Рапімакс таблетки блістер № 10

По 10 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній упаковці. По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, у формі каплет, з розподільчою рискою з одного боку.

Парацетамол є аналгетиком-антипіретиком. Ефект базується на інгібуванні синтезу простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС). Кофеїн збільшує ефективність аналгезії завдяки збуджуючому впливу на ЦНС.

Після перорального застосування парацетамол швидко і повністю всмоктується. Пікова концентрація у сироватці крові досягається через 30–90 хвилин після застосування. Час напіввиведення парацетамолу становить у середньому 2–3 години. Таким чином, введена доза парацетамолу видаляється із сечею впродовж 24 годин переважно у вигляді кон’югатів глюкуронової і сірчаної кислот. Парацетамол проникає крізь плаценту і у грудне молоко. Кофеїн швидко і майже повністю абсорбується після перорального застосування. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 15–20 хвилин, застосування 5–8 мг/кг маси тіла дає концентрацію кофеїну у плазмі крові на рівні 8–10 мг/л. Основні метаболіти кофеїну: 1-метилсечова кислота, l-метилксантин і 5-актиламіно-6-аміно-3-метилурацил видаляються із сечею. Головний метаболіт, який видаляється із фекаліями – 1,7-диметилсечова кислота. Час напіввиведення кофеїну становить у середньому від 4 до 6 годин, головним чином, із сечею (86 %), не більше 2 % кофеїну видаляється у незміненому стані. Кофеїн проникає крізь плаценту і у грудне молоко.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Одночасне застосування парацетамолу з метоклопрамідом та домперидоном збільшує швидкість всмоктування парацетамолу, а при застосуванні з холестираміном – зменшує. Тривалий одночасний прийом лікарського засобу з ацетилсаліциловою кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами може призвести до ураження нирок. При тривалому регулярному застосуванні парацетамолу антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посиленим, з підвищенням ризику кровотечі. Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу. Препарати, що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами підвищується ймовірність накопичення парацетамолу, а також збільшується токсичний вплив парацетамолу та цих препаратів на печінку. Парацетамол у великих дозах при застосуванні з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Парацетамол підвищує рівні ацетилсаліцилової кислоти та хлорамфеніколу в плазмі крові. Пробенецид впливає на концентрацію парацетамолу в плазмі та його екскрецію. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин та фенобарбітал) збільшують токсичність парацетамолу, оскільки при його біотрансформації утворюється велика кількість токсичного епоксиду. Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину зі зниженням його ефекту у зв’язку з імовірною індукцією його метаболізму в печінці. При одночасному застосуванні парацетамолу та зидовудину підвищується ризик розвитку нейтропенії. Кофеїн при одночасному застосуванні з інгібіторами МАО може спричинити небезпечний підйом артеріального тиску. Кофеїн посилює ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулювальних засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, аденозинтрифосфату (АТФ). При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), з тиреотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію у крові. Кофеїн може посилити виведення літію з організму. Тому не рекомендується одночасне застосування лікарського засобу з препаратами літію. Не застосовувати разом із алкоголем.

діючі речовини: paracetamol, caffeine; 1 таблетка містить: парацетамолу 650 мг, кофеїну 50 мг; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; повідон; магнію стеарат; тальк; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію кроскармелоза; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований.

У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Не рекомендується застосовувати у період вагітності, оскільки підвищується ризик спонтанного викидня, пов’язаного зі споживанням кофеїну. Парацетамол і кофеїн проникають у грудне молоко, проте у клінічно незначущих кількостях при прийомі в рекомендованих дозах. Не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю. Кофеїн може мати стимулювальний вплив на немовлят у період годування груддю, але значної токсичності не спостерігалось.

РАПІМАКС не призначати дітям віком до 12 років.

Симптоматичне лікування головного болю, мігрені, болю у спині, зубного, ревматичного болю, болю у м’язах і під час менструації, послаблення симптомів застуди, грипу і запалення горла.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу; тяжкі порушення функцій печінки та нирок; алкоголізм; вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт, стани підвищеного збудження; порушення сну; тяжка артеріальна гіпертензія; органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі атеросклероз); глаукома; літній вік; епілепсія, виражене підвищення артеріального тиску, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, пароксизмальна тахікардія, інфаркт міокарда, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ішемічна хвороба серця, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, цукровий діабет. Не застосовувати разом із інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та впродовж 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО. Протипоказано пацієнтам, які застосовують трициклічні антидепресанти або бета-блокатори.

Дорослим та дітям віком від 12 років РАПІМАКС застосовувати перорально по 1 таблетці 3–4 рази на добу. Таблетки необхідно запивати достатньою кількістю рідини. Застосовувати з інтервалом не менше 4 годин. Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Тривалість курсу лікування встановлюється лікарем індивідуально, але має бути максимально короткою, через можливий розвиток токсичного ефекту парацетамолу. Не перевищувати рекомендовану дозу.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, анемія, сульфатгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці та кровотечі. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску. З боку імунної системи: анафілаксія, реакція гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі та слизових оболонках (у т. ч. генералізовані, еритематозні), кропив’янку, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса – Джонсона, шкірний свербіж, мультиформну ексудативну еритему, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ангіоедема. З боку травної системи: нудота, блювання, печія, біль в епігастрії, підвищення активності «печінкових» ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів. З боку гепатобіліарної системи: порушення функцій печінки, печінкова недостатність, некроз печінки, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, крововиливи, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини. З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова коліка. З боку нервової системи: головний біль.

У разі передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25С, у недоступному для дітей місці.

Рапімакс - аналгетики та антипіретик, для симптоматичного лікування головного болю, мігрені, болю у спині, зубного, ревматичного болю, болю у м’язах і під час менструації, послаблення симптомів застуди, грипу і запалення горла.