Небіволол Сандоз, 90 пігулок по 5 мг

По 10 таблеток у блістері, по 9 (10х9) блістерів у картонній коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки, форми чотирилистка конюшини з одного боку, опуклі з іншого боку, з двома перпендикулярно пересіченими насічками з обох боків.

Небіволол є рацематом, що складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості: завдяки D-енантіомеру небіволол є конкурентним та селективним блокатором β1-адренорецепторів, завдяки L-енантіомеру він має м'які вазодилатуючі властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому та повторному застосуванні небівололу зменшується частота серцевих скорочень у стані спокою та при навантаженні як у осіб з нормальним артеріальним тиском, так і у осіб з артеріальною гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах -адренергічний антагонізм не спостерігається. Під час короткострокового та тривалого лікування небівололом у хворих з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір.

Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду у стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об'єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці в порівнянні з іншими блокаторами β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У хворих з артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту у пацієнтів з дисфункцією ендотелію ця реакція знижена. Застосування небівололу як доповнення до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка або без такої істотно подовжує час до смерті або госпіталізації, пов'язаної з серцево-судинною патологією.

Дія небівололу не залежить від віку, статі чи показника фракції викиду лівого шлуночка. У хворих, які отримували небіволол, встановлено зниження частоти випадків раптового смерті.

Після прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від їди. Небіволол метаболізується у печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів.

Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12% у осіб із швидким метаболізмом і є майже повною у осіб із повільним метаболізмом. З різниці у швидкості метаболізму, дозування небівололу необхідно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільним метаболізмом потребують нижчих доз.

У осіб із швидким метаболізмом період напіввиведення енантіомерів небівололу з плазми становить у середньому 10 годин, а у осіб із повільним метаболізмом це значення у 3-5 разів більше. Концентрація небівололу в плазмі пропорційна дозі в діапазоні від 1 до 30 мг.

Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

Через тиждень після введення 38% дози виводиться із сечею та 48% – з калом. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0,5% від дози.

Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А 12.

Не рекомендується одночасне застосування

• з антиаритмічними препаратами І групи (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) - може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитись негативний;
• з антагоністами кальцію типу верапамілу/дилтіазему – негативний вплив на AV-(АВ)-провідність та скоротливість міокарда. Введення верапамілу хворим, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади;
• з гіпотензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метілдофа, рілменідин) - може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об'єму та вазодилатації. При раптовому скасуванні, зокрема перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, ймовірність підвищення артеріального тиску (синдром відміни) може збільшуватися.

Одночасно з β-адреноблокаторами слід з обережністю приймати антиаритмічні препарати II групи (аміодарон) - може посилюватися вплив на АВ-провідність та галогеновмісні леткі анестетики - може пригнічуватися рефлекторна тахікардія та підвищуватися. Якщо хворий застосовує небіволол, слід проінформувати анестезіолога.

Інсуліни та пероральні протидіабетичні засоби - хоча небіволол і не впливає на рівень глюкози в крові, він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії як тахікардія та посилене серцебиття.

Баклофен, аміфостин - одночасне застосування з гіпотензивними, ймовірно, збільшить падіння кров'яного тиску, тому доза антигіпертензивних препаратів має бути скоригована належним чином.

При сумісному застосуванні слід враховувати, що глікозиди наперстянки уповільнюють АВ-провідність, проте клінічні дослідження вказівок на цю взаємодію не виявили.

Небіволол не впливає на фармакокінетику дигоксину; антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, німодипін, нітрендипін) підвищують ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих з серцевою недостатністю можуть погіршити насосну функцію шлуночків; антипсихотичні препарати, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) можуть підвищувати гіпотензивну дію (принцип додавання ефектів); нестероїдні протизапальні засоби не впливають на гіпотензивну дію небівололу; симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α- так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, важкої брадикардії та серцевої блокади).

Взаємодії, зумовлені фармакокінетикою препарату. Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то спільне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин), підвищує рівень небівололу у плазмі та, таким чином, підвищує ризик виникнення значної брадикардії та інших побічних реакцій. Циметидин підвищує рівень небівололу у плазмі, але без зміни клінічної ефективності. Ранітідин не впливає на фармакокінетику небівололу. За умови, що небіволол застосовують під час їжі, а антацидний засіб - між їдою, обидва препарати можна призначати для одночасного застосування. При сумісному застосуванні небівололу та нікардипіну незначно підвищувалися концентрації обох субстанцій у плазмі без зміни клінічної ефективності.

Одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлортіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу. Небіволол не впливає на фармакокінетику варфарину.

Діюча речовина: nebivolol;

1 таблетка містить небівололу 5 мг у формі небівололу гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Не було проведено досліджень щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Фармакологічні дослідження показали, що небіволол не впливає на психомоторну функцію. Слід враховувати, що іноді можуть виникати запаморочення та втома.

Небіволол має фармакологічні ефекти, які можуть спричинити шкідливий вплив на вагітність, плід та новонародженого. В цілому β-блокатори зменшують плацентарну перфузію, пов'язану із затримкою розвитку, внутрішньоутробної смерті, абортів або передчасних пологів. Якщо лікування з β-блокаторами необхідне, селективні блокатори β1-адренорецепторів є найкращими. Препарат слід призначати лише тоді, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.

Якщо лікування небівололом необхідне, треба проводити спостереження за матково-плацентарним кровообігом та за зростанням плода. Під час підтвердження негативного впливу необхідно розглянути питання лікування альтернативними препаратами. За немовлям треба ретельно спостерігати та мати на увазі, що такі симптоми як гіпоглікемія та брадикардія можна очікувати протягом перших 3 діб.

Дослідження на тваринах показали, що небіволол виділяється у грудне молоко. Невідомо, чи виділяється лікарський засіб у грудне молоко. Більшість блокаторів, особливо ліпофільні сполуки, такі як небіволол та його активні метаболіти, виділяються в грудне молоко, хоча й різною мірою. Тому грудне вигодовування не рекомендується при застосуванні небівололу.

Дослідження щодо застосування препарату дітям та підліткам не проводилися, тому для цієї вікової групи застосовувати препарат не рекомендується.

• Ессенційна артеріальна гіпертензія.
• Хронічна серцева недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості – як доповнення до стандартних методів лікування для хворих похилого віку (≥ 70 років).

• Підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату.
• Печовинна недостатність або обмеження функції печінки.
• Гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, які потребують введення діючих речовин з позитивним інотропним ефектом.
• Синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, блокада ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму).
• Бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі.
• Нелікована феохромоцитома.
• Метаболічний ацидоз.
• Брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень менше 60 ударів на хвилину).
• Артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.).
• Тяжкі порушення периферичного кровообігу.

Есенціальна артеріальна гіпертензія. Для дорослих пацієнтів доза становить 5 мг (1 таблетка) небівололу на добу. Препарат можна приймати під час їжі, бажано в той самий час. Гіпотензивний ефект проявляється через 1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні. Небіволол Сандоз ® можна застосовувати як монотерапії, і у комбінації коїться з іншими гипотензивными засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався лише за його комбінації з 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.

Хворі з нирковою недостатністю: рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. За необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Хворі з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому застосування небівололу протипоказане.

Хворі похилого віку: пацієнтів старше 65 років рекомендована доза становить 2,5 мг на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 5 мг. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком від 75 років обмежений, тому при призначенні препарату таким хворим потрібні обережність та ретельний контроль.

Хронічна серцева недостатність. Лікування хронічної серцевої недостатності починається з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким хворим призначають у разі, якщо є хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів.

Лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності. Хворим, яким застосовують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II), слід мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочнеться їх лікування небівололом.

Вихідне титрування дози слід проводити за схемою нижче, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів і орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом:

1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а в подальшому - до 10 мг один раз на добу (таблетку Небівололу Сандоз ® 5 мг можна розділити на 4 рівні частини).

Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворому необхідно не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб упевнитись у тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності).

При необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно зменшити знову або знову до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендують спочатку знизити або, у разі необхідності, негайно його відмінити (при появі тяжкої артеріальної гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легенів, при появі кардіогенної шоку. або AV-блокади). Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим.

Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, дозу слід знижувати поетапно, зменшуючи її на половину на тиждень.

Хворі на ниркову недостатність: при слабкій та помірній формі ниркової недостатності корекція дози не потрібна, оскільки титрування дози здійснюється в індивідуальному порядку. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки 250 мкмоль/л) обмежений, тому призначення небівололу таким хворим не рекомендується.

Хворі з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому небіволол протипоказаний.

Хворі похилого віку: оскільки титрування дози здійснюється в індивідуальному порядку, корекція дози не потрібна.

Особливості застосування

Спільними блокаторами b-адренорецепторів є такі попередження та запобіжні заходи.

Підтримка блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час інтубації та введення в наркоз. При підготовці до хірургічного втручання не менше ніж за 24 години слід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, що спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Поява вагусних реакцій у пацієнта можна запобігти за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Як правило, пацієнтам з нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати поки їх зстояння не стане стабільним.

Припиняти терапію блокаторами β-адренорецепторів пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. При необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно розпочинати лікування препаратом-замінником.

Блокатори β-адренорецепторів можуть викликати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55 ударів на хвилину і у пацієнта розвиваються симптоми, що вказують на брадикардію, дозу рекомендують зменшити.

Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні: а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, хромота, що перемежується), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань; б) пацієнтів з AV блокадою I ступеня у зв'язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність; в) хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної, опосередкованої через a-адренорецептори вазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту та тривалість нападів стенокардії).

Небіволол не впливає на вміст глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад, тахікардію та посилене серцебиття.

Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитись.

Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, тому що може посилитися здавлення дихальних шляхів.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори тільки після того, як ситуація ретельно зважена.

Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій.

Цей препарат містить лактозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Побічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертензії та при хронічній серцевій недостатності наведені окремо через різницю в захворюваннях, що лежать в основі цих станів.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Повідомлялося про окремі випадки кропив’янки.

Крім цього повідомлялося про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість слизової оболонки ока та токсичність за типом практололу.

Хронічна серцева недостатність. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, які отримували небіволол, були брадикардія та запаморочення. Нижченаведені побічні реакції потенційно які щонайменше пов’язані із застосуванням небівололу, розглядалися в як характерні і значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності: посилення симптомів серцевої недостатності; ортостатична гіпотензія; атріовентрикулярна блокада І ступеня; набряки нижніх кінцівок, непереносимість лікарського засобу.

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проносних засобів. Рекомендується контролювати рівень глюкози в крові.

При необхідності проводиться інтенсивна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії – введення атропіну, при артеріальній гіпотензії та шоку – введення плазмозамінників та катехоламінів.

Бета-блокуючу дію можна припинити повільним внутрішньовенним введенням ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв до досягнення очікуваного ефекту. У рефрактерних випадках ізопреналін можна комбінувати з допаміном.

Якщо наведені заходи не допомагають, призначають глюкагон із розрахунку 50 – 100 мкг/кг, якщо треба – ін'єкцію можна повторити протягом години та, за необхідності, провести інфузію глюкагону з розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках проводиться штучна вентиляція легень та підключення штучного водія ритму.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Застосування Небівололу покращує показники системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки. Знижуючи потребу міокарда в кисні (ушкодження ЧСС, зниження переднавантаження та постнавантаження), небіволол зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження.