Мовіксикам розчин для ін'єкцій по 1,5 мл у ампулі, 15 мг/1,5 мл, 5 шт.

5 ампул по 1,5 мл у пластиковому контейнері у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого із зеленуватим відтінком кольору, практично не містить сторонніх включень.

Мовіксикам® - НПЗЗ (НПЗЗ) із групи речовин оксикамів із протизапальними, болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний принцип дії для всіх НПЗЗ (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Абсорбція. Мелоксикам повністю всмоктується після введення. Відносна біодоступність у порівнянні з такою при пероральному застосуванні становить майже 100%. Таким чином, корекція дози при переході з внутрішньом'язового введення на пероральний не обов'язково. Через 1 годину після внутрішньом'язового введення 15 мг мелоксикаму максимальна концентрація у плазмі становила 1,62 мкг/мл.

Розподіл. Мелоксикам має високий рівень зв'язування з білками, переважно з альбуміном (99%). Мелоксикам потрапляє у синовіальну рідину, де його концентрація становить половину концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу – низький, в середньому становить 11 л.

Індивідуальні коливання – приблизно 7-20%.

Метаболізм. Мелоксикам метаболізується ферментами печінки. У сечі було ідентифіковано чотири різні метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60%) утворюється шляхом окиснення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму. Кількість незміненого виділеного 5'-гідроксиметилмелоксикаму становить 9%. Дослідження in vitro показали, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у цьому метаболічному шляху за незначною участю ізоензиму CYP 3А4. Активність пероксидази, ймовірно, пов'язана з утворенням двох інших метаболітів, що становлять 16% та 4% дози відповідно.

Висновок. Мелоксикам виводиться у формі метаболітів, у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5% добової дози виводиться у незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється із сечею.

Період напіввиведення становить близько 20 годин. Загальний кліренс – в середньому 8 мл/хв.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після прийому та внутрішньом'язового застосування.

Особливі групи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність легкого та середнього ступеня істотно не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс.

Знижене зв'язування з білками плазми спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнток похилого віку жіночої статі значення AUC вище та період напіввиведення довше порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів похилого віку був дещо нижчим, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТХ M01A C06.

Ризики, пов'язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть викликати гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ (низкомолекулярні або нефракціоновані) гепарин, циклоспорин, такролімус та тримет.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи пов'язані з нею фактори. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується у разі, якщо вищезазначені лікарські засоби застосовувати принагідно з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/доза. Не рекомендується комбінація з іншими нестероїдними протизапальними засобами (див. розділ «Особливості застосування»), ацетилсаліцилової кислотою в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г добової дози.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами вимагає обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч унаслідок пригнічення функції тромбоцитів та ушкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»). Внутрішньом'язове введення розчину для ін'єкцій мелоксикаму протипоказане пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. Розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину (наприклад, у профілактичних дозах) необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби.

Підвищений ризик кровотеч через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II. НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ, може призвести до подальшого порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову ниркову залозу. недостатність, зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.

Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку спільної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, β-адреноблокатори). Як і при застосуванні вказаних нижче лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту β-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус).

Нефротоксичні інгібітори кальциневрину можуть посилюватися НПЗЗ шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функції нирок. Рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.

Деферасірокс. Одночасне застосування мелоксикаму та деферасироксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія впливу мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані, що нестероїдні протизапальні засоби підвищують рівень концентрації літію в плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), який може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію в плазмі крові на початку лікування, при доборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗЗ можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію в плазмі. З цієї причини не рекомендується супутнє застосування нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (більше 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії нестероїдних протизапальних засобів та метотрексату слід враховувати також у пацієнтів, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованого лікування слід контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід бути обережним у разі, якщо прийом НПЗЗ та метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиж) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів (див. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед. При одночасному застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам з кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення та на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) одночасне застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50%, а період напіввиведення знижується до 13%. 3:00. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Фармакокінетична взаємодія комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику.

Пероральні протидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) 450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) та на одну третину іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окислення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичної взаємодії при одночасному введенні мелоксикаму та лікарських засобів, які пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованого CYP 2C9, можна очікувати у комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні протидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів та мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати за розвитком гіпоглікемії.

Діти

Дослідження взаємодії проводилося лише за участю дорослих.

діюча речовина: мелоксикам;

1 ампула (1,5 мл) містить мелоксикаму 15 мг;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій .

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або незначно впливає на зазначену діяльність. Однак пацієнтам, у яких спостерігалися порушення функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендується утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами.

Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня і розвитку вад серця та гастрошизи після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності.

Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1% приблизно до 1,5%. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час I та II триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком крайньої необхідності. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом I та II триместру вагітності застосовує мелоксикам, дози та тривалість лікування мають бути найменшими.

Мелоксикам протипоказаний у період III триместру вагітності, оскільки всі інгібітори синтезу простагландинів створюють для плоду ризики:

• серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок може розвинутися в ниркову недостатність з олігогідроамніоном.

Ризики для матері (в останні терміни вагітності) та новонародженого:

• подовження часу кровотечі, антиагрегаційного ефекту навіть за дуже низьких доз;
• придушення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Годування грудьми. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендується жінкам, які годують груддю.

Препарат протипоказаний дітям (до 18 років).

Короткочасне симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.

• III триместр вагітності (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»);
• дитячий вік до 18 років;
• гіперчутливість до мелоксиків, до інших складових лікарського засобу або до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янка після прийому ацетисалу інших НПЗП;
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією НПЗЗ в анамнезі;
• активна або рецидивна виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадків виразки або кровотечі);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;
• шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;
• розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання, пов'язані з шляхом застосування);
• важка серцева недостатність;
• лікування периопераційного болю при коронарному шунтуванні.

Мовіксикам® слід застосовувати шляхом внутрішньом'язової ін'єкції.

Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу.

НЕ перевищувати дозу 15 мг на добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів у обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти похилого віку.

Рекомендована доза для пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.

Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад, зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі або факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід починати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл). /p>

Ниркова недостатність.

Цей лікарський препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не знаходяться на гемодіалізі.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).

Пацієнтам з легкою та середньою нирковою недостатністю (пацієнтам з кліренсом креатиніну 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».

Печінкова недостатність.

Пацієнтам з легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування.

Для внутрішньом'язового застосування.

Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується змінювати місце введення (чергувати ліву та праву сідниці). Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не було в посудині.

Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін'єкції.

Якщо у пацієнта протез кульшового суглоба, ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

Особливості застосування

Дані дослідження та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються шлунково-кишкового походження. Можливі виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів похилого віку. Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелений, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. З меншою частотою спостерігався гастрит.

Повідомлялося про важкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку крові: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. 

Повідомлялося про рідкісні випадки агранулоцитозу (див. опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій).

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, анафілактичні реакції.

З боку психіки: зміна настрою, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість.

З боку органу зору: порушення функції зору, нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху: вертиго, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, серцева недостатність, підвищення артеріального тиску, припливи.

З боку дихальної системи: у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби в анамнезі можуть спостерігатися напади астми інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка, коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт, шлунково-кишкова перфорація, панкреатит. Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути важкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів похилого віку.

З боку травної системи: порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення рівня трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, бульозний дерматит, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, ексфоліативний дермат.

З боку сечовивідної системи: затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у сироватці крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику , інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: жіноча безплідність, затримка овуляції.

Загальні порушення та реакції у місці введення: ущільнення у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції; набряки, включаючи набряки нижніх кінцівок, грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи: артралгія, біль у спині, симптоми, пов'язані з суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції не спостерігалися при застосуванні цього лікарського засобу, але характерні для інших сполук класу.

Порушення функції нирок аж до ниркової недостатності 

Повідомлялося про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому, папілярного некрозу.

Симптоми гострого передозування нестероїдних протизапальних засобів зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, які також можуть спостерігатися при передозуванні.

При передозуванні нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам рекомендується симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 пероральних доз колестираміну 3 рази на добу.

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С.

Розчин для ін'єкцій Мовіксикам показаний початкового та короткочасного симптоматичного лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, болю при остеоартриті (артрози, дегенеративні захворювання суглобів та хребта).