Ротацеф порошок для розчину для ін'єкцій, 1 г

1 флакон у комплекті з 1 ампулою розчинника (розчин лідокаїну гідрохлориду 1% – 3,5 мл) у картонній коробці.

Порошок для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок, частково гігроскопічний, майже білий або жовтуватий.

Розчинник (розчин лідокаїну гідрохлориду 1%): безбарвний прозорий розчин без запаху.

Механізм дії

Цефтріаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінозв'язуючих білків. В результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що своєю чергою призводить до лізису бактеріальної клітини та її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтріаксону може розвиватися внаслідок дії одного або кількох механізмів:

• Гідроліз бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази та ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.
• Зниженої афінності пеніцилінозв'язуючих білків щодо цефтріаксону.
• Непроникність зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
• Бактеріальний ефлюксний насос.

Головні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

a. Висновок про чутливість на основі чутливості до цефокситину.

b. Висновок про чутливість на основі чутливості до пеніциліну.

c. Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо це спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити до референтної лабораторії.

d. Гранові значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г×1 та високої дози не менше 2 г×1.

Чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метицилінчутливий) ^£, коагулазонегативні стафілококи (метициллінчутливий) ^£&nbsp  Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae,  Streptococci групи Vi.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp. /p>

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis ⁺, Staphylococcus haemolyticus ⁺, Staphylococcus epidermidis  >

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli ^%, Klebsiella pneumoniae ^%, Klebsiella , Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Анаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби

Клостридіум важкий.

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

£ Всі метицилінорезистентні стафілококи є резистентними до цефтріаксону.

⁺  Частота резистентності >50% щонайменше в одному регіоні.

^%  Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Всмоктування.

Внутрішньом'язове введення

Після внутрішньом'язової ін'єкції середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі крові становить приблизно половину від спостерігаємого після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація в плазмі крові після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягає після введення. Площа під кривою «концентрація-час» у плазмі крові після внутрішньом'язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтріаксону в дозі 500 мг та 1 г середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі крові становить приблизно 120 та 200 мг/л відповідно. 2 г рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Обсяг розподілу цефтріаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, проявляються в тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову оболонку носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини. Збільшення середньої пікової концентрації в плазмі крові на 8-15% ( С _max ) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався в більшості випадків протягом 48-72 годин, залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтріаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтріаксону в спинномозковій рідині досягаються через 4-6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр, а також у малих концентраціях виявляється у грудному молоці (див. Застосування ).

Зв'язування з білками

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми крові становить близько 95% при концентрації в плазмі крові менш ніж 100 мг/л. Зв'язування насичується, і ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85% при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Висновок

Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону (пов'язаного та незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться в незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом фільтрації, 40-50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менш ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.

Щодо помірного збільшення періоду напіввиведення у разі порушення функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу внаслідок зменшення зв'язування з білками та відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтріаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтріаксону не збільшується через компенсаторне збільшення ниркового кліренсу. Це відбувається також внаслідок збільшення вільної фракції цефтріаксону в плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу зі збільшенням обсягу розподілу паралельно до такого загального кліренсу.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів старше 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2-3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтріаксону продовжено у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтріаксону може надалі зростати внаслідок дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у дітей. новонароджених чи дорослих.

Плазмовий кліренс та обсяг розподілу загального цефтріаксону вищий у дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтріаксону нелінійна, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози і зменшуються меншою мірою, ніж пропорційна доза. Нелінійність спостерігається в результаті насичення зв'язування з білками плазми крові, тому для загального цефтріаксону це спостерігається в плазмі крові, а для вільного (незв'язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсотком інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вищою за мінімальну інгібуючу концентрацію окремих цільових видів (тобто концентрації).

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорин ІІІ покоління. Цефтріаксон. Код ATX J01D D04.

Препарати кальцію. Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону не слід застосовувати кальційвмісні розчини, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для відновлення препарату у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення.

Преципітати цефтріаксону-кальцію також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтріаксон не можна вводити одночасно з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами, в т.ч. з кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак усім пацієнтам, за винятком новонароджених, цефтріаксон і кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити інфузійну систему сумісною рідиною. У дослідженнях з використанням плазми крові дорослих та плазми пуповинної крові новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів цефтріаксон-кальцію (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Немає повідомлень про взаємодію між цефтріаксоном та пероральними кальцієвмісними препаратами, про взаємодію між цефтріаксоном при внутрішньом'язовому застосуванні та кальцієвмісними препаратами, що застосовуються внутрішньовенно або перорально.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (такі як варфарин). Підвищення ризику кровотеч. Посилення ефекту антагоністів вітаміну К. Рекомендується частий контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) та відповідне коригування доз антагоністів вітаміну К під час і після застосування цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»).

Аміноглікозиди. Наявні дані про потенційне посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом з цефалоспоринами суперечливі. У таких випадках у клінічній практиці слід ретельно моніторувати рівень аміноглікозидів та функцію нирок.

При необхідності комбінованого лікування слід вводити препарати в різні місця і не змішувати в одному шприці або в одному розчині для інфузії через фізико-хімічну несумісність.

Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни). Можливе зниження бактерицидного ефекту цефтріаксону.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у поєднанні з цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна вагомість цих даних невідома.

І

нші бета-лактамні антибіотики. Можливий розвиток перехресних алергічних реакцій.

Петлеві діуретики. При одночасному застосуванні високих доз цефтріаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося.

Пробенецид. Не впливає на тубулярну секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Гормональні контрацептиви. Як і при застосуванні інших антибіотиків, знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та 1 місяць після його завершення.

Етанол. Не спостерігалося ефектів, подібних до дії дисульфіраму. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка могла б викликати непереносимість етанолу або кровотечу, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Подібно іншим антибіотикам, цефтріаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, однак такий ефект поширюється тільки на ослаблений штам Ty21.

Речовини, що використовуються в лабораторних аналізах. Можливий хибнопозитивний результат реакції на глюкозу в сечі при застосуванні розчину Бенедикта або Феллінга.

Цефтріаксон несумісний і його не можна змішувати в одній ємності або одночасно вводити з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом,   аміноглікозидами. 

діюча речовина: ceftriaxone;
1 флакон містить цефтріаксон (у формі цефтріаксон натрію) 1 г;

1 ампула розчинника містить розчин лідокаїну гідрохлориду 1% (лідокаїну гідрохлорид, гідроксид натрію, вода для ін'єкцій).

При застосуванні цефтріаксону можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами (див. «Побічні реакції»). При керуванні автотранспортом або іншими механізмами слід бути обережними.

Вагітність.

Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування вагітним жінкам обмежені. Під час вагітності, зокрема в І триместрі, цефтріаксон можна застосовувати лише якщо користь перевищує ризик.

Годування грудьми.

Цефтріаксон проникає в грудне молоко в низьких концентраціях, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення/відмову від застосування цефтріаксону з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.

Препарат застосовувати дітям відповідно до дозування, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Лікарський засіб показаний для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих та дітей, включаючи доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;
• позалікарняна пневмонія;
• шпитальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток та суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Лікарський засіб можна використовувати для:

• лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
• лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (II стадія) та пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих та дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;
• ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
• лікування пацієнтів з бактеріємією, що виникла у зв'язку з будь-якою з вищезгаданих інфекцій або якщо є підозра на будь-яку з вищезгаданих інфекцій.

Лікарський засіб слід застосовувати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під спектр його дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

• Гіперчутливість до цефтріаксону, до будь-якого антибіотика цефалоспоринового ряду, до лідокаїну (внутрішньом'язове введення).
• Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів, карбапенемів).
• Недоношені новонароджені до 41 тижня з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + календарний вік)*.
• Доношені новонароджені (віком до 28 днів життя):
• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв'язування білірубіну з білками крові знижується)*;
• при необхідності (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або кальцієвмісних розчинів через ризик утворення преципітатів цефтріаксону-кальцію в легенях та нирках (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях in vitro було показано, що цефтріаксон може витісняти білірубін через альбумін сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед введенням цефтріаксону слід виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування» та інструкцію з медичного застосування лідокаїну, особливо «Протипоказання»).

Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.

Дозування

Доза лікарського засобу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також віку та функції печінки та нирок пацієнта.

Наведені нижче рекомендовані дози для деяких показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати високу дозу з рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти від 12  років (≥50   кг).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози з діапазону, що рекомендується.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г/добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих та дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Може застосовуватись одноразова внутрішньом'язова доза 1-2 г Цефтріаксону.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Розова доза 500 мг внутрішньом'язово.

Сифіліс

Рекомендована доза – 500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до 2 г 1 раз на добу при нейросифілісі протягом 10-14 днів. Рекомендації з дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, засновані на обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (II стадія) та пізній (III стадія)]

По 2 г один раз на день протягом 14-21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Діти від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Дітям вагою 50 кг або більше слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

* При документально підтвердженої бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози з діапазону, що рекомендується.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г/добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), які потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту застосовується одноразова внутрішньом'язова ін'єкція Цефтріаксону в дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини важкий або попередня терапія була неефективною, Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньо 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50-80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза – 75-100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації з дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, засновані на дуже обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (II стадія) та пізній (III стадія)]

50-80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14-21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені у віці 0-14 днів

Цефтріаксон протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим до 41 тижня з урахуванням внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + календарний вік).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози з діапазону, що рекомендується.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0-14 днів, які потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту застосовується одноразова внутрішньом'язова ін'єкція Цефтріаксону у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20-50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза – 50 мг/кг один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації з дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, засновані на дуже обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. З огляду на загальні рекомендації з антибіотикотерапії, застосування цефтріаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти похилого віку

При задовільній функції нирок та печінки корекція дози пацієнтам похилого віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок нема потреби знижувати дозу цефтріаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише при нирковій недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г.

Якщо хворий перебуває на діалізі, нема потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтріаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки та нирок

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом'язове введення

Цефтріаксон можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити в центр великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією з медичного застосування лідокаїну.

Внутрішньовенне введення

Цефтріаксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (переважний шлях) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішнє переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам та дітям до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання») та «  Питання про внутрішньом'язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що потрібно) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, що містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. (Див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтріаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат.  з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. >

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтріаксон слід вводити за 30-90 хвилин до хірургічного втручання.

Травний тракт: діарея, диспепсія, нудота, блювання, стоматит, глосит, дисгевзія, біль у животі, зниження апетиту (зазвичай помірно виражені, проходять протягом/після припинення лікування ); панкреатит (можливо через обструкцію жовчовивідних шляхів).

Гепатобіліарна система: преципітація кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі*; підвищення рівня білірубіну, активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази в плазмі крові, дисфункція печінки, гепатит¹, холестатичний гепатит^1,2, ядерна жовтяниця.

Система кровотворення:  дози цефтріаксону 20 г).

Нервова система: головний біль, запаморочення, можливі судомні напади, енцефалопатія.

Органи слуху та рівноваги: вертиго.

Сечовидільна система: підвищення рівня креатиніну в крові, циліндрурія, глюкозурія, гематурія, олігурія, утворення преципітатів цефтріаксону в нирках (зазвичай оборотне), анурія, ниркова недостатність, гострий тубулярний некроз.

Шкіра та підшкірна клітковина: підвищене потовиділення, припливи, алергічні шкірні реакції (в т.ч. кропив'янка, дерматити, макулопапульозний висип або екзантема), свербіж, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівен Джонсонма, токс DRESS-синдром (медикаментозна висипка з еозинофілією та системними проявами), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Імунна система: реакції гіперчутливості, анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, реакція Яриша-Герксгеймера.

Дихальні розлади: бронхоспазм, алергічні пневмоніти.

Інфекції та інвазії: можливі мікози статевих органів, розвиток суперінфекції, псевдомембранозний коліт.

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: флебіт/тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, біль та/або інфільтрат у місці введення, медикаментозна лихоманка, набряки шкіри та суглобів, озноб.< /p>

Лабораторні аналізи: гиперазотемія, можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, щодо глюкози в сечі неферментативними методами.

¹ Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтріаксону

² Див. розділ «Особливості застосування»

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтріаксону можуть бути пов'язані з надмірним зростанням Clostridium difficile.

Тактика лікування повинна включати введення адекватної кількості рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

* Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону.

Рідкісні випадки тяжких побічних реакцій, іноді з летальним результатом, зареєстровані у недоношених і доношених новонароджених (вік < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтріаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках виявлено преципітати кальцієвої солі цефтріаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком малого обсягу крові у них і довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтріаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози (≥ 80 мг/кг/добу), або при кумулятивній дозі понад 10 г та мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, обмеження рухливості, постільний режим). Утворення преципітатів може супроводжуватися симптомами або бути асимптомним, може призводити до ниркової недостатності та анурії. Преципітати зникають після припинення застосування цефтріаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

З

ареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили в дозах вище стандартної рекомендованої дози. У дітей, за даними проспективних досліджень цефтріаксону, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні була різною. у деяких дослідженнях понад 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів очевидно нижче. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але в окремих випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання.

У цих випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтріаксону преципітати зазвичай зникають.м. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми: нудота, блювання, діарея, посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні (не зменшують надмірних концентрацій у плазмі крові). Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування

Реакція підвищеної чутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, при застосуванні цефтріаксону повідомляли про випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальним кінцем (див. розділ «Побічні реакції»). У разі тяжких реакцій підвищеної чутливості застосування лікарського засобу слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості до цефтріаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних препаратів. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі легкої підвищеної чутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Шкірні реакції.

При застосуванні цефтріаксону зареєстровані випадки важких побічних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз та лікарські реакції з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром)), які можуть бути загрозливими для життя або летальними, реакцій невідома (див. розділ "Побічні реакції").

Реакція Яриш-Герксгеймера.

У деяких пацієнтів, які мають інфекцію, спричинену спірохетами, може виникати реакція Яриша-Герксгеймера одразу після початку застосування цефтріаксону. Ця реакція зазвичай є самообмежуючим станом або може бути вилікована за допомогою симптоматичного лікування. У разі цієї реакції застосування лікарського засобу можна не припиняти.Взаємодія з лікарськими засобами, які містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят у віці до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону у легенях та нирках із летальним результатом. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтріаксон і кальцій вводили в різний час і з різних внутрішньовенних інфузійних систем. Згідно з наявними науковими даними не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтріаксон і кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати. У дослідженнях in vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам будь-якого віку розчин не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введення препаратів у різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтріаксон і кальціймісткі розчини можна вводити послідовно один після одного за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни або ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню.Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), можна застосовувати альтернативні антибактеріальні засоби, прийом яких не пов'язаний з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтріаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтріаксон можна вводити одночасно, через різні інфузійні системи та різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтріаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Застосування для дітей.

Безпека та ефективність застосування цефтріаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін у зв'язку з альбуміном плазми.

Лікарський препарат протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Ризик імуноопосередкованої гемолітичної анемії.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі цефтріаксон (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні цефтріаксону тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтріаксон може викликати хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ "Побічні реакції").

При визначенні глюкози в сечі неферментними методами можуть бути отримані неправдиві результати. При призначенні цефтріаксону рівень глюкози сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Цефтріаксон може призводити до помилкових (знижених) показників рівня глюкози крові при визначенні за допомогою деяких моніторингових систем. Слід звернутися до інструкції для кожної системи. У разі потреби використати альтернативні тестові методи.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтріаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтріаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо як розчинник застосовувати розчин лідокаїну, цефтріаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово.Перед застосуванням лікарського засобу слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ "Протипоказання"). Розчин лідокаїну в жодному разі не можна вводити внутрішньовенно.

Ризик жовчнокам'яної хвороби.

У разі наявності на сонограмі тіней слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону. Затемнення, помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмі жовчного міхура, і частота виникнення зростала при застосуванні цефтриаксона в дозі 1 г/добу і вище. Лікарський засіб слід особливо обережно застосовувати дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен ухвалити рішення про припинення застосування лікарського засобу, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Ризик жовчного стазу.

При застосуванні цефтріаксону зареєстровані випадки панкреатиту, які можуть бути викликані непрохідністю жовчних шляхів (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість з таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування.Не можна виключати, що ініціювальним або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення жовчних шляхів преципітатів в результаті застосування цефтріаксону.

Ризик нирковокам'яної хвороби.

Зареєстровані випадки утворення ниркового каміння, що зникали після відміни цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення про застосування лікарського засобу пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар з огляду на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Ризик енцефалопатії.

Повідомлялося про енцефалопатію при застосуванні цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів похилого віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов'язана із застосуванням цефтріаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонію, судоми), слід розглянути питання щодо припинення застосування лікарського засобу.

Застереження за допоміжними речовинами.

1 г лікарського засобу містить 3,6 ммоль натрію. Це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу до зовнішнього середовища слід звести до мінімуму. Слід уникати потрапляння лікарського засобу до каналізаційної системи або домашніх відходів. Будь-який невикористаний препарат після закінчення

Зберігати при температурі 15-25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Приготовлений розчин стабільний протягом 24 годин при температурі 2-8 °С або протягом 6 годин при температурі 15- 25 °С.

Антибіотик широкого спектра дії. Містить цефтріаксон – протимікробна речовина групи цефалоспоринів для парентерального застосування.