Омніпак розчин для ін'єкцій, 350 мг/мл, 200 мл у флаконах, 10 шт.

350 мг йоду/мл: 200 мл, у поліпропіленовому флаконі; по 10 флаконів у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до трохи жовтуватого кольору розчин.

Йогексол - неіонний трийодований водорозчинний рентгеноконтрастний засіб.

При дослідженні у здорових добровольців після ін'єкції йогексолу не було встановлено значних відхилень більшості показників гемодинаміки, клініко-біохімічних показників та показників коагуляції. Зміни деяких лабораторних показників були незначними та не вважаються клінічно значущими.

Приблизно 100% введеного йогексолу видаляється в незміненому вигляді через нирки, що нормально функціонують, протягом 24 годин. Максимальна концентрація йогексолу в сечі встановлюється через 1 годину після ін'єкції. Період напіввиведення препарату у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 2 години. Метаболітів препарату не встановлено. Зв'язування йогексолу з білками плазми не має клінічного значення (менше 2%) і тому до уваги може не братися.

Йодосодержащие рентгеноконтрастные средства. Водорастворимые низкоосмолярные нефротропные рентгеноконтрастные средства. Код ATX V08A B02.

Застосування йодовмісних контрастних речовин хворим на цукровий діабет, що приймають метформін, може призводити до оборотного порушення функцій нирок і лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). 

Пацієнти, що приймали менше ніж за 2 тижні до дослідження інтерлейкін-2, мають схильність до віддалених побічних реакцій (еритема, грипоподібні стани або шкірні реакції).

Супутнє застосування деяких нейролептиків або трициклічних антидепресантів може знизити поріг судомних нападів і, таким чином, збільшити ризик виникнення судом, пов’язаних із застосування контрастних речовин.

Одночасне застосування контрастних речовин з β-блокаторами може знизити поріг реакцій гіперчутливості, а також вимагати застосування більш високих доз β-агоністів при лікуванні реакцій гіперчутливості. 

β-блокатори, вазоактивні речовини, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину можуть знижувати ефективність механізмів кардіоваскулярної компенсації змін артеріального тиску.

Всі йодовмісні контрастні речовини можуть взаємодіяти з діагностичними тестами досліджень функцій щитоподібної залози, тому здатність щитоподібної залози зв’язувати йод може знижуватись на період до декількох тижнів.

Висока концентрація контрастних засобів у сироватці крові і сечі може впливати на результати лабораторних показників білірубіну, білків і неорганічних сполук (наприклад, заліза, міді, кальцію, фосфатів), тому лабораторні аналізи не слід проводити у той же день.

діюча речовина: йогексол;

1 мл розчину містить йогексолу 647 мг, що еквівалентно 300 мг йоду/мл йогексолу 755 мг, що еквівалентно 350 мг йоду/мл;

допоміжні речовини: трометамол; кальцію натрію; едетат; соляної кислоти 5 М розчин до рН 6,8 - 7,6; вода для ін'єкцій.

Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складною технікою протягом перших 24 годин після інтратекального введення контрастних засобів (див. розділ «Особливості застосування»). При наявності симптомів після проведення мієлографії рішення потрібно приймати індивідуально.

Вагітність. Безпека застосування лікарського засобу під час вагітності не встановлена. Результати експериментальних доклінічних досліджень, що стосуються репродуктивності, розвитку ембріона чи плода, перебігу вагітності, пери- та постнатального розвитку, не вказують на існування прямого чи непрямого шкідливого впливу. По можливості слід уникати променевого впливу під час вагітності, необхідно виважено підійти до призначення рентгенівського дослідження з контрастним засобом або без нього через можливий ризик.

Юніпак® під час вагітності можна застосовувати лише у разі крайньої необхідності відповідно до рекомендацій лікаря та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Окрім уникнення променевого впливу, при оцінці користі/ризику слід враховувати чутливість щитовидної залози плоду до йоду.

Функцію щитовидної залози необхідно перевіряти у всіх новонароджених протягом першого тижня життя у разі введення матері під час вагітності йодовмісних контрастних речовин. Повторне оцінювання функції щитовидної залози рекомендується проводити у віці від 2 до 6 тижнів, особливо у новонароджених або недоношених новонароджених з низькою вагою.

Годування грудьми. Контрастні засоби трохи проникають у грудне молоко і мінімальна кількість абсорбується в кишечнику. Тому ймовірність ризику для плоду мала.

Після введення йодовмісних контрастних засобів жінці годування груддю можна продовжувати. У дослідженні кількість йогексолу, що виділилася з грудним молоком протягом перших 24 годин після введення, становила 0,5% дози з виправленням на масу тіла. Кількість йогексолу, який потрапляє в організм дитини протягом перших 24 годин після введення, становить лише 0,2% дитячої дози.

Препарат застосовують дітям.

Слід пам'ятати про можливість розвитку транзиторного гіпотиреоїдизму у недоношених, новонароджених та інших дітей у зв'язку з введенням йодовмісних контрастних речовин.

Недоношені діти мають підвищену чутливість до йоду. Повідомлялося про розвиток транзиторного гіпотиреоїдизму у недоношеної дитини, яка перебувала на грудному вигодовуванні. Мати, яка годувала грудьми, неодноразово отримувала препарат Омніпак (див. розділ «Особливості застосування»).

Немовлятам та маленьким дітям необхідно забезпечити адекватну гідратацію до та після введення контрастного препарату. Застосування нефротоксичних препаратів слід припинити. Пов'язане із віком зниження клубочкової фільтрації у немовлят може призвести до затримки виведення контрастної речовини.

• Омніпак® призначений лише для діагностичних цілей.
• Рентгеноконтрастний препарат для застосування дітям та дорослим для проведення кардіоангіографії, артеріографії, урографії, флебографії та контрастного посилення при комп'ютерній томографії (КТ) поперекової, грудної та шийної мієлографії, КТ-цистернографії після субарахноїдального введення; артрографії, ендоскопічної ретроградної панкреатографії (ЕРПГ), ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ), герніографії, гістеросальпінгографії, сіалографії та досліджень шлунково-кишкового тракту.

• Підвищена чутливість до активної речовини або інших компонентів препарату.
• Виражений тиреотоксикоз.

Доза препарату залежить від методу дослідження, віку, маси тіла, хвилинного об'єму серця, загального стану пацієнта та техніки введення препарату. Зазвичай використовується така ж концентрація та обсяг йоду, як і для іншого йодовмісного рентгеноконтрастного засобу. Перед та після застосування контрастної речовини, так само як і для інших рентгеноконтрастних засобів, необхідно забезпечити відповідну гідратацію організму.

Препарат призначений для внутрішньовенного, внутрішньоартеріального, інтратекального та внутрішньопорожнинного введення.

Таблиця 2

Концентрації та дози препарату, що застосовуються

 * - Для мінімізації ризику побічних реакцій сумарна доза йоду не повинна перевищувати 3 г.

Особливості застосування

Загальні особливості застосування неіонних мономерних контрастних засобів.
Гіперчутливість. Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на йодовмісні контрастні препарати потребує підвищеної уваги. Тому перед застосуванням контрастних засобів, необхідно зібрати детальний медичний анамнез. Пацієнтам з алергічним діатезом та відомими реакціями гіперчутливості препарат застосовують лише за наявності абсолютних показань до проведення процедури.

У разі непереносимості контрастних засобів можлива премедикація кортикостероїдами або антагоністами H1- та H2-гістамінових рецепторів, проте вони не запобігають розвитку анафілактичного шоку та маскують його початкові симптоми.

У хворих на бронхіальну астму існує підвищений ризик розвитку бронхоспазму. 

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на Омніпак дуже малий. Однак йодовмісні контрастні речовини можуть спричинити загрозливі для життя, летальні анафілактичні/анафілактоїдні реакції або інші прояви гіперчутливості. Незалежно від кількості та шляху введення препарату, такі симптоми, як ангіоедема, кон’юнктивіт, кашель, свербіж, риніт, чхання та кропив’янка, можуть свідчити про серйозну анафілактоїдну реакцію, що потребує лікування. З цієї причини слід заздалегідь спланувати послідовність лікувальних заходів на випадок виникнення серйозних побічних реакцій та мати в наявності необхідні препарати, обладнання та кваліфікований медичний персонал для надання негайної допомоги. При розвитку шокового стану введення контрастної речовини необхідно негайно припинити і, у разі необхідності, розпочати специфічне внутрішньовенне лікування. Рекомендується використовувати постійну канюлю або катетер для швидкого внутрішньовенного доступу на час проведення рентгеноконтрастного дослідження.

Пацієнти, які застосовують бета-адреноблокатори, особливо астматики, можуть мати нижчий поріг виникнення бронхоспазму і бути менш чутливими до лікування бета-агоністами та адреналіном, що може вимагати застосування більш високих доз. Також у таких пацієнтів прояви анафілаксії можуть бути атиповими і помилково вважатися вагусними реакціями.

Як правило, реакції гіперчутливості проявляються як незначні респіраторні або шкірні симптоми, такі як дещо утруднене дихання, почервоніння шкіри (еритема), кропив’янка, свербіж або набряк обличчя. Тяжкі реакції, такі як ангіоедема, підглотковий набряк, бронхіальний спазм і шок, є рідкими.

Ці реакції зазвичай виникають протягом однієї години після застосування контрастної речовини. У рідкісних випадках гіперчутливість може виникнути із затримкою (через кілька годин або днів), однак ці реакції гіперчутливості рідко загрожують життю і в основному впливають на шкіру.

Коагулопатія. Катетерна ангіографія із застосування контрастних речовин пов’язана з ризиком виникнення індукованого тромбоемболічного ускладнення. На відміну від іонних контрастних речовин, неіонні контрастні речовини in vitro мають більш слабкий інгібуючий ефект коагуляції.

Під час катетеризації слід враховувати, що, крім контрастної речовини, на розвиток тромбоемболічних ускладнень можуть впливати й інші чинники, такі як тривалість обстеження, кількість ін’єкцій, тип катетера та матеріал шприца, існуючі основні захворювання та супутнє застосування лікарських засобів.

Порівняно з іонними препаратами неіонні контрастні засоби менше впливають in vitro на систему коагуляції крові. При проведенні процедур судинної катетеризації слід дуже ретельно дотримуватись методик ангіографічних досліджень та часто промивати катетери (наприклад, розчином хлориду натрію з додаванням гепарину) для мінімізації ризику тромбозів та емболій, що пов’язані з втручанням. 

Процедура обстеження повинна бути якомога коротшою.

Необхідно стежити за пацієнтами з гомоцистинурією (ризик розвитку тромбоемболії).

Гідратація. Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). При необхідності, гідратацію проводять внутрішньовенно, доки екскреція контрастної речовини не завершиться. 

Це має особливе значення для пацієнтів з дис- і парапротеїнемією, множинною мієломою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, гіперурикемією, а також для немовлят, маленьких дітей, пацієнтів літнього віку і пацієнтів, загальний стан яких поганий.

У пацієнтів з підвищеним ризиком необхідно контролювати водно-електролітний обмін та стежити за симптомами зниження вмісту кальцію в сироватці крові.

Внаслідок ризику дегідратації, індукованої діуретиками, спочатку необхідно провести водно-електролітну регідратацію для попередження ризику гострої ниркової недостатності. 

Реакції з боку серцево-судинної системи. Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв’язку з ризиком розвитку аритмії або порушень гемодинаміки. Особливо при інтракоронарному, ліво- та правошлуночковому застосуванні контрастних речовин (див. розділ «Побічні реакції»).

Особливо схильними до кардіальних ускладнень є пацієнти із серцевою недостатністю, тяжкою ішемічною хворобою серця, нестабільною стенокардією, захворюваннями клапанів, перенесеним інфарктом міокарда, коронарним шунтуванням і легеневою гіпертензією.

Частіше реакції з ішемічними змінами в ЕКГ і аритмією виникають у пацієнтів літнього віку та пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі.

У пацієнтів із серцевою недостатністю інтравазальне введення контрастних речовин може викликати набряк легенів.

Порушення ЦНС

Повідомлялося про випадки виникнення енцефалопатії при застосуванні йогексолу (див. розділ «Побічні реакції»). Контраст-індукована енцефалопатія може проявлятися такими симптомами та ознаками неврологічної дисфункції, як головний біль, порушення зору, кортикальна сліпота, сплутаність свідомості, судоми, втрата координації, геміпарез, афазія, непритомність, кома та набряк мозку. Симптоми зазвичай виникають протягом декількох хвилин або годин після введення йогексолу і, як правило, зникають протягом декількох днів. 

Фактори, що підвищують проникність гематоенцефалічного бар’єра, полегшують перенесення контрастних речовин в тканини мозку і можуть призвести до можливих реакцій ЦНС, наприклад енцефалопатії. Слід з обережністю застосовувати препарат внутрішньосудинно пацієнтам з гострим ішемічним інсультом або гострою внутрішньочерепною кровотечею, а також пацієнтам із захворюваннями, викликаними порушенням гематоенцефалічного бар’єра, а також пацієнтам з набряком головного мозку, гострою демієлінізацію або прогресуючим церебральним атеросклерозом. Якщо є підозра на контраст-індуковану енцефалопатію, слід припинити застосування йогексолу та розпочати відповідне медикаментозне лікування.

Неврологічні симптоми, викликані метастазами, дегенеративними або запальними процесами, можуть посилюватися при застосуванні контрастних засобів. Внутрішньоартеріальна ін’єкція контрастних речовин може викликати вазоспазм з подальшими церебральними ішемічними ускладненнями. 

Пацієнти з симптоматичними цереброваскулярними захворюваннями, інсультом в анамнезі або частими транзиторними ішемічними нападами мають підвищений ризик індукованих неврологічних ускладнень після внутрішньоартеріальної ін’єкції контрастних препаратів.

Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій спостерігається у алко- та наркозалежних пацієнтів. У поодиноких випадках спостерігалась тимчасова втрата слуху або глухота після мієлографії, що, як вважається, може бути пов’язано із падінням тиску спинномозкової рідини внаслідок люмбальної пункції.

Ренальні реакції. Для запобігання розвитку контрастіндукованої нефропатії, порушення функцій нирок або гострої ниркової недостатності, пов’язаної із введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які належать до групи ризику: хворі на цукровий діабет та пацієнти з порушенням функцій нирок.

Інші фактори схильності до небажаних ниркових реакцій: попередня ниркова недостатність після застосування контрастних речовин, захворювання нирок в анамнезі, вік старше 60 років, дегідратація, прогресуючий атеросклероз, декомпенсована серцева недостатність, високі дози контрастних засобів та множинні ін’єкції, безпосереднє введення контрастних засобів в ниркову артерію, експозиція подальших нефротоксинів, тяжка та хронічна гіпертензія, гіперурикемія, парапротеїнемія (мієломатоз, макроглобулінемія Вальденстрема) або диспротеїнемія. 

Заходи щодо запобігання побічним реакціям:

• виявлення пацієнтів, які належать до групи ризику;
• забезпечення, у разі необхідності, адекватної гідратації, шляхом проведення внутрішньовенної інфузії, яку починають до введення контрастного препарату і продовжують до моменту його виведення нирками;
• запобігання додатковому навантаженню на нирки шляхом уникнення застосування нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, перетискання артерій, проведення ниркової артеріальної ангіопластики, значних хірургічних втручань до виведення контрастної речовини з організму; зменшення дози до мінімуму;
• відкладання повторного дослідження контрастними речовинами до відновлення функції нирок відповідно до показників, які спостерігались перед останнім введенням препарату. Контрастні засоби можуть бути призначені для проведення рентгенологічних процедур пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Немає необхідності в коригуванні інтервалу часу між ін’єкцією контрастної речовини і сеансом гемодіалізу. 

Пацієнти з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном. Застосування йодовмісних контрастних речовин хворим на цукровий діабет, які приймають метформін, особливо пацієнтам з порушенням функцій нирок, може призводити до лактоацидозу.

Для попередження лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням контрастного засобу, що містить йод, необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові та вжити запобіжних заходів у нижчезазначених випадках.

Нормальний рівень креатиніну сироватки крові (<130 мкмоль/л)/ нормальна функція нирок. Прийом метформіну слід припинити під час введення контрастного засобу і не відновлювати протягом 48 годин або до відновлення функцій нирок/ креатиніну сироватки крові до нормального рівня. 

Підвищення рівня креатиніну сироватки крові (>130 мкмоль/л)/ порушення функцій нирок. Слід припинити прийом метформіну та відкласти обстеження контрастним засобом на 48 годин. Терапію метформіном поновлюють тільки у разі, якщо функція нирок не погіршилась (рівень креатиніну сироватки крові не підвищився) порівняно з відповідними значеннями до введення контрасту. У невідкладних випадках, коли функція нирок погіршена або її стан невідомий, лікар повинен оцінити співвідношення ризик/користь для пацієнта від застосування препарату і вжити запобіжних заходів: припинити прийом метформіну. Особливо важливим є забезпечення адекватної гідратації пацієнта перед застосуванням контрастного засобу та протягом 24 годин після введення контрастного засобу. Слід контролювати функцію нирок (зокрема, креатинін сироватки крові), рівень молочної кислоти у сироватці крові та pH крові, а також розвиток ознак лактоацидозу у пацієнтів.

Печінкові реакції. Існує потенційний ризик транзиторної печінкової дисфункції. Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з тяжким порушенням як ниркової, так і печінкової функції, оскільки у них можлива істотна затримка кліренсу контрастної речовини. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати контрастну речовину для радіологічних процедур.

Міастенія. Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може посилювати симптоми міастенії. 

Феохромоцитома. При виконанні інвазивних процедур хворим на феохромоцитому необхідне профілактичне застосування альфа-блокаторів для запобігання розвитку гіпертонічних кризів. 

Порушення функції щитоподібної залози. Йодовмісні контрастні речовини впливають на функцію щитоподібної залози завдяки вмісту в них вільного йодиду та додаткового йодиду, що виділяється при дейодуванні. Це може спричинити гіпертиреоз або навіть тиреотоксичний криз у схильних до цього пацієнтів.

Пацієнти з наявним, але ще не виявленим гіпертиреозом, становлять групу ризику, тому пацієнтам з латентним гіпертиреозом (наприклад, вузловим зобом) та пацієнтам з функціональною автономією (часто, наприклад, пацієнти літнього віку, особливо в регіонах з дефіцитом йоду) необхідно оцінювати функцію щитоподібної залози до проведення обстеження, якщо підозрюються зазначені вище стани.

Перед введенням йодовмісного контрастного засобу необхідно переконатися, що пацієнт не планує сканування щитоподібної залози, перевірку її функцій або лікування радіоактивним йодом, оскільки введення йодовмісних контрастних речовин, незалежно від шляху введення, впливає на результати аналізу щодо визначення рівня гормонів та поглинання йоду щитоподібною залозою або метастазів раку щитоподібної залози, доки екскреція йоду з сечею не нормалізується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Після ін'єкції йодовмісного контрастного препарату також існує ризик індукції гіпотиреозу.

Тривожні стани. У разі вираженого стану тривоги може бути призначений седативний лікарський засіб.

Серповидноклітинна анемія. Контрастні засоби можуть сприяти хворобам у осіб, гомозиготних щодо серповидноклітинної анемії, при внутрішньовенному та внутрішньо-артеріальному введенні. 

Інші фактори ризику. У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями спостерігалися випадки серйозного васкуліту або синдроми, подібні синдрому Стівенса – Джонсона.

Важкі судинні та неврологічні захворювання, особливо у осіб літнього віку, є факторами ризику реакцій на введення контрастних засобів.

Екстравазація. Вихід контрастного засобу із судин (екстравазація) рідко супроводжувався місцевим болем і набряком, що проходили без наслідків. Однак зафіксовано випадки запалення і навіть некрозу тканин. Як загальні заходи рекомендується по можливості підняття та охолодження місця ін’єкції. У разі розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.

Нагляд за пацієнтом. Після введення контрастного препарату слід спостерігати за станом пацієнта протягом як мінімум 30 хвилин, оскільки більшість серйозних побічних реакцій виникає протягом цього часу. Пацієнт повинен залишатися у лікарні (але не обов’язково в радіологічному відділенні) протягом однієї години після останнього введення контрастного засобу і, у разі розвитку будь-яких симптомів, повернутися до відділення радіології.

Інтратекальне введення. Після виконання мієлографії пацієнт повинен перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20° головою та грудною кліткою. Після цього хворого можна переводити на амбулаторний режим, однак пацієнт повинен уникати нахилів. При дотриманні постільного режиму підняте положення голови та грудей повинно зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідно спостерігати за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторні пацієнти протягом перших 24 годин після дослідження не повинні залишатися на самоті.

Особливості застосування дітям. Слід пам’ятати про можливість розвитку транзиторного гіпотиреоїдизму у недоношених, новонароджених та інших дітей у зв’язку з введенням йодовмісних контрастних речовин. Недоношені діти мають підвищену чутливість до йоду. Необхідно контролювати функцію щитоподібної залози. При застосуванні йодовмісних контрастних речовин вагітним жінкам слід контролювати функцію щитоподібної залози у новонароджених протягом першого тижня життя.

Особливо немовлятам до та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватну гідратацію. Лікування нефротоксичності має бути зваженим. Залежно від віку зменшується швидкість клубочкової фільтрації у немовлят, що може призвести до затримки екскреції контрастних речовин.

У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається особливо легко.

Церебральна артеріографія. У пацієнтів з прогресуючим атеросклерозом, тяжкою формою гіпертензії, декомпенсацією серцевої діяльності, літнього віку, інсультом в анамнезі або емболією та головним болем, серцево-судинні реакції, такі як брадикардія та підвищення або зниження артеріального тиску, можуть виникати частіше.

Артеріографія. Під час проведення процедури можлива травма артерії, вени, аорти та сусідніх органів, плевроцентез, ретроперитонеальная кровотеча, травма спинного мозку і симптоми параплегії.

Загальні види побічних реакцій (характерні для всіх йодовмісних рентгеноконтрастних засобів). Нижче наведено можливі основні побічні ефекти, що пов’язані з рентгенологічними процедурами із застосуванням неіонних контрастних засобів.

Реакції гіперчутливості можуть виникати незалежно від дози препарату, що вводиться, і способу введення. Легкі симптоми можуть бути першими ознаками серйозної анафілактичної реакції/шоку. Введення контрастної речовини слід негайно припинити та у разі необхідності – провести специфічну терапію із внутрішньосудинним введенням ліків.

Транзиторне підвищення S-креатиніну є частим явищем після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, підвищується ризик виникнення контрастіндукованої нефропатії.

Йодизм або йодний паротит – дуже рідкісна реакція на введення йодовмісних рентгеноконтрастних засобів. Вона може виражатися у вигляді набряку та болю у слинних залозах протягом періоду до 10 днів після дослідження.

Визначення частоти побічних реакцій базується на внутрішній клінічній документації та опублікованих результатах масштабних досліджень, що охоплювали понад 90000 пацієнтів.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: 

дуже часто (≥1:10), часто (≥1:100, <1:10), нечасто (≥ 1:1000, <1:100), рідко (≥ 1:10000, <1:1000), дуже рідко (< 1:10000), невідомо (доступні дані не дають змоги оцінити частоту).

З боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості (включаючи задишку, висип, еритему, кропив’янку, свербіж, шкірні реакції, васкуліт, кон’юнктивіт, кашель, риніт, чхання, ангіоневротичний набряк, набряк гортані, ларингоспазм, бронхоспазм або некардіогенний набряк легень). Вони можуть розвиватися як безпосередньо після введення препарату, так і через декілька днів. 

Невідомо: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, анафілактичний/анафілактоїдний шок.

З боку нервової системи

Рідко: головний біль.

Дуже рідко: дисгевзія (минущий металевий присмак).

Невідомо: вазовагальна непритомність.

З боку серцево-судинної системи

Рідко: брадикардія.

Дуже рідко: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи

Нечасто: нудота.

Рідко: блювання.

Дуже рідко: діарея, біль/дискомфорт в животі.

Невідомо: збільшення розмірів слинних залоз.

Загальні розлади

Часто: відчуття жару.

Нечасто: гіпергідроз, відчуття холоду, вазовагальні реакції.

Рідко: пірексія.

Дуже рідко: тремтіння (озноб).

Травми, отруєння і ускладнення процедур

Невідомо: йодизм.

Побічні реакції, пов’язані із внутрішньосудинним (внутрішньоартеріальним та внутрішньовенним) введенням. 

Будь ласка, прочитайте спочатку підрозділ «Загальні види побічних реакцій». Нижченаведена частота побічних реакцій пов’язана тільки з внутрішньосудинним введенням неіонних мономерних контрастних речовин.

Розвиток побічних реакцій, що можуть спостерігатись під час внутрішньоартеріального введення, залежить від місця ін’єкції та дози препарату. При селективній ангіографії та інших дослідженнях, коли контрастний засіб у високій концентрації проникає до органа, що досліджується, можливе порушення функцій даного органа. 

З боку системи крові та лімфатичної системи

Невідомо: тромбоцитопенія

З боку ендокринної системи

Невідомо: тиреотоксикоз, транзиторний гіпотиреоїдизм.

З боку психіки

Невідомо: сплутаність свідомості, збудження, неспокій, тривожність.

З боку нервової системи

Рідко: запаморочення, парез, параліч, світлобоязнь, сонливість.

Дуже рідко: судоми, порушення свідомості, цереброваскулярний розлад, ступор, розлади чутливості (включаючи гіпестезію), парестезія, тремор.

Невідомо: транзиторна моторна дисфункція (включаючи розлади мовлення, афазію, дизартрію), транзиторна контрастна енцефалопатія (включаючи тимчасову втрату пам’яті, дезорієнтацію, кому, ретроградну амнезію, набряк мозку).

З боку органів зору

Рідко: розлади зору.

Невідомо: транзиторна коркова сліпота.

З боку органів слуху та рівноваги

Невідомо: транзиторна втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи

Рідко: аритмія (включаючи брадикардію, тахікардію). 

Дуже рідко: інфаркт міокарда, припливи.

Невідомо: артеріальна гіпертензія, тяжкі ускладнення з боку серця (включаючи зупинку серця, кардіореспіраторну зупинку), серцева недостатність, спазм коронарних артерій, ціаноз, біль у грудях, шок, артеріальний спазм, тромбофлебіт та тромбоз.

З боку дихальної системи

Часто: транзиторні зміни частоти дихання, респіраторний дистрес.

Рідко: кашель, зупинка дихання.

Дуже рідко: диспное.

Невідомо: тяжкі респіраторні симптоми та ознаки, набряк легенів, синдром гострого респіраторного дистресу, бронхоспазм, ларингоспазм, апное, аспіраційний напад астми.

З боку травної системи

Рідко: діарея.

Невідомо: загострення панкреатиту, гострий панкреатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Рідко: висип, свербіж, кропив’янка

Невідомо: бульозний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; гострий генералізований екзантематозний пустульоз; лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами; загострення псоріазу; еритема; дерматит, пов’язаний з дією препарату; відшаровування шкіри.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Невідомо: артралгія, м’язова слабкість, опорно-руховий спазм.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Рідко: порушення функцій нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

Загальні розлади та зміни у місці введення

Нечасто: біль та дискомфорт.

Рідко: астенічний стан (включаючи нездужання, втому).

Невідомо: реакції в місці введення, включаючи екстравазацію, біль у спині. 

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Невідомо: йодизм.

Інтратекальне введення

Будь ласка, прочитайте спочатку підрозділ «Загальні види побічних реакцій». Наведена нижче частота побічних реакцій пов’язана тільки з інтратекальним введенням неіонних мономерних контрастних речовин.

Побічні реакції можуть виникати через декілька годин або днів після інтратекального введення. Їх частота приблизно відповідає частоті ускладнень після люмбальних пункцій без введення контрастного засобу. Щоб мінімізувати зниження тиску, слід запобігати надмірному виведенню спинномозкової рідини.

З боку психіки

Невідомо: сплутаність свідомості, збудження.

З боку нервової системи

Дуже часто: головний біль (може бути сильним та тривалим).

Нечасто: асептичний менінгіт (включаючи хімічний менінгіт).

Рідко: судоми, запаморочення.

Невідомо: аномальна електроенцефалограма, менінгізм, епілептичний статус, транзиторна індукована контрастом енцефалопатія, в тому числі транзиторна втрата пам'яті, кома, ступор і ретроградна амнезія, моторна дисфункція (включаючи розлад мовлення, афазію, дизартрію), парестезії, гіпестезії та сенсорні розлади.

З боку органів зору

Невідомо: транзиторна коркова сліпота, світлобоязнь.

З боку органів слуху та рівноваги

Невідомо: транзиторна втрата слуху.

З боку травної системи

Часто: біль у животі, блювання.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Рідко: біль у шиї, біль у спині.

Невідомо: м’язові спазми.

Загальні розлади та зміни у місці введення

Рідко: біль у кінцівках.

Невідомо: зміни в місці введення.

Побічні реакції, пов’язані з внутрішньопорожнинним введенням

Будь ласка, прочитайте спочатку підрозділ «Загальні види побічних реакцій». Наведена нижче частота побічних реакцій пов’язана тільки з внутрішньопорожнинним введенням неіонних мономерних контрастних речовин.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХП).

Шлунково-кишкові розлади

Загальні: панкреатит, підвищення амілази крові.

Пероральне застосування.

З боку травної системи

Дуже часто: діарея.

Часто: нудота, блювання.

Рідко: біль у животі.

Гістеросальпінгографія (ГСГ).

З боку травної системи

Дуже часто: біль у нижніх відділах живота.

Артрографія.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Невідомо: артрит.

Загальні розлади та порушення у місці введення

Дуже часто: біль.

Герніографія.

Загальні розлади та зміни у місці введення

Невідомо: Постпроцедурний біль.

Окремі побічні реакції

Повідомлялося про розвиток тромбоемболічних ускладнень у зв’язку з проведенням контрастної ангіографії коронарних, мозкових, ниркових та периферичних артерій. Контрастна речовина може сприяти розвитку ускладнень (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про розвиток ускладнень з боку серця, включаючи гострий інфаркт міокарда під час або після проведення контрастної коронарної ангіографії. Пацієнти літнього віку або пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця, нестабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка мали вищий ризик розвитку ускладнень (див. розділ «Особливості застосування»).

У поодиноких випадках контрастний засіб може проникати через гематоенцефалічний бар’єр, у результаті чого виникає накопичення препарату в корі головного мозку, що може спричинити неврологічні реакції, включаючи судоми, транзиторні моторні або сенсорні розлади, транзиторне порушення свідомості, транзиторну втрату пам’яті та енцефалопатію (див. розділ «Особливості застосування»).

Анафілактоїдні реакції та анафілактоїдний шок може призвести до глибокої гіпотензії та пов’язаних з нею симптомів, включаючи гіпоксичну енцефалопатію, ниркову та печінкову недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

В деяких випадках транссудація (екстравазація) контрастної речовини спричиняє локальний біль та набряк, які зазвичай проходять без ускладнень. Зафіксовані випадки запалення, некрозу тканин і компартмент-синдрому (див. розділ «Особливості застосування»).

Доклінічні дані свідчать про велику широту терапевтичного вікна лікарського засобу та відсутність верхньої межі стандартно допустимих доз для внутрішньосудинного застосування. Ризик розвитку симптомів передозування мінімальний, якщо пацієнтові протягом короткого часу не вводити більше 2000 мг/кг йоду. Тривала процедура при високих дозах препарату може вплинути на функції нирок (період напіввиведення - 2 години).

Випадкове передозування може зустрічатися при складних агіографічних процедурах у дітей, особливо у випадках багаторазового введення високих доз.

У разі передозування необхідно провести корекцію порушень водно-електролітного балансу. Наступні 3 дні слід моніторити функцію нирок. У разі потреби застосувати гемодіаліз для видалення надлишків препарату.

Специфічного антидоту не існує.

Зберігати в оригінальній упаковці та захищеному від вторинного рентгенівського випромінювання місці при температурі не вище 30 ° С. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Омніпак - йодовмісний рентгеноконтрастний засіб