводного обміну, які мають вирішальне значення в обмінних процесах нервової тканини, впливають на проведення нервового імпульсу в синапсах. При недостатності вітаміну В1 у тканинах відбувається накопичення метаболітів, насамперед молочної та піровиноградної кислоти, що призводить до різних патологічних станів та розладів діяльності нервової системи.

Вітамін В6 у фосфорильованій формі (піридоксаль-5-фосфат, PALP) є коензимом ряду ферментів, що взаємодіють у загальному неокислювальному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилювання вони беруть участь в утворенні фізіологічно активних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), через трансамінування - до анаболічних і катаболічних процесів обміну (наприклад, глутамат-оксалоацетаттрансаміназа, глутаматпірувата, а також у різних процесах розщеплення та синтезу амінокислот. Вітамін В6 діє на 4 різні метаболізми триптофану. У процесі синтезу гемоглобіну вітамін В6 каталізує утворення a-аміно-b-кетоадинінової кислоти.

Вітамін В12 необхідний для процесів клітинного метаболізму. Він впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, має знеболювальну дію.

Після парентерального введення тіамін розподіляється в організмі. Приблизно 1 мг тіаміну розпадається щодня. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний період напіврозпаду тіаміну становить 0,35 години. Нагромадження тіаміну в організмі не відбувається через обмежене розчинення в жирах.

Вітамін В6 фосфорилюється і окислюється до піридоксаль-5-фосфату. У плазмі крові піридоксаль-5-фосфат та піридоксаль зв'язуються з альбуміном. Формою, що транспортується, є піридоксаль. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5-фосфат, пов'язаний з альбуміном, гідролізується лужною фосфатазою в піридоксаль.

Вітамін В12 після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими проліферативними органами. Вітамін В12 надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції. Вітамін В12 проходить крізь плаценту.

Препарати вітаміну В1 у поєднанні з вітамінами В6 та/або вітаміном В12. Код АТХ А11D B.

Дія тіаміну інактивується 5-фторурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну в тіамін-пірофосфат. Петлеві діуретики, наприклад фуросемід, що гальмують канальцеву реабсорбцію, при тривалій терапії можуть спричинити підвищення екскреції тіаміну і, таким чином, зменшити рівень тіаміну.

Протипоказано одночасне застосування з леводопою, оскільки вітамін В6 може зменшувати протипаркінсонічну дію леводопи. Одночасний прийом з антагоністами піридоксину (наприклад, ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), оральними контрацептивами може підвищувати потребу у вітаміні В6.

Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад, вино), підвищує деградацію тіаміну.

Лідокаїн підсилює пригнічуючу дію на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно), снодійних та седативних засобів; послаблює кардіотонічний вплив дигітоксину. При одночасному застосуванні зі снодійними та седативними засобами можливе посилення гнітючої дії на центральну нервову систему. Етанол посилює пригнічуючу дію лідокаїну на функцію дихання.

Адреноблокатори (в т. ч. пропранолол, надолол) - уповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюють ефекти лідокаїну (в т.ч. токсичні) і підвищують ризик розвитку брадикардії та гіпотензії;

Курареподібні препарати - можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м'язів).

Норепінефрін, мексилетин - посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).

Ізадрін та глюкагон - підвищується кліренс лідокаїну.

Циметидин, мідазолам - підвищується концентрація лідокаїну в плазмі. Циметидин витісняє із зв'язку з білками та уповільнює інактивацію лідокаїну в печінці, що призводить до підвищення ризику посилення побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну у крові

Протисудомні засоби, барбітурати (в т.ч. з фенобарбіталом) - можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації в крові.

Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні засоби (похідні гідантоїну) - посилюється кардіодепресивна дія; одночасне застосування з аміодароном може призводити до розвитку судом.

Новокаїн, новокаїнамід - при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе порушення центральної нервової системи, галюцинації.

Інгібітори МАО, аміназин, бупівікаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін - при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезуюча дія після

Наркотичні аналгетики (морфін і т.д.) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється аналгетичний ефект наркотичних аналгетиків, проте посилюється і пригнічення дихання.

Преніламін - підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Пропафенон - можливе збільшення тривалості та підвищення тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи.

Рифампіцин - можливе зниження концентрації лідокаїну в крові.

Поліміксин В - слід контролювати функцію дихання.

Прокаїнамід - можливі галюцинації.

Серцеві глікозиди - при комбінованому застосуванні з лідокаїном послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.

Глікозиди наперстянки - на тлі інтоксикації лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном сприяють уповільненню всмоктування лідокаїну та пролонгують дію останнього.

Гуанадрел, гуанетидин, мекаміламін, триметафан - при комбінованому застосуванні для спинальної та епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої гіпотензії та брадикардії.

β-адреноблокатори - при комбінованому застосуванні уповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються ефекти лідокаїну (в т. ч. токсичні) та підвищується ризик розвитку брадикардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів та лідокаїну необхідно зменшити дозу останнього.

Ацетазоламід, тіазидні та петлеві діуретики - при комбінованому застосуванні з лідокаїном, через виникнення гіпокаліємії, зменшують ефект останнього.

Антикоагулянти (у т. ч. ардепарин, далтепарин, данапароїдом, еноксапарин, гепарин, варфарин тощо) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном збільшують ризик розвитку кровотеч.</ >

Протисудомні засоби, барбітурати (фенітоїн) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації в крові, посилення кардіодепресивного ефекту.

Препарати, що зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі - при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється дія препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів.

действующие вещества: 1 мл тиамина гидрохлорида 50 мг, пиридоксина гидрохлорида 50 мг, цианокобаламина 500 мкг; 

вспомогательные вещества: лидокаина гидрохлорид, спирт бензиловый, натрия полифосфат, калия гексацианоферрат III, натрия гидроксид, вода для инъекций.

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Якщо під час лікування спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Під час вагітності та годування груддю рекомендується щоденне споживання вітаміну В1 становить 1,4 - 1,6 мг, для вітаміну В6 2,4 - 2,6 мг. Під час вагітності ці дози можуть бути перевищені, якщо пацієнт має дефіцит В1 і В6.

Вітамін В1 і В6 проникають у грудне молоко. Високі дози вітаміну В6 можуть зменшувати кількість молока.

Препарат містить 100 мг вітаміну В6 в ампулах, тому його не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Препарат не застосовують дітям.

Неврологічні захворювання різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицевого нерва.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату, гостре порушення серцевої провідності та гостра форма декомпенсованої серцевої недостатності.

• Вітамін В1 - протипоказано при алергічних реакціях.

• Вітамін В6 - протипоказано застосовувати при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).

• Вітамін В12 - протипоказано застосовувати при еритреміі, еритроцитозі, тромбоемболії.

• Лідокаїн. Підвищена чутливість до лідокаїну або інших амідних місцевоанестезуючих засобів, наявність в анамнезі епілептиформних судом на лідокаїн, тяжка брадикардія, тяжка артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (II-III ступеня), синдром слабкості синуса Уайта, сидром Адамса-Стокса, блокада (AV) II та III ступеня, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки/нирок, порфірія, міастенія.

• Період вагітності та годування груддю.

Для внутрішньом'язового введення.

У важких (гострих) випадках лікування починають з 2 мл розчину внутрішньом'язово 1 раз на добу до зняття гострих симптомів. Для продовження лікування призначають по 2 мл (1 ін'єкцію) 2-3 рази на тиждень. Курс лікування триває не менше 1 місяця.

Внутрішньом'язову ін'єкцію слід виконувати у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза.

Для підтримки або продовження терапевтичного курсу ін'єкцій або для профілактики рецидиву рекомендується препарат Мільгама, таблетки, вкриті оболонкою.

Тривале застосування (більше 6 - 12 місяців) у дозах 50 мг вітаміну В6 щодня може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, нездужання, запаморочення, головного болю.

З боку травного тракту: шлунково-кишкові розлади, у тому числі нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (шкірний висип, порушення дихання, анафілактичний шок, набряк Квінке), підвищена пітливість.

З боку шкіри: свербіж, кропив'янка, вугровий висип; вкрай рідко – генералізований ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, поперечна блокада серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс; дуже рідко – тахікардія, підвищення/зниження артеріального тиску, біль у серці.

З боку нервової системи: збудження центральної нервової системи (при застосуванні у високих дозах), занепокоєння, головний біль, запаморочення, порушення сну, сплутаність свідомості, сонливість, непритомність, кома у пацієнтів з підвищеною чутливістю - ейфорія, тремор, тризм, руховий неспокій, парестезії, судоми.

З боку органів зору: ністагм, зворотна сліпота, диплопія, миготіння «мушок» перед очима, світлобоязнь, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху: слухові порушення, шум у вухах, гіперакузія.

З боку дихальної системи: задишка, риніт, пригнічення або зупинка дихання.

Інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, набряки, слабкість, злоякісна гіпертермія, порушення чутливості, моторний блок.

Загальні розлади: реакції в місці введення.

У разі дуже швидкого введення можливий розвиток системних реакцій у вигляді судом.

Вітамін В1 має широкий терапевтичний діапазон. Високі дози (більше 10 г) виявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів.

Вітамін В6 має дуже низьку токсичність.

Надмірне застосування вітаміну В6 у дозі більше 1 г на добу протягом декількох місяців може призвести до нейротоксичних ефектів.

Невропатії з атаксією та розлади чутливості, церебральні судоми зі змінами на ЕЕГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія та себорейний дерматит були описані після введення більше 2 г на добу.

>

Вітамін В12. Після парентерального введення (у поодиноких випадках - після перорального застосування) доз препарату високих, ніж рекомендовані, спостерігалися алергічні реакції, екзематозні шкірні порушення та доброякісна форма акне.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення активності ферментів печінки, болі в ділянці серця, гіперкоагуляція.

Лікування: терапія симптоматична.

Лідокаїн. Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива блокада, пригнічення центральної нервової системи, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові понад 0,006 мг/кг, судоми – при 0,01 мг/кг.

Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії - холінолітики (0,5-1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легень, реанімаційних заходів. Діаліз не є ефективним.

Зберігати при температурі не вище 2 - 8 ° З оригінальною упаковкою для захисту від світла та недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують для лікування неврологічних захворювань різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицевого нерва.