Олтар таблетки 4 мг блістер № 30

30 таблеток у блістері; 1 блістер у картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті капсулоподібні таблетки з пласким скошеним краєм та насічкою для поділу з одного боку.
Таблетку можна розділити на рівні дози.

Глімепірид - ефективна гіпоглікемічна речовина, яка відноситься до групи сульфонілсечовини. Глімепірид застосовувати при лікуванні хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет.

Механізм дії. Дія глімепіриду реалізується переважно шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з b-клітин підшлункової залози. Як і в інших лікарських засобів, похідних сульфонілсечовини, цей ефект базується на підвищенні чутливості b-клітин підшлункової залози до фізіологічної стимуляції глюкозою. На додаток, глімепірид також позапанкреатична дія, також характерна для інших лікарських засобів похідних сульфонілсечовини.

Вивільнення інсуліну

Лікарські засоби похідні сульфонілсечовини регулюють секрецію інсуліну шляхом блокування АТФ-залежних калієвих каналів, розташованих у мембранах b-клітин. Закриття калієвих каналів індукує деполяризацію b-клітин і шляхом відкриття кальцієвих каналів призводить до збільшення припливу кальцію в клітину. Це призводить до вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид має високу швидкість заміщення при зв'язуванні з білком мембрани b-клітини, який пов'язаний з АТФ-залежним калієвим каналом, проте відрізняється від звичайного місця зв'язування лікарських засобів похідних сульфонілсечовини.

Позапанкреатична активність

Поліпшення чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшення поглинання печінкою інсуліну належать, наприклад, до позапанкреатичних ефектів.

Поглинання глюкози з крові периферичної м'язової та жирової тканин відбувається за допомогою спеціальних транспортних білків, розташованих у клітинних мембранах. Транспортування глюкози у цих тканинах обмежено швидкістю етапу поглинання глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує чисельність активних молекул на плазматичних мембранах клітин м'язової та жирової тканин, що транспортують глюкозу, що призводить до стимуляції поглинання глюкози.

В окремих м'язових та жирових клітинах глімепірид збільшує активність глікозилфосфатидилінозитолспецифічної фосфоліпази С, яка може корелювати літогенезом та глікогенезом, індукованим лікарським засобом. Глімепірид пригнічує синтез глюкози в печінці шляхом збільшення внутрішньоклітинної концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що, у свою чергу, пригнічує глюконеогенез.

Фармакодинамічні ефекти

У здорових осіб мінімальна ефективна пероральна доза становить приблизно 0,6 мг. Вплив глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на гостре фізичне навантаження, тобто зменшення секреції інсуліну під час дії глімепіриду зберігається.

Не було виявлено значної різниці в дії глімепіриду при застосуванні лікарського засобу по 30 хвилин до їди або безпосередньо перед їдою. У пацієнтів із цукровим діабетом належний метаболічний контроль протягом 24 годин може бути досягнутий при застосуванні лікарського засобу 1 раз на добу.

Хоча гідроксильований метаболіт викликає невелике, але важливе зниження рівня глюкози плазми крові у здорових осіб, це лише невелика частина від загальної дії препарату.

Застосування в комбінації з метформіном

В одному з досліджень було продемонстровано покращення метаболічного контролю при супутній терапії глімепіридом порівняно з монотерапією метформіном у пацієнтів, діабет у яких належним чином не контролюється при застосуванні максимальних доз метформіну.

Застосування в комбінації з інсуліном

Дані щодо застосування препарату в комбінації з інсуліном обмежені. У пацієнтів, які належним чином не контролюються при застосуванні максимальних доз глімепіриду, може бути розпочато супутнє лікування інсуліном. У двох дослідженнях завдяки цій комбінації досягли такого ж покращення метаболічного контролю, як і при монотерапії інсуліном; проте при комбінованій терапії потрібна менша середня доза інсуліну.

Педіатрична популяція

Активно контрольоване клінічне дослідження (глімепірид у дозі до 8 мг на добу або метформін у дозі до 2000 мг на добу), що тривало протягом 24 тижнів, було представлено на 285 дітях (віком 8-17 років) з діабетом II типу. Як глімепірид, так і метформін призвели до значного зниження HbA1c порівняно з вихідним показником (глімепірид - 0,95 (СП 0,41) метформін - 1,39 (СП 0,40)). Однак глімепірид не продемонстрував більшої ефективності порівняно з метформіном з точки зору середньої зміни HbA1c порівняно з вихідним показником HbA1c. Різниця між видами лікування становила 0,44% на користь метформіну. Верхня межа (1,05) 95% довірчого інтервалу для цієї різниці була не нижче 0,3% межі не меншої ефективності. За результатами лікування глімепіридом жодних нових даних щодо безпеки для дітей, порівняно з дорослими пацієнтами з цукровим діабетом ІІ типу, не виявлено. Даних щодо довготривалої ефективності та безпеки у дітей немає.

Всмоктування. Глімепірид після перорального застосування має повну біодоступність. Прийом їжі значного впливу на всмоктування не має, проте швидкість всмоктування дещо знижується. Максимальна концентрація у сироватці крові (Cmax) після перорального прийому досягається через 2,5 години (в середньому 0,3 мкг/мл при повторному прийомі у дозі 4 мг на добу), та спостерігається лінійна залежність між дозою та Cmax, а також площі під кривою «концентрація - час» (AUC).

Розподіл. Глімепірид має досить незначний об'єм розподілу (близько 8,8 літра), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками (> 99%) і невеликий кліренс ( близько 48 мл/хв).

У тварин глімепірид проникає у грудне молоко. Глімепірид проникає крізь плаценту. Проникнення через гематоенцефалічний бар'єр є низьким.

Метаболізм. Період напіввиведення при концентраціях лікарського засобу в плазмі крові, що відповідають багатодозовому режиму, становить близько 5-8 годин. Після застосування великих доз спостерігалося незначне збільшення періоду напіввиведення.

Два метаболіти, швидше за все, утворюються в результаті метаболізму в печінці (головний фермент CYP2C9), були ідентифіковані в калі та сечі: гідроксипохідне та карбоксипохідне глімепіриду. Після прийому глімепіриду період напіввиведення цих метаболітів становили 3-6 та 5-6 годин відповідно.

Висновок

Після одноразового прийому глімепіриду, міченого радіоактивним ізотопом, 58% радіоактивної речовини виявлялось у сечі та 35% - у калі. Змінена діюча речовина у сечі не виявлялася. Порівняння одноразового та багаторазового застосування препарату один раз на добу не виявило значних відмінностей фармакокінетики та міжіндивідуальна варіабельність була дуже низькою. Значної кумуляції не було.

Особливі категорії пацієнтів

У пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну спостерігалася тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій у плазмі крові, що, швидше за все, обумовлено більш швидким виведенням через менший ступінь зв'язування з білками. Нирковий кліренс обох метаболітів піднімався. Вважається, що таких пацієнтів немає додаткового ризику підвищеної кумуляції.

Фармакокінетика у п'яти недіабетичних пацієнтів після хірургічного втручання була подібною до здорових добровольців.

Фармакокінетичні параметри у чоловіків і жінок, як і у молодих та осіб похилого віку (старше 65 років), були подібними.

Дослідження, в якому вивчалася фармакокінетика, безпека та переносимість після одноразового застосування 1 мг глімепіриду в ситому стані у 30 дітей (4 дітей 10-12 років та 26 дітей 12-17 років) з цукровим діабетом II типу, показало, що середні показники AUC (0-last), Cmax та T1/2 були подібні до тих, які спостерігалися у дорослих.

Доклінічні дані з безпеки

Ефекти, що спостерігалися під час доклінічних досліджень, спостерігалися при експозиціях, які значно перевищували максимальну експозицію у людини, і тому їхнє клінічне значення невелике або ці ефекти спостерігалися через фармакодинамічну дію (гіпоглікемічну) діючої речовини. Ці результати були отримані в рамках традиційних фармакологічних досліджень безпеки, досліджень токсичності при введенні повторних доз, тестів на генотоксичність, онкогенний потенціал та репродуктивної токсичності. Побічні ефекти, виявлені в ході останніх (які охоплювали вивчення ембріотоксичності, тератогенності та токсичного впливу на розвиток організму), вважалися наслідком гіпоглікемічних ефектів, спричинених препаратом у самок та їх потомства.

Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Сульфонаміди, похідні сечовини.
Код АТХ А10В В12.

При одночасному застосування глімепіриду та інших лікарських засобів може мати місце небажане підвищення або ослаблення його гіпоглікемічної дії. Через це інші лікарські засоби слід застосовувати лише з дозволу лікаря (або за рецептом). Глімепірид метаболізується під впливом цитохрому Р450 2С9 (CYP2С9). Цей метаболізм впливає одночасне застосування індукторів CYP2С9 (наприклад рифампіцин) чи інгібіторів цитохрому CYP2С9 (наприклад флуконазол). Результати дослідження взаємодії in vivo показали, що флуконазол, один із найпотужніших інгібіторів CYP2C9, збільшує AUC глімепіриду приблизно вдвічі.

Досвід застосування глімепіриду та інших похідних сульфонілсечовини свідчить про існування цих типів взаємодій.

Посилення ефекту зниження рівня глюкози в крові, а отже, в деяких випадках розвиток гіпоглікемії може виникнути при одночасному застосуванні глімепіриду з такими речовинами: фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон; інсулін та пероральні протидіабетичні препарати, такі як метформін; саліцилати та парааміносаліцилова кислота анаболічні стероїдні препарати та чоловічі статеві гормони; хлорамфенікол, деякі сульфаніламіди пролонгованої дії, тетрациклін, антибактеріальні засоби – похідні хінолону та кларитроміцин; непрямих антикоагулянтів; фенфлурамін; дизопірамід; фібрати; інгібітори АПФ (ангіотензин-перетворюючого ферменту) флуоксетин, інгібітори МАО (МАО) алопуринол, пробенецид, сульфінпіразон; симпатолітичні засоби; циклофосфамід, трофосфамід, іфосфамід; міконазол, флуконазол; пентоксифілін (парентерально у високих дозах); тритоквалін.

Можливо ослаблення ефекту зниження рівня глюкози в крові та, відповідно, підвищення рівня глюкози в крові при одночасному застосуванні з такими речовинами: естрогени та прогестагени; салуретики, тіазидові діуретики; препарати, що стимулюють функцію щитовидної залози, глюкокортикоїди, похідні фенотіазину, хлорпромазин, адреналін та симпатоміметики; нікотинова кислота (у високих дозах) та її похідні; легкі проносні засоби (при тривалому застосуванні); фенітотоїн, діазоксид; глюкагон, барбітурати та рифампіцин; ацетазоламід.

Блокатори Н2-рецепторів, b-блокатори, клонідин та резерпін можуть або посилювати, або послаблювати ефект зниження рівня глюкози в крові глімепіридом.

Під впливом таких симпатолітичних засобів як b-блокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, симптоми компенсаторної адренергічної регуляції гіпоглікемії можуть послаблюватися або взагалі відсутні.

Вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблювати антидіабетичну дію глімепіриду.

Глімепірид може посилювати або послаблювати дію похідних кумарину.

Колесевелам зв'язується з глімепіридом і зменшує всмоктування останнього із шлунково-кишкового тракту. Жодних взаємодій не спостерігалося, якщо глімепірид приймався мінімум за 4 години до застосування колесовеламу. У зв'язку з цим глімепірид слід приймати не менше ніж за 4 години до застосування колесовелу.

Особливості застосування

Діюча речовина: глімепірид;
1 таблетка містить глімепіриду 4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, полісорбат 80, заліза оксид жовтий (Е 172), тальк, магнію стеарат.

Досліджень стосовно впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили.
У результаті гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, внаслідок порушення зору здатність пацієнта концентрувати увагу та реагувати може знижуватися. Це може становити ризик у випадках, у яких така здатність має особливе значення (наприклад, керування автомобілем або робота з механічними засобами). Пацієнтам слід рекомендувати вживати застережні заходи з метою уникнення гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це особливо важливо для тих, у кого відсутнє або недостатнє розуміння симптомів-провісників гіпоглікемії, або тих, у кого часті епізоди гіпоглікемії. За таких обставин слід обміркувати доцільність керування автомобілем або роботи з механізмами.

Вагітність

Ризик, пов'язаний з діабетом. Відхилення від нормального рівня глюкози у крові під час вагітності збільшує ймовірність виникнення вроджених вад розвитку та перинатальної летальності. Тому слід ретельно контролювати кількість глюкози у крові вагітної жінки для того, щоб уникнути тератогенного ризику. У такому разі потрібне застосування інсуліну. Жінки, які страждають на цукровий діабет, повинні інформувати свого лікаря про заплановану вагітність.

Ризик, пов'язаний з глімепіридом

Достатніх даних щодо застосування глімепіриду вагітним немає. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність, яка, ймовірно, була пов'язана з фармакологічною дією (гіпоглікемією) глімепіриду. Відповідно до глімепірид не слід застосовувати під час усього періоду вагітності. Якщо пацієнтка, яка застосовує глімепірид, планує завагітніти або вагітність вже діагностована, необхідно якнайшвидше розпочати лікування інсуліном.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає глімепірид / його метаболіти у грудне молоко. Глімепірид проникає у грудне молоко щурів. У зв'язку з тим, що інші препарати сульфонілсечовини проникають у грудне молоко, існує ризик виникнення гіпоглікемії у дитини, тому при застосуванні глімепіриду годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Даних про вплив глімепіриду на фертильність у людини немає.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Олтар® дітям віком до 8 років не встановлені. Для дітей віком від 8 до 17 років існують обмежені дані щодо прийому глімепіриду як монотерапії (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика»).
Наявних даних стосовно безпеки та ефективності у дітей недостатньо, тому таке застосування не рекомендується.

Лікування цукрового діабету ІІ типу у дорослих, коли лише дієта, фізичне навантаження та зниження маси тіла виявляються недостатніми для підтримання рівня глюкози в крові.

Гіперчутливість до глімепіриду, до будь-якої з допоміжних речовин або інших похідних сульфонілсечовини чи сульфонамідів. Інсулінозалежний діабет. Діабетична кома. Діабетичний кетоацидоз. Тяжкі порушення функції нирок або печінки. У разі тяжких порушень функції нирок або печінки необхідне переведення на інсулін.

Основою успіху лікування цукрового діабету є адекватна дієта, регулярна фізична активність, а також регулярний контроль показників рівня глюкози у крові та сечі. Пероральні протидіабетичні засоби або інсулін не можуть компенсувати стан хворого, якщо він не дотримується рекомендованої дієти.

Дозування залежить від результатів аналізів вмісту глюкози в крові та сечі

Початкова доза становить 1 мг глімепіриду на добу. Якщо досягається хороший глікемічний контроль, дозу слід застосовувати як підтримуючу. Для різних дозових режимів наявні відповідні лікарські форми препарату. Якщо корекція рівня глюкози в крові недостатньо, дозу поетапно слід підвищувати до 2 мг, 3 мг або 4 мг глімепіриду на добу з інтервалами в 1-2 тижні під контролем рівня глюкози в крові. Доза вище 4 мг глімепіриду на добу підвищує ефективність препарату лише у поодиноких випадках. Максимальна доза, що рекомендується, становить 6 мг глімепіриду на добу.

Комбінована терапія глімепіриду та метформіну

Якщо максимальна добова доза метформіну не забезпечує достатнього глікемічного контролю, можна розпочати супутню терапію глімепіридом. Дотримуючись дозування метформіну, терапію глімепіридом слід розпочати з низької дози, яку потім можна поступово підвищувати до максимальної добової дози з огляду на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід розпочати під наглядом лікаря.

Комбінована терапія глімепіриду та інсуліну

Якщо максимальна добова доза метформіну не забезпечує достатнього глікемічного контролю, при необхідності може бути розпочато супутню терапію з інсуліном. Наслідуючи попереднє дозування глімепіриду, лікування інсуліном слід починати з низької дози, яку потім можна підвищувати, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід розпочати під наглядом лікаря.

Зазвичай добову дозу препарату слід приймати одноразово. Рекомендується приймати цю дозу безпосередньо до або під час сніданку або, якщо її не було прийнято вранці, безпосередньо до або під час основного прийому їжі. Якщо прийом таблетки пропущений, не можна компенсувати шляхом підвищення дози в наступний прийом. Таблетки ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи склянкою води.

Якщо у хворого, який отримує 1 мг глімепіриду на добу, спостерігається гіпоглікемія, то це свідчить про те, що для корекції обміну речовин йому достатньо дотримуватись лише дієти.

Під час лікування потреба в глімепіриді може зменшуватися, оскільки поліпшення метаболізму супроводжується підвищенням чутливості тканин до інсуліну. Щоб уникнути гіпоглікемії, слід враховувати поступове зменшення дози або відміни препарату. Необхідність корекції дози може виникнути також при зміні маси тіла хворого, його способу життя та інших факторів, які можуть підвищувати ризик виникнення гіпо- або гіперглікемії.

Перехід від пероральних протидіабетичних агентів до глімепіриду

Перехід з іншого перорального протидіабетичного препарату на глімепірид можливий. Для переходу на глімепірид необхідно враховувати силу дії та період напіввиведення попереднього препарату. У деяких випадках, особливо це стосується протидіабетичних засобів, які мають триваліший період напіввиведення (наприклад, хлорпропамід), доцільно зробити перерву на кілька днів для зменшення ризику гіпоглікемічних реакцій через потенціювання дії препаратів. Рекомендована початкова доза глімепіриду становить 1 мг на добу. Залежно від реакції хворого на препарат, дозу глімепіриду можна поетапно підвищувати, як описано вище.

Перехід від інсуліну до глімепіриду

У виняткових випадках, коли хворі на цукровий діабет II типу інсулін, може бути показаний перехід на глімепірид. Такий перехід слід проводити під наглядом лікаря.

Особливості застосування

Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовується така класифікація: дуже часто> 1/10; часто:> 1/100 та <1/10; іноді:> 1/1000 та <1/100; рідко> 1/10000 та <1/1000; дуже рідко <1/10000, невідомо: неможливо оцінити на підставі доступних даних.

 

Повідомлення про можливі побічні реакції

Повідомлення про можливі побічні дії після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дозволяє спостереження за співвідношенням «користання / ризик» із застосування даного лікарського засобу.

Симптоми. Передозування глімепіриду може призвести до гіпоглікемії тривалістю від 12 до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення. Симптоми можуть бути відсутніми протягом 24 годин після застосування препарату. Як правило, у такому разі рекомендується спостереження за хворим за умов лікарні. Може зв'явитися нудота, блювання та біль у ділянці епігастрію. Гіпоглікемія може супроводжуватися неврологічними симптомами, такими як збуджений стан хворого, тремор, порушення зору, порушення координації, сонливість, кома та судоми.

Лікування передозування. Насамперед лікування полягає у перешкоджанні абсорбції шляхом провокування блювання, і з подальшим вживанням великої кількості води або лимонаду з активованим вугіллям (адсорбент) та сульфатом натрію (проносний засіб). При застосуванні великої кількості лікарського засобу рекомендується промивання шлунка із подальшим застосуванням активованого вугілля та сульфату натрію. У разі сильного передозування показана госпіталізація у відділення інтенсивної терапії. Необхідно якнайшвидше розпочати введення глюкози, при необхідності у вигляді внутрішньовенної ін'єкції 50 мл 50% розчину з подальшою інфузією 10% розчину при ретельному моніторингу концентрації глюкози в крові. Подальше лікування має бути симптоматичним.

Особливим є лікування гіпоглікемії у немовлят та маленьких дітей, викликаної випадковим застосуванням лікарського засобу. У цьому випадку дозування глюкози слід ретельно контролювати, щоб уникнути розвитку небезпечної гіперглікемії. Необхідний безперервний ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування цукрового діабету II типу.