Роноцит 500 мг/4 мл 4 мл N5 розчин

4 мл розчину у скляній ампулі; 5 ампул у контурній комірчастій упаковці; 1 контурне комірчасте впакування в картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або жовтуватий колір розчину.

Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що підтверджено даними магніторезонансної спектроскопії. Цитиколін покращує функціонування таких мембранних механізмів, як іонні насоси та рецептори, без регуляції яких неможливе нормальне проведення нервових імпульсів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану нейронів цитиколін має протинабрякові властивості, що сприяють реабсорбції набряку мозку.

Експериментальні дослідження показали, що цитиколін пригнічує активацію деяких фосфоліпаз (А1, А2, С та D), зменшуючи утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем та зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон.

Цитиколін зберігає нейронний запас енергії, інгібує апоптоз та стимулює синтез ацетилхоліну.

Експериментально доведено, що цитиколін також має профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.

Повідомлялося, що цитиколін достовірно збільшує показники функціонального одужання у пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу, що збігається із уповільненням зростання ішемічного ураження головного мозку за даними нейровізуалізації. У пацієнтів з черепно-мозковою травмою цитиколін прискорює відновлення та зменшує тривалість та інтенсивність посттравматичного синдрому.

Цитиколін добре абсорбується після перорального, внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення. Рівень холіну в плазмі значно збільшується після введення вищепереліченими шляхами. Абсорбція після перорального введення практично повна та біодоступність практично така сама, як і при внутрішньовенному застосуванні.

Залежно від шляху введення препарат метаболізується в кишечнику, печінці до холіну та цитидину. Після введення цитиколін широко розподіляється у структурах головного мозку зі швидким включенням холіної фракції у структурні фосфоліпіди та цитидину у цитидинові фракції. нуклеотиди та нуклеїнові кислоти Досягши головного мозку, цитиколін вбудовується в клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, беручи участь у побудові фракції фосфоліпідів.

Тільки невелика кількість дози виявляється у сечі та фекаліях (менше 3%). Приблизно 12% дози виводиться із СО ₂ , що видихається. У виведенні препарату з сечею виділяють дві фази: перша фаза – приблизно 36 годин – в якій швидкість виведення швидко зменшується, і друга фаза, в якій швидкість виведення зменшується набагато повільніше. Така ж фазність спостерігається при виведенні з СО ₂ , швидкість виведення СО ₂ , що видихається, швидко зменшується приблизно через 15 годин, потім вона знижується набагато повільніше.

Психостимулюючі та ноотропні засоби.

Код ATX N06B X06.

Не слід застосовувати препарат одночасно з препаратами, що містять меклофеноксат. Посилює ефект леводопи.

Діюча речовина: citicoline;

1 ампула (4 мл) розчину містить цитиколін (у формі цитиколін натрію) 500 мг;

інші складові: натрію гідроксид або хлористоводнева кислота, вода для ін'єкцій.

Цитиколін не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.

Вагітність

Достатні дані про застосування цитиколіну вагітним жінкам відсутні. Використовувати препарат у період вагітності та годування груддю можна лише тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода чи дитини.

Годування груддю

Дані про проникнення цитиколіну в грудне молоко відсутні.

Немає достатніх даних щодо застосування препарату дітям.

• Інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень та наслідків порушень мозкового кровообігу.
• Черепно-мозкова травма та його неврологічні ускладнення.
• Когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних та дегенеративних церебральних розладів.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

Препарат застосовують для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення, призначають внутрішньовенно у формі повільної внутрішньовенної ін'єкції (протягом 3-5 хв залежно від призначеної дози) або внутрішньовенно. крапельно (40-60 крапель за хвилину).

Рекомендована доза для дорослих – 500-2000 мг/сут, залежно від тяжкості стану хворого.

Максимальна добова доза – 2000 мг.

При гострих та невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при призначенні препарату у перші 24 години.

Термін лікування залежить від перебігу хвороби та визначається лікарем.

Для пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу.

Препарат сумісний з усіма внутрішньовенними ізотонічними розчинами, а також з гіпертонічними розчинами глюкози.

Цей розчин призначений для одноразового застосування. Розчин необхідно ввести одразу після розкриття ампули. Невикористаний розчин слід знищити.

При необхідності лікування продовжують застосовувати цитиколіни у формі розчину для перорального застосування.

Особливості застосування

При персистуючій внутрішньочерепній кровотечі препарат рекомендується вводити у вигляді дуже повільної внутрішньовенної інфузії (30 крапель на хвилину) і не перевищувати добову дозу 1000 мг.

Дуже рідко (< 1/10 000) (включаючи повідомлення пацієнтів).

З боку центральної та периферичної нервової системи: сильний головний біль, вертиго, галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея.

З боку шкіри: гіперемія, алергічний висип, екзантема, пурпура, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Загальні реакції:озноб, набряк, зміни в місці введення.

Невідомі.

Зважаючи на низьку токсичність препарату, ймовірність отруєння низька, навіть при випадковому перевищенні терапевтичних доз.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C у недоступному для дітей місці.

Препарат "Роноцит" покращує рівень уваги та свідомості, сприяє зменшенню проявів амнезії, когнітивних та неврологічних розладів, пов'язаних з ішемією головного мозку.