Оспамокс DT таблетки, що диспергуються, по 1000 мг, 12 шт.

Таблетки по 1000 мг: по 6 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки від білого до жовтувато-білого кольору, з рискою з обох боків таблетки.

Механізм дії

Амоксицилін – напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів [а саме: пеніцилін-зв’язуючих білків (ПЗБ)] у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин. Амоксицилін неактивний щодо мікроорганізмів, які виробляють бета-лактамази.

Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки

Час, за який концентрація антибіотика досягає мінімальної інгібіторної концентрації (T > MІК), є дуже важливим фактором для успішного лікування бактеріальних інфекцій за допомогою амоксициліну.

Механізми резистентності

Основними механізмами резистентності до амоксициліну є:

• інактивація бактеріальними бета-лактамазами;
• перетворення ПЗБ, що зменшує спорідненість антибактеріального препарату зі структурами мішені.

Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса може викликати резистентність бактерій або сприяти їй, зокрема у грамнегативних бактерій.

Граничні значення

Граничні значення МІК для амоксициліну, встановлені Європейським комітетом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST), версія 5.0

Рівень резистентності чутливих мікроорганізмів може варіювати залежно від регіону.

Чутливість мікроорганізмів до амоксициліну іn vitro

До препарату чутливі такі види мікроорганізмів:

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, бета-гемолітичні стрептококи (групи А, В, С, G) – Listeria monocytogenes.

Непостійно чутливі (набута резистентність може стати проблемою):

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Helicobacter pylori, Proteus mirabilis, Salmonella typhi, Salmonella paratyphi, Shigella spp., Pasteurella multocida, Vibrio cholera.

Грампозитивні аероби: коагулаза-негативні стафілококи: Staphylococcus aureus¹, Streptococcus pneumoniae; група стрептококових бактерій Viridans.

¹Майже всі S. aureus є резистентними до амоксициліну через продукування пеніцилінази. Крім цього, всі метицилін-резистентні штами є резистентними до амоксициліну.

Грампозитивні анаероби: Clostridium spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.

Інші мікроорганізми: Borrelia burgdorferi.

Мікроорганізми, що мають природну стійкість до антибіотика²:

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium²

² Природна посередня чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp.

Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp. (деякі штами Bacteroides fragilis є резистентними).

Інші мікроорганізми: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

Всмоктування. Амоксицилін повністю розчинний у водному розчині при фізіологічному значенні pH. Він швидко і добре всмоктується при пероральному застосуванні. При пероральному застосуванні біодоступність амоксициліну становить приблизно 70 %. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину.

Результати фармакокінетичних досліджень, в яких амоксицилін в дозі 250 мг тричі на добу призначали натще в групі здорових добровольців, наведені нижче.

При застосуванні доз від 250 до 3000 мг біодоступність (параметри AUC та C_max) лінійно пропорційна дозі. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію.

Гемодіаліз може використовуватись для виведення амоксициліну.

Розподіл. Приблизно 18 % амоксициліну зв’язується з білками плазми крові, уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг. Після внутрішньовенного введення амоксицилін був виявлений в жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін погано проникає у спинномозкову рідину. Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів значної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату, у тканинах організму.

Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може проникати у грудне молоко. Було виявлено, що амоксицилін проникає крізь плацентарний бар’єр.

Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10–25 % початкової дози

Виведення. Амоксицилін виводиться переважно нирками. У здорових добровольців середній період напіввиведення амоксициліну становить приблизно одну годину, а середній загальний кліренс – приблизно 25 л/год. Приблизно 60–70 % прийнятої дози виводиться протягом перших 6 годин після прийому разової дози 250 мг або 500 мг амоксициліну у незміненому стані з сечею. Різні дослідження показали, що виведення амоксициліну із сечею становить 50–85 % протягом 24-годинного періоду. Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну.

Вік. Період напіввиведення амоксициліну є ідентичним у дітей віком від 3 місяців до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати два рази на день через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозування слід обирати з обережністю, рекомендується також контроль ниркової функції.

Стать. Після перорального застосування амоксициліну здоровим чоловікам та жінкам не було виявлено істотного впливу статі на фармакокінетику амоксициліну.

Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну пропорційно зменшується зі зниженням ниркової функції.

Порушення функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають приймати лікарський засіб з обережністю. Функцію печінки слід регулярно контролювати.

Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії. Амоксицилін. Код АТХ J01C A04.

Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою — ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон зменшують ниркову канальцеву секрецію амоксициліну, що може призводити до збільшення його рівня у плазмі крові і пролонгування дії. Не рекомендується одночасне застосування з амоксициліном.

Алопуринол. Одночасне застосування з амоксициліном збільшує ймовірність виникнення шкірних алергічних реакцій.

Тетрацикліни. Тетрацикліни та інші препарати, що чинять бактеріостатичну дію (макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну.

Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Пероральні антикоагулянти. Антикоагулянти для перорального застосування та пеніцилінові антибіотики широко використовуються на практиці; при цьому повідомлень про взаємодію не надходило. Однак описано окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали амоксицилін та аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ. Крім того, може виникати необхідність корекції дози пероральних антикоагулянтів.

Метотрексат. Застосування амоксициліну з метотрексатом призводить до посилення токсичної дії останнього. Амоксицилін знижує нирковий кліренс метотрексату, тому слід перевіряти рівень його концентрації у сироватці крові.

Дигоксин. Збільшується всмоктування дигоксину, тому необхідна корекція його дози.

Амоксицилін слід з обережністю застосовувати разом з пероральними гормональними контрацептивами, оскільки плазмовий рівень естрогенів і прогестерону може тимчасово знизитися, що може зменшити ефективність гормональних контрацептивів. Тому рекомендується використовувати додаткові негормональні протизаплідні засоби.

Інші види взаємодій.

Форсований діурез призводить до зменшення концентрації амоксициліну у плазмі крові внаслідок збільшення його елімінації.

Поява діареї може призводити до зменшення абсорбції інших лікарських засобів та несприятливо впливати на їх ефективність.

Підвищений рівень амоксициліну в плазмі крові та сечі може впливати на результати деяких лабораторних досліджень. При застосуванні хімічних методів зазвичай спостерігаються хибнопозитивні результати.

При визначенні глюкози в сечі рекомендується використовувати ферментативний глюкозооксидазний метод.

Наявність амоксициліну може впливати на результати кількісного визначення естріолу у вагітних жінок.

При високих концентраціях амоксицилін може знизити рівень глікемії у сироватці крові. Амоксицилін може впливати на визначення білка колориметричним методом.

діюча речовина: амоксицилін;

1 таблетка містить амоксициліну 500 мг або 1000 мг у формі амоксициліну тригідрату;

допоміжні речовини: магнію стеарат, аспартам (Е 951), натрію кроскармелоза, маніт (Е 421), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, мальтодекстрин, гідроксипропілкрохмаль гороховий прежелатинізований, титану діоксид (Е 171), персиково-абрикосовий ароматизатор порошкоподібний, апельсиновий ароматизатор порошкоподібний.

Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися. Проте деякі побічні реакції (наприклад, алергічні реакції, запаморочення, судоми) можуть впливати на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Амоксицилін проникає через плацентарний бар’єр; його концентрація в плазмі крові плода становить приблизно 25–30 % від концентрації у плазмі крові вагітної. Обмежені дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. Дослідження на тваринах показали відсутність тератогенної дії амоксициліну. При необхідності призначення амоксициліну у період вагітності слід провести ретельну оцінку співвідношення потенційного ризику для плода та очікуваної користі для жінки.

Амоксицилін виділяється у незначній кількості в грудне молоко, тому не можна виключити ризику розвитку гіперчутливості у дитини у період годування груддю. Застосування лікарського засобу у цей період можливе тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для дитини. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого виникли шлунково-кишкові розлади (діарея), кандидоз або висип на шкірі.

Фертильність. Дані щодо впливу амоксициліну на фертильність у людей відсутні. Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах показали відсутність впливу на фертильність.

Застосовують у педіатричній практиці (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Амоксицилін призначений для лікування таких інфекцій:

• гострий бактеріальний синусит;
• гострий отит середнього вуха;
• гострий стрептококовий тонзиліт і фарингіт;
• загострення хронічного бронхіту;
• негоспітальна пневмонія;
• гострий цистит;
• безсимптомна бактеріурія у період вагітності;
• гострий пієлонефрит;
• тифоїдна і паратифоїдна лихоманка;
• дентальні абсцеси з поширеним целюлітом;
• інфекції протезованих суглобів;
• ерадикація Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії);
• хвороба Лайма.

Препарат застосовують для лікування та профілактики ендокардитів.

Підвищена чутливість до амоксициліну, інших пеніцилінів або допоміжних речовин лікарського засобу. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т. ч. анафілаксії) до бета-лактамних антибіотиків (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Дози амоксициліну встановлює лікар залежно від віку, маси тіла та стану нирок хворого, а також від чутливості мікроорганізмів та локалізації інфекційного процесу.

Тривалість лікування визначають за типом інфекції та клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Вона має бути якомога коротшою, хоча деякі інфекції потребують більш тривалого лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг  Таблиця 1

Діти з масою тіла < 40 кг

Діти можуть приймати амоксицилін у вигляді оральної суспензії, що приготована з порошку для приготування оральної суспензії Оспамокс або таблеток, що диспергуються, Оспамокс ДТ, за можливості забезпечення схем лікування при застосуванні відповідних лікарських форм у відповідному дозуванні. Амоксицилін у вигляді суспензії призначають дітям віком до 6 місяців. Дітям з масою тіла понад 40 кг слід призначати дози для дорослих.

Таблиця 2

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Немає необхідності у коригуванні дози лікарського засобу.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Таблиця 3

^# У більшості випадків перевага віддається парентеральній терапії.

Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі

Амоксицилін може видалятися із організму шляхом гемодіалізу.

Таблиця 4

Максимум 500 мг амоксициліну на добу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. При порушенні функції печінки лікарський засіб слід застосовувати обережно, регулярно контролюючи функції печінки.

Тривалість застосування. У разі інфекцій легкого та середнього ступеня препарат приймати протягом 5–7 днів. Однак якщо інфекції спричинені стрептококом, тривалість лікування має становити не менше 10 днів.

У разі хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій тяжкого перебігу тривалість лікування визначають за клінічною картиною.

Прийом лікарського засобу слід продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів.

Спосіб застосування. Прийом їжі не впливає на всмоктування амоксициліну. Терапію амоксициліном можна розпочати парентерально відповідно до рекомендацій щодо дозування препаратів для внутрішньовенного застосування та продовжити шляхом перорального прийому препарату.

Таблетки можна приймати двома різними способами: їх можна ковтати, запиваючи водою, або попередньо розчинити таблетку у воді. Таблетки можна розділити для полегшення ковтання.

Особливості щодо застосування

Найбільш поширеними побічними реакціями є діарея, нудота та шкірні висипи.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна визначити через відсутність даних).

Інфекції та інвазії: рідкісні – тривале або повторне застосування лікарського засобу може призвести до розвитку суперінфекцій і надмірного росту нечутливих мікроорганізмів або дріжджів, що спричиняють кандидоз шкіри та слизових оболонок.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поодинокі – еозинофілія, гемолітична анемія; рідкісні – лейкопенія, тяжка нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, мієлосупресія, гранулоцитопенія, збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу. Ці прояви є оборотними за умови припинення лікування.

З боку імунної системи: рідкісні – тяжкі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), анафілаксію, сироваткову хворобу, алергічний васкуліт, набряк гортані, анафілактичний шок; частота невідома – реакція Яриша — Герксгеймера.

З боку травного тракту: часті – діарея, нудота, блювання, метеоризм, біль у шлунку, м’які випорожнення, свербіж у ділянці ануса, втрата апетиту, енантема (особливо у ділянці рота), сухість у роті, порушення смаку; поодинокі – зміна кольору поверхні зубів (особливо у дітей при прийомі суспензії). Належні гігієнічні процедури для порожнини рота можуть попередити зміну кольору зубів, оскільки такій наліт здебільшого видаляється при чищенні зубів; рідкісні – антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний і геморагічний коліт), кандидоз кишечнику, забарвлення язика у чорний колір. Ці побічні явища в основному не є тяжкими і минають або під час лікування, або одразу після завершення терапії. Виникненню таких явищ можна запобігти, якщо застосовувати амоксицилін під час прийому їжі.

З боку нервової системи: рідкісні – гіперкінезія, гіперактивність, запаморочення, судоми (у пацієнтів з епілепсією і менінгітом, у разі порушення функції нирок, при застосуванні високих доз амоксициліну), асептичний менінгіт.

З боку гепатобіліарної системи: рідкісні – гепатит, холестатична жовтяниця, помірне і короткочасне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – шкірні висипи, кропив’янка, свербіж; рідкісні – мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний та ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Лаєлла, медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

Раптове виникнення кропив’янки вказує на алергічну реакцію на амоксицилін і потребує негайного припинення терапії.

З боку нирок та сечовидільної системи: поодинокі – гострий інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Інші: поодинокі – гарячка.

Симптоми: порушення функції травного тракту – нудота, блювання, діарея, наслідком чого може бути порушення водно-електролітного балансу.

Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводила до ниркової недостатності.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок або тих, хто отримував високі дози амоксициліну, можуть виникати судоми (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Лікування: слід викликати блювання або промити шлунок, після чого застосувати активоване вугілля та осмотичний проносний засіб. Потрібно підтримувати водний та електролітний баланс. Амоксицилін можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Оспамокс DT 1000 мг №12 таблетки - протимікробний засіб для системного застосування.