Ніфекард-XL 30 мг №30 таблетки

По 10 таблеток у блістері; по 3 (10x3) блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по ЗО мг круплі двоякові опуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, коричнево-жовтого кольору, з маркуванням.

Hіфедипін є антагоністом кальцію 1,4-дигідропірідінового типу. Антагоністи кальцію зменшують поступлення іонів кальцію через «повільні» кільцеві канали всередині клітин.

Hіфедипін діє головним чином на гладкі м'язи коронарних і периферичних артерій, що знаходяться під тиском. Цей ефект призводить до розширення судів і нормалізації артеріального тиску.

У терапевтичних дозах ніфедипін практично не виявляє безпосереднього впливу на міокард. Hіфедипін сприяє розширенню коронарних артеpій і зниженню переферичного судинного опору, що призводить до поліпшення кровообігу.

На початку проведення терапії з застосуванням антагоністів кальцію можливо рефлекторне підвищення частоти осередкових скорочень і хвилинного об'єму. Однак цього підвищення недостатньо для компонування розширення судів.

У випадку тривалої терапии з застосуванням ніфедипіну частоти осередкових скорочень і хвилинний об'єм повертаються до колишніх значень. Значно виражене зниження артеріального тиску при застосуванні ніфедипіну спостерігається у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Після прийому всередину ніфедипін майже повністю абсорбується. Біодоступність ніфедипіну становить приблизно 86%. 92-98% ніфедипіну зв'язується з білками плазми крові.

Hіфікард® XL забезпечує контрольоване збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові за рахунок його вивільнення.

Концентрація активного інгредієнта досягає стабільних значень через 6:OO після прийому першої дози і підтримується з незначними коливаннями. Hіфедипін майже повністю метаболізірується в печінці, в основному за рахунок окислювальних процесів, метаболіти неактивні.

Період напіввиведення ніфедипіну з плазми крові - від 2 до 5 годин (традиційні лікарські форми). 6O-8O% прийнятої дози виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, близько 15% виводиться з жовчю і калом.

При порушенні функції нирок не наголошувалося на суттєвих змін фармакокінетики дійсного речовини.

При порушенні функції печінки загальний клірен знижується. У разі необхідності у важких випадках слід зменшити дозу препарату.

Селективні антагоністи кальцію з сприятливим впливом на судини. Виробні дигідропіридину. Код ATX CO8C AO5.

Препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 ЗА4, тому препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати швидкість метаболізму або кліренс ніфедипіну. При застосуванні ніфедипіну разом із нижченаведеними препаратами слід враховувати ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин. Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 ЗА4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується, тому його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 ЗА4 необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин). Дотепер не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та макролідними антибіотиками. Однак відомо, що певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 ЗА4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити імовірність збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, який належить до класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYРЗА4.

Інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір). До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та інгібіторами анти-ВІЛ-протеази. Однак відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 ЗА4. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення його концентрації у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Циклоспорин. Сумісне застосування може призвести до збільшення концентрації ніфедипіну.

Азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол). До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та азольними антимікотиками. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 ЗА4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин. Дотепер не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та флуоксетином. Однак відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 ЗА4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Нефазодон. До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та нефазодоном. Однак нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 ЗА4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Хінупристин/дальфопристин. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Вальпроєва кислота. До цього часу не проводили дослідження оцінки потенційної взаємодії лікарського засобу між ніфедипіном та вальпроєвою кислотою. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію у плазмі крові німодипіну, структурно подібного до ніфедипіну блокатора кальцієвих каналів. Зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Циметидин/ранітидин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 ЗА4 циметидин/ранітидин підвищує концентрації ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект.

Трициклічні антидепресанти, судинорозширювальні засоби. У разі комбінації ніфедипіну з трициклічними антидепресантами, судинорозширювальними засобами відбувається можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Дилтіазем послаблює біотрансформацію ніфедипіну, що може зумовлювати зменшення дози.

Додаткові дослідження.

Цизаприд. Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 ЗА4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал. Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 ЗА4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність дії послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і, у разі необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зменшення дози ніфедипіну.

Карбамазепін і фенобарбітал знижують концентрацію у плазмі крові німодипіну, структурно подібного до ніфедипіну блокатора кальцієвих каналів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та зменшення ефективності його дії.

Фентаніл. У пацієнтів, які лікуються ніфедипіном, фентаніл може спричинити артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 годин до планової операції із застосуванням анестезії на основі фентанілу.

Вплив ніфедипіну на інші препарати.

Антигіпертензивні препарати. Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект діуретиків, β-блокаторів, АПФ-інгібіторів, антагоністів АТ1-рецепторів ангіотензину ІІ та інших кальцієвих антагоністів, α-адренергічних блокаторів, ФДЕ5-інгібіторів, α-метилдопи.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Нітрати. Якщо ніфедипін застосовувати одночасно з нітратами, слід враховувати їх синергічну дію. Наприклад, при одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією у комбінації з ніфедипіном слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.

Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується, оскільки він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.

У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну спостерігалося подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджувалася повною мірою.

Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін необхідно відмінити (у разі можливості).

Дигоксин, теофілін. При одночасному застосуванні ніфедипіну з теофіліном або дигоксином може зрости їх концентрація у сироватці крові. Рекомендується контролювати концентрацію теофіліну або дигоксину в сироватці крові та у разі необхідності відкоригувати дозу.

Хінідин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну – раптове збільшення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а у разі необхідності – відкоригувати дозу хінідину. Були повідомлення про збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, тому слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінідину у схему терапії ніфедипіном та зменшити дозу ніфедипіну у разі необхідності.

Такролімус. Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 ЗА4. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові й у разі необхідності розглянути питання про зниження дози такролімусу.

Цефалоспорини. При сумісному застосуванні підвищується рівень цефалоспоринів у плазмі крові.

Вінкристин. Зменшується екскреція вінкристину, тому при сумісному застосуванні з ніфедипіном дозу вінкристину необхідно зменшити.

Інші види взаємодій.

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 ЗА4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові й збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниження кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку. Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибно-підвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Діюча речовина: ніфедипін;

1 таблетка містить ніфедипіну 30 чи 60 мг;

допоміжні речовини: повідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, (Е 172).

Проведення терапії із застосуванням ніфедипіну вимагає постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами, виконання дій, що потребують положення тіла без опори, порушується. Більшою мірою ці застереження стосуються початку терапії, періоду збільшення дози препарату, переходу на інший препарат та у разі одночасного вживання алкоголю.

Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності (до 20-го тижня).

Застосування ніфедипіну у період вагітності після 20-го тижня потребує ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, питання про терапію препаратом слід розглядати тільки у разі, коли всі інші тактики лікування або не показані, або виявилися неефективними. Результати відповідних і добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.

При застосуванні препарату одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

При застосуванні антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну як токолітичного агента у період вагітності, спостерігалося виникнення гострого легеневого набряку, особливо при багатоплідній вагітності (двійня і більше), при внутрішньовенному введенні та/або супутньому застосуванні β₂-агоністів.

Результати клінічних даних не вказують на наявність конкретного пренатального ризику. Однак спостерігається збільшення перинатальної асфіксії, кесарового розтину, недоношеності та затримки внутрішньоутробного розвитку. Не зрозуміло, чи пов’язано це з гіпертензією, чи із застосуванням препарату.

Період годування груддю. Ніфедипін проникає у грудне молоко, тому годування груддю при застосуванні препарату слід припинити.

Фертильність. В окремих експериментах щодо запліднення in vitro було виявлено, що антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можуть призводити до оборотних біохімічних змін у сперматозоїдах, що може погіршити їх функцію. У разі невдалих спроб запліднення в умовах in vitro при відсутності інших причин антагоністи кальцію, такі як ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Забороняється застосовувати дітям. 

Лікування естеціальної артеріальної гіпертензії. 

Ніфекард^® XL протипоказано застосовувати: пацієнтам із підвищеною чутливістю до ніфедипіну або до інших дигідропіридинів через ризик перехресної реактивності; пацієнтам із підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату.

Ніфекард^® XL протипоказано застосовувати у випадку кардіогенного шоку, аортального стенозу високого ступеня, нестабільної стенокардії, під час та протягом 4 тижнів після інфаркту міокарда.

Ніфекард^®  XL не слід застосовувати для лікування гострого нападу стенокардії.

Безпека застосування ніфедипіну не досліджена для лікування злоякісної гіпертензії.

Ніфекард^®  XL не застосовувати для вторинної профілактики інфаркту міокарда.

Препарат не слід призначати пацієнтам з обструкцією шлунково-кишкового тракту в анамнезі, обструкцією стравоходу або звуженим діаметром просвіту шлунково-кишкового тракту будь-якої міри.

Не застосовувати ніфедипін пацієнтам із резервуаром Кокка (ілеостома після проктоколектомії).

Протипоказано застосовувати ніфедипін пацієнтам із запаленням кишечника або хворобою Крона.

Протипоказана комбінація препарату Ніфекард^® XL із рифампіцином через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів.

Режим дозування слід визначати індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування.

Звичайна початкова та підтримуюча доза становить 30 мг ніфедипіну 1 раз на добу. Залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта дозу ніфедипіну можна поступово збільшити до 60 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування визначає лікар.

Таблетки слід приймати одночасно, незалежно від їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води). Рекомендується уникати вживання грейпфрутового соку разом із препаратом.

Таблетки не можна подрібнювати або розжовувати.

Супутнє застосування препарату з інгібіторами або індукторами системи цитохрому Р450 ЗА4 може викликати необхідність адаптувати дозу ніфедипіну або скасувати прийом препарату.

Терапію із застосуванням препарату слід припиняти поступово, особливо при прийомі препарату у високих дозах.

Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнтів.

Пацієнтам похилого віку може знадобитися корекція дози ніфедипіну.

Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного спостереження, може знадобитися зниження дози препарату.

Пацієнти з тяжкими цереброваскулярними захворюваннями повинні отримувати низькі дози.

Пацієнтам з порушенням функції нирок немає потреби в корекції дози (див. «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет. Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають ніфедипін, повинні бути під контролем. Пацієнтам із можливою гіперглікемією ніфедипін слід застосовувати з обережністю.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Побічні реакції, які можуть виникнути при застосуванні ніфедипіну, розподілені на наступні групи відповідно до їх частоти:

часто (> 1/100 – < 1/10);
нечасто (> 1/1000 – < 1/100);
рідко (>1/10000 – <1/1000);
частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
У кожній групі за частотою побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – зміна показників формули крові; анемія; частота невідома – лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: не часто – алергічні реакції, алергічний набряк (включаючи набряк гортані1), набряк обличчя, свербіж, кропив'янка, висипання; частота невідома – анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіодема.

З боку метаболізму: частота невідома – гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, мігрень, вертиго, тремор; рідко – парестезія, дизестезія, гіпестезія, сонливість.

З боку психіки: рідко – тривожність, розлади сну, зміна настрою, нервозність.

З боку органів зору: рідко – незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення.

З боку серцево-судинної системи: часто – набряки (включаючи периферичні набряки), вазодилатація, припливи; нечасто – тахікардія, стенокардія, непритомність, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, прискорене серцебиття, синкопе; частота невідома – біль у грудях, еритромелолгія, особливо на початку лікування. У пацієнтів із злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: не часто – носова кровотеча, закладеність носа, диспное, кашель, спастичний стан бронхіальних м'язів, аж до небезпечної для життя задишки, що проходить після припинення лікування, набряк легенів**.

З боку травного тракту: часто – запор; нечасто – порушення функцій травного тракту, такі як диспепсія, діарея, біль у животі, біль у шлунково-кишковому тракті, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті; рідко – гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, відрижка, відсутність апетиту, безоар, дисфагія, виразка кишечника, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – транзиторне підвищення активності трансаміназ; частота невідома – жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – еритема, хвороба Мітчела, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, підвищене потовиділення, кропив'янка, фотодерматит, пальпована пурпура, токсична епідермальна реакція фоточутливості

З боку опорно-рухової системи: рідко – м'язові судоми, набряк суглобів; частота невідома – міалгія, артралгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – тимчасове зниження функцій нирок при нирковій недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – еректильна дисфункція; рідко – оборотна гінекомастія (симптоми проходять після припинення прийому ніфедипіну).

Загальні розлади: підвищена стомлюваність, відчуття нездужання, лихоманка, неспецифічний біль.

¹ – що може становити загрозу для життя.

** Повідомлялося при застосуванні ніфедипіну як токолітичного агента у період вагітності (див. розділ «Застсоування у період вагітності та годування груддю»).

Симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є видалення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації із промиванням тонкого кишечника. У разі інтоксикації, викликаної препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль до повного виведення препарату з організму, у тому числі тонкого кишечника, для запобігання абсорбції діючої речовини.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу мускулатури кишечнику до атонії кишечника. Оскільки для ніфедипіну характерний високий рівень зв'язування з білками плазми крові та відносно невеликий обсяг розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10% розчину хлориду кальцію або глюконату ввести внутрішньовенно повільно, у разі потреби повторити). В результаті сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Дози цих препаратів слід визначати з огляду на досягнутий лікувальний ефект. Додаткове введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат показаний для лікування естеціальної артеріальної гіпертензії.