Мотиліум таблетки при нудоті по 10 мг, 10 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або злегка кремового кольору, з написом «JANSSEN» з одного боку та «М з іншого - 10».

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями. Домперидон трохи проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія, можливо, обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром у задній області (area postrema). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначалися у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження показали, що у людини при пероральному застосуванні домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює вивільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Вплив на інтервал QT/QTc та електрофізіологію серця

Згідно з міжнародними рекомендаціями ICH-E14, ретельне дослідження інтервалу QT було проведено у здорових людей. Це дослідження було подвійним, плацебо контрольованим, та його проводили з використанням рекомендованих та надтерапевтичних доз (10 та 20 мг 4 рази на добу). При одночасному прийомі 20 мг домперидону 4 рази на добу відзначалося подовження інтервалу QT на 3,4-5,9 мс протягом усього періоду спостереження, і цей показник не перевищував 10 мс. Подовження QT, що спостерігається в цьому дослідженні при застосуванні домперидону відповідно до рекомендованого дозування, не є клінічно значущим.

Ця відсутність клінічного значення підтверджується фармакокінетичними параметрами та даними по інтервалу QTc, отриманими в ході двох більш давніх досліджень, які включали 5-денне застосування 20 мг та 40 мг домперидону 4 рази на добу. ЕКГ записували перед дослідженням, на 5-й день через 1 годину (приблизно tmax) після ранкової дози та через 3 дні. В обох дослідженнях не спостерігалося різниці між QTc після активного лікування та застосування плацебо. Таким чином, було зроблено висновок, що прийом домперидону в дозі 80 та 160 мг на добу не мав клінічно значущого впливу на QTc у здорових добровольців.

Всмоктування

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація в плазмі досягається через 60 хвилин. Значення Cmax та AUC домперидону підвищувалися пропорційно дозі при діапазоні доз від 10 мг до 20 мг. Спостерігали 2-3-разове накопичення домперидону (AUC) при повторному застосуванні чотири рази на добу (кожні 5 годин) протягом 4 днів. Низька біодоступність перорального домперидону (приблизно 15%) обумовлена ​​екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечника та печінки. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується після прийому їжі, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15-30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. Біодоступність при пероральному застосуванні знижується при одночасному прийомі циметидину та натрію бікарбонату. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо сповільнюється, а AUC дещо підвищується.

Розподіл

При пероральному прийомі домперидон не кумулює та не індукує власний обмін; максимальний рівень у плазмі через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого прийому по 30 мг на добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91-93% зв'язується із білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невелика кількість препарату проникає через плаценту.

Метаболізм

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому P450, залученої до N-деалкілування домперидону, а CYP3A4, CYP1A2 та CYP2E1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домперидон./p>

Висновок

Виведення з сечею та калом становить відповідно 31% та 66% пероральної дози. Виділення препарату у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10% з калом та приблизно 1% із сечею). Період напіввиведення з плазми після прийому разової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але подовжується у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (7-9 балів за шкалою П'ю, клас В за класифікацією Чайлд - П'ю) AUC та Cmax домперидону були відповідно у 2,9 та 1,5 рази вищими, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25%, а кінцевий період напіввиведення подовжувався з 15 до 23 години. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, враховуючи Cmax та AUC, без змін у зв'язці з білками та кінцевому періоді напіввиведення. Застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджувалося. Мотиліум протипоказаний пацієнтам з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нірок

У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові <30 мл/хв/1,73 м2) період напіввиведення домперидону збільшується з 7,4 до 20,8 години, але плазмова концентрація нижча, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Оскільки дуже невелика кількість препарату (близько 1%) виводиться нирками у незміненому вигляді, малоймовірно, що при одноразовому застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози. Однак при повторному застосуванні частоту прийому слід знизити до 1-2 разів на добу в залежності від тяжкості порушення, також може знадобитися зменшити дозу.

Засоби, що застосовуються при функціональних розладах із боку шлунково-кишкового тракту. Стимулятор перистальтики. Код АТХ A03F А03.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Мотиліуму®. У зв'язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження Q-інтервалу.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з Мотиліумом®, оскільки вони знижують його біодоступність після перорального застосування (див. розділ «Особливості застосування»).

Домперидон метаболізується за допомогою CYP3A4. За даними досліджень in vitro одночасне застосування препаратів, що значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону в плазмі крові.

Під час застосування домперидону супутнє з потужними інгібіторами CYP3A4, здатними подовжувати інтервал QT, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому одночасне застосування домперидону з певними препаратами протипоказане (див. «Протипоказання»).

Одночасне застосування з леводопою. Хоча корекція дози леводопи не можна вважати за необхідне, спостерігалося підвищення концентрації домперидону в плазмі крові (максимально на 30-40%) при одночасному прийомі з леводопою.

Одночасне застосування наступних лікарських засобів проти домперидону протипоказане.

Всі лікарські засоби, які подовжують інтервал QT (ризик «torsade de pointes»):

• антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
• антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, дофетиліду, дронедарон, ібутилід, соталол);
• деякі нейролептики препарати (наприклад галоперидол, пімозід, сертиндол);
• деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
• деякі протигрибкові препарати (наприклад, флуконазол, пентамідин)
• деякі протималярійні препарати (наприклад галофантрин, люмефантрін);
• деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
• деякі антигістамінні препарати (наприклад, мекітазин, мізоластин);
• деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
• деякі інші препарати (наприклад, беприділ, метадон, дифеманіл);
• апоморфін, за винятком випадків, коли користь одночасного застосування перевищує ризики, та за умови суворого дотримання заходів, рекомендованих при одночасному
• застосування (див. Інструкцію з застосування апоморфіну, розділ «Протипоказання»).

Приклади сильних інгібіторів CYP3A4, з якими протипоказано застосовувати Мотиліум:

• азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол*, Посаконазол та вориконазол*;
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* та еритроміцин*;
• інгібітори протеази* (наприклад ритонавір, саквінавір, тілапревір);
• інгібітори протеази ВІЛ, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір та саквінавір;
• антагоністи кальцію, такі як дилтіазем та верапаміл;
• аміодарон *;
• амрепітант;
• нефазодон;
• телітроміцин *.
  * - Пролонгують інтервал QTc.

Одночасне застосування вказаних нижче речовин вимагає обережності.

Обережно застосовувати з препаратами, що викликають брадикардію та гіпокаліємії, а також з макролідами, які можуть викликати подовження інтервалу QT, такими як азитроміцин та рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон супутнє з потужними інгібіторами CYP3A4, які не викликали подовженого інтервалу QT, такими як індинавір, і за станом пацієнтів слід уважно спостерігати на випадок появи ознак або симптомів побічних ефектів.

Наведений вище перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.

Мотиліум можна поєднувати з:

• нейролептиками, дія яких він посилює;
• дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що ці препарати значно пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3A4. При одночасному застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу в період спостереження було зазначено подовження інтервалу QТc у середньому на 9,8 мсек; окремі значення коливалися від 12 до 175 мс. При одночасному застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину внутрішньо 3 рази на добу інтервал QТc у період спостереження продовжувався в середньому на 9,9 мсек, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мс. Рівноважні значення Cmax та AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Вплив підвищених концентрацій плазми домперидону на продовження інтервалу QТc невідомий. У цих дослідженнях при монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QТc продовжувався в середньому на 1,6 мсек (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мс (дослідження еритроміцину), тоді як застосування тільки кетоконазолу (200 мг 2 рази ) сут) або еритроміцин (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QТc у період спостереження на 3,8 та 4,9 мс відповідно.

Теоретично, оскільки Мотиліум чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються супутнє, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Однак у пацієнтів, які вже стабілізувалися на фоні застосування дигоксину або парацетамолу, одночасне застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.

Діюча речовина: domperidone.

1 таблетка містить домперидону 10 мг;

Допоміжні речовини: ядро таблетки: лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний целюлоза мікрокристалічна крохмаль картопляний кукурудзяний; повідон, магнію стеарат олія бавовняна гідрогенізована натрію лаурилсульфат.

Плівкова оболонка: гіпромелоза, натрію лаурилсульфат.

Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення та сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом, роботи з механізмами або іншої діяльності, яка потребує концентрації уваги та координації, поки не встановлені, як Мотіліум впливає на них.

Вагітність

Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітними жінками обмежені. Тому Мотиліум у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування грудьми

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи він шкодить малюкові, тому матерям, які приймають Мотіліум, слід утриматися від годування груддю. Рішення про припинення годування груддю або скасування терапії домперидоном слід приймати, оцінюючи користь годування груддю для дитини та користь терапії для матері. Слід виявляти обережність за наявності факторів ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Після експозиції через проникнення препарату з грудним молоком не можна виключити появу побічних реакцій, зокрема кардіологічних ефектів.

Препарат застосовувати для лікування дітей віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг.

Домперидон слід призначати дітям у найефективнішій дозі протягом короткого періоду.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання.

Мотиліум протипоказаний:

• хворим із встановленою підвищеною чутливістю до діючої або допоміжних речовин препарату;
• хворим на пролактин-секреторну пухлину гіпофіза (пролактиномою);
• хворим на тяжкі або помірні порушення функції печінки та/або нирок (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»);
• хворим із відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, хворим із значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими
• захворюваннями серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
• хворим на печінкову недостатність;
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
• при одночасному застосуванні кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4;
• при одночасному застосуванні лікарських засобів, які подовжують інтервал QT (за винятком апоморфіну), таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, Посаконазол, ритонавір, саквінавір, тілапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Оцінка частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до 1/10); нечасто (≥1/1000 до 1/100); рідко (≥1/10 000 до 1/1000); дуже рідко (1/10 000), включаючи ізольовані дані.

За умови дотримання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре, небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: дуже рідко — алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: рідко — підвищення рівня пролактину.

Психічні порушення: дуже рідко — нервозність, дратівливість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: дуже рідко — безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, біль голови, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розлади.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома) важкі шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії на кшталт torsade de pointes, раптова смерть.

З боку травного тракту: рідко — гастроінтестинальні порушення, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко — сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко — свербіж, висип; частота невідома — кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко — біль у ногах.

З боку сечовивідної системи: дуже рідко — затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: рідко — астенія.

З боку органу зору: частота невідома — окулогірні кризи.

Інше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: дуже рідко — підвищення рівня АлАТ, АсАТ та ХС; нечасто — відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; рідко — підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки домперидону у дорослих та дітей не виявлено, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ (судоми, збудження), пов'язаних із ЦНС, зазначеними переважно у дітей.

Симптоми: про передозування повідомлялося головним чином у немовлят та дітей. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але у разі значного передозування слід негайно виявити симптоматичне лікування. Рекомендується промивання шлунка протягом 1 години після прийому препарату та застосування активованого вугілля, а також ретельне спостереження за станом пацієнта та підтримуюча терапія. Слід проводити ЕКГ-моніторинг з огляду на можливість подовження інтервалу QT. Антихолінергічні препарати, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю за екстрапірамідними реакціями.

Не потрібні особливі умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Мотиліум – лікарський засіб, призначений для стимуляції перистальтики. Активний компонент препарату, домперидон, має протиблювотну дію, сприяє більш швидкому спустошенню шлунка та покращує функціонування сфінктера між стравоходом та шлунком, перешкоджаючи рефлюксу (закидання мас із шлунка в стравохід).