Серетид Евохалер аерозоль для інгаляцій, 25 мкг/50 мкг, 120 доз

Серетид™ Евохалер™ містить сальметерол та флютиказону пропіонат, що мають різні механізми дії. 

Сальметерол

Сальметерол – це селективний агоніст b2-адренорецепторів тривалої (12 годин) дії, що має довгий боковий ланцюжок, пов’язаний із зовнішнім доменом рецептора. 

Сальметерол забезпечує більш тривалу бронходилатацію (не менше 12 годин), ніж рекомендовані дози традиційних агоністів b2-адренорецепторів короткої дії. 

Флютиказону пропіонат

Флютиказону пропіонат при його інгаляційному застосуванні у рекомендованих дозах чинить виражену глюкокортикоїдну протизапальну дію у легенях, що призводить до зменшення клінічних симптомів та частоти загострень бронхіальної астми без появи побічних реакцій, що спостерігаються при системному застосуванні кортикостероїдів.

При комбінованому застосуванні сальметеролу та флютиказону пропіонату інгаляційним шляхом фармакокінетика кожного компонента залишається такою, як при застосуванні цих компонентів окремо, тому їхні фармакокінетичні характеристики наведено окремо.

Сальметерол

Сальметерол діє місцево у легеневій тканині, тому його кількість у плазмі крові не корелює з терапевтичним ефектом. Крім того, дані з фармакокінетики сальметеролу обмежені, оскільки існують технічні складнощі визначення дуже низьких концентрацій препарату у плазмі крові (приблизно 200 пікограмів/мл і менше) після його інгаляційного застосування у терапевтичних дозах. 

Флютиказону пропіонат

Абсолютна біодоступність флютиказону пропіонату після інгаляційного введення у здорових добровольців становить приблизно 5–11 % від номінальної дози, залежно від інгаляційного пристрою, що використовується. У хворих на бронхіальну астму спостерігаються нижчі рівні системної експозиції при інгаляційному застосуванні флютиказону пропіонату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях, спочатку швидко, потім сповільнюється. Частина інгаляційної дози може бути проковтнута, але системна дія її є мінімальною внаслідок слабкої розчинності флютиказону пропіонату у воді та інтенсивного метаболізму «першого проходження» у печінці. Біодоступність флютиказону пропіонату при його всмоктуванні зі шлунково-кишкового тракту становить менше 1 %. Спостерігається лінійне збільшення системної експозиції флютиказону пропіонату зі збільшенням інгаляційної дози препарату. Розповсюдження флютиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв), великим об’ємом розподілу (приблизно 300 л) та кінцевим періодом напіввиведення, що становить приблизно 8 годин. Ступінь зв’язування з білками плазми крові є порівняно високим (91 %). Флютиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції, головним чином шляхом метаболізму до неактивного карбоксильного метаболіту за допомогою ензиму CYP3A4 системи цитохрому Р450. З фекаліями виводяться інші неідентифіковані метаболіти. Нирковий кліренс флютиказону пропіонату є дуже незначним, менше 5 % дози виводиться із сечею, головним чином у формі метаболітів. Більша частина дози виводиться з фекаліями у формі метаболітів та незміненого препарату.

b-адреноблокатори можуть послабити або нівелювати ефект сальметеролу. Слід уникати застосування неселективних і селективних бета-блокаторів пацієнтам з астмою, окрім випадків, коли для цього є серйозні підстави. Застосування b2-агоністів може спричинити потенційно небезпечну гіпокаліємію. З особливою обережністю лікарський засіб призначають пацієнтам з гострою тяжкою астмою, оскільки одночасне застосування похідних ксантину, стероїдів та діуретиків може посилювати побічні реакції.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять інші b-адренергічні засоби, може мати потенційний адитивний ефект.

Флютиказону пропіонат

У звичайних умовах після інгаляційного введення досягаються низькі концентрації флютиказону пропіонату у плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованого цитохромом CYР3А4 у печінці та кишечнику. Тому імовірність клінічно значущої медикаментозної взаємодії, обумовленої флютиказону пропіонатом, є дуже малою.

За даними дослідження медикаментозних взаємодій за участю здорових добровольців із застосуванням інтраназального флютиказону пропіонату, ритонавір (сильний інгібітор цитохрому CYР3А4) у дозі 100 мг двічі на день підвищує концентрацію флютиказону пропіонату у плазмі крові у кілька сотень разів, що призводить до істотного зменшення концентрації кортизолу в сироватці крові. Щодо інгаляційного флютиказону пропіонату відповідна інформація відсутня, але очікується суттєве збільшення рівня флютиказону пропіонату у сироватці крові. Повідомляли про випадки синдрому Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Сумісного застосування слід уникати, окрім випадків, коли користь від застосування перевищуватиме потенційний ризик системних глюкокортикоїдних побічних реакцій. 

За даними невеликого дослідження взаємодії з менш потужним інгібітором CYP3A кетоконазолом за участю здорових добровольців, експозиція флютиказону пропіонату після 1 інгаляції збільшувалася на 150 %, що спричиняло більше зменшення рівня кортизолу у плазмі крові порівняно із застосуванням флютиказону пропіонату самостійно. Очікується, що сумісне застосування з іншими сильними інгібіторами CYP3A, такими як ітраконазол, кобіцистатовмісними препаратами та з помірними інгібіторами CYP3A, такими як еритроміцин, збільшить системну експозицію флютиказону пропіонату та ризик виникнення системних побічних реакцій.

Таких комбінацій слід уникати, окрім випадків, коли очікувана користь переважатиме потенційний ризик розвитку системних побічних реакцій на кортикостероїди. У таких випадках стан пацієнтів слід контролювати щодо розвитку системних небажаних явищ.

Сальметерол

Сильні інгібітори CYP3A4 

Сумісне застосування кетоконазолу (400 мг перорально 1 раз на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 7 днів спричинило суттєве збільшення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза – максимальна концентрація (Cmax) та у 15 разів – площа під кривою концентрація–час (AUC)). Це може призводити до збільшення частоти інших системних реакцій на сальметерол (наприклад, подовження інтервалу QT та пальпітація) порівняно із застосуванням сальметеролу або кетоконазолу самостійно (див. розділ «Особливості застосування»).

Клінічно вираженого впливу на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, рівень глюкози крові та рівень калію у крові не зафіксовано. Сумісне застосування з кетоконазолом не збільшувало період напіввиведення сальметеролу або кумуляцію сальметеролу при повторному застосуванні.

Сумісного застосування з кетоконазолом слід уникати, окрім випадків, коли очікувана користь переважає потенційний ризик виникнення системних побічних реакцій на сальметерол. Імовірно, існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними інгібіторами CYPA4 (наприклад з ітраконазолом, телітроміцином, ритонавіром).

Помірні інгібітори CYP3A4

Сумісне застосування еритроміцину (500 мг перорально 3 рази на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 6 днів спричинило невелике та статистично несуттєве збільшення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза Cmax та в 1,2 раза AUC). Сумісне застосування з еритроміцином не асоціювалося з виникненням будь-яких серйозних побічних реакцій.

Вагітність

Численні дані щодо застосування препарату Серетид™ Евохалер™ вагітним жінкам (понад 1000 випадків) засвідчили відсутність порушення ембріонального розвитку або токсичного впливу на плід і новонародженого.

Результати ретроспективного епідеміологічного дослідження не виявили підвищеного ризику великих вроджених вад розвитку після експозиції флютиказону пропіонату протягом І триместру вагітності порівняно з іншими інгаляційними кортикостероїдами. 

Під час досліджень на тваринах після введення β2-агоністів адренорецепторів та глюкокортикостероїдів спостерігалася репродуктивна токсичність.

Серетид™ Евохалер™ слід застосовувати вагітним лише у разі, коли очікувана користь для жінки суттєво переважає потенційні ризики для плода. Для лікування вагітних слід призначати найнижчі ефективні дози флютиказону пропіонату, необхідні для адекватного контролю над симптомами бронхіальної астми.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється сальметерол та флютиказону пропіонат, а також їхні метаболіти у грудне молоко жінки. 

Дослідження на щурах показали, що сальметерол, флютиказону пропіонат та їхні метаболіти екскретуються у молоко самки. Отже, не можна виключити ризик для немовляти від годування груддю під час лікування матері даним лікарським засобом. Зваживши користь від грудного вигодовування дитини та очікувані переваги від лікування для матері, слід вирішити, відмовитися від грудного вигодовування чи припинити застосування препарату Серетид™ Евохалер™.

Фертильність

Дані щодо впливу на фертильність людини відсутні. Досліди, проведені на тваринах, не показали впливу сальметеролу або флютиказону пропіонату на фертильність.

Регулярне лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія b2-агоністом тривалої дії та інгаляційним кортикостероїдом:

• пацієнтів з незадовільним контролем бронхіальної астми на тлі терапії інгаляційними кортикостероїдами та b2-агоністами короткої дії за вимогою або
• пацієнтів з адекватним контролем бронхіальної астми на тлі терапії інгаляційними кортикостероїдами та b2-агоністами тривалої дії у різних інгаляторах.

Серетид™ Евохалер™ призначений лише для інгаляційного застосування.

Пацієнтам слід усвідомлювати, що Серетид™ Евохалер™ необхідно застосовувати регулярно, навіть у період відсутності нападів бронхіальної астми.

Пацієнтам слід регулярно проходити медичне обстеження для того, щоб підібрана для них доза залишалася оптимально ефективною, змінювати яку може лише лікар. Дозу препарату слід титрувати до мінімальної ефективної, що забезпечує контроль симптомів захворювання. Якщо такий ефективний контроль досягається на тлі мінімальної ефективної дози препарату при застосуванні її 2 рази на добу, наступним кроком може бути переведення хворого на застосування одного інгаляційного кортикостероїду. Як альтернатива для лікування пацієнтів, яким необхідно застосовувати b2-агоністи тривалої дії, дозу препарату Серетид™ Евохалер™ можна зменшувати до прийому 1 раз на добу, якщо, на думку лікаря, це адекватно підтримуватиме контроль симптомів захворювання. Якщо пацієнт має в анамнезі нічні напади бронхіальної астми, цю одноразову дозу слід застосовувати перед сном. Якщо в анамнезі напади головним чином виникали вдень, дозу слід застосовувати вранці.

Кількість флютиказону пропіонату в обраній формі препарату Серетид™ Евохалер™ має відповідати тяжкості захворювання. Примітка: Серетид™ Евохалер™ у дозі 25 мкг/50 мкг не є прийнятним для лікування дорослих та дітей з тяжкою бронхіальною астмою. Якщо окремому пацієнту необхідні дозування, які виходять за межі рекомендованого режиму, слід призначати необхідні дози b2-агоніста та/або кортикостероїду.

Рекомендовані дози

Дорослі та підлітки віком від 12 років: 

• 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу
• або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/125 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу;
• або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/250 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу.

Для лікування дорослих та підлітків з помірною персистуючою бронхіальною астмою (щодобове виникнення симптомів, щодобове застосування засобів для швидкого полегшення та обмеження повітряного потоку від помірного до тяжкого ступеня) Серетид™ Евохалер™ можна застосовувати як стартову підтримуючу терапію, якщо необхідно досягти швидкого контролю симптомів захворювання. У таких випадках препарат рекомендується застосовувати у стартовій дозі: 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу. Після досягнення контролю симптомів бронхіальної астми слід розглянути можливість зменшення об’єму терапії на крок вниз та призначення лише інгаляційного кортикостероїду. При зменшенні об’єму терапії на крок вниз важливо проводити регулярний огляд пацієнта.

У разі відсутності одного або двох критеріїв тяжкості, чіткої переваги застосування препарату Серетид™ Евохалер™ порівняно із застосуванням лише інгаляційного флютиказону пропіонату як стартової підтримуючої терапії не було продемонстровано. Загалом інгаляційні кортикостероїди залишаються препаратами першої лінії для лікування більшості пацієнтів. Серетид™ Евохалер™ не слід призначати для стартової терапії легкої бронхіальної астми. Серетид™ Евохалер™ у дозі 25 мкг/50 мкг не є прийнятним для лікування дорослих та дітей з тяжкою бронхіальною астмою. Для лікування пацієнтів з тяжкою астмою рекомендується спочатку встановити відповідну дозу інгаляційного кортикостероїду перед застосуванням будь-якої фіксованої комбінації.

Діти

Діти віком 4–12 років: 

2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату двічі на добу.

Максимальна добова доза флютиказону пропіонату у складі Серетид™ Евохалер™ становить 100 мкг 2 рази на добу.

Немає даних щодо застосування лікарського засобу Серетид™ Евохалер™ дітям віком до 4 років.

Особливі групи пацієнтів

Немає необхідності коригувати дозу пацієнтам літнього віку або пацієнтам з нирковою недостатністю. Дані щодо застосування лікарського засобу Серетид™ Евохалер™ пацієнтам з печінковою недостатністю відсутні.

Інструкція для користування інгалятором

Пацієнти мають бути проконсультовані щодо належного використання інгалятора. Інгаляцію слід проводити стоячи або сидячи. Цей інгалятор розроблений спеціально для застосування у вертикальному положенні.

Перевірка інгалятора

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви у користуванні більше 1 тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струсити інгалятор та зробити 2 розпилення у повітря, щоб переконатися у його правильній роботі.

Користування інгалятором

1. Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.
2. Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.
3. Старанно струсити інгалятор, щоб видалити з інгалятора будь-який сторонній предмет і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно змішаний.
4. Взяти інгалятор у руку вертикально між великим та іншими пальцями, причому великий палець має бути на корпусі інгалятора нижче мундштука.
5. Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами і охопити його губами, не прикушуючи.
6. Роблячи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення препарату, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати. 1 натискання на верхівку інгалятора відповідає 1 дозі.
7. Затримати дихання, витягнути інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки це можливо.
8. Якщо необхідно виконати подальші розпилення, зачекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані у пунктах 3–7.
9. Згодом прополоскати рот водою та сплюнути її.
10. Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання до клацання у необхідному напрямку.

ВАЖЛИВО

Виконувати дії, описані у пунктах 5, 6 і 7, не поспішаючи. Перед самим розпиленням вдихати необхідно якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з’явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 3.

Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискаючи на нього до появи клацання. Не слід прикладати надмірні зусилля для натискання.

Полоскання ротової порожнини, спльовування води та/або чищення зубів після кожного застосування лікарського засобу мінімізує ризик розвитку орофарингеального кандидозу та захриплості. 

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтична ефективність може бути зменшена при охолодженні балончика. 

Балон містить рідину під тиском. Не нагрівати вище 50 °С, захищати від прямого сонячного світла. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.

Утилізацію невикористаного залишку лікарського засобу або використаної тари слід здійснювати відповідно до локальних вимог.

Якщо лікар дав інші інструкції для користування інгалятором, слід виконувати їх, а також звертатися за порадою при виникненні будь-яких труднощів.

Діти

Може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції дітям проводили дорослі. Попросити дитину видихнути і виконувати розпилення одразу після того, як вона почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Старші діти або ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці – на основу нижче мундштука.

Чищення

Інгалятор слід чистити не рідше 1 разу на тиждень.

1. Зняти ковпачок мундштука.
2. Не виймати металевий балон з пластикового футляра.
3. Протерти зовнішню та внутрішню поверхню ковпачка мундштука та пластиковий футляр сухою серветкою.
4. Помістити ковпачок мундштука на місце до характерного клацання, не докладаючи надмірних зусиль.
5. НЕ КЛАСТИ МЕТАЛЕВИЙ БАЛОН У ВОДУ.