Реональгон таблетки № 20

По 10 таблеток у блістерах. По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери в пачці з картону.

Таблетки.

проосновні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, ризиком та фаскою.

Реональгон®об'єднує аналгетичну, спазмолітичну (папаверіноподібну), холінолітичну (атропіноподібну) та деяку протизапальну активність.

Метамізол має виражену аналгетичну та жарознижувальну дію в комбінації з менш чіткою протизапальною та спазмолітичною активністю. Його ефекти є результатом пригнічення синтезу простагландинів та ендогенних алгогенів, підвищення порога збудливості в таламусі та проведення больових екстеро- та інтероцептивних імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС), також він впливає на гіпоталамус та формування ендогенних пірогенів.

Фенпіверіній має помірну гангліоблокуючу та парасимпатичну дію, зменшує тонус і моторику гладкої мускулатури шлунка, кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів.

Пітофенон має папавериноподібну дію на судинну та позасудинну гладку мускулатуру з вираженим спазмолітичним характером.

Для метамізолу характерна швидка та повна резорбція. Через 30 хв після внутрішнього застосування у сироватці виявляються кількості, що становлять 5 % максимальної сироваткової концентрації. Частково зв'язується із білками плазми. В організмі піддається інтенсивній біотрансформації. При цьому його основні метаболіти фармакологічно активні, елімінуються із сечею у формі метаболітів. Тільки 3 % кількості, що виділяється, є незміненим метамізолом. На ступінь біотрансформації впливає генетично обумовлений тип ацетилювання. Окремі компоненти виводяться із грудним молоком.

Спазмолітичні засоби у комбінації з аналгетиками. Синтетичні антихолінергічні засоби у комбінації з анальгетиками. Пітофенон та анальгетики. Код АТХ А03D А02.

Метамізол підвищує плазмові концентрації хлорохіну, зменшує плазмові концентрації та ефекти кумаринових антикоагулянтів та циклоспорину.

Підвищує гематотоксичний ефект мієлотоксичних лікарських засобів, хлорамфеніколу.

Посилюється небезпека реакції підвищеної чутливості та небажаних реакцій при одночасному застосуванні з НПЗЗ.

Метамізол посилює седативну дію етанолу, одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпотермії. Не слід застосовувати з рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном. Метамізол збільшує активність пероральних гіпоглікемічних препаратів, сульфаніламідних препаратів, непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, фенітоїну, ібупрофену та індометацину шляхом витіснення їх із зв'язку з білком. Сарколізин, мерказоліл (тіамазол), препарати, що пригнічують активність кісткового мозку, у т. ч. препарати золота, збільшують ймовірність гематотоксичності, у т. ч. розвитку лейкопенії.

Нейролептики, седативні препарати та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу.

Темпідон та трициклічні антидепресанти, пероральні протизаплідні засоби, алопуринол порушують метаболізм метамізолу та підвищують його токсичність.

Барбітурати, фенілбутазон, глютетимід та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки можуть зменшувати дію метамізолу.

Одночасне застосування препарату Реональгон® з іншими анальгетиками та нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик розвитку токсичних ефектів.

Метамізол знижує плазмові концентрації циклоспорину А, і його одночасне застосування може бути ризикованим у разі наявної трансплантації тканин.

Комбінування препарату Реональгон® та інших лікарських засобів потребує особливої ​​обережності, беручи до уваги вміст метамізолу, який є індуктором ферментів.

Реональгон® можна комбінувати з М-холінолітиками, хінідином та кодеїном, оскільки з ними він проявляє синергізм.

Про клас похідних піразолону відомо, що вони можуть взаємодіяти з каптоприлом, літієм, метотрексатом та тріамтереном, а також змінювати ефективність антигіпертензивних препаратів та діуретиків. Наскільки ці властивості виражені у метамізолу невідомо.

Антагоністи H2-рецепторів гістаміну, кофеїн при одночасному застосуванні посилюють ефект метамізолу натрію.

діючі речовини: метамізолу натрієва сіль (анальгін), пітофенону гідрохлорид, фенпіверінія бромід;

З обережністю приймати препарат водіям та особам, які працюють зі складними механізмами. При тривалому застосуванні препарату його холінолітичний ефект може призвести до запаморочення або порушення акомодації.

Не застосовують у період вагітності або годування груддю.

Реональгон® не призначають дітям віком до 15 років.

Симптоматичне лікування слабко та помірно вираженого больового синдрому при спазмах гладких м’язів внутрішніх органів:

• ниркова коліка та запальні захворювання сечовивідних шляхів, які перебігають з болем та дизуричними розладами;
• спазми шлунку та кишечнику, печінкова коліка, дискінезії жовчних шляхів;
• спастична дисменорея.

Підвищена чутливість до метамізолу, до похідних піразолону, до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), до будь-якого компонента лікарського засобу.

Шлунково-кишкова непрохідність та мегаколон; атонія жовчного чи сечового міхура; тяжкі порушення функції нирок та печінки; зміна складу периферичної крові (агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія); захворювання крові (анемія будь-якої етіології, цитостатична чи інфекційна нейтропенія); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; порфірія печінки; закритокутова глаукома; підозра на гостру хірургічну патологію; бронхіальна астма; гіпотонічні стани (в т. ч. колаптоїдні стани) та гемодинамічна нестабільність; тахіаритмія; гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі.

Таблетки Реональгон® застосовують внутрішньо після їди, запиваючи водою. Рекомендовані добові дози для дорослих і дітей віком від 15 років – по 1–2 таблетки на добу; максимальна добова доза – 2 таблетки. 

Тривалість застосування препарату Реональгон® – не більше 3 днів. 

Пацієнти віком від 65 років

Зазвичай корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з віковими порушеннями функції печінки та нирок необхідно зменшувати дозу, оскільки можливе збільшення часу напіввиведення метаболітів метамізолу.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Метамізол виводиться з сечею у вигляді метаболітів. Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок рекомендується застосовувати ½ дози для дорослих.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У таких пацієнтів період напіввиведення активних метаболітів метамізолу може бути подовжений. Слід уникати застосування високих доз пацієнтам з порушенням функції печінки. При короткостроковому застосуванні не виникає необхідності зменшувати дозу. Немає достатнього досвіду більш тривалого застосування пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки.

Наведені нижче побічні реакції викликані в основному метамізолом, який входить до складу лікарського засобу.

З боку імунної системи: фіксована лікарська екзантема, макулопапульозний висип, анафілактичні або анафілактоїдні реакції, астматичний напад (у пацієнтів з аналгетичною астмою), синдром Стівенса - Джонсона або синдром Лайєлла, циркулятор. >

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі та дискомфорт, запор, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка, у поодиноких випадках – ульцерації та кровотеча, гепатит.

З боку серця: пальпітація, тахікардія, ціаноз.

З боку судин: артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну та апластичну, гранулоцитопенію.

Ризик появи агранулоцитозу неможливо передбачити.Агранулоцитоз може з'явитися і у пацієнтів, які застосовували метамізол у минулому без побічних реакцій.

З боку нервової системи: запаморочення.

З боку органів зору: порушення зору, порушення акомодації.

З боку сечовивідної системи: протеїнурія, олігурія, анурія, поліурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір, затримка сечі, гостра ниркова недостатність.

Інші:зменшення потовиділення.

У разі появи будь-яких побічних реакцій застосування лікарського засобу слід негайно припинити та звернутися до лікаря за консультацією.

При передозуванні можуть спостерігатися нудота, блювання, зниження артеріального тиску, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, токсико-алергічний синдром, судоми, гіпотермія з бульбарним парезом, порушення дихання, параліч дихальних шляхів, колапс або кома. Рідше виникають агранулоцитоз, апластична та геморагічна анемії, геморагічний діатез.

Лікування: при підозрі на передозування необхідно негайно припинити застосування препарату та вжити заходів для його швидкого виведення з організму: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, прискорений діурез, штучна вентиляція легень, протишокове та симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Це протизапальний, аналгезуючий, жарознижувальний засіб.