Оксапін таблетки по 300 мг, 30 шт.

По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в картонной упаковке.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, зі штрихом з обох боків.

Фармакологічна активність окскарбазепіну обумовлена ​​насамперед дією його метаболіту – 10-моногідоксипохідного (МГП). Механізм дії окскарбазепіну і МГП пов'язаний головним чином з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації надмірно збуджених мембран нейронів, пригнічення нейрональних розрядів, що повторюються, і зменшення поширення синаптичних імпульсів. До того ж збільшена провідність іонів калію та модуляція високопотенційних активованих кальцієвих каналів можуть також сприяти протисудомним ефектам. Не виявлено значних взаємодій з нейромедіаторами у головному мозку або сайтами модулятора рецептора.

Дослідження на тваринах показали, що окскарбазепін та його активний метаболіт (МГП) є сильнодіючими та ефективними протисудомними засобами.

Вони захищали тварин від генералізованих тоніко-клонічних та меншою мірою від клонічних епілептичних нападів, а також зупиняли або зменшували частоту хронічно рецидивуючих парціальних нападів у тварин з алюмінієвими імплантатами. Не спостерігалося толерантності (тобто послаблення протисудомної активності) щодо тоніко-клонічних нападів при щоденному застосуванні окскарбазепіну або МГП у тварин протягом 5 днів або 4 тижнів.

Клінічна ефективність

Окскарбазепін застосовують як протиепілептичний препарат як у монотерапії, так і в комбінованій терапії та може замінити інші протиепілептичні препарати, що не забезпечують недостатнього контролю нападів.

Абсорбція

Після прийому внутрішньо окскарбазепін повністю всмоктується та значною мірою метаболізується до його фармакологічно активного метаболіту (МГП).

Після одноразового прийому дози 600 мг окскарбазепіну здоровими добровольцями чоловічої статі натще середнє значення Cmax МГП становило 34 мкмоль/л з відповідною медіаною tmax 4,5 години.

У здорових осіб чоловічої статі було проведено дослідження балансу маси, яке продемонструвало, що лише 2% загальної радіоактивності у плазмі крові було обумовлено незміненим окскарбазепіном, приблизно 70% – МГП, а решта – незначними другорядними метаболітами, які швидко виводяться.

Їжа не впливає на швидкість та ступінь всмоктування окскарбазепіну. Отже, Оксапін можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл

Очікуваний обсяг розподілу МГП становить 49 літрів.

Приблизно 40% МГП пов'язують із білками сироватки крові, переважно з альбуміном. У терапевтичному діапазоні рівень зв'язування не залежить від концентрації окскарбазепіну в сироватці крові. Окскарбазепін та МГП не зв'язуються з альфа-1-кислим глікопротеїном.

Окскарбазепін та МГП проникають через плаценту. В одному випадку були зареєстровані подібні концентрації МГП у плазмі крові новонародженого та матері.

Біотрансформація

У печінці окскарбазепін за допомогою цитозольних ферментів швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт (МГП), що призводить до фармакологічного ефекту препарату. Надалі МГП метаболізується шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Невеликі кількості (4% дози) окислюються до фармакологічно неактивного метаболіту (10, 11-дигідроксипохідного, ДГП).

Висновок

Окскарбазепін виводиться з організму головним чином у вигляді метаболітів, переважно нирками. Більше 95% дози виводиться із сечею, причому менше 1% у вигляді незміненого окскарбазепіну. Виведення з калом становить менше ніж 4% прийнятої дози. Приблизно 80% дози виводиться із сечею у вигляді глюкуронідів МГП (49%) або незміненого МГП (27%), тоді як кількість неактивного ДГП становить приблизно 3%, а кон'югатів окскарбазепіну – 13% дози.

Окскарбазепін швидко виводиться із плазми крові з очевидними значеннями періоду напіврозпаду між 1,3 та 2,3 годинами. На противагу окскарбазепіну, очевидний період напіврозпаду МГП у плазмі становить у середньому 9,3±1,8 години.

Пропорційність дози

Стаціонарні плазмові концентрації МГП у пацієнтів досягаються протягом 2-3 днів при прийомі окскарбазепіну двічі на добу. У стаціонарному стані фармакокінетика МГП лінійна та демонструє пропорційність дози в діапазоні доз 300–2400 мг на добу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетика та метаболізм окскарбазепіну та МГП були оцінені у здорових добровольців та у пацієнтів з порушенням функції печінки після перорального прийому дози 900 мг. Порушення функції печінки легкого та помірного ступеня не впливають на фармакокінетику окскарбазепіну та МГП. Фармакокінетику окскарбазепіну не досліджували у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Є лінійна залежність між кліренсом креатиніну та нирковим кліренсом МГП. У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) після одноразового прийому 300 мг окскарбазепіну період напіввиведення МГП збільшувався на 60–90 % (16–19 год), а AUC збільшувався у 2 рази порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією. нирок (10 годин).

Діти

Фармакокінетику окскарбазепіну оцінювали у пацієнтів дитячого віку, які приймали його в діапазоні доз 10-60 мг/кг/добу. Кліренс МГП із поправкою на масу тіла знижується, оскільки вік та маса збільшуються, наближаючись до показників дорослих пацієнтів. Середній кліренс у дітей віком від 1 місяця до 4 років на 93% більше, ніж у дорослих. Таким чином, експозиція МГП у цих дітей очікується приблизно вдвічі більше, ніж у дорослих, які отримують подібну дозу з поправкою на масу тіла.

Кліренс за середньою масою тіла у дітей віком від 4 до 12 років приблизно на 40% вищий за кліренс у дорослих пацієнтів. Отже, очікується, що вплив МГП у цих дітей буде приблизно на 2/3 вищим, ніж у дорослих при лікуванні подібною дозою, скоригованою з урахуванням маси тіла. Зі збільшенням маси тіла у пацієнтів віком від 13 років очікується, що кліренс МГП із поправкою на масу тіла досягне значень дорослих осіб.

Вагітність

Дані, одержані у обмеженої кількості жінок, вказують на поступове зниження плазмових рівнів МГП протягом вагітності.

Пацієнти похилого віку

Після прийому окскарбазепіну одноразово (300 мг) та повторно (600 мг/добу) добровольцями похилого віку (60–82 років) максимальні плазмові концентрації та значення AUC для МГП були на 30–60 % вищими, ніж у добровольців молодшого віку (18–32) ) років). Порівняння показників кліренсу креатиніну у добровольців молодшого та похилого віку вказує на те, що така відмінність пов'язана з віковим зменшенням кліренсу креатиніну. Немає необхідності в особливі рекомендації з дозування, оскільки терапевтичні дози лікар підбирає індивідуально.

Стать

Не спостерігалося жодних фармакокінетичних відмінностей залежно від статі у дітей, дорослих чи людей похилого віку.

Протиепілептичні препарати. Код ATX N03A F02.

Індукція ферментів

Окскарбазепін та його фармакологічно активний метаболіт (10-моногідроксипохідне, МГП) є слабкими in vitro та in vivo індукторами ферментів CYP3A4 та CYP3A5 цитохрому P450, відповідальних за метаболізм дуже великої кількості препаратів, зокрема дигідропіридинових, так. та деяких інших протиепілептичних лікарських засобів (наприклад, карбамазепіну), що призводить до зниження плазмових концентрацій цих лікарських засобів (у Таблиці 1 викладено результати щодо інших протиепілептичних лікарських засобів).

Оскільки in vitro окскарбазепін і МГП є слабкими індукторами УДФ-глюкуронілтрансфераз (вплив на особливі ферменти в цьому класі невідомий), in vivo вони можуть мати незначний вплив на метаболізм лікарських засобів, які виводяться головним чином за допомогою кон'югації із залученням УДФ-. На початку лікування окскарбазепіном або при зміні його дозування може знадобитися 2-3 тижні для досягнення нового рівня індукції.

У разі відміни терапії окскарбазепіном може бути необхідним для зменшення дози супутніх препаратів, рішення про яке слід приймати на основі клінічного та/або лабораторного спостереження за плазмовим рівнем препарату. Індукція, ймовірно, поступово знижується через 2-3 тижні після відміни терапії.

Гормональні контрацептиви

Показано, що окскарбазепін впливає на два компоненти оральних контрацептивів: етинілестрадіол та левоноргестрел. Середні значення AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу знижувалися на 48-52% та 32-52% відповідно. Інші гормональні контрацептиви не вивчали. Отже, супутнє застосування окскарбазепіну з гормональними контрацептивами може призвести до неефективності цих засобів. Необхідно використати інший надійний метод контрацепції.

Пригнічення ферментів

Окскарбазепін та МГП пригнічують CYP2C19. Отже, при одночасному застосуванні високих доз окскарбазепіну з лікарськими засобами, які переважно метаболізуються CYP2C19 (наприклад, фенітоїн), може виникнути взаємодія між ними. Плазмові рівні фенітоїну підвищувалися на 40% при призначенні окскарбазепіну в дозах, що перевищують 1200 мг на добу (у Таблиці 1 викладено результати інших протисудомних препаратів). У такому разі може знадобитися зниження дози фенітоїну, який застосовують супутньо.

Протиепілептичні лікарські засоби

Потенційні взаємодії між окскарбазепіном та іншими протиепілептичними лікарськими засобами оцінювалися під час клінічних досліджень. Інформація про вплив цих взаємодій на середні значення AUC та Cmin викладена у таблиці 1.

Таблиця 1.

Інформація про взаємодію протиепілептичних препаратів з окскарбазепіном.

* - Не впливає на Сmin, AUC або Сmax)

** - МГП: моногідрокси похідна (фармакологічно активний метаболіт окскарбазепіну).

Було показано, що сильнодіючі індуктори ферментів цитохрому P450 (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал) знижують рівні МГП у плазмі (на 29-40%) дорослих осіб.

Тому необхідний моніторинг рівнів плазми та/або корекція дози, якщо один або кілька цих лікарських засобів застосовувати разом з окскарбазепіном.

У дітей 4-12 років кліренс МГП збільшувався приблизно на 35% при прийомі одного з трьох протиепілептичних препаратів, індукторів ферментів у порівнянні з монотерапією. Комбінована терапія окскарабазепіну з ламотриджином призводила до підвищення ризику виникнення небажаних явищ (нудоти, сонливості, запаморочення та головного болю).

При одночасному прийомі з окскарбазепіном одного або декількох протиепілептичних препаратів можна в індивідуальному порядку розглянути можливість корекції дози протиепілептичних препаратів та/або корекції дози окскарбазепіну. Це особливо стосується пацієнтів дитячого віку, які одночасно отримували ламотриджин.

При прийомі окскарбазепіну самоіндукція ферментів не спостерігалася.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Циметидин, еритроміцин, вилоксазин, варфарин та декстропропоксифен не впливали на фармакокінетику МГП.

Взаємодія між окскарбазепіном та препаратами ІМАО теоретично можлива з урахуванням структурного зв'язку окскарбазепіну з трициклічними антидепресами сантами.

Трициклічні антидепресанти

Не спостерігалося клінічно значимих взаємодій під час проведення клінічних досліджень.

Фармакодинамічні взаємодії

Спільне застосування препаратів літію з окскарбазепіном може збільшувати нейротоксичність.

Діюча речовина: окскарбазепін (oxcarbazepine);

1 таблетка містить окскарбазепіну 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Оpadry 04F82783 жовтий: гіпромелоза, поліетиленгліколі, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовт.

Застосування окскарбазепіну було пов'язане з побічними реакціями, такими як запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія, помутніння зору, порушення зору, гіпонатріємія та пригнічений рівень свідомості, особливо на початку лікування або у зв'язку з підбором дозування (частіше під час фази титрування дози).

Тому пацієнти повинні виявляти належну обережність під час керування автотранспортом чи іншими механізмами.

Вагітність

Загальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими засобами.

Збільшений ризик уроджених вад був відмічений у жінок, які отримували політерапію протиепілептичними засобами, особливо у випадках, коли до її складу входили вальпроати. Однак ефективну протиепілептичну терапію не слід переривати у період вагітності, оскільки загострення хвороби шкодить як матері, так і плоду.

Ризик, пов'язаний з окскарбазепіном

Кількість клінічних даних про прийом препарату під час вагітності залишається недостатньою для оцінки тератогенного потенціалу окскарбазепіну. Найбільш частими вродженими вадами розвитку, що виникають під час терапії окскарбазепіном, були дефект шлуночкової перегородки, дефект атріовентрикулярної перегородки, розщеплення губи та піднебіння, синдром Дауна, дисплазія кульшового суглоба (одностороння або двостороння), туберкульоз та. За даними Північноамериканського реєстру вагітності, частота серйозних вроджених вад розвитку, визначених як структурні аномалії, що є хірургічними, медичними або косметичними, діагностованими протягом 12 тижнів від народження, становила 2,0% (95% СІ, від 0,6 до 5). ,1%), якщо жінка отримує монотерапію окскарбазепіном у І триместрі. Порівняно з жінками, які не отримували протисудомні препарати під час вагітності, відносний ризик (ВР) уродженої аномалії при застосуванні окскарбазепіну вагітними становив 1,6 (95% СІ, від 0,46 до 5,7).

Враховуючи вищесказане, необхідно мати на увазі:

якщо жінка, яка отримує окскарбазепін, яка завагітніла або планує вагітність, слід уважно повторно оцінити необхідність застосування цього препарату. Слід призначати мінімальні ефективні дози окскарбазепіну і при можливості надавати перевагу монотерапії принаймні протягом перших трьох місяців вагітності;
протягом вагітності не можна переривати ефективне протиепілептичне лікування окскарбазепіном, оскільки загострення хвороби дуже шкідливе як для матері, так і для плода.

Моніторинг та профілактика

Деякі протиепілептичні лікарські засоби можуть спричинити дефіцит фолієвої кислоти, що може вплинути на появу аномалій плода. Рекомендований прийом добавок з фолієвою кислотою до та протягом вагітності. Оскільки ефективність застосування таких добавок не доведена, можна запропонувати спеціальне антенатальне діагностування навіть жінкам, які додатково отримують фолієву кислоту.

Дані, отримані у обмеженої кількості жінок, вказують на те, що плазмові рівні активного метаболіту окскарбазепіну, 10-моногідоксипохідного (МГП) протягом вагітності можуть поступово знижуватися. Рекомендований ретельний моніторинг клінічної відповіді у жінок, які отримують терапію окскарбазепіном під час вагітності для забезпечення належного контролю над нападами. Слід розглядати необхідність визначення змін концентрацій МГП у плазмі. Якщо протягом вагітності дози препарату збільшувалися, необхідно розглянути можливість моніторингу плазмових рівнів МГП у післяпологовому періоді.

Новонароджені

Повідомлялося про порушення зсідання крові у новонароджених, пов'язаних з індукцією печінки протиепілептичними засобами. Як запобіжний засіб слід застосовувати вітамін K1 протягом останніх декількох тижнів вагітності та новонародженому.

Рідко випадки гіпокальціємії спостерігалися у новонароджених, матері яких під час вагітності лікувалися протиепілептичними препаратами. Ці випадки були зумовлені порушеннями метаболізму фосфату кальцію та мінералізації кісток.

Жінки репродуктивного віку та протизаплідні заходи

Окскарбазепін може призвести до порушення терапевтичного ефекту пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол та левоноргестрел . Під час лікування окскарбазепіном жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом слід рекомендувати застосовувати високоефективні засоби контрацепції (перевагу слід віддавати негормональним засобам контрацепції, наприклад, внутрішньоматковим імплантам).

Період годування груддю

Окскарбазепін та його активний метаболіт (МГП) проникають у грудне молоко. Для обох сполук співвідношення концентрації у грудному молоці до концентрації у плазмі крові становило 0,5. Вплив окскарбазепіну на немовля через грудне молоко невідомий. Отже, при необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Окскарбазепін не рекомендується застосовувати дітям до 6 років, оскільки безпека та ефективність не належним чином доведені.

Для лікування парціальних нападів з вторинно генералізованими тоніко-клонічними нападами або без них як монотерапія або додаткова терапія у дорослих та дітей віком від 6 років.

Підвищена чутливість до окскарбазепіну, елікарбазепіну або допоміжних речовин препарату.

При монотерапії та додаткової терапії лікування окскарбазепіном починається з клінічно ефективної дози, розділеної на два застосування. Дозу можна збільшити залежно від клінічної відповіді пацієнта. При заміні інших протиепілептичних лікарських засобів на окскарбазепін слід поступово знижувати дозу супутнього протиепілептичного препарату на початку застосування окскарбазепіну. Оскільки загальне навантаження на пацієнта протиепілептичними лікарськими засобами збільшується, дози супутніх протиепілептичних препаратів, можливо, слід зменшити та/або дозу окскарбазепіну слід збільшувати повільніше.

Препарат можна застосовувати незалежно від їжі.

Нижченаведені рекомендації щодо дозування стосуються всіх пацієнтів у разі відсутності у них порушення функції нирок. Немає необхідності контролювати рівень препарату в плазмі з метою оптимізації терапії окскарбазепіном.

Однак моніторинг концентрації МГП у плазмі слід проводити під час лікування окскарбазепіном, щоб виключити невідповідність режиму лікування або в ситуаціях, коли очікується зміна кліренсу МІП, таких як: зміни функції нирок;
супутнє застосування препаратів, що стимулюють ферменти печінки.
Доза окскарбазепіну може бути скоригована в ситуаціях, зазначених вище (залежно від концентрації у плазмі, яка вимірюється через 2-4 години після застосування) для підтримання максимальної концентрації МГП у плазмі крові <35 мг/л. Залежно від маси тіла кліренс МГП (л/год/кг) у дітей значно вищий, ніж у дорослих.

Таблетки мають лінію поділу і можуть бути розділені на дві половини для того, щоб пацієнтові було легше ковтати таблетку. Однак таблетку не можна ділити на дві рівні дози.

Дорослі

Монотерапія.

Застосування окскарбазепіну слід починати з дози 600 мг/добу (8-10 мг/кг/добу), розділеної на два застосування.

При клінічній необхідності дозу можна збільшити з тижневими інтервалами не більше ніж на 600 мг на добу від початкової дози для досягнення очікуваного терапевтичного ефекту. Терапевтичні ефекти спостерігаються у діапазоні доз 600–2400 мг на добу.

Є дані, що у пацієнтів, які не отримують нині протиепілептичних лікарських засобів, ефективною дозою окскарбазепіну як монотерапія є 1200 мг на добу. Однак відомо, що доза 2400 мг на добу ефективна у більш стійких до лікування пацієнтів, які переводяться на монотерапію окскарбазепіном з інших протиепілептичних лікарських засобів.

У контрольованих умовах стаціонару підвищення дози до 2400 мг на добу було досягнуто протягом 48 годин.

Додаткова терапія

Застосування окскарбазепіну слід починати з дози 600 мг/добу (8-10 мг/кг/добу), розділеної на два застосування.

При клінічній необхідності дозу можна збільшувати приблизно з тижневими інтервалами не більше ніж на 600 мг на добу від початкової дози для досягнення очікуваного терапевтичного ефекту. Терапевтичні ефекти спостерігаються у діапазоні доз 600–2400 мг на добу.

Є дані, що у пацієнтів, які отримують окскарбазепін як додаткову терапію, ефективні добові дози від 600 до 2400 мг на добу, хоча більшість пацієнтів не здатна переносити дозу 2400 мг на добу без зменшення дози супутніх протиепілептичних препаратів, головним чином через небажані . явища з боку ЦНС

Не вивчалося застосування окскарбазепіну у добових дозах вище 2400 мг.

Пацієнти похилого віку (вік від 65 років)

Особливі рекомендації щодо режиму дозування не потрібні, оскільки терапевтичні дози підбираються індивідуально. Корекція дози рекомендована пацієнтам похилого віку з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).

Пацієнти з гіпонатріємією або ризиком гіпонатріємії.

Необхідний ретельний моніторинг рівнів натрію.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Не потрібна корекція режиму дозування для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю. Застосування окскарбазепіну не досліджували у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю. Отже, при лікуванні пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю слід виявляти обережність.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) терапію окскарбазепіном слід розпочинати з половини звичайної початкової дози (300 мг/добу), яку підвищують щонайменше з тижневими інтервалами для досягнення очікуваного терапевтичного ефекту.

При підвищенні дози для пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися більш ретельне спостереження.

Діти

Рекомендується застосовувати лікарський засіб Оксапін® дітям віком від 6 років, оскільки безпека та ефективність не належним чином доведені.

При монотерапії та додаткової тера

Після лікування окскарбазепіном слід починати з дози 8-10 мг/кг/добу, розподіленої на два застосування.

При додатковій терапії терапевтичні ефекти спостерігаються при підтримуючій дозі 30-46 мг/кг/добу, досягнуту протягом двох тижнів. Показано, що цей діапазон доз окскарбазепіну був ефективним та добре переносився дітьми. Терапевтичні ефекти спостерігалися при середній підтримуючій дозі окскарбазепіну близько 30 мг/кг/добу.

При клінічній необхідності доза може збільшуватися приблизно з тижневими інтервалами не більше ніж на 10 мг/кг/добу від початкової дози до максимальної дози 46 мг/кг/добу для досягнення очікуваного терапевтичного ефекту, і її слід досягти протягом двох тижнів.

У всіх категоріях пацієнтів (дорослі, пацієнти похилого віку та діти) при необхідності можна застосовувати нижчі дози.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, пригнічення кістково-мозкового кровотворення, апластична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, нейтропенія.

Порушення з боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: збільшення маси тіла, гіпотиреоїдизм.

З боку обміну речовин та харчування: гіпонатріємія**, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (млявість, нудота, запаморочення, зниження осмолярності сироватки (крові), блювання, головний біль, сплутаність свідомості або інші неврологічні ознаки та симптоми), дефіцит фолі.

З боку психіки: сплутаність свідомості, депресія, апатія, порушення (наприклад, нервозність), афективна лабільність, емоційна лабільність.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення, атаксія, тремор, ністагм, порушення уваги, амнезія, розлади мови (включаючи дизартрію), частіше під час титрування дози окскарбазепіну.

З боку органів зору: диплопія, розмитість зображення, порушення зору, затуманювання зору.

З боку органів слуху та рівноваги: ​​вертиго.

Серцево-судинна система: аритмія, атріовентрикулярна блокада, артеріальна гіпертензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі, панкреатит.

З боку жовчовивідних шляхів та печінки: гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, облисіння, акне, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, шкірні побічні реакції, що супроводжуються еозинофілом. ), гострий генералізований екзематозний пустульоз (AGEP-синдром).

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: системний червоний вовчак, порушення метаболізму кісток (зниження мінеральної щільності кісток, остеопіння, остеопороз, переломи)***.

Системні порушення та ускладнення у місці введення: відчуття підвищеної стомлюваності, астенія.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення лужної фосфатази в крові, зниження T4 (клінічна значимість незрозуміла), підвищення рівня ліпази та/або амілази.

Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: падіння.

Опис окремих побічних реакцій

* - Реакції підвищеної чутливості (включаючи мультиорганну гіперчутливість), які характеризуються такими особливостями як висип та лихоманка. При їх розвитку можливі порушення інших органів або систем, таких як кровоносна та лімфатична системи (наприклад еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфаденопатія, спленомегалія), печінка (наприклад, відхилення від норми результатів функціональних печінкових проб, гепатит), м'язи та отеки , міалгія, артралгія), нервова система (наприклад, печінкова енцефалопатія);

** - вміст натрію в сироватці крові менше 125 ммоль/л спостерігається у 2,7% пацієнтів, лікованих окскарбазепіном. У більшості випадків гіпонатріємія протікає без симптомів і не потребує лікування. Дуже рідко гіпонатріємія асоційована з такими ознаками та симптомами як судоми, енцефалопатія, пригнічений рівень свідомості, заплутаність свідомості (додаткові небажані ефекти зазначені також у розділі «Порушення з боку нервової системи»), порушення зору (наприклад, нечіткість зору), гіпотиреоїд. Зниження рівня натрію в сироватці крові в основному відбувається в перші три місяці терапії окскарбазепіном, хоча були деякі випадки, коли це ускладнення виникало після одного року від початку терапії.

*** - Порушення метаболізму в тканині спостерігалося у пацієнтів, які отримували тривалу терапію окскарбазепіном. Механізм, за допомогою якого окскарбазепін впливає на метаболізм кісток, не визначено.

Були отримані повідомлення про окремі випадки передозування. Максимальна доза, що приймається, становила приблизно 48000 мг. Усі пацієнти одужали після симптоматичного лікування.

Симптоми

Симптоми передозування можуть включати сонливість, запаморочення, нудоту, блювання, гіперкінезію, стомлюваність, гіпонатріємію, пригнічення дихання, подовження тривалості QТ, диплопію, міоз, розмитість зору, атаксію, ністагм, тремор, порушення координації, судороги, судороги , сплутаність свідомості, гіпотензію та диспное.

Лікування

Специфічного антидоту немає. Симптоматичне та підтримуюче лікування слід призначати за необхідності. Слід розглянути питання видалення лікарського засобу шляхом промивання шлунка та його інактивації шляхом прийому активованого вугілля.

Рекомендується моніторинг життєвих функцій, при цьому особлива увага приділяється порушенню електролітного балансу, серцевої провідності та дихання.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Оксапін – протиепілептичний препарат.