Містол супозиторії вагінальні по 500 мг, 10 шт.

Дисульфірам: повідомлялося про випадки гострих транзиторних розладів з маренням (гострий напад марення, сплутаність свідомості) у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол і дисульфірам.

Алкоголь: не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, які містять алкоголь, під час лікування та протягом принайні ще одного дня після його закінчення через можливе виникнення дисульфірамоподібного (антабусного) ефекту (гарячі припливи, еритема, блювання, тахікардія).

Пероральна терапія антикоагулянтами (варфариноподібні): посилення ефектів пероральних антикоагулянтів (варфариноподібних) та підвищення ризику геморагічних ускладнень через сповільнення їхнього метаболізму у печінці. Необхідно частіше контролювати рівні протромбіну та здійснювати нагляд за рівнями МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Порушення рівноваги МНВ (міжнародне нормалізоване відношення)

У пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, реєструвалися численні випадки посилення активності пероральних антикоагулянтів. При цьому факторами ризику, що обумовлюють схильність до такого ускладнення, виступають наявність інфекції або вираженого запалення, вік пацієнта і загальний стан його здоров’я. У цих обставинах складно визначити, якою мірою на порушення рівноваги МНВ впливає сама інфекція або її лікування. Проте деякі класи антибіотиків відіграють при цьому більшу роль, зокрема: фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Літій: рівень літію у плазмі при прийомі метронідазолу може збільшуватись. Необхідно перевіряти концентрації у плазмі літію, креатиніну та електролітів у пацієнтів, які приймають літій та метронідазол одночасно.

Циклоспорин: існує ризик підвищення рівнів циклоспорину в сироватці. Якщо препарати необхідно приймати одночасно, слід ретельно контролювати рівні циклоспорину та креатиніну.

Бусульфан: метронідазол може підвищувати рівні бусульфану у плазмі, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.

Протисудомні препарати, які є індукторами ферментів (карбамазепін, фосфенітоїн, фенобарбітал, фенітоїн, примідон): зниження концентрацій метронідазолу в плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму в печінці індуктором. Під час та після лікування індуктором слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу.

Рифампіцин: зниження концентрацій метронідазолу в плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму в печінці рифампіцином. Під час та після лікування рифампіцином слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу.

5-Фторурацил (тегафур, капецитацин): зниження кліренсу 5-фторурацилу спричиняє підвищення його токсичності.

Результати лабораторних досліджень. Метронідазол здатний іммобілізувати трепонеми, що спричиняє хибно позитивний результат тесту Нельсона.

З боку травного тракту: незначні розлади шлунково-кишкового тракту (біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея), запалення слизової оболонки ротової порожнини, глосит із сухістю у роті, стоматит, смакові розлади (металевий присмак у роті), анорексія, зміна кольору або зміна зовнішнього вигляду язика, обкладений язик, панкреатит, що має оборотний характер.

З боку шкіри та її похідних: припливи з гіперемією, свербіж, висипи, які можуть супроводжуватися пропасницею, кропив’ янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»), дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, токсичний епідермальний некроліз, фіксована токсикодермія, синдром Стівенса – Джонсона та мультиформна еритема.

З боку нервової системи: периферична сенсорна нейропатія; головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми, атаксія, сонливість; енцефалопатія*, підгострий мозочковий синдром**, асептичний менінгіт. 

З боку психіки: галюцинації; психотичні реакції з параноєю і/або делірієм, які в поодиноких випадках можуть супроводжуватись думками суїцидального характеру або спробами суїциду; депресивний настрій.

З боку органів зору: тимчасові порушення зору (наприклад диплопія, міопія, нечітке зображення, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів); оптична нейропатія/неврит.

Гематологічні розлади: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія та лейкопенія.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівнів печінкових ферментів (аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза, лужна фосфатаза); гострий холестатичний або змішаний гепатит; гепатоцелюлярне ураження печінки (інколи з появою жовтяниці); гепатоцелюлярна недостатність (може призводити до ускладнень, які вимагають трансплантації печінки).

Розлади з боку органів слуху та рівноваги: порушення слуху, втрата слуху (включаючи нейросенсорний тип); дзвін у вухах.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: міалгія, артралгія. 

Інші побічні реакції: підвищення температури тіла, забарвлення сечі у червоно-коричневий колір (що зумовлено пігментами, які є продуктом метаболізму метронідазолу).

* Клінічні прояви енцефалопатії (сплутаність свідомості, підвищення температури тіла, підвищена чутливість до світла, кривошия, галюцинації, параліч, розлади зору та руху) можуть супроводжуватись оборотними змінами на МРТ та минати після припинення прийому препарату. Дуже рідко, повідомлялось про летальні випадки.

** Клінічні прояви підгострого мозочкового синдрому (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор) можуть минати після припинення прийому препарату.