Мінірин 10мкг/доза 5мл спрей

По 5 мл у флаконі з темного скла (з дозуючим пристроєм, назальним аплікатором та захисним ковпачком); по 1 флакону у картонній коробці.

Спрей назальний дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Десмопресин – синтетичний аналог природного людського L-аргінін-вазопресину, який відрізняється від останнього тим, що аміногрупа цистеїну в першій позиції видаляється, а L-аргінін замінюється на стереоізомери D-аргінін. Ці зміни свідчать, що вазопресивна дія молекул значно послаблюється, тоді як антидіуретична дія багаторазово посилюється та подовжується. Десмопресин збільшує водопроникність епітелію дистальних відділів канальців і прямих канальців нирок і, відповідно, реабсорбцію води з первинної сечі. Біодоступність десмопресину після інтраназального введення становить приблизно 10%.

Абсорбція. Біодоступність становить приблизно 3-5%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 годину. Розподіл десмопресину найкраще описано двофазною моделлю з об'ємом розподілу у фазі елімінації 0,3-0,5 л/кг.

Метаболізм. Дослідження метаболізму десмопресину in vivo не проводили. Дослідження мікросомального метаболізму в клітинах печінки людини in vitro виявили відсутність будь-яких значущих кількостей десмопресину, метаболізованого системою цитохрому P450. Вплив десмопресину на фармакокінетику інших лікарських засобів, ймовірно, мінімальний через відсутність впливу на систему цитохрому Р450.

Виділення. Повний кліренс десмопресину становить 7,6 л/година, а кінцевий період напіввиведення - 2,8 години. У здорових добровольців частка препарату, виділеного в незміненому вигляді, склала 52% (44-60%).

Препарати гормонів для системного застосування. Вазопресин та його аналоги.

Код АТХ Н01В А02.

Препарати, здатні викликати синдром неадекватної секреції АДГ (СНАДГ), наприклад, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин і карбамазепін, а також деякі протидіабетичні препарати класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропамід) можуть посилювати антидіуретичний ефект та підвищувати ризик затримки рідини або гіпонатріємії. Нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть спричинити затримку рідини або гіпонатріємію. При одночасному застосуванні окситоцину слід брати до уваги посилення антидіуретичного ефекту та зниження перфузії матки. Клофібрат та індометацин можуть посилювати антидіуретичний ефект десмопресину, тоді як глібенкламід та солі літію можуть його послаблювати. Якщо зазначені вище лікарські засоби застосовувати одночасно, слід контролювати артеріальний тиск, концентрацію натрію в плазмі та сечовипускання. Взаємодія десмопресину з препаратами, що впливають на метаболізм у печінці, є малоймовірною, оскільки дослідження мікросомального метаболізму в клітинах печінки людини in vitro не виявили значного метаболізму десмопресину. Однак офіційних досліджень взаємодії in vivo не проводили.

діюча речовина: десмопресин; 1 мл (10 доз) спрею містить десмопресину ацетат 0,1 мг, що еквівалентно десмопресину основи 0,089 мг.

Допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна моногідрат, натрію фосфат, дигідрат; бензалконію хлорид, вода очищена.

Мінірин спрей назальний не має або має дуже незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Клінічні дослідження застосування назальної форми десмопресину в період вагітності або годування грудьми не виявили жодних ознак негативних наслідків для матері або дитини.

Застосовувати дітям під наглядом дорослих для контролю дози препарату. Тест на концентраційну здатність нирок у дітей до 1 року виконувати виключно в умовах стаціонару та з наступним спостереженням.

Як антидіуретичний засіб:

- лікування нецукрового діабету центрального генезу;

- при посттравматичній поліурії та полідипсії;

- за наявності транзиторної нестачі або відсутності АДГ після гіпофізектомії, операції в галузі гіпофіза або черепно-мозкової травми.

Як діагностичний засіб:

- для експрес-тесту визначення концентраційної здатності нирок;

- для диференціальної діагностики нецукрового діабету.

- Підвищена чутливість до десмопресину або інших компонентів препарату;

- первинна та психогенна полідипсія (приводить до вироблення сечі, перевищує 40 мл/кг/24 години), полідипсія у хворих на алкоголізм;

- важкі форми класичної хвороби Віллебранда (тип II Б);

- зниження активності фактора VIII до 5% і наявність антитіл до фактору VIII;

- серцева недостатність та інші стани, що вимагають призначення діуретиків;

- гіпонатріємія;

- помірна або виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);

- синдром порушення секреції АДГ.

Препарат застосовувати інтраназально.

Перед застосуванням слід очистити ніс. Вставити назальний аплікатор всередину ніздрі і натиснути 1 раз. 1 впорскування забезпечує дозу 10 мкг.

Якщо потрібно введення більшої дози, необхідно вводити препарат в іншу ніздрю. При впорскуванні слід спокійно дихати через ніс. Після застосування слід надіти на аплікатор захисний ковпачок.

Нецукровий діабет та посттравматична поліурія та полідипсія центрального генезу.

Дозу слід підбирати індивідуально. Середня добова доза для дітей становить 10 мкг, для дорослих – 10-20 мкг. Не слід застосовувати дозу Мінірину спрею назального менше 10 мкг.

Якщо спостерігаються ознаки затримки рідини та/або гіпонатріємії, слід тимчасово припинити лікування та скоригувати дозу.

До початку лікування лікар повинен визначити обсяг сечовипускання та осмоляльність сечі для титрування оптимальної дози. У разі неефективності лікування дозу слід збільшити. Терапія має бути орієнтована на два параметри: адекватну тривалість сну та адекватний водний баланс.

Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та для диференціальної діагностики нецукрового діабету.

Експрес-тест використовувати для диференціальної діагностики між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов'язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Він також використовується для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, спричиненого препаратами літію, анальгетиками, хіміотерапевтичними препаратами та імуносупресорами.

До початку тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину брати 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сечу, отриману протягом першої години, слід зібрати окремо та вилити. В обох пробах сечі визначатиметься осмоляльність. Для визначення концентраційної здатності нирок найвище досягнуте значення осмоляльності порівнювати зі значенням перед дослідженням або референтним значенням, що відповідає віку пацієнта (для дорослих 800-1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення чи невелике збільшення осмоляльності сечі свідчить про порушення концентраційної здатності нирок. Якщо осмоляльність сечі значно зростає, а обсяг сечі значно зменшується, це означає, що поліурія пов'язана з нецукровим діабетом центрального генезу.

Особливості застосування

Мінірин спрей назальний слід застосовувати тільки у випадку, коли пероральне застосування десмопресину неможливе. Лікування слід починати із застосування низьких доз, дозу поступово підвищують, слід бути обережним.

Лікування десмопресином без супутнього обмеження вживання рідини може призвести до затримки рідини та/або гіпонатріємії з певними ознаками та симптомами або без них (головний біль, нудота/блювота, збільшення маси тіла та набряки). У тяжких випадках можливий розвиток набряку мозку, судом та коми.

Слід попередити всіх пацієнтів, батьків (якщо пацієнтами є діти) та медичний персонал про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при плаванні). У разі виникнення блювоти та діареї застосування десмопресину слід припинити, поки баланс рідини не відновиться.

Ризик гіпонатріємічних судом може бути зведений до мінімуму за умови підтримки рекомендованої початкової дози та виключення супутнього застосування препаратів, що підвищують секрецію вазопресину.

При застосуванні препарату з діагностичною метою приймання рідини не повинно перевищувати 0,5 л о 1:00 до введення та протягом не менше 8:00 після введення препарату.

Під час лікування нецукрового діабету центрального генезу важка гіпонатріємія може бути пов'язана із застосуванням Мінірину спрею назального.

За наявності пошкоджень слизової оболонки носа (наприклад, рубці, набряк) інтраназальне введення може призвести до зміни всмоктування препарату. У таких випадках десмопресин застосовувати не слід.

Збільшення маси тіла може бути пов'язане з передозуванням або, частіше, з гіпергідратацією.

Затримку рідини слід контролювати шляхом моніторингу маси тіла пацієнта, а також визначення концентрації натрію в плазмі або осмоляльності плазми.

Перед початком лікування слід переконатися у відсутності важкої дисфункції сечового міхура та обструкції вихідного отвору сечового міхура.

Підвищений ризик гіпонатріємії спостерігається у дітей, пацієнтів похилого віку та пацієнтів з низькою концентрацією натрію у сироватці крові. Лікування десмопресином необхідно припинити або ретельно скоригувати дозу у разі розвитку гострих інтеркурентних захворювань, які можуть призвести до рідинного та/або електролітного дисбалансу, таких як: системні інфекції, лихоманка, гастроентерит.

Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю

- пацієнтам з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску;

- при станах, що характеризуються рідинним та/або електролітним дисбалансом;

- пацієнтам із ризиком розвитку тромбозів.

Заходи для запобігання гіпонатріємії, в т.ч. обмеження вживання рідини та регулярне визначення концентрації натрію в сироватці крові, слід застосовувати в наступних випадках:

- одночасне застосування препаратів, які можуть викликати СНАДГ, наприклад, трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазину, карбамазепіну та деяких протидіабетичних препаратів класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропаміду)

- одночасне лікування нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.

Протягом постреєстраційного періоду надходило кілька повідомлень про розвиток тяжкої гіпонатріємії, пов'язаної з наявністю десмопресину в назальному спреї, який застосовувався для лікування нецукрового діабету центрального генезу.

Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю хворим на муковісцидоз.

Для попередження гіпергідратації необхідно підтримувати водний баланс.

Консервант бензалконію хлорид, який міститься в препараті, може викликати набряк слизової оболонки носа, особливо при тривалому застосуванні. Якщо є підозра на таку реакцію (при хронічній закладеності носа), пацієнта слід перевести на назальну форму препарату без консерванту. Якщо такі препарати недоступні, слід розглянути можливість застосування препарату в іншій лікарській формі.

Найбільш серйозною побічною реакцією, пов'язаною із застосуванням десмопресину, є гіпонатріємія, що може викликати головний біль, нудоту, блювання, зниження концентрації натрію в сироватці крові, збільшення маси тіла, загальне нездужання, біль у животі, м'язові судоми, запаморочення, спутан свідомості, зниження свідомості та у тяжких випадках – судоми та кому.

Більшість інших випадків були класифіковані як несерйозні.

Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями під час лікування були закладення носа (27%), висока температура тіла (15%) та риніт (12%). Іншими поширеними побічними реакціями були біль в голові (9%), інфекція верхніх дихальних шляхів (7%), біль у животі (5%). У ході клінічних досліджень анафілактичних реакцій не спостерігалося, але були отримані поодинокі повідомлення.

Побічні реакції, зареєстровані в ході клінічних досліджень Мінірину спрею назального за участю дітей та дорослих, які отримували зазначений препарат для лікування нецукрового діабету центрального генезу (НДЦГ), первинного нічного енурезу та для тестування концентраційної здатності нирок, вказані за частотою виникнення. Також наведені реакції, про які повідомлялося в період післяреєстраційного застосування при всіх показаннях. Реакції, які спостерігалися тільки в післяреєстраційний період або при застосуванні інших лікарських форм десмопресину, вказані як «Частота невідома».

Побічні реакції розподілені за частотою так: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100), поодинокі (від ≥ 1 / 10000 до <1/1000), рідко (<1/10000), частота невідома.

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції.

З боку обміну речовин та живлення: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – зневоднення***.

З боку психіки: часто – безсоння, афективна лабільність**, кошмари**, нервозність**, агресивність**; частота невідома – стан сплутаності свідомості*.

З боку нервової системи: часто – головний біль; одиничні – набряк головного мозку, гіпонатріємічні судоми; частота невідома – судоми*, кома*, запаморочення*, сонливість.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – артеріальна гіпертензія.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: дуже часто – закладеність носа, риніт; часто – носова кровотеча, інфекція верхніх дихальних шляхів; частота невідома – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – гастроентерит, нудота, блювання, біль у животі; частота невідома – діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (свербіж, висип, лихоманка, бронхоспазм, анафілаксія); частота невідома – висип, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – м'язові спазми*.

Загальні порушення та порушення в місці введення: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (свербіж, висип, лихоманка, бронхоспазм, анафілаксія); частота невідома – підвищена стомлюваність*, периферичний набряк*, біль у грудній клітці, озноб.

Дослідження: дуже часто – підвищена температура тіла; частота невідома – збільшення маси тіла*.

* Зареєстровано у зв'язку з гіпонатріємією

** Зареєстровано головним чином у дітей та підлітків

*** Зареєстровано при застосуванні для лікування НДЦГ

Огляд деяких побічних реакцій.

Найбільшою побічною реакцією при застосуванні десмопресину є гіпонатріємія, зареєстрована з показником частоти «нечасто».

Серцево-судинні розлади.

У зв'язку зі збільшенням реабсорбції рідини може зростати артеріальний тиск, а в деяких випадках може розвинутись артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця можлива поява нападів стенокардії.

Перерахованих побічних ефектів, за винятком алергічних реакцій, можна уникнути або позбутися зниження дози.

Діти.

Гіпонатріємія є оборотним станом, у дітей вона часто спостерігається у зв'язку із змінами у розпорядку дня, які впливають на вживання води та/або потовиділення.

Інші спеціальні групи пацієнтів.

У дітей, пацієнтів похилого віку та пацієнтів, у яких концентрація натрію в сироватці знаходиться на нижній межі норми, може спостерігатися підвищений ризик гіпонатріємії.

Передозування Мінірину назального спрею призводить до збільшення тривалості дії з підвищеним ризиком затримки рідини та гіпонатріємії. Симптоми передозування можуть виникати в наступних випадках: надто висока застосована доза; вживання занадто великої кількості рідини під час або невдовзі після застосування десмопресину; наявність особливих умов всмоктування при інтраназальному введенні.

Передозування проявляється такими симптомами, як збільшення маси тіла (затримка рідини), головний біль, нудота, помірна гіпертензія, тахікардія, припливи, у тяжких випадках – гіпергідратація та судоми. У дітей передозування може статися через недостатньо ретельний підбір дози.

У разі передозування, залежно від ступеня тяжкості, слід зменшити дозу, збільшити інтервал між прийомами або припинити застосування препарату. Наявність набряку мозку потребує негайної госпіталізації пацієнта у відділення реанімації. Антидоту до десмопресину не існує. Якщо є показання для діуретичної терапії, можливе застосування салуретиків, наприклад, фуросеміду.

Зберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після першого застосування препарат слід зберігати у вертикальному положенні.

Мінірин – назальний спрей.