Реополіглюкін р-н д/інф. пляш. скло 400 мл

Пляшки зі скла по 200 мл або 400 мл.

Розчин для інфузій.

Фармакодинаміка. Плазмозамінний колоїдний розчин декстрану (полімеру глюкози), фармакологічна дія якого виявляється у покращенні реологічних властивостей крові, зниженні її в'язкості, відновленні мікроциркуляторного кровотоку, запобіганні та усуненні агрегації формених елементів, нормалізації артеріального і венозного кровообігу. При швидкому введенні Реополіглюкіну об'єм плазми крові може збільшитися на величину, що майже у 2 рази перевищує об'єм введеного препарату, оскільки кожні 10 мл препарату сприяють перерозподілу 20–25 мл рідини з тканин у кров'яне русло. Фармакокінетика. Період напіввиведення становить 6 годин. Виводиться в основному нирками: за перші 6 годин — близько 60%, за 24 години — 70%. Решта кількості надходить у ретикулоендотеліальну систему і печінку, де поступово розщеплюється альфа-глюкозидазою до глюкози, проте не є джерелом вуглеводного живлення.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Код АТС В05А А05.

діюча речовина: dextran; 1 мл розчину містять декстрану 40 100,0 мг, натрію хлориду 9,0 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.

Профілактика і лікування гіповолемічного, дистрибутивного шоку. Трансплантаційні судинні та пластичні операції. Додаток до перфузійної рідини в апаратах штучного кровообігу при операціях на серці.

Гіпергідратація, гіперволемія, тромбоцитопенія (рівень тромбоцитів 80 х 10⁹/л і нижче), захворювання нирок, що супроводжуються олігурією, анурією, декомпенсована серцево-судинна недостатність II-III стадії, ДВЗ-синдром, схильність до виражених алергічних реакцій, гіперчутливість до декстрану. Реополіглюкін з 0,9% розчином натрію хлориду не слід вводити при патологічних змінах у нирках, а з 5% розчином глюкози — при порушенні вуглеводного обміну, особливо при цукровому діабеті. Стани, при яких не можна вводити рідину у великих об'ємах.

Призначати внутрішньовенно краплинно. Перед введенням розчин підігрівати до 35–37 °С. Дози і швидкість введення препарату визначаються індивідуально. При порушенні капілярного кровотоку (різні форми шоку) максимальна добова доза для дорослих становить 20 мл/кг, для дітей — 5–10 мл/кг (при необхідності — до 15 мл/кг). При операціях зі штучним кровообігом додають у кров із розрахунку 10–20 мл/кг для заповнення насосу оксигенатора; концентрація декстрану у перфузійному розчині не має перевищувати 3%. У післяопераційний період препарат застосовувати у таких же дозах, які при порушенні капілярного кровотоку. Препарат вводити, не змішуючи з іншими препаратами. За життєвими показаннями препарат слід вводити швидко, навіть струминно із розрахунку 15 мл/кг. Пацієнтам з геморагічним інсультом, черепно-мозковими травмами препарат слід вводити з розрахунку 10–15 мл/кг і не більше!

Алергічні реакції. Анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж, відчуття жару, пропасниця, підвищення потовиділення, реакції гіперчутливості. З боку серцево-судинної системи. Коливання артеріального тиску, тахікардія, задишка, набряки. З боку травного тракту. Нудота, блювання, сухість у роті, біль у животі. З боку нервової системи. Головний біль, запаморочення, тремор. З боку сечовидільної системи. Як правило, особливо при гіповолемії, препарат спричиняє збільшення діурезу. Однак іноді при застосуванні Реополіглюкіну спостерігається зменшення діурезу, сеча стає в'язкою, що вказує на дегідратацію організму хворого. У цьому випадку необхідно ввести внутрішньовенно кристалоїдні розчини для відновлення та підтримання осмотичності плазми. При застосуванні препарату із розрахунку понад 15 мл/кг виникає гіперосмолярність, яка може стати причиною опіку канальців з подальшим розвитком гострої ниркової недостатності. Відповідно спостерігається зменшення діурезу, сеча стає в'язкою. З боку системи крові. Акроціаноз, гіперемія, зниження функції тромбоцитів. Препарат ускладнює визначення групи крові. Інші. Загальна слабкість, набряк кінцівок, біль у попереку, біль за грудиною, відчуття нестачі повітря, судоми. У випадку побічних реакцій (залежно від клінічної ситуації) слід негайно припинити введення препарату та, не виймаючи голки з вени, розпочати всі передбачені відповідними інструкціями невідкладні заходи для ліквідації трансфузійної реакції (введення серцево-судинних препаратів, кортикостероїдів, антигістамінних засобів, кристалоїдних розчинів, при колапсі — вазопресори та кардіотоніки).

Можливе виникнення гіперволемії, гіпокоагуляції. Лікування. Терапія симптоматична. Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат застосовувати за життєвими показаннями та з урахуванням співвідношення ризик для матері/користь для плода. Діти. Препарат можна застосовувати дітям; доза визначається з урахуванням маси тіла.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.