Рабелок 20 мг №1 ліофілізат для приготування розчину

По 1 флаконі в картонній коробці.

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтувато-білий ліофілізат.

Рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи. Придушення активності ферменту

Н+-К+- АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від подразника.  Рабепразол зв'язується за допомогою ковалентного зв'язку з протонною помпою парієтальних клітин, що супроводжується незворотним зниженням секреції соляної кислоти.  Кислота може виділятися тільки знову протонними насосами. Отже, кінетика рабепразолу в плазмі крові не має вирішального значення для антисекреторної дії: період біологічної активності рабепразолу значно перевищує період напіввиведення з плазми. Велике клінічне значення має напівперіод функціонування ч), а не період напіввиведення рабепразолу.

Максимальний рівень зниження секреції можливий, коли рабепразол досягає парієтальної клітини в момент її активації. Цього можна досягти шляхом внутрішньовенного інфузійного введення рабепразолу.  Завдяки цьому активізований під впливом циркадних ритмів (ацетилхолін) або після їжі (гістамін та гастрин) протонний насос одразу ж зв'язується з молекулою рабепразолу та продукція соляної кислоти припиняється.

Активна речовина препарату рабепразол швидко накопичується в кислому середовищі парієтальних тканин шлунка, де перетворюється на активну форму завдяки приєднанню до неї сульфенамідної групи.

Після введення дія рабепразолу розвивається протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години.  Середній кліренс при введенні внутрішньовенної дози 20 мг становить 283±98 мл/хв. Період напіввиведення дози 20 мг, введеної внутрішньовенно, становить 1,02±0,63 години. Після відміни препарату .

Застосування препарату в дозі 20 мг на добу протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, концентрацію в крові паратгормону, коризолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, ЛГГ, ЛГ, КМГ, ЛГ, ЛГ.

Абсолютна біодоступність при введенні дози 20 мг становить близько 100%, тобто всі молекули рабепразолу досягають парієтальних клітин. Біодоступність рабепразолу не змінюється при багаторазовому введенні. Зв'язування з білками плазми крові становить 97%. >
При багаторазовому введенні рабепразолу спостерігається лінійна фармакокінетика, тобто період напіввиведення, кліренс та обсяг розподілу рабепразолу є дозонозалежними величинами. Метаболізується в печінці. Рабепразол натрію біотрансформується з утворенням метаболіти – сульфон, dimetiltioefir i kon"yugat merkapturovoy kisloty imeyutsya v nizkikh kontsentratsiyakh. 

Period poluvyvedeniya iz syvorotki krovi sostavlyayet okolo 1 chasa. Priblizitel'no 90% dozy vyvoditsya s mochoy preimushchestvenno v vide dvukh metabolitov-kon"yugata merkaptopurovoy kisloty i karbonovoy kisloty. Nebol'shaya chast' metabolitov vyvoditsya s kalom. U patsiyentov pozhilogo vozrasta vyvedeniye rabeprazola neskol'ko zamedlyayetsya. Kumulyatsii rabeprazola ne otmechalos'.

Система CYP-450

Рабепразол метаболізується системою печінкових ферментів CYP-450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном або діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP-450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Натрію рабепразол викликає сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію і кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Тому пацієнтам, які застосовують ці препарати разом з рабепразол для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Не спостерігалося взаємодії рабепразолу з антацидами, такими як алюміній або гідроксид магнію.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг один раз на добу) призводить до значного зниження експозиції атазанавіру. . Очікуються схожі результати від застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, протипоказано застосовувати в комбінації з атазанавіром (див. «Особливості застосування», «Протипоказання»

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно високих доз) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його гідроксиметотрексату метаболіту крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводилося.

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровим добровольцям не вплинуло на клінічно важливий вплив на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Коррекція дози не потрібна.

Їжа

Вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, однак максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин

In vitro рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний до рівня інгібування омепразолом.

Лікарські засоби протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю

Система CYP-450

Рабепразол метаболізується системою печінкових ферментів CYP-450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном або діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP-450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Натрію рабепразол викликає сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином рабепразол може взаємодіяти з препаратами, Абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію і кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Тому пацієнтам, які застосовують ці препарати слід перебувати під наглядом для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Не спостерігалося взаємодії рабепразолу з антацидами, такими як алюміній або гідроксид магнію.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг один раз на добу) призводить до значного зниження експозиції атазанавіру. . Очікуються схожі результати від застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, протипоказано застосовувати в комбінації з атазанавіром (див. «Особливості застосування», «Протипоказання»

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно високих доз) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його гідроксиметотрексату метаболіту крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводилося.

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровим добровольцям не вплинуло на клінічно важливий вплив на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Коррекція дози не потрібна.

Їжа

Вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, однак максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин

In vitro рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний до рівня інгібування омепразолом.

Лікарські засоби протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю

діюча речовина: rabeprazole sodium;

1 флакон містить натрію рабепразолу 20 мг;

інші складові: маніт (Е 421), вода для ін'єкцій, гідроксид натрію.

На період лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами, оскільки можливі головні болі, сонливість чи запаморочення, порушення зору.

Вагітність

Немає даних щодо безпеки застосування рабепразолу в період вагітності.

Застосування рабепразолу у період вагітності протипоказане.

Годування грудьми

Невідомо, чи проникає рабепразол у грудне молоко. Відповідні дослідження не проводилися.

Рабепразол не слід призначати жінкам під час годування груддю.

Рабепразол не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогоднішній день немає достатнього досвіду застосування пацієнтам цієї вікової групи.

Рабепразол у вигляді ліофілізованого порошку для приготування ін'єкційного розчину призначений у випадках, коли застосування пероральної форми неможливе, а саме:

- загострення виразки шлунка або дванадцятипалої кишки з кровотечею і важкими ерозіями;

- короткочасне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з ерозіями та виразками;

- профілактика аспірації кислим вмістом шлунка;

- синдром Золлінгера – Еллісона.

Підвищена чутливість до рабепразолу, інших бензімідазолів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Пічникова, ниркова або дихальна недостатність. Рабепразол протипоказаний вагітним, які годують груддю та дітям.

Внутрішньовенне призначення рабепразолу рекомендується тільки в тих випадках, коли пероральне застосування неможливе. Щойно стає можливим призначення пероральної форми рабепразолу, призначення слід скасувати.

Рекомендована доза – 20 мг рабепразолу 1 раз на добу.

Приготовлений розчин слід вводити лише внутрішньовенно.

Для введення у вигляді ін'єкції вміст ампули розчиняють у 5 мл стерильної води для ін'єкцій і повільно вводять протягом 5-15 хв.

Для введення у вигляді інфузії вміст ампули спочатку розчиняють у 5 мл стерильної води для ін'єкцій, потім додають до інфузійного розчину (0,9% розчин натрію хлориду) об'ємом 100 мл і вводять протягом 15-30 хв.

Перед введенням слід візуально оцінити повноту розчинення та виключити зміну кольору, наявність осаду та зміну прозорості розчину. Розчин слід використовувати не пізніше ніж через 4 години після приготування. Невикористаний розчин слід знищити.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки не потребують коригування дози препарату. Про застосування препарату для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки див. Див. розділ «Особливості застосування».

Побічні ефекти рабепразолу здебільшого незначні, помірні та швидко минають.

Інфекції та інвазії: інфекції, інтерстиційна пневмонія.

Кров та лімфатична система: анемія, еритроцитопенія, панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз та гемолітична анемія.

З боку імунної системи: висипання та сухість у роті, реакції гіперчутливості, включаючи шок, анафілактоїдні реакції, кропив'янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; гострі системні алергічні реакції зазвичай зникають після припинення лікування.

З боку метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

Психічні розлади: безсоння, сонливість, збудження, нервозність, депресія, сплутаність свідомості, делірій, кома.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, астенія, зниження сили стиснення, порушення мови, дезорієнтація,

З боку органів зору: порушення зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

Судинні розлади: периферичні набряки, гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит, ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм.

З боку травного тракту: діарея, блювота, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, диспепсія, висип та сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення смаку, відчуття переповнення та тяжкості в шлунку, кандидоз, , печія, метеоризм, геморой.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (в окремих випадках печінкова енцефалопатія спостерігалася у пацієнтів з цирозом печінки).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, мультиформна еритема, еритема, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, сверблячка, пітливість, токсичний епідермальний некроз (ТЕН), синдром Стівенса – Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи: неспецифічний біль/біль у спині, міальгія, судоми ніг, артралгія, рабдоміоліз, перелом шийки стегна, зап'ястя або хребта.

З боку нирок та сечовивідної системи: ГНН, інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні порушення та місцеві реакції: астенія/слабкість, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, спині, лихоманка, озноб, жар, спрага, алопеція, посилення потовиділення, зміни в місці введення.

Результати досліджень: збільшення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину, трикоцезин , гіперамоніємія.

Побічні реакції, що мають клінічне значення:

- шок та анафілактичні реакції.

- панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія.

- Фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця.

- інтерстиційна пневмонія.

- токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена – Джонсона, мультиформна еритема.

- гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

- гіпонатріємія.

- рабдоміоліз.

Побічні реакції, що мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

- порушення зору.

- ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм.

- сплутаність свідомості.

При появі вищезазначених побічних реакцій рекомендується припинити застосування рабепразолу.

Слід дотримуватись обережності, призначаючи лікування рабепразолом пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Немає відомостей про передозування препаратом. Можливе посилення симптомів побічної дії. Максимальна доза не повинна перевищувати 120 мг одноразово або 160 мг/добу.

Лікування: при випадковому прийомі препарату у високих дозах проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Рабепразол добре зв'язується з білками сироватки крові, тому погано виводиться при діалізі.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності, призначаючи рабепразол пацієнтам з гіперчутливістю до ліків. Існує ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи (ІПП) або заміщеними бензімідазолами.

При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід пам'ятати, що рабепразол метаболізується виключно в печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів похилого віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами похилого віку слід спостерігати. рекомендації щодо дозування та тривалості лікування.  

Перед початком лікування препаратом Рабелок слід виключити злоякісні новоутворення шлунка та стравоходу, оскільки прийом препарату може маскувати симптоми та відстрочити виявлення пухлини.

Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування рабепразолом (особливо тих, хто лікується понад 1 рік), слід регулярно обстежувати.

Існує ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або бензимидазолами.

Повідомлялося про патологічні зміни крові (тромбоцитопенії та нейтропенії) при застосуванні рабепразолу. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; випадки були неускладнені і зникали після припинення застосування рабепразолу.

Під час лікування рабепразолом рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тести.

При застосуванні інгібіторів протонної помпи протягом трьох місяців і більше у пацієнтів може виникнути гіпомагніємія (симптоматична та асимптоматична), а також виявляються такі симптоми, як аритмія, судоми, тетанія. У більшості пацієнтів лікування гіпомагніємії вимагало припинення прийому інгібіторів помпи та призначення замісної коректуючої терапії препаратами магнію. У пацієнтів, які імовірно будуть довго приймати ліки (наприклад дигоксин) або препарати, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад, діуретики), необхідно контролювати рівень магнію в крові до початку та під час лікування .

Спостерігалися випадки на відміну від норми печінкових ферментів. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; відхилення були неускладнені і зникали після припинення застосування рабепразолу.

У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функцій печінки не спостерігалося значної різниці в частоті побічних ефектів при прийомі рабепразолу в порівнянні з контрольною групою відповідної статі та віку.  пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю. Дозу при печінковій недостатності необхідно знизити.

Через недостатню кількість клінічних даних щодо внутрішньовенного застосування рабепразолу хворим із суттєвим порушенням функцій печінки рабепразол таким хворим застосовують за крайньої потреби у половинній дозі (10 мг) під наглядом лікаря.

Відсутні клінічні дані щодо застосування рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій нирок, тому не рекомендується призначати Рабелок пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Функція щитовидної залози

Рекомендується стежити за функцією щитовидної залози під час лікування рабепразолом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути псевдонегативними при прийомі інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин і метронідазол.Тому для визначення наявності тижнів після закінчення лікування такими препаратами.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показано пацієнтам, які мають повторювані симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько 2 разів на тиждень). Застосування рабепразолу може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад, рак шлунка або кишечника) та інші захворювання травного тракту. Тому слід виключити наявність цих хвороб перед призначенням рабепразолу.

При призначенні рабепразолу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід засвідчити ефективність лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, є ймовірність того, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення.В такому випадку лікар повинен застосувати інший метод лікування.

Якщо призначати рабепразол з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значущі побічні реакції та інші застереження, наведені в інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються для ерадикації.

За даними наукової літератури, одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може викликати токсичність. При необхідності застосування високих доз мето про припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

При застосуванні препарату є ризик переломів. За результатами деяких обсерваційних досліджень інгібітори протонної помпи підвищують ризик переломів стегна, зап'ястя та хребців, пов'язаних з остеопорозом. Ризик переломів зростав у пацієнтів, які тривало (більше 1 року) отримували високі дози ІПП.

Обережно слід застосовувати препарат пацієнтам з дихальною недостатністю.

Одночасне застосування атазанавіру та рабепразолу протипоказано (див. Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи рабепразол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими збудниками, як Salmonella, Campylobacter та Clostridium defficille.

Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Готовий розчин можна зберігати протягом 4 годин при кімнатній температурі (до 25 °С) та протягом 24 годин у холодильнику.

Лікарський препарат для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є інгібітором протонного насоса.