Ріалтріс спрей назальний від алергії, 120 доз у флаконі

По 120 доз у поліетиленовому флаконі. По 1 флакону з дозуючим насосом-розпилювачем, закритим ковпачком, у картонній коробці.

Спрей назальний дозований, суспензія.
Основні фізико-хімічні властивості: біла гомогенна суспензія без грудок.

Комбінований протинабряковий засіб для місцевого застосування, який містить олопатадину гідрохлорид та мометазону фуроат.

Олопатадин є антагоністом гістамінових H1-рецепторів. Антигістамінна активність олопатадину була підтверджена в ізольованих тканинах, на моделях тварин та у людей.

Мометазону фуроат – синтетичний кортикостероїд для місцевого застосування, який чинить виражену протизапальну дію. Точний механізм дії кортикостероїдів при алергічному риніті поки що невідомий. Кортикостероїди демонструють широкий діапазон дії на різні клітини, а саме на гепариноцити, еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, лімфоцити, а також на медіатори запалення (гістамін, ейкозаноїди, лейкотрієни та цитокіни).

Механізм протизапальної та протиалергічної дії мометазону фуроату в основному пов’язаний з його здатністю пригнічувати вивільнення медіаторів алергічних реакцій.

Після інтраназального застосування 2 впорскувань в кожну ніздрю препарату Ріалтріс (загальна доза 2660 мкг олопатадину гідрохлориду та 100 мкг мометазону фуроату) двічі на день у пацієнтів із сезонним алергічним ринітом середня пікова концентрація в плазмі (Cmax) становить 19,80±7,01 нг/мл для олопатадину та 9,92±3,74 пг/мл для мометазону фуроату, а середній системний вплив при зазначеному режимі дозування (AUC) становив 88,77±23,87 нг/мл*год для олопатадину та 58,40±27,00 пг/мл*год для мометазону фуроату. Середній час досягнення пікової концентрації олопатадину та мометазону фуроату після прийому разової дози становить 1 годину. 

Системну біодоступність олопатадину та мометазону фуроату після інтраназального застосування препарату Ріалтріс оцінювали як порівнянну із такою при застосуванні окремо олопатадину та мометазону фуроату у вигляді монотерапій.

Розподіл

Зв’язування олопатадину з білками в сироватці крові людини є помірним, приблизно 55 %, і не залежить від концентрації лікарського засобу, яка знаходиться в діапазоні від 0,1 до 1000 нг/мл. Олопатадин переважно зв’язується з сироватковим альбуміном людини.

In vitro зв’язування мометазону фуроату з білками плазми становить 98-99 % при концентраціях від 5 до 500 нг/мл.

Метаболізм

Олопатадин не піддається екстенсивному метаболізму. З огляду на профілі метаболітів в плазмі після перорального застосування [14С] олопатадину, в плазмі людини циркулює щонайменше 6 другорядних метаболітів. Олопатадин складає 77 % загальної пікової радіоактивності в плазмі, а всі метаболіти сукупно складають <6 %. Два з них були визначені як олопатадину N-оксид та олопатадину N-десметил. У дослідженнях in vitro кДНК-експресованих ізоферментів цитохрому CYP людини та флавіновмісних монооксигеназ (FMO) утворення олопатадину N-десметилу (MI) каталізується переважно за допомогою системи CYP3A4, тоді як олопатадину N-оксид (M3) переважно каталізується за допомогою FM01 та FM03. Олопатадин у концентраціях до 33900 нг/мл не пригнічує метаболізм специфічних in vitro субстратів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4. Потенціал олопатадину та його метаболітів як індукторів CYP ферментів не оцінювали.

Дослідження показали, що мометазону фуроат після прийому всередину та абсорбції піддається екстенсивному метаболізму з формуванням кількох метаболітів. У плазмі не виявлено основних метаболітів. Після інкубації in vitro один з другорядних утворених метаболітів являє собою 6β-гідроксимометазону фуроат. У мікросомах печінки людини формування метаболіту регулюється цитохромом CYP3A4.

Виведення

Після одноразового інтраназального введення комбінації олопатадину та мометазону фуроату середній період напіввиведення олопатадину та мометазону фуроату становив відповідно 8,63 та 18,11 години.

Олопатадин переважно виводиться із сечею. Приблизно 70 % пероральної дози [14С] олопатадину гідрохлориду виводиться із сечею та 17 % – з калом. 86 % дози лікарського засобу, що виводиться із сечею протягом перших 24 годин, є незміненим олопатадином, а решта складається з олопатадину N-оксиду та олопатадину N-десметилу.

Після внутрішньовенного застосування ефективний період напіввиведення мометазону фуроату з плазми становив 5,8 години. Введена доза препарату виводиться у вигляді метаболітів переважно із жовчю і незначна її кількість – із сечею.

Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів 

Фармакокінетичні дослідження препарату Ріалтріс у окремих груп пацієнтів не проводились. Очікується, що фармакокінетика комбінації олопатадину та мометазону фуроату відображатиме фармакокінетичні властивості окремих компонентів, оскільки фармакокінетика цієї комбінації є аналогічною фармакокінетиці окремих компонентів.

Печінкова недостатність

Спеціальних фармакокінетичних досліджень впливу комбінації олопатадину та мометазону фуроату на печінкову недостатність не проводили. Шляхом метаболізму виводиться незначна частина дози олопатадину.

Після введення разової інгаляційної дози, яка дорівнювала 400 мкг мометазону фуроату, пацієнтам з легким (n = 4), помірним (n = 4) та тяжким (n = 4) порушенням функції печінки лише у 1 або 2 пацієнтів у кожній групі виявляли пікові концентрації мометазону фуроату в плазмі від 50 до 105 пг/мл. Встановлено, що пікові плазмові концентрації збільшуються залежно від тяжкості порушення функції печінки; однак кількість виявлених пікових рівнів була незначною.

На підставі даних, отриманих при застосуванні окремих компонентів, пацієнтам з печінковою недостатньою корекція дози препарату Ріалтріс не потрібна.

Ниркова недостатність

Середні значення Cmax для олопатадину після одноразового інтраназального введення помітно не відрізнялися у здорових добровольців (18,1 нг/мл) та пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок (від 15,5 до 21,6 нг/мл). Середній рівень AUC0-12 у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2) був у 2 рази вищим порівняно із здоровими добровольцями. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок максимальна концентрація олопатадину в плазмі в рівноважному стані була приблизно в 10 разів меншою за концентрації, що спостерігалися після застосування більш високих пероральних доз, 20 мг двічі на день, які добре переносилися.

Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику мометазону фуроату детально не досліджували.

На підставі даних, отриманих при застосуванні окремих компонентів, пацієнти з порушеннями функції нирок не потребують корекції дози.

Вік

Фармакокінетику препарату Ріалтріс у пацієнтів віком до 12 років не досліджували. Популяційний аналіз фармакокінетики у пацієнтів віком від 12 років показав, що вік не впливає на фармакокінетику олопатадину та мометазону фуроату як складових препарату Ріалтріс.

Контрольовані клінічні дослідження довели, що інтраназальні кортикостероїди можуть призвести до зниження швидкості росту у дітей. Цей ефект спостерігався за відсутності лабораторних даних про пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи (ГГН), що свідчить про те, що швидкість росту є більш чутливим показником системної дії кортикостероїдів у дітей, ніж деякі часто використовувані тести функції ГГН-системи. Довгострокові наслідки такого пригнічення швидкості росту, пов’язаного із застосуванням інтраназальних кортикостероїдів, включаючи вплив на кінцевий зріст дорослої людини, невідомі. 

Застосування пацієнтам літнього віку

За даними, отриманими у 145 пацієнтів віком від 65 років, а також у молодих пацієнтів, яким застосовували препарат Ріалтріс в плацебо- та активноконтрольованому дослідженні, загальні відмінності у безпеці чи ефективності препарату не спостерігалися.

Стать та раса

На основі популяційного аналізу фармакокінетики препарату Ріалтріс доведено, що стать та раса не впливають на фармакокінетику олопатадину та мометазону фуроату.

Протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїди. Код АТХ R01A D.

Спеціальних досліджень лікарської взаємодії комбінації фіксованих доз олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату у вигляді назального спрею не проводилося. Очікується, що будь-які лікарські взаємодії цієї комбінації будуть аналогічними таким окремих компонентів, оскільки фармакокінетичної взаємодії олопатадину і мометазону фуроату, що застосовуються у вигляді комбінації, не спостерігається.

Олопатадин: лікарська взаємодія з інгібіторами печінкових ферментів не передбачається, оскільки олопатадин переважно виводиться нирками. Олопатадин не пригнічує in vitro метаболізм специфічних субстратів для CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4. З огляду на це, лікарської взаємодії, що спричиняє пригнічення системи цитохрому Р450, не очікується. Через помірне зв’язування олопатадину з білками плазми (55 %) міжлікарських взаємодій внаслідок витіснення із білків плазми також не очікується.

Мометазону фуроат: дослідження показали, що мометазону фуроат у всіх досліджуваних видів в першу чергу і великою мірою метаболізується у печінці до кількох метаболітів. Дослідження in vitro підтвердили основну роль цитохрому Р450(CYP)3А4 в метаболізмі цієї сполуки. Одночасне застосування з кетоконазолом, потужним інгібітором CYP3A4, може збільшувати концентрацію мометазону фуроату в плазмі.

Діючі речовини: олопатадину гідрохлорид і мометазону фуроат;
1 доза містить олопатадину гідрохлориду 665 мкг еквівалентно олопатадину 600 мкг та мометазону фуроату моногідрату еквівалентно мометазону фуроату 25 мкг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна та натрію карбоксиметилцелюлоза; натрію гідрофосфат, гептагідрат; натрію карбоксиметилцелюлоза; натрію хлорид; бензалконію хлориду 50% розчин; бензалконію хлорид; динатрію едетат; полісорбат 80; кислота хлористоводнева; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.

Під час лікування препаратом "Ріалтріс" пацієнтів слід попередити про необхідність утримуватись від роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості реакцій, наприклад, експлуатація механізмів або керування автотранспортом.

Застосування у період вагітності
Репродуктивні дослідження та дослідження розвитку на тваринах проводилися для олопатадину при пероральному застосуванні та мометазону фуроату при підшкірному, пероральному та місцевому застосуванні. Дослідження на тваринах показали наявність побічних ефектів, пов’язаних з лікуванням, на плід та потомство після системного впливу олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату. Вади розвитку у тварин внаслідок системного впливу мометазону фуроату відповідають відомому ефекту кортикостероїдів.
Оскільки репродуктивні дослідження на тваринах не завжди передбачають реакцію людини, у період вагітності препарат Ріалтріс слід застосовувати лише у разі, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Застосування у період годування груддю
Невідомо, чи потрапляє олопатадину гідрохлорид та мометазону фуроат у грудне молоко людини. Олопатадин після перорального застосування був виявлений в молоці щурів. Невідомо, чи може місцеве інтраназальне застосування призвести до достатньої системної абсорбції, щоб спричинити виділення у грудне молоко у кількості, що визначається.
Оскільки більшість препаратів виділяється в грудне молоко, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату Ріалтріс жінкам, що годують груддю і застосовувати препарат лише у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Немає достатнього клінічного досвіду щодо застосування препарату дітям віком до 12 років, тому його не слід застосовувати пацієнтам цієї вікової категорії.

Сезонний алергічний риніт.

• Підвищена чутливість до олопатадину гідрохлориду, мометазону фуроату або до інших компонентів препарату.
• Наявність нелікованої локалізованої інфекції слизової оболонки носової порожнини.
• Через гальмівний вплив кортикостероїдів на загоєння ран пацієнти, які нещодавно перенесли виразки носової перегородки, хірургічне втручання на носі або травму носа, не повинні застосовувати препарат Ріалтріс до повного одужання.

Препарат призначений тільки для інтраназального застосування.
Дорослі і діти віком від 12 років: рекомендована доза становить 2 впорскування в кожну ніздрю 2 рази на добу.

Застосування назального спрею
Перед кожним застосуванням флакон необхідно добре струснути. Після цього зняти захисний ковпачок. Перед першим використанням флакона слід натиснути на дозуючий пристрій 6 разів поспіль та вивільнити спрей у повітря, тримаючи флакон якнайдалі від очей та обличчя, до появи рівномірного розприскування.

Якщо назальний спрей не використовувався більше 14 днів, перед використанням потрібно добре струснути флакон і натиснути на дозуючий насос-розпилювач 2 рази або до появи рівномірного розприскування.
Перед кожним застосуванням слід ретельно очистити ніс від слизу. Після очищення носа суспензію впорскують в кожну ніздрю, при цьому голову слід утримувати трохи нахиленою вниз. Після застосування наконечник розпилювача треба протерти і накрити захисним ковпачком.

Не розприскуйте спрей в очі або безпосередньо на носову перегородку (стінку між 2 ніздрями).

Не слід очищувати ніс протягом наступних 15 хвилин після застосування спрею, щоб забезпечити дію препарату.

Не закидайте голову назад після впроскування, щоб запобігти потраплянню лікарського засобу у горло.

Дані з безпеки, описані нижче, відображають застосування препарату Ріалтріс у 3062 пацієнтів з сезонним алергічним ринітом у клінічних дослідженнях тривалістю 2 тижні.

З боку нервової системи: дисгевзія – часто; запаморочення, в’ялість, сонливість, тривожність, безсоння – нечасто.

Інфекції та інвазії: фарингіт, інфекції дихальних шляхів – нечасто.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: кашель, сухість у носі, дискомфорт у носі, подразнення горла, свистяче дихання – нечасто.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, дискомфорт в животі, блювання – нечасто.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, контактний дерматит – нечасто.

Після інтраназального застосування кортикостероїдів в окремих випадках можуть спостерігатися небажані явища, а саме:
з боку імунної системи: алергічні реакції негайного типу (наприклад бронхоспазм, диспное), анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк;
з боку органів зору: глаукома, підвищений внутрішньоочний тиск, катаракта, нечіткість зору.
У довгостроковому клінічному дослідженні з безпеки (52 тижні лікування) 593 пацієнти з цілорічним алергічним ринітом повідомляли про такі побічні ефекти при застосуванні препарату Ріалтріс: алергічні реакції, кон’юнктивіт, дискомфорт в очах, діарея, нудота, запор, головний біль та втома.
Системні та місцеві кортикостероїди можуть призводити до таких небажаних ефектів: виразки слизової оболонки носа, перфорація носової перегородки, носові кровотечі, погіршення загоєння ран та розвиток локалізованої грибкової інфекції носа і глотки (Candida albicans), глаукома та катаракта, сонливість, імуносупресія, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної осі, у тому числі затримка росту у дітей.

Про випадки передозування препаратом Ріалтріс не повідомлялося. Відповідно, немає даних про наслідки гострого або хронічного передозування. Препарат Ріалтріс містить комбінацію олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату; отже, ризики, пов’язані з передозуванням окремих компонентів, що описані нижче, стосуються і препарату Ріалтріс.
Гостре передозування цією лікарською формою малоймовірне, оскільки в одному флаконі препарату Ріалтріс, призначеному для застосування протягом 30 днів (240 доз), міститься приблизно 160 мг олопатадину гідрохлориду та 6 мг мометазону фуроату.

Олопатадину гідрохлорид: симптоми передозування антигістамінними засобами можуть включати сонливість у дорослих та спочатку збудження та гіперактивність, а потім сонливість у дітей. Специфічного антидоту для олопатадину гідрохлориду не існує. У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.

Мометазону фуроат: через низьку системну біодоступність та відсутність в клінічних дослідженнях гострих системних проявів, пов'язаних із застосуванням лікарського засобу, малоймовірно, що передозування потребуватиме іншої терапії, ніж спостереження. Інтраназальне введення 1600 мг (8-кратна рекомендована добова доза мометазону фуроату в препараті Ріалтріс) щодня протягом 29 днів у здорових добровольців не показало збільшення частоти побічних ефектів. У дослідженні за участю добровольців, що застосовували однократні інтраназальні дози по 4000 мкг та пероральні інгаляційні дози по 8000 мкг, побічні реакції не спостерігалися. Хронічне передозування будь-яким з кортикостероїдів може призвести до виникнення симптомів гіперкортицизму.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C. Не заморожувати. Не зберігати у холодильнику. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Спрей назальний "Ріалтріс" – протинабряковий препарат для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїд для лікування сезонного алергічного риніту.