Парацетамол Солюбл таблетки шипучі 500 мг N12

Таблетки шипучі № 12 (2x6) у стрипі в коробці.

Таблетки шипучі.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглої форми, плоскі, зі скошеними краями та насічкою з одного боку. Під час розчинення у воді спостерігається виділення бульбашок газу.

Препарат містить парацетамол - аналгетик та антипіретик (знеболюючий та жарознижувальний засіб). Ефект ґрунтується на придушенні синтезу простагландинів у центральній нервовій системі.

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті та розподіляється у більшості тканин організму. Зв'язування парацетамолу з білками плазми є мінімальним при прийомі в терапевтичних дозах.

У результаті клінічних досліджень було показано, що максимальна концентрація парацетамолу в плазмі при прийомі препарату досягається через 20 хвилин, що значно перевищує значення для звичайних таблеток, що містять парацетамол.

Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться із сечею у вигляді продуктів перетворення. Період напіввиведення після внутрішнього прийому становить близько 2,3 години.

Анальгетики та антипіретики. Парацетамол.

Код АТХ N02B E01.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону та зменшуватись при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів з підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному тривалому застосуванні парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Діюча речовина: парацетамол;
1 таблетка містить парацетамолу 500 мг;

Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, натрію карбонат, лимонна кислота, сорбіт (Е420), сахарин натрію, повідон, натрію лаурилсульфат, диметикон.

Не впливає.

Парацетамол долає плацентарний бар'єр та проникає у грудне молоко.

Призначення препарату в період вагітності та годування груддю можливе у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Дослідження на людях та тваринах не виявили будь-якого ризику для внутрішньоутробного розвитку плода, процесу вагітності та процесу грудного вигодовування. Велика кількість даних щодо вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати під час вагітності, проте його слід застосовувати у низькій ефективній дозі протягом короткого часу та з найменшою можливою частотою.

Не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.

Лікування больового синдрому та лихоманки, зокрема головного болю, включаючи мігрень та головний біль напруги, болі в спині, ревматичного болю, болі при остеоартриті, болі у м'язах, болі у горлі, періодичного болю у жінок, невралгії, зубного болю, болі після видалення зуба або стоматологічних процедур, лихоманки та болі після вакцинації, симптомів застуди та грипу, таких як лихоманка, ломота, біль.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія. Вік до 6 років.

Препарат призначений для перорального прийому.
Не перевищувати рекомендовану дозу. Слід застосовувати найнижчу дозу препарату, необхідної для отримання лікувального ефекту.
Дорослим та дітям старше 12 років: 1-2 таблетки розчинити у півсклянки води, приймати кожні 4-6 годин у разі потреби. Інтервал між прийомами повинен становити щонайменше 4 годин. Максимальна добова доза – не більше 8 таблеток протягом 24 годин.

Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.
Не слід приймати більше 8 таблеток (4000 мг) протягом 24 годин.

Дітям (у віці 6-11 років): ½-1 таблетку розчинити у півсклянки води. Приймати кожні 4-6 годин у разі потреби.

Рожева доза парацетамолу становить 10 - 15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза - 60 мг/кг маси тіла.
Максимальний термін застосування для дітей без консультації лікаря - 3 дні.
Не слід приймати більше 4 доз протягом 24 годин.
Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.

З боку крові та лімфатичної системи: (рідкісні <1/10000) - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: (рідкісні <1/10000) - анафілаксія, реакції гіперчутливості на шкірі, включаючи висипання на шкірі, ангіоедему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: (рідкісні <1/10000) - бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку системи травлення: (рідкісні <1/10000) - порушення функції печінки.

Також після прийому препаратів, що містять парацетамол, можливі такі побічні реакції: свербіж шкіри, мультиформна ексудативна еритема, нудота, біль в епігастрії; гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці); гемолітична анемія, синці або кровотечі, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до пересадки печінки або летального результату. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою або іншими лікарськими засобами, які індукують ферменти печінки; регулярний прийом надлишкових кількостей етанолу; ) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

При передозуванні потрібна швидка медична допомога. Лікування слід розпочати негайно. Слід доставити пацієнта до лікарні, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.
Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та біль у животі. Поразка печінки може проявитися через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний результат. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та гострий панкреатит, зазвичай супроводжувався порушеннями функції печінки та гепатотоксичністю.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз із боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовивідної системи - нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Лікування активованим вугіллям слід розглянути, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїн може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з діючими рекомендаціями. За відсутності блювоти можна застосувати внутрішньо метіонін як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Високі дози натрію гідрокарбонату можуть викликати шлунково-кишкові симптоми, такі як відрижка та нудота. Крім того, високі дози гідрокарбонату натрію можуть спричинити гіпернатріємію; тому вміст електролітів необхідно контролювати та здійснювати відповідну підтримку пацієнта.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Парацетамол у формі шипучих таблеток – ефективний аналгетик-антипіретик. Має жарознижувальну і болезаспокійливу дію. Неселективно інгібує ЦОГ, впливаючи на центри болю та терморегуляції.