Парацетамол свічки ректальні по 150 мг, 10 шт. - Фармекс

По 5 супозиторіїв у стрипі, по 2 стрипи в пачці з картону.

Супозиторії ректальні.
Основні фізико-хімічні властивості: гладенькі супозиторії білого або майже білого кольору. На поздовжньому розрізі відсутні вкраплення, допускається наявність воронкоподібного заглиблення та повітряного стрижня.

Чинить аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Механізм дії зумовлений пригніченням синтезу простагландинів та переважним впливом на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Всмоктування парацетамолу при ректальному введенні повільніше, ніж при пероральному застосуванні, проте воно є повнішим. Пікові концентрації в плазмі досягаються протягом 2-3 годин після введення.
Парацетамол швидко розподіляється у всіх тканинах. Концентрації в крові, слині та плазмі можна порівняти між собою. Зв'язування з білками плазми слабке.

Парацетамол метаболізується переважно в печінці з утворенням неактивних сполук з глюкуроновою кислотою та сульфатами.

Мінімальний шлях метаболізму, що каталізується цитохромом Р450, призводить до утворення проміжного реагенту (N-ацетилбензохіноніміну), який при нормальному застосуванні швидко детоксикується відновленим глутатіоном і виводиться із сечею після кон'югації з цистеїном та меркаптопу. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.

Виводиться в основному із сечею. 90 % прийнятої дози парацетамолу виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуронідних кон'югатів (від 60 до 80 %) та сульфатних кон'югатів (від 20 % до 30 %).

Менше 5 % речовини виводиться у незміненому вигляді.
Період напіввиведення становить від 4 до 5 годин.
При серйозній нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) виведення парацетамолу та його метаболітів уповільнюється.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

При прийомі максимальних доз парацетамолу (4 г/добу) протягом як мінімум 4 днів існує ризик посилення ефекту перорального антикоагулянту та підвищений ризик кровотечі. Потрібно контролювати МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) через рівні проміжки часу.

При необхідності дозу перорального антикоагулянту слід відкоригувати під час лікування парацетамолом.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись холестираміном. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується гепатотоксичний вплив препарату на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом, рифампіцином збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Високі концентрації парацетамолу можуть впливати на лабораторні результати визначення глюкози в крові оксидазо-пероксидазним методом, сечової кислоти при використанні методу з фосфорновольфрамовою кислотою.

діюча речовина: paracetamol;

1 супозиторій ректальний містить 150 мг парацетамолу;

допоміжна речовина: твердий жир.

Препарат у цій лікарській формі застосовувати тільки дітям.

Препарат у даній лікарській формі застосовувати тільки дітям.

При лікуванні дітей слід дотримуватися режиму дозування відповідно до маси тіла дитини, і залежно від цього необхідно обирати відповідну лікарську форму.
Парацетамол, супозиторії ректальні, по 150 мг призначений для дітей з масою тіла від 8 до 12 кг (приблизно від 6 місяців до 2 років).

Симптоматичне лікування захворювань, що супроводжуються болем слабкої та помірної інтенсивності та/або підвищенням температури тіла.

• Підвищена чутливість до парацетамолу або до інших компонентів препарату.
• Дитячий вік до 1 місяця (маса тіла дитини до 4 кг).
• Тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.
• Запалення слизової оболонки прямої кишки та порушення функції ануса.
• Не застосовувати препарат при діареї.

Алергічні реакції: анафілаксія, анафілактичний шок, набряк Квінке, еритема, кропив'янка, свербіж шкіри, висипання на шкірі та слизових оболонках, мультиформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів).

З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

Пов'язані з лікарською формою: роздратування прямої кишки та анального отвору.
При виникненні якихось небажаних реакцій слід припинити застосування препарату та обов'язково звернутися до лікаря.

Алергічні реакції: анафілаксія, анафілактичний шок, набряк Квінке, еритема, кропив'янка, свербіж шкіри, висипання на шкірі та слизових оболонках, мультиформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів).

З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

Пов'язані з лікарською формою: роздратування прямої кишки та анального отвору.
При виникненні якихось небажаних реакцій слід припинити застосування препарату та обов'язково звернутися до лікаря.

Щоб уникнути передозування, не слід застосовувати інші лікарські засоби, які містять парацетамол.

Існує ризик передозування у маленьких дітей (поширене медикаментозне передозування та випадкове отруєння). Це може призвести до смерті.

Для дітей з масою тіла менш ніж 37 кг максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 80 мг/кг маси тіла/добу.

Для дітей з масою тіла від 38 кг до 50 кг максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 3 г/добу.

Для дітей з масою тіла понад 50 кг максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 4 г/добу.

При одноразовому прийомі в дозі 150 мг/кг маси тіла дитини препарат може спричинити гепатоцелюлярну недостатність, порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз, крововилив, гіпоглікемію, енцефалопатію, кому і призвести до смерті. При цьому зростає рівень печінкової трансамінази, лактатдегідрогенази та білірубіну, протягом 12-48 годин знижується рівень протромбіну. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може виявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи (центральної нервової системи) – запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення – гепатонекроз.

У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад, неправильне харчування, СПІД) 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Поразка печінки може виявитися через 12-48 годин після передозування.

При передозуванні пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми передозування з'являються протягом перших 24 годин: нудота, блювання, зниження апетиту, блідість, біль у животі. Симптоми можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження.

Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• визначення рівня парацетамолу в плазмі крові;
• промивання шлунка;
• введення антидоту N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або метіоніну
• перорально протягом перших 10 годин;
• симптоматична терапія.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат для зняття болю та зниження температури тіла