Парацетамол сироп для дітей, 100 мл - Борщагівський ХФЗ

По 100 мл у флаконі, по 1 флакону або банці в пачці з дозуючої ложкою.

Сироп.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора в’язка рідина, рожевого кольору із солодким смаком та характерним запахом малини.

Проявляє аналгетичну, жарознижувальну дію. Механізм дії пов’язаний з пригніченням синтезу простагландинів і впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.

Після застосування внутрішньо парацетамол швидко всмоктується з травного тракту, переважно в тонкому кишечнику, в основному шляхом пасивного транспорту.

Після одноразового прийому в дозі 500 мг максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Добре розподіляється у тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини і спинномозкової рідини.

Зв’язування з білками плазми крові становить менше 10 % і незначно збільшується при підвищенні дози. Сульфатний і глюкуронідні метаболіти не зв’язуються з білками плазми крові навіть у відносно високих концентраціях.

Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон’югації з глюкуронідами, кон’югації із сульфатами і окислення з участю змішаних оксидаз печінки і цитохрому Р450.

Гідроксильований метаболіт з негативною дією N-ацетил-р-бензохінонімін, що утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці і нирках під впливом змішаних оксидаз і детоксикується шляхом зв’язування з глютатіоном, може накопичуватися при передозуванні парацетамолу і спричиняти ушкодження тканин. У дорослих більша частина парацетамолу зв’язується з глюкуроновою кислотою і у меншій кількості − з сірчаною кислотою.

Ці кон’юговані метаболіти не проявляють біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та у дітей на першому році життя переважає сульфатний метаболізм.

Період напіввиведення становить 1-4 години. У хворих на цироз печінки період напіввиведення дещо збільшений. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5 %.

Препарат виводиться із сечею, головним чином у вигляді глюкуронових і сульфатних кон’югатів.

Менше 5 % виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами, до складу яких входить парацетамол, щоб не перевищити максимальну добову дозу парацетамолу.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Препарати, що індукують печінкові мікросомальні ферменти (в т.ч. барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, примідон, інші протисудомні засоби, трициклічні антидепресанти, оральні контрацептиви, препарати звіробою), етанол: можливе посилення токсичного впливу парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти, особливо при застосуванні високих доз парацетамолу.

Барбітурати: зменшення жарознижувального ефекту парацетамолу.

Не застосовувати одночасно з етанолом та з іншими лікарськими засобами, що містять етанол.

Пробенецид, пропанолол: можливе підсилення дії парацетамолу.

Ліксисенатид: можливе зниження абсорбції парацетамолу при застосуванні його через 1-4 години після прийому ліксисенатиду.

Хлорамфенікол: посилення його токсичності, оскільки подовжується період напіввиведення хлорамфеніколу та підвищується його концентрація у плазмі крові.

Метоклопрамід, домперидон: можливе збільшення швидкості абсорбції парацетамолу.

Холестирамін: можливе зменшення швидкості абсорбції парацетамолу.

Варфарин, інші кумарини: можливе посилення антикоагулянтного ефекту з підвищенням ризику кровотеч при застосуванні високих доз парацетамолу впродовж кількох днів; рекомендується регулярний моніторинг Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ); разові дози парацетамолу не мають істотного впливу. У разі потреби дозу перорального антикоагулянту слід відкоригувати під час лікування парацетамолом.

Дифлунізал та інші НПЗП: збільшується рівень сироваткового парацетамолу, що підвищує ризик гепатотоксичності та нефротоксичності.

Ізоніазид, рифампіцин, інші гепатотоксичні засоби: підвищення ризику розвитку гепатотоксичного синдрому.

Діуретики: парацетамол знижує їх ефективність.

Противірусні препарати: регулярне застосування парацетамолу, можливо, знижує метаболізм зидовудину (підвищений ризик нейтропенії).

Взаємодія з діагностичними тестами: парацетамол може впливати на результати визначення сечової кислоти в крові при використанні методу з фосфорновольфрамовою кислотою та визначення глюкози в крові оксидазо-пероксидазним методом.

Діюча речовина: парацетамол;
5 мл сиропу містять 120 мг парацетамолу (у перерахуванні на 100 % суху речовину);

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), пропіленгліколь, гліцерин, етанол 96 %, сорбіт (Е 420), ароматизатор малиновий, Понсо 4R (Е 124), вода очищена.

Дану лікарську форму застосовують дітям.

Стандартних досліджень із використанням прийнятих на даний час стандартів оцінки репродуктивної та онтогенетичної токсичності немає.
Великий обсяг даних стосовно застосування препаратів парацетамолу вагітними не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність.

Епідеміологічні дослідження щодо розвитку нервової системи дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, показують непереконливі результати. Якщо прийом парацетамолу є клінічно необхідним, його можна застосовувати під час вагітності, однак у найнижчій ефективній дозі впродовж найкоротшого терміну і при найменшій можливій частоті застосування.

Дану лікарську форму застосовують дітям.

Препарат протипоказаний для застосування дітям віком до 6 місяців. Дану лікарську форму застосовувати дітям віком від 6 місяців до 12 років.

Біль під час прорізування зубів, зубний біль, біль у горлі, гарячка при застуді, грипі та дитячих інфекціях, таких як вітрянка, коклюш, кір, паротит (свинка).

• Підвищена чутливість до парацетамолу та до інших компонентів препарату, особливо парабенів (метил- і пропілпарагідроксибензоат);
• тяжкі порушення функції печінки і нирок (у тому числі печінкова та ниркова недостатність);
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• захворювання крові (в т.ч. виражена анемія, лейкопенія);
• вроджені гіпербілірубінемії (синдром Жильбера, Дубіна-Джонсона, Ротора);
• алкоголізм.

Препарат призначений тільки для перорального застосування. Доза парацетамолу для всіх дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Слід застосовувати найнижчу дозу препарату, необхідну для отримання лікувального ефекту.
Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза парацетамолу – 60 мг/кг маси тіла.
Застосування препарату можна повторювати кожні 4-6 годин у разі необхідності. Не застосовувати більше 4 доз впродовж 24 годин. Інтервал між прийомами має бути не менше 4 годин. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 3 дні.

Діти віком від 6 місяців до 12 років.
У таблиці слід знайти дозу, що відповідає віку дитини. Дозу препарату відміряти за допомогою дозувальної ложки, яка має позначки 2,5 мл та 5 мл.

Разові дози сиропу парацетамолу 120 мг/5 мл дітям

В оригінальній упаковці при температурі від 5 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Парацетамол чинить аналгетичну, жарознижувальну дію.