Солецист таблетки 5 мг, 30 шт.

По 15 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: кругла двоопукла таблетка, вкрита плівковою оболонкою, жовтого кольору з надписом «Е2» на одній стороні.

Механізм дії.

Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергінових рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін скорочує гладкі м'язи детрузора, впливаючи на рецептори мускарину, переважно представлені М3 підтипом.

У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами та тестованими іонними каналами.

У таблиці 1 показано, що дози 5 та 10 мг призводили до статистично значущого поліпшення у первинній та вторинній точках порівняно з плацебо.
Лікування симптомів гіперактивного сечового міхура (ПММ) також призводить до поліпшення деяких показників якості життя, таких як загальний стан здоров'я, ефект нетримання сечі, обмеження функцій, обмеження фізичного навантаження, загальні обмеження, емоційність, тяжкість симптомів, ступінь тяжкості та показники сну/енергії.

Результати (об'єднані дані) чотирьох контрольованих досліджень ІІІ фази з тривалістю лікування 12 тижнів.

Таблиця 1

Абсорбція.

Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину в плазмі (Cmax) досягається через 3-8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації (tmax) залежить від дози препарату. Значення Cmax та площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно дозі в проміжку від 5 мг до 40 мг. Біодоступність становить приблизно 90%. Прийом їжі на значення Cmax і AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл.

Соліфенацин значною мірою (майже 98%) зв'язується з білками плазми крові, головним чином з a1-кислим глікопротеїном.

Метаболізм.

Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно 9,5 л/годину, і термінальний період його напіввиведення становить 45-68 годин. Після перорального прийому препарату в плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований 1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) та 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція.

Після одноразового застосування 10 мг [14C-міченого]-соліфенацину приблизно 70% радіоактивної мітки проявляється у сечі та 23% у калі. У сечі приблизно 11% радіоактивної мітки виводиться як незміненої активної субстанції; приблизно 18% - у вигляді метаболіту N-оксиду, 9% - у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид та 8% - у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність.

У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.

Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів.

Вік.

Не потрібно коригувати дозу залежно від віку хворих.

Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових людей похилого віку (від 65 до 80 років) та у здорових людей молодого та зрілого віку (<55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді tmax, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення - приблизно на 20% триваліший у пацієнтів похилого віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетику соліфенацину не вивчалися у дітей та підлітків.

Стать.

Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Раса.

Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ниркова недостатність.

AUC та Cmax соліфенацину у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 30 мл на хвилину) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення Cmax становить приблизно 30%, AUC – більше 100% та період напіввиведення – більше 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну та кліренсом соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчалися.

Печінкова недостатність.

У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П'ю від 7 до 9) значення Cmax не змінюється, AUC збільшується на 60% і період напіввиведення збільшується вдвічі. Фармакокінетику у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю вивчали.

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Код АТХ G04B D08.

Фармакологічні взаємодії.

Одночасний прийом інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями може мати виразні терапевтичні, а також побічні ефекти. Після відміни препарату до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може зменшитись при одночасному застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику травного тракту, таких як метоклопрамід та цизаприд.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6, або 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.

Соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг/добу), сильного інгібітору CYP3A4 призводило до дворазового підвищення AUC соліфенацину, в той час як прийом кетоконазолу в дозі 400 мг/добу призводить до підвищення AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу препарату необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом або в терапевтичних дозах інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). >

Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітору ферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Не досліджувався вплив ферментів індукції на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також дія субстратів з підвищеною спорідненістю CYP3A4 та його метаболітів на експозицію соліфенацину.

Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що мають підвищену спорідненість (наприклад, верапамілом, дилтіаземом) та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, фенітоїном).

Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.

Пероральні контрацептиви.

Прийом препарату не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими оральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).

Варфарин.

Прийом препарату не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину або S-варфарину або його вплив на протромбіновий час.

Дігоксин.

Прийом препарату не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Діюча речовина: соліфенацин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить соліфенацину сукцинату 5 мг або 10 мг, що відповідає 3,8 мг або 7,5 соліфенацину.

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; гіпромелоза; кремнію колоїдний безводний; магнію стеарат.

Плівкова оболонка: Опадрай 03F12967 Жовтий, що містить: гіпромелозу, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол, заліза оксид жовтий (Е 172).

Оскільки соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричиняти нечіткість зору, сонливість та підвищену втомлюваність (див. розділ «Побічні ефекти»), прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Вагітність.
Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик для людини невідомий. Слід дотримуватися обережності при застосуванні соліфенацину вагітним жінкам.

Годування груддю.
Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У тварин соліфенацин та/або його метаболіти проникають у грудне молоко і спричиняють дозозалежну недостатність розвитку у новонароджених тварин. Тому препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Не досліджували безпеку та ефективність застосування соліфенацину дітям, тому препарат не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Підвищена чутливість до соліфенацину або до будь-якої з допоміжних речовин; пацієнтам із затримкою сечовипускання, з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний мегаколон), з міастенією гравіс або із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів; при проведенні гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»); з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»); пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які знаходяться на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад, кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дорослі, включаючи осіб похилого віку, рекомендована доза - 5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною та середньою мірою тяжкості ниркової недостатністю (кліренс креатиніну; 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат та застосовувати не більше 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П'ю від 7 до 9) слід приймати препарат з обережністю та не перевищувати дозування 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза повинна бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP3A4, наприклад, ритонавіру, нелфінавіла засобами та іншими механізмами).

Препарат приймати внутрішньо, ковтати цілі таблетки, запиваючи рідиною, незалежно від їжі.

Препарат може спричинити побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією соліфенацину, які зазвичай слабкі або помірні. Їхня частота залежить від дози препарату.

Найчастіше побічне явище - сухість у роті, яка спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу у 22% пацієнтів, які отримували 10 мг на добу у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості в роті, як правило, була слабкою, і лише в окремих випадках призводила до припинення лікування. Загалом лікарський препарат добре переносився (близько 99%), і приблизно 90% пацієнтів приймали препарат протягом повного періоду дослідження, яке тривало 12 тижнів.

Повідомлялося про побічні реакції, наведені нижче, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/100), нечасто (≥ 1000, &lt ;1/100), рідко
(≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на підставі наявних даних).

* ПР зафіксовано у післяреєстраційний період.

Симптоми.
Передозування соліфенацину сукцинату потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 годин, що призвело до змін психічного стану, які не потребували госпіталізації.
Лікування. У випадку передозування слід призначати активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблене протягом 1 години, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати таким чином:

• тяжкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом;
• судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами;
• недостатність з боку органів дихання: лікування – штучна вентиляція легенів;
• тахікардія: лікування бета-блокаторами;
• затримка сечовипускання: лікування – катетеризація;
• мідріаз: лікування очними краплями, наприклад пілокарпіном, та/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Солецист – засіб для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі.