Парацетамол Бебі 120мг/5мл 10мл N20 суспензія оральна саше

По 50 мл або 100 мл у флаконі з дозуючим пристроєм у коробці по 5 мл або 10 мл у саше N20 у коробці.

Суспензія оральна.

Основні фізико-хімічні властивості: в'язка суспензія білого кольору з білими кристалами з фруктовим запахом.

Протибольовий та жарознижувальний ефект парацетамолу обумовлений пригніченням синтезу простагландинів та переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.

Парацетамол добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Пік концентрації в плазмі досягається через 20-30 хвилин після прийому. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться переважно нирками. Період напіввиведення – від 1 до 4 годин.

Анальгетики та антипіретики. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись – з холестираміном.

Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилюватися при одночасному тривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсична дія препарату на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Діюча речовина: 5 мл препарату містять парацетамолу 120 мг

допоміжні речовини: сорбіт (Е 420) кислота лимонна моногідрат, гліцерин метилпарабен (Е 218) пропілпарабен (Е 216) ксантанова камедь; ароматизатор «Суниця», що містить пропіленгліколь, ароматичні речовини (натуральні, ідентичні натуральним) вода очищена.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 місяців.
Рекомендується застосовувати дітям віком від 2 місяців до 12 років.

Біль під час прорізування зубів, зубний біль, біль у горлі, лихоманка при застуді, грипі та дитячих інфекціях, таких як вітрянка, кашлюк, кір, паротит (свинка).
Препарат також рекомендований для лікування поствакцинальної гіпертермії у немовлят віком 2-3 місяці.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.
• Вроджена гіпербілірубінемія.
• Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
• Алкоголізм.
• Захворювання крові.
• Виражена анемія.
• Лейкопенія.
• Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози.

Доза парацетамолу залежить від віку дитини.

Для дітей віком від 2 до 3 місяців:

Дітям віком від 3 місяців до 12 років:

Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза — 60 мг/кг маси тіла.

Для зручного дозування суспензії мірний пристрій має позначки від 0 до 5 мл. Якщо необхідно виміряти дозу, яка становить більше 5 мл, відміряти спочатку перші 5 мл суспензії, а потім — решту дози.

У разі використання суспензії у дозі кратній 5 мл або 10 мл можна використовувати препарат у вигляді саше.

Не перевищувати рекомендовану дозу.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Перед застосуванням необхідно збовтати флакон протягом 10 секунд або зробити суспензію однорідною шляхом розминання саше.

Якщо дитина народжена передчасно та її вік менше 3 місяців, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням.

Особливості застосування

При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату необхідно порадитись із лікарем.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитись з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. Варто враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Пацієнтам, які приймають аналгетики щодня при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону при прийомі парацетамолу, може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Якщо дитина народилася недоношеною та її вік менше 3 місяців, перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем.

Дітям віком від 2 до 3 місяців не застосовувати більше 2 доз.

Не застосовувати більше 4 доз на добу.

Не застосовувати цей препарат дитині понад 3 дні без консультації лікаря чи фармацевта.

Перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо пацієнт приймає будь-які інші препарати.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Тривале застосування без консультації лікаря може бути небезпечним.

Кожні 120 мг/5 мл суспензії містять 2 г сорбіту на 5 мл суспензії.

Якщо у пацієнта встановлена ​​непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Наявність у складі метилпарабен (Е 218) та пропілпарабен (Е 216) може викликати алергічні реакції (можливо уповільнені).

З боку імунної системи – анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж шкіри, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізоване висипання, еритематозне, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джон синдром Лайєлла).

З боку травної системи – нудота, біль в епігастрії.

З боку ендокринної системи – гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку системи крові та лімфатичної системи – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці або кровотечі.

З боку дихальної системи – бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку травної системи – порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

Асептична піурія.

Препарат може мати незначний проносний ефект.

Якщо дитина прийняла більше рекомендованої дози, слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураження печінки.

Поразка печінки можлива у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, і у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою або іншими лікарськими засобами, які індукують ферменти печінки регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та біль у животі. Поразка печінки може проявитися через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововилив, гіпоглікемію, кому і мати летальний результат. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у високих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі високих доз з боку ЦНС – запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні потрібна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блювотою або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Лікування активованим вугіллям слід розглянути, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (раніше концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно з встановленим переліком доз. За відсутності блювоти може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Парацетамол чинить знеболювальну і жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції.