Праксіс розчин для ін'єкцій по 1000 мг, 5 ампул по 4 мл

По 4 мл в ампулах № 5 (5'1) у блістері в коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що підтверджено даними магнітно-резонансної спектроскопії. Завдяки такому механізму дії цитиколін покращує функціонування таких мембранних механізмів, як робота іонообмінних насосів та рецепторів, модуляція яких необхідна для нормального проведення нервових імпульсів.

Завдяки стабілізуючій дії на мембрану нейронів цитиколін виявляє протинабрякові властивості, які сприяють зменшенню набряку мозку.

Цитиколін інгібує активацію деяких фосфоліпаз (А1, А2, С та D), зменшує утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем та зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон. Цитиколін зберігає запас енергії нейронів, інгібує апоптоз та стимулює синтез ацетилхоліну. Доведено, що цитиколін також має профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.

Відомо, що цитиколін достовірно збільшує функціональне відновлення у пацієнтів із гострим ішемічним порушенням мозкового кровообігу, збігається із уповільненням зростання обсягу ішемічного ушкодження головного мозку за даними нейровізуалізації. У пацієнтів з черепно-мозковою травмою цитиколін прискорює відновлення та зменшує тривалість та інтенсивність посттравматичного синдрому. Цитиколін покращує рівень уваги та свідомості, когнітивні та неврологічні розлади, пов'язані з ішемією головного мозку, сприяє зменшенню проявів амнезії.

Після введення препарату спостерігається значне підвищення рівня холіну у плазмі крові. Препарат метаболізується в кишечнику та печінці з утворенням холіну та цитидину. Після введення цитиколін широко розподіляється в структурах головного мозку з швидким включенням фракції холіну в структурні фосфоліпіди та фракції цитидину до цитидину нуклеотидів та нуклеїнових кислот. У головному мозку цитиколін вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, інтегруючись у структуру фосфоліпідної фракції. Лише незначна кількість дози виявляється у сечі та фекаліях (менше 3%). Приблизно 12% виводиться через СО2 видихається повітря. Під час виведення препарату із сечею виділяють дві фази: перша фаза– протягом 36 годин, у якій швидкість виведення зменшується швидко, і друга фаза, у якій швидкість виведення зменшується набагато повільніше. Така сама фазність спостерігається при виведенні через дихальні шляхи. Швидкість виведення СО2 зменшується швидко, приблизно протягом 15 годин, потім знижується набагато повільніше.

Психостимулятори, засоби, що застосовуються при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ), ноотропні засоби. Інші психостимулюючі та ноотропні засоби.

Код АТХ N06В Х06.

Цитиколін посилює ефект леводопи. Не слід призначати препарат одночасно з лікарськими засобами, які містять меклофеноксат.

Діюча речовина: citicoline;

1 ампула (4 мл) препарату містить цитиколіну 1000 мг;

допоміжні речовини: кислота соляна концентрована або гідроксид натрію, вода для ін'єкцій.

В окремих випадках деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Достатніх даних про застосування цитиколіну вагітним жінкам відсутні. Дані щодо екскреції цитиколіну в грудне молоко та його дія на плід невідомі. У період вагітності та годування груддю препарат можна призначати лише тоді, коли очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Досвід застосування препарату у дітей обмежений.

• Інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень та наслідків порушень мозкового кровообігу.
• Черепно-мозкова травма та її неврологічні наслідки.
• Когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних та дегенеративних мозкових розладів.

• Підвищена чутливість до цитиколіну або інших компонентів препарату.
• Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

Рекомендована доза для дорослих становить від 500 мг до 2000 мг на добу залежно від тяжкості симптомів.

Препарат призначати для внутрішньом’язового або внутрішньовенного застосування.

Внутрішньовенно препарат може бути введений повільно ін’єкційно (протягом 3–5 хвилин залежно від дози, що вводиться) або краплинно (швидкість: 40–60 крапель на хвилину).

Максимальна добова доза – 2000 мг.

Термін лікування залежить від перебігу хвороби та визначається лікарем.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Розчин для ін’єкцій призначений тільки для одноразового застосування. Препарат застосовувати одразу після відкриття ампули. Залишки препарату необхідно знищити. Препарат можна змішувати з усіма ізотонічними розчинами для внутрішньовенного введення, а також із гіпертонічним розчином глюкози.

При необхідності лікування продовжувати препаратом у формі розчину орального.

Особливості застосування

У випадку внутрішньовенного застосування препарат слід вводити повільно (протягом 3–5 хвилин залежно від дози, що вводиться).

У разі застосування внутрішньовенно краплинно швидкість вливання повинна становити 40–60 крапель на хвилину.

У випадку стійкого внутрішньочерепного крововиливу не слід перевищувати дозу 1000 мг на добу та швидкість внутрішньовенного вливання (30 крапель на хвилину).

Цей лікарський засіб містить 4,096 ммоль (або 94,2 мг) натрію на дозу 2000 мг цитиколіну. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Побічні реакції виникають дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.

З боку центральної та периферичної нервової системи: сильний головний біль, вертиго, галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея.

З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі висипання, гіперемія, висипання, кропив'янка, пурпура, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Загальні реакції: озноб, зміни в місці введення.

Про випадки передозування не повідомлялося.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки «Проксис» застосовуються при інсульті, гострій фазі порушень мозкового кровообігу, а також ускладненнях та наслідках порушень мозкового кровообігу, черепно-мозковій травмі та її неврологічних наслідках,
когнітивних порушеннях та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних та дегенеративних церебральних розладів.