Сорбілакт 200мл*# розчин для інфузій

По 200 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; теоретична осмолярність – 1658 мосмоль/л рН 6,00-7,60; іонний склад: 1 л препарату містить Nа + - 272,20 ммоль; К+ - 4,02 ммоль; Са ++ – 0,90 ммоль; Мg++ – 2,10 ммоль; Сl - 112,69 ммоль; Lac - - 169,55 ммоль.

У печінці сорбітол спочатку перетворюється на фруктозу, яка надалі перетворюється на глюкозу, а потім на глікоген. Частина сорбітолу використовується для термінових енергетичних потреб, інша частина відкладається як запас як глікогену. Гіпертонічний розчин сорбітолу має великий осмотичний тиск і виражену здатність посилювати діурез.

На відміну від розчину бікарбонату, корекція метаболічного ацидозу за допомогою лактату натрію проходить повільніше в міру включення його в обмін речовин, не виникає різких коливань рН. Дія лактату натрію проявляється через 20-30 хвилин після введення.

Натрію хлорид – має дезінтоксикаційну, регідратаційну дію, заповнює дефіцит іонів натрію та хлору при різних патологічних станах.

Кальцію хлорид заповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних та гладких м'язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові.

Знижує проникність клітин та судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний баланс. Має негативну хроно- та батмотропну дію, у високих дозах – негативна іно-, дромотропна та помірна діуретична дія. Бере участь у процесі нервових імпульсів.

Підвищує вміст ацетилхоліну та викликає збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Покращує скорочення скелетних м'язів за м'язової дистрофії, міастенії.

Сорбітол швидко включається до загального метаболізму, 80-90% його утилізується в печінці та накопичується у вигляді глікогену, 5% відкладається у тканинах мозку, серцевому м'язі та скелетній мускулатурі, 6-12% виділяється із сечею. При введенні в судинне русло з лактату натрію вивільняється натрій, СО 2 і Н 2 Про, які утворюють бікарбонат натрію, що призводить до збільшення лужного резерву крові. Активною вважається лише половина введеного натрію лактату (ізомер L), а друга половина (ізомер D) не метаболізується та виділяється із сечею.

Натрію хлорид швидко виводиться із судинного русла, лише тимчасово збільшуючи об'єм циркулюючої крові. Посилює діурез.

Розчини, що впливають на електролітний баланс. Електроліти у комбінації з іншими препаратами. Код АТХ В05В В04.

Не застосовувати як розчинник-носій для інших лікарських засобів.

Несумісність

Сорбілакт не можна змішувати з фосфат- і карбонатсодержащими розчинами.

Діючі речовини: 1 мл сорбітолу 200 мг натрію лактату (у перерахунку на 100% речовину) 19 мг; натрію хлориду 6 мг; кальцію хлориду дигідрат (у перерахунку на кальцію хлорид) 0,1 мг; калію хлориду 0,3 мг; магнію хлориду гексагідрату (у перерахунку на магнію хлорид) 0,2 мг.

Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Оскільки препарат слід застосовувати в умовах стаціонару, даних про такий вплив немає.

Даних про протипоказання у період вагітності та годування груддю немає.

Даних про досвід застосування дітям недостатньо.

• Для зменшення інтоксикації за рахунок гіперосмолярності розчину, поліпшення мікроциркуляції, корекції кислотно-лужного стану, поліпшення гемодинаміки при травматичному, операційному, гемолітичному та опіковому шоці;
• при перитоніті та непрохідності кишечника (у перед- та післяопераційний період);
• при гострій нирковій недостатності різної етіології сепсисі;
• при холециститі;
• при різних захворюваннях печінки (гепатит, дистрофія печінки, печінкова кома) підвищеному внутрішньочерепному тиску у разі набряку головного мозку.

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату. "Сорбілакт" не можна застосовувати при алкалозі, зневодненні, а також у випадках, коли протипоказано вливання великих обсягів рідини (крововиливи в мозок, тромбоемболія, серцево-судинна декомпенсація, артеріальна гіпертензія III ступеня, термінальна ниркова недостатність, набряк легенів, , олігурія).

Сорбілакт вводити дорослим внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 40-60 крапель/хв.

При необхідності допускається струменеве введення препарату після проведення проби шляхом краплинного введення зі швидкістю 30 крапель/хв. Після введення 15 крапель застосування препарату слід припинити, а через 3 хвилини у разі відсутності реакції "Сорбілакт" вводити струминно.

При травматичному, опіковому, післяопераційному та гемолітичному шоках дорослим вводити по 200-600 мл (3-10 мл/кг маси тіла) одноразово і по 200-400 мл повторно, спочатку струминно, потім краплинно. При захворюваннях печінки дорослим вводити у дозі 200 мл (3,5 мл/кг маси тіла) крапельно щодня або через день.

При гострій нирковій недостатності дорослим вводити в разовій дозі 200-400 мл (2,5-6,5 мл/кг маси тіла) краплинно або струминно (повторно через 8-12 годин у дозі 200 мл).

Для профілактики післяопераційного парезу кишечника дорослим вводити у разовій дозі 150-300 мл (2,5-5 мл/кг маси тіла) краплинно; можливі повторні інфузії по 200 мл препарату через кожні 12 годин протягом перших 2-3 діб після оперативного втручання.

Для лікування післяопераційних парезів дорослим вводити у дозі 200-400 мл (3,5-6,5 мл/кг маси тіла) крапельно, через кожні 8 годин до нормалізації моторики кишечника.

При набряку мозку дорослим спочатку струминно, а потім крапельно (60-80 крапель на хвилину) у дозі 5-10 мл/кг маси тіла. При значній дегідратації внутрішньовенні інфузії "Сорбілакт" необхідно проводити лише краплинно (не більше 200 мл на добу).

Особливості застосування

Препарат застосовувати під контролем показників кислотно-лужного стану та електролітів крові, функціонального стану печінки та артеріального тиску. З обережністю вводити хворим на калькульозний холецистит. Препарат застосовувати з урахуванням осмолярності крові та сечі, а також кислотно-лужного стану. Введення "Сорбілакту" хворим на цукровий діабет необхідно здійснювати під контролем вмісту цукру в крові.

Препарат містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гіпертермія.

З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, акроціаноз.

Неврологічні розлади: тремор, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірний висип, кропив'янка, свербіж.

Шлунково-кишкові розлади: болі в животі, нудота, блювання.

Загальні порушення: зміни в місці введення, включаючи біль та печіння.

Можуть виникати явища алкалозу або дегідратації (за рахунок гіперосмолярності розчину), колапс, зневоднення (за рахунок посилення діурезу).

Виникають явища алкалозу, зневоднення, які швидко зникають самостійно за умови негайного припинення введення препарату.

При перевищенні швидкості введення можливий розвиток тахікардії, підвищення артеріального тиску, задишка, біль голови, біль у животі. Зазначені симптоми швидко зникають самостійно після припинення або значного зменшення швидкості розчину.

При виникненні дегідратації застосовувати симптоматичну терапію.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

"Сорбілакт" – розчин, що впливає на електролітний баланс. Лікарський засіб має протишокову, енергетичну, дезінтоксикаційну, залужуючу, діуретичну дію та стимулює перистальтику кишечника.