Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Знеболювальні засоби
Від болю у спині
МОВІКСИКАМ
Мовіксикам ОДТ пігулки по 7,5 мг, 20 шт.
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 282.53 ₴ до 396.10 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
7.5 мг
Виробник
АЛПЕКС ФАРМА СА
Країна-виробник
Швейцарія
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Мелоксикам
Кількість в упаковці
20
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
398136
Код АТС/ATX
M01A C06
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
дозволено
ДІТЯМ
з 16-ти років
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній пачці.
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.
Основні фізико-хімічні властивості: плоскі таблетки світло-жовтого кольору з маркуванням «АХ6» з одного боку, із запахом лісових ягід та йогурту.
МОВІКСИКАМ® ОДТ - це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолієвої кислоти, має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект.
Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний принцип дії для всіх нестероїдних протизапальних засобів (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.
Абсорбція. Мелоксикам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні. Абсолютна біодоступність становить 89%. Після одноразового застосування Мелоксикаму максимальна концентрація в плазмі (Сmax) досягається протягом 5-6 годин.
При багаторазовому дозуванні стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації у плазмі крові з відносно малими коливаннями піків у межах 0,4-1,0 мкг/мл – для 7,5 мг та 0,8-2,0 мкг/мл – для 15 мг. відповідно (Cmin та максимальна концентрація у стабільному стані відповідно). Максимальна концентрація мелоксикаму в плазмі в стабільному стані досягається протягом 5-6 годин.
Одночасний прийом їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.
Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99%). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація в якій наполовину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, в середньому 11 л, і вказує на індивідуальні відхилення в межах 7-20%. Об'єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32%.
Біотрасформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації в печінці.
У сечі було ідентифіковано чотири різні метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60% дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9% дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інші метаболіти, які становлять 16% та 4% призначеної дози відповідно.
Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у вигляді метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5% добової дози виділяється у незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється із сечею. Період напіввиведення становить близько 20 годин. Період напіввиведення коливається від 13 до 25 годин після перорального застосування. Кліренс становить у середньому 8 мл/хв.
Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг.
Особливі групи хворих
Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Пічникова та ниркова недостатність легкого та середнього ступеня істотно не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів похилого віку жіночої статі значення AUC вище, а період напіввиведення довший у порівнянні з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів похилого віку був дещо нижчим, ніж у молодих добровольців.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протизапальні засоби.
Код АТХ М01А С06.
Мелоксикам метаболізується в печінці, головним чином СYР 2С9 та/або СYР 3А4. Існує можливість фармакокінетичних взаємодій між мелоксикамом та лікарськими засобами, що підлягають метаболізму СYР 2С9 та/або СYР 3А4.
Ризики, пов'язані з гіперкаліємією
Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричинити гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, (низкомолекулярні або нефракціоновані) гепарин, циклоспорин, такролі.
Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи пов'язані з нею фактори. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується у разі, якщо вищезазначені лікарські засоби застосовувати принагідно з мелоксикамом.
Фармакодинамічні взаємодії
Інші НПЗП та ацетилсаліцилова кислота. Не рекомендується комбінація з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах (≥ 500 мг - разова доза або ≥ 3 г - загальна добова доза).
Кортикостероїди. Одночасне застосування з кортикостероїдами вимагає обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.
Антикоагулянти, гепарин (при застосуванні людям похилого віку в лікувальних дозах), антитромбоцитарні та тромболітичні засоби, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС): одночасне застосування підвищує ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів.
У разі одночасного застосування НПЗЗ та гепарину у профілактичних дозах потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч.
Необхідний ретельний контроль міжнародного нормалізованого відношення, якщо уникнути застосування цієї комбінації неможливо.
НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»).
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, пацієнти з дегідратацією або пацієнти похилого віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнтам необхідно одержувати адекватну кількість рідини. Слід контролювати функцію нирок у пацієнтів після початку спільної терапії та періодично надалі.
Інші антигіпертензивні препарати (наприклад, бета-адреноблокатори). Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок пригнічення вазодилататорних простагландинів.
Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус). Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати нефротоксичність інгібіторів кальциневрину через вплив на ниркові простагландини, що потребує ретельного контролю функції нирок при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.
Деферасірокс. Одночасне застосування мелоксикаму та деферасироксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.
НПЗЗ знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів.
Фармакокінетична взаємодія впливу мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літій. Нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати рівень концентрації літію в плазмі (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. У разі комбінованої терапії необхідно ретельно контролювати вміст літію в плазмі крові на початку лікування, при доборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат. Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію в плазмі. З цієї причини не рекомендується супутнє застосування нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (більше 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії нестероїдних протизапальних засобів та метотрексату слід враховувати також при низькій дозі метотрексату, зокрема для пацієнтів з порушеннями функції нирок. Якщо необхідно комбіноване лікування, потрібно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватись обережності, коли прийом НПЗЗ та метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча мелоксикам не впливає на фармакокінетику метотрексату (15 мг/тиждень), вважають, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів.
Пеметрексед. При одночасному застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – від 45 до 79 мл/хв) прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення та на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів необхідно ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – нижче 45 мл/хв) одночасне застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.
Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну 80 мл/хв).
Фармакокінетична взаємодія впливу інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50% і період напіввиведення знижується до 13%. 3:00. Ця взаємодія є клінічно значущою.
Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
діюча речовина: мелоксикам;
1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), кросповідон, тальк, сорбіт (Е 420), натрію лаурилсульфат, лимонна кислота, аспартам (Е 951), магнію стеарат, ароматизатор йогуртовий, ароматизатор лісових ягід, повідон.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або незначно впливає на зазначену діяльність. Однак пацієнтам, у яких спостерігалися порушення функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендується утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/ростагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість скасування мелоксикаму.
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня і розвитку вад серця та гастрошизи після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності.
Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1% до близько 1,5%. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування. Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком крайньої необхідності. Якщо жінка намагається завагітніти або в період І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування мають бути найменшими.
Мелоксикам протипоказаний у період III триместрі вагітності, тому що всі інгібітори синтезу простагландинів несуть для плоду ризики:
серцево-легеневу токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією)
порушення функції нирок, може розвинутись у ниркову недостатність з олігогідрамніоном.
Існують ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
Період годування груддю. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендується жінкам, які годують груддю.
МОВІКСИКАМ® ОДТ, таблетки по 7,5 мг або 15 мг, не призначають дітям до 16 років.
Короткочасне симптоматичне лікування загострення остеоартрозу.
Тривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.
Для перорального застосування.
Добову дозу застосовують одноразово.
Таблетку слід покласти на язик і почекати близько 5 хвилин, поки вона повністю розчиниться. Таблетку не розжовувати і не ковтати повністю. Після розчинення запити 240 мл води. Воду також можна застосувати для зволоження слизової оболонки ротової порожнини у пацієнтів із сухістю у роті.
При загостренні остеоартрозу: 7,5 мг (одна таблетка по 7,5 мг або половина таблетки 15 мг) при необхідності дозу можна збільшити до 15 мг на добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг). /p>
При ревматоїдному артриті, що анкілозує спондиліт: 15 мг (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
НЕ перевищувати дозу 15 мг на добу!
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти похилого віку з підвищеним ризиком побічних реакцій.
Рекомендована доза для тривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту у пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу.
Пацієнти, які мають підвищений ризик виникнення побічних реакцій, повинні починати з дози 7,5 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Ниркова недостатність
Доза для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.
Пацієнтам з незначними або помірними ренальними порушеннями (кліренс креатиніну 25 мл/хв) зниження дози не потрібне (по пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність
Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості зниження дози не потрібне (за пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).
Особливості застосування
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію про шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).
Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.
У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.
Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або виразку в анамнезі пацієнта з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом протягом лікування через можливий прояв рецидиву.
Шлунково-кишкові порушення
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, потенційно летальна шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути під час лікування за наявності або без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), і у пацієнтів похилого віку. Таким пацієнтам слід розпочинати з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують спільного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики, може бути доцільною комбінована терапія із захисними лікарськими засобами (такими як мисопростол або інгібітори протонної помпи) (див. нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнти із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнти похилого віку, повинні повідомляти про всі незвичайні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загостритися.
Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 500 мг разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення з боку печінки
Описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших печінкових тестів у пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби (включаючи мелоксики). Більшість таких лабораторних відхилень минущі та легкі. Якщо такі відхилення прогресують або залишаються незмінними, застосування мелоксикаму слід припинити та виконати необхідні обстеження.
У пацієнтів з відхиленням печінкових тестів або симптомами, що вказують на розвиток печінкової дисфункції, при подальшій терапії мелоксикамом можливий розвиток симптомів тяжчої печінкової недостатності. Якщо клінічні симптоми вказують на розвиток печінкової дисфункції або спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування мелоксикаму слід припинити.
Серцево-судинні порушення
Рекомендується встановити ретельне спостереження за пацієнтами з артеріальною гіпертензією в анамнезі та/або із застійною серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалася затримка рідини та набряк.
Пацієнтам з факторами ризику рекомендується моніторинг артеріального тиску до лікування та особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Клінічні та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) може бути пов'язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних, щоб уникнути такого ризику для мелоксикаму.
НПЗЗ можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний кінець. Збільшення ризику пов'язане із тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артеріальних судин та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування мелоксикамом призначають тільки після ретельного аналізу. Такий аналіз також необхідний на початку тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
Кожні реакції
При застосуванні НПЗЗ у поодиноких випадках серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найвищий ризик виникнення таких реакцій спостерігався на початку лікування, особливо протягом першого місяця лікування. Якщо у пацієнта є симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (наприклад, шкірні висипання, що прогресують часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати та припинити застосування будь-яких препаратів, які можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний найкращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, застосування цього препарату не можна відновлювати будь-коли в майбутньому.
Анафілактичні реакції
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам із аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких спостерігався риніт (з поліпами або без них), або у яких виявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.
Параметри печінки та функції нирок
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну у сироватці крові або інших показників функції печінки, а також підвищення креатиніну у сироватці крові та азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. Найчастіше ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. У разі значного або стійкого підтвердження таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність
НПЗЗ шляхом пригнічення судиннорозширювальної дії ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок у пацієнтів із такими факторами ризику:
В окремих випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або до розвитку нефротичного синдрому.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня дозу можна не знижувати (кліренс креатиніну 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води
НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків. Може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Як результат, у чутливих пацієнтів можуть посилюватися набряк, серцева недостатність або гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу.
Гіперкаліємія
Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію. У таких випадках необхідно регулярно проводити контроль рівня калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення та мінімум на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).
Пацієнти похилого віку та ослаблені хворі потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, потрібно бути обережними щодо хворих похилого віку, у яких більш ймовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти похилого віку мають високу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Маскування запалення та гарячки
МОВІКСІКАМ® ОДТ, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. За рахунок фармакологічної дії щодо зменшення лихоманки та запалення застосування препарату може ускладнити діагностику при неінфекційному больовому синдромі.
Мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікування кортикостероїдами
Мелоксикам не може бути ймовірним заступником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдами недостатності.
Гематологічні ефекти
При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи мелоксикам, може спостерігатися анемія, пов'язана із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею та впливом на еритропоез. При тривалому лікуванні слід контролювати показники крові (в т. ч. гемоглобін та гематокрит), якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП можуть гальмувати агрегацію тромбоцитів та подовжувати час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти вплив мелоксикаму на функцію тромбоцитів більш м'який, оборотний та короткочасний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелоксикам і в яких можливий побічний вплив на функцію тромбоцитів, порушення згортання крові, та пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з астмою
Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспіринчутливою астмою може призвести до важкого бронхоспазму, який може бути летальним.
З огляду на перехресну реакцію між ацетилсаліцилової кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, і слід обережно призначати пацієнтам з астмою.
До складу таблеток МОВІКСІКАМ® ОДТ входить аспартам (Е 951), у зв'язку з чим їх слід призначати пацієнтам, які страждають на фенілкетонурію.
Також до складу таблеток входить маніт (Е 421) та сорбіт (Е 420), які можуть мати м'яку проносну дію.
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»).
Нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування») можливі при застосуванні препарату. Не часто може виникати гастрит.
Повідомлялося про такі побічні реакції:
З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія.
Повідомлялося про поодинокі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, включаючи шок, та інші реакції негайного типу.
З боку психіки: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою, нічні кошмари, безсоння.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль.
З боку органу зору: порушення функції зору, нечіткість зору, кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, припливи.
Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану з лікуванням нестероїдних протизапальних засобів.
З боку дихальної системи: астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного трактуа: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка, коліт, гастродуоденальна виразка , езофагіт, шлунково-кишкова перфорація, панкреатит.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути летальними, особливо у пацієнтів похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку травної системи: порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса Джонсона, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив'янка, бульозний дерматит, поліморфна еритема, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит
З боку сечовивідної системи: затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення сироваткових креатиніну та/або сечовини), гостра ниркова недостатність у пацієнтів з факторами ризику, інфекції сечовивідних шляхів , порушення сечовипускання.
Загальні порушення: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок, грипоподібні симптоми.
З боку опорно-рухової системи: артралгія, біль у спині, симптоми, пов'язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції не спостерігалися при застосуванні цього лікарського засобу, але характерні для інших сполук класу.
Органічні ниркові ураження, що, ймовірно, може призвести до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Симптоми
Симптоми гострого передозування нестероїдних протизапальних засобів зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, також може спостерігатися при передозуванні.
Терапія
При передозуванні нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам рекомендується симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 пероральних доз колестираміну 3 рази на добу.
Не вимагає спеціальних умов зберігання.
Таблетки Мовіксикам ОДТ показані для короткочасного симптоматичного лікування загострення остеоартрозу. Тривалого симптоматичного лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.
Часті запитання
Відгуки про товар
Мария Ивановна
від 28 червня 2024
Принимаю этот препарат уже несколько месяцев. Препарат помогает контролировать боль и воспаление в суставах. Побочных эффектов нет. Очень доволен результатом