Натрію аденозинтрифосфат розчин для ін'єкцій по 10 мг/мл, в ампулах по 1 мл, 10 шт.

По 1 мл в ампулі; по 10 ампул у коробці з картону.

Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Натрію аденозинтрифосфат – сіль кислоти аденозин-5'-трифосфорної (АТФ) – природного метаболіту організму, що бере участь у багатьох життєво важливих біохімічних реакціях. При взаємодії зі скорочувальним білком актоміозином АТФ розпадається на аденозиндифосфорну кислоту і неорганічний фосфат із вивільненням енергії, яка потрібна для м’язової діяльності і для багатьох процесів біосинтезу (білка, сечовини).
Сприяє розслабленню гладких м’язів, полегшує передачу нервових імпульсів у вегетативних адренергічних та холінергічних вузлах і передачу збудження з блукаючого нерва до серця. Чинить протиішемічну, мембраностабілізуючу та антиаритмічну дію, поліпшує антиоксидантний захист міокарда, підвищує його скорочувальну здатність.

Після парентерального введення проникає у клітини органів, де, взаємодіючи зі скорочувальним білком актиміозином, АТФ розпадається на аденозиндифосфорну кислоту і неорганічний фосфат і вивільняє енергію, яка використовується м’язами для здійснення механічної роботи, а також синтетичних процесів (синтез білка, сечовини). Далі продукти розпаду включаються в синтез АТФ. Антиаритмічний ефект після внутрішньовенного введення настає через 20–40 секунд.

Кардіологічні препарати. Код АТХ С01Е В10.

При одночасному прийомі з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, з препаратами магнію – гіпермагніємії.
Препарат може посилювати антиангінальну дію бета-адреноблокаторів, нітратів.
При одночасному застосуванні з дипіридамолом посилюється дія дипіридамолу, зокрема судинорозширювальний ефект.
Виявляється деякий антагонізм при одночасному застосуванні препарату з похідними пурину (кофеїн і теофілін).
Не можна вводити одночасно з серцевими глікозидами у великих дозах, оскільки посилюється ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.
При одночасному застосуванні з ксантинолу нікотинатом знижується ефект натрію аденозинтрифосфату.
Карбамазепін може посилювати ефекти аденозину, призвести до розвитку блокади.

діюча речовина: adenosine;
1 мл розчину містить аденозин-5'-трифосфорної кислоти двонатрієвої солі у перерахуванні на 100 % кислоту аденозинтрифосфорну 10 мг;
допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги.

Дані щодо застосування препарату у період вагітності або годування груддю відсутні.

Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому препарат протипоказаний цій категорії пацієнтів.

У комплексній терапії м’язової дистрофії та атрофії, для купірування пароксизмів надшлуночкових тахікардій, при спазмах периферичних судин (хвороба Рейно, облітеруючий тромбангіїт). Призначати при периферичних, змішаних і центральних формах пігментної дегенерації сітківки ока.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; кардіогенний шок та інші види шоку; декомпенсована стадія серцевої недостатності, синдром пролонгації QT, гострий інфаркт міокарда, геморагічний інсульт, тяжкі форми брадіаритмій, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня; артеріальна гіпотензія; гіперкаліємія, гіпермагніємія; захворювання легенів, хронічні обструктивні захворювання легенів (наприклад, бронхіальна астма); період вагітності або годування груддю, дитячий вік. Не можна вводити одночасно із серцевими глікозидами у великих дозах.

Застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
Для лікування м’язових дистрофій, порушень периферичного кровообігу у перші 2–3 дні призначати по 1 мл 1 раз на добу, у наступні дні – по 1 мл 2 рази на добу або 2 мл 1 раз на добу. Курс лікування – 30–40 днів. При необхідності курс лікування повторити з інтервалом 1–2 місяці.
При спадковій пігментній дегенерації сітківки призначати внутрішньом’язово по 5 мл 2 рази на добу з інтервалом 6–8 годин щоденно протягом 15 днів. При необхідності курси можна повторювати з інтервалом 8–12 місяців. Для купірування надшлуночкових тахіаритмій вводити внутрішньовенно 1–2 мл протягом 5–10 секунд (ефект спостерігається через 20–40 секунд). При необхідності повторно вводити у такій самій дозі через 2–3 хвилини.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, короткочасна втрата свідомості, відчуття стиснення у голові, фобії.
З боку органів зору: нечіткість зору.
З боку травного тракту: нудота, металевий присмак у роті, посилення моторики травного тракту (при внутрішньовенному введенні).
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, відчуття дискомфорту у грудній клітці, тахікардія або брадикардія, артеріальна гіпотензія, порушення АV-провідності (атріовентрикулярна блокада), аритмія, асистолія.
З боку опорно-рухового апарату: біль у руках, спині, шиї.
З боку сечовидільної системи: посилення діурезу.
З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія обличчя, свербіж, шкірні висипи.
Порушення у місці введення: відчуття поколювання, гіперемія шкіри.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, алергічний дерматит, кропив’янка, анафілактичний шок, набряк Квінке.
Загальні розлади: посилене потовиділення, гіпертермія, відчуття жару.

Симптоми: атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступенів, асистолія, бронхоспазм, поява аритмій, шлуночкових порушень; синусової брадикардії і тахікардії; запаморочення, артеріальна гіпотензія, короткочасна втрата свідомості. Можливі алергічні реакції.
Лікування. Введення препарату негайно припинити і призначити кардіотонічні засоби. Терапія симптоматична. Конкурентними антагоністами аденозину є ксантини (еуфілін, теофілін).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від +2 °С до +8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування захворювань серця та судинної системи.