Рінгер 200 мл розчин

По 200 та 400 мл у пляшках. По 100 мл або 200 мл або 500 мл або 1000 мл у контейнерах.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь-жовтуватого кольору рідина.

Іонний склад: натрій-іон 131 2 ммоль/л; хлорид-іон 111 7 ммоль/л; лактат-іон 28 6 ммоль/л; кальцій-іон 1 8 ммоль/л; калій-іон 5 4 ммоль/л. Теоретична осмолярність 284 - мОсмоль/л.

Розчин Рінгер-Лактатний − сольовий розчин зі збалансованим вмістом електролітів. Поповнює дефіцит об'єму циркулюючої крові. Лактат який входить до складу препарату внаслідок метаболічних процесів перетворюється на аніони бікарбонату що слабко змінює реакцію крові у лужний бік. Розчин має також дезінтоксикаційний ефект внаслідок зниження концентрації  токсичних продуктів у крові та активації діурезу. Розчин близький до ізотонічного.

Препарат приблизно через півгодини проникає у тканини. Компоненти препарату виводяться із сечею.

Розчини для корекції порушень електролітного балансу. Електроліти.

Код АТХ В05В В01.

При застосуванні калійзберігаючих діуретиків інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні Розчину Рінгер-Лактатного та серцевих глікозидів посилюється токсичний ефект останніх за рахунок наявності в розчині іонів Са⁺⁺.

Препарат несумісний з цефамандолом амфотерицином спиртом етиловим тіопенталом амінокапроновою кислотою метарамінолом ампіциліном вібраміцином та моноцикліном. Не рекомендується застосовувати Розчин Рінгер-Лактатний як засіб для розведення антибіотиків що вводяться шляхом інфузії а також для розведення протизапальних препаратів.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів андрогенів анаболічних гормонів естрогенів кортикотропіну мінералокортикоїдів вазодилататорів або гангліоблокаторів.

У зв'язку з наявністю лактату який олужнює рН з обережністю слід застосовувати препарат при одночасному застосуванні препаратів ниркова елімінація яких залежить від рН. Нирковий кліренс саліцилатів барбітуратів літію може знижуватися а симпатоміметиків та стимуляторів - (таких як дексамфетаміну сульфат фенфлураміну гідрохлорид) може підвищуватися.

Діючі речовини: натрію хлорид калію хлорид кальцію хлориду дигідрат натрію лактат;

1 мл розчину містять натрію хлориду – 6 мг; калію хлориду – 0 4 мг; кальцію хлориду дигідрату (у перерахунку на кальцію хлорид) – 0 203 мг; натрію лактату (у перерахунку на 100 % речовину) – 3 2 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Дані відсутні через застосування препарату винятково в умовах стаціонару.

Досліджень щодо застосування Розчину Рінгер-Лактатного вагітним не проводили.

Немає даних про потрапляння препарату у грудне молоко однак слід з обережністю призначати препарат під час лактації.

У педіатрії не застосовувати за відсутності клінічних випробувань.

Корекція порушень водно-електролітного балансу при дегідратації внаслідок втрати рідини при діареї при недостатньому надходженні рідини в організм жовчних і кишкових свищах а також для відновлення водно-електролітного балансу при підготовці хворих до оперативного втручання та у післяопераційний період; метаболічний ацидоз.

Гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкаліємія, гіперхлоремія, алкалоз, лактоацидоз, тяжка артеріальна гіпертензія, декомпенсована серцева недостатність, олігурія, анурія, печінкова недостатність (через зменшення утворення гідрокарбонату з лактату), гостра ниркова недостатність; гіперкальціємія; позаклітинна гіпергідратація, набряк легень, набряк мозку, гіперчутливість до компонентів лікарського засобу.

Вводити внутрішньовенно краплинно.

Дозу призначає лікар залежно від стану хворого. Максимальна добова доза для дорослих становить 40 мл/кг/добу (в середньому 2500 мл зі швидкістю 60 крапель/хвилину). Термін лікування залежить від стану хворого.

Особливості застосування.

Під час проведення інфузійної терапії Розчином Рінгер-Лактатний необхідно визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта шляхом моніторування концентрації електролітів водно-електролітного балансу рН та рСО₂ лактату (при проведенні масивних інфузій).

Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною та/або розчином гіпергідратацію застійні явища та набряк легень. Ризик розвитку дилюції зворотно пропорційний до концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином що викликає застійні явища з периферичними набряками та набряком легень прямо пропорційний до концентрації електролітів.

У разі появи будь-яких проявів реакції гіперчутливості негайно припинити введення розчину та провести належне лікування.

Оскільки препарат містить натрію лактат з особливою обережністю його слід застосовувати пацієнтам схильним до гіпернатріємії (наприклад з адренокортикальною недостатністю нецукровим діабетом або масивним ушкодженням тканин) або пацієнтам із захворюваннями серця; у зв'язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку пацієнтам з артеріальною гіпертензією нирковою та серцево-судинною недостатністю з застійною серцевою недостатністю особливо у післяопераційному періоді пацієнтам з гіпоксією та печінковою недостатністю а також пацієнтам з клінічними станами що супроводжуються затримкою натрію та набряками.

Розчини що містять натрій потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Вміст калію потребує обережності при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця та клінічними станами що супроводжуються затримкою калію в організмі. Призначення кальцію повинно проводитись під контролем ЕКГ особливо у пацієнтів які отримують дигіталіс. Рівні кальцію в сироватці не завжди відображають рівні кальцію у тканинах.

У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію чи калію.

Наявність іонів кальцію потребує обережності у разі одночасного призначення з препаратами крові через вірогідність розвитку коагуляції.

Призначати кальцій парентерально потрібно з особливою увагою пацієнтам які отримують серцеві глікозиди.

Лактат є субстратом для глюконеогенезу тому слід ретельно контролювати рівень глюкози крові хворим на цукровий діабет II типу.

Порушення електролітного балансу:

• зміна рівня електролітів (калію кальцію натрію хлору) у сироватці крові;
• метаболічний алкалоз;
• хлоридний ацидоз.

Загальні реакції організму:

• гіперволемія;
• алергічні чи анафілактоїдні реакції включаючи гіпертермію свербіж кашель чхання утруднення дихання локалізовану чи генералізовану кропив'янку ангіоневрогичний набряк.

Зміни у місці інфузії: запалення набряк висипи свербіж еритема біль печіння оніміння у місці інфузії.

Психічні розлади: панічна атака.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

Передозування або надто швидке введення розчину може призвести до порушення водно- електролітного балансу явищ алкалозу серцево-легеневої декомпенсації. У такому випадку введення препарату негайно припинити. Проводити симптоматичну терапію.

Надмірне введення лактату може призвести до розвитку метаболічного алкалозу який у свою чергу може супроводжуватися гіпокаліємією.

Симптоми: зміна настрою втома задишка м'язова слабкість полідипсія поліурія порушення мислення аритмія. Гіпертонус м’язів посмикування та тетанічні судоми можуть розвинутися у пацієнтів з гіпокальціємією.

Зберігати при температурі від 5 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Несумісність. Препарат не можна змішувати з фосфат- та карбонатвмісними розчинами.

Розчин Рінгер-Лактатний − сольовий розчин зі збалансованим вмістом електролітів.